Рішення № 20523329, 15.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 13/448-24/34315.12.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Подільський цемент"

до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

про стягнення 7161,36 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1. за дов.

Від відповідача: ОСОБА_2. за дов.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Пред'явлені вимоги про стягнення надлишкової провізної плати у розмірі 7161,36 грн. за перевезення порожніх власних вагонів, з яких: 1642,56 грн. (по накладній № 33582532 від 09.03.2010р.), 4599,00 грн. (по накладній № 33608836 від 13.03.2010р.) та 919, 80грн. (по накладній №33363093 від 17.03.2010р.)

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2010 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 року по справі №13/448 позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2011 р. рішення Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду по справі №13/448 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2011р. було прийнято справу №13/448 до провадження, присвоєно справі номер №13/448-24/343 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.10.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2011р. розгляд справи №13/448-24/343 було відкладено у відповідності до ст. 77 ГПК України.

Згідно розпорядження №04-1/1391 від 07.11.11р. щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ між суддями Господарського суду міста Києва, справу передано для розгляду судді Ярмак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2011р. суддею Ярмак О.М. справу № 13/448-24/343 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

При новому розгляді :

Позивач позовні вимоги підтримав, надав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що при перевезенні порожніх хопер - цементовозів ( власність позивача) з вини відповідача невірно був застосований коефіцієнт для розрахунку провізної плати на станції відправлення і не був виявлений перебір на станції призначення, що є предметом даного спору. Позивач посилається на Статут залізниць, Правила розрахунків за перевезення вантажів, Правила оформлення перевізних документів, зазначає, що відповідач порушив його матеріальне право, в зв'язку з чим він поніс збитки, тому на підставі ст. ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України звернувся за захистом своїх прав про стягнення з відповідача матеріальних збитків.

Відповідач позов не визнає, у відзиві на позовну заяву вказує, що провізна плата сплачена на станціях відправлення відправниками, позивач провізну плату по спірних накладних не сплачував, тому не має права на звернення з позовом до залізниці, посилається на ст. 131 Статуту залізниць, р. 29 Правил заявлення та розгляду претензій. Переуступні написи ТОВ " Укрданатранс" також не дають позивачу право на звернення з позовом до відповідача про повернення платежів, т.я. ТОВ "Укрданатранс" є не відправником, а платником за накладними. Стверджує про невірне зазначення відправником даних в перевізних документах в графі найменування вантажу, що є підставою для правомірного нарахування провізної плати у визначеному розміру за накладними№33582532 від 09.03.2010 року, №33608836 від 13.03.2010 року, №33363093 від 17.03.2010 року на підставі ст. 24 Статуту, у задоволенні позову просить відмовити.

06.12.2011р. у судовому засіданні було оголошено перерву на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

За накладними №33582532 від 09.03.2010 року, №33608836 від 13.03.2010 року, №33363093 від 17.03.2010 року відповідач здійснив перевезення порожніх вагонів хоперів - цементовозів, власності ВАТ "Подільський цемент" на ст. Гуменці Південно-Західної залізниці.

По накладній № 33582532 відправником порожніх вагонів значиться ТОВ "Фиеста", по накладній № 33608836 - "СП "Основа - Солсиф", по накладній № 33363093 - ТОВ "К-Б-К", а платником ТОВ "Укрданатранс".

Як стверджує позивач, при обрахуванні провізної плати на станції відправлення відповідачем невірно був застосований коефіцієнт для розрахунку провізної плати і не був виявлений перебір на станції призначення. В накладних, в графі "при відправленні" перевізником застосовано коефіцієнт до тарифу на перевезення "1,0", а належало застосувати "0,412". Враховуючи вказаний коефіцієнт, відповідач здійснив нарахування провізної плати за перевезення вантажу по накладних № 33582532 - у розмірі 2328 грн., № 33608836 - у розмірі 6518 грн., № 33363093 - у розмірі 1303,60, всього на суму 10149,60 грн. Посилаючись на неправильне застосування положень Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів (тарифне керівництво №1) та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ними послуги, затверджених Наказом Міністерства транспорту та звязку № 317 від 26.03.2009 року , позивач звернувся із вимогами про стягнення з відповідача надлишково нарахованої провізної плати у розмірі 7161,36 грн. по накладних № № 33582532, 33608836, 33363093.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Правил пред'явлення та розгляду претензій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, претензії, що виникають з перевезення вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу, пред'являються у порядку, передбаченому статтями 130 - 134 Статуту залізниць України.

Абзацом 7 цього пункту передбачено, що претензії щодо повернення переборів платежів, сплачених при відправленні вантажу, можуть заявлятися відправником залізниці відправлення, сплачених при одержанні вантажу, - одержувачем залізниці призначення.

Пунктом 2 цих Правил визначено, що згідно зі статтею 133 Статуту залізниць України передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується передавальним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) .

Передавальний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

Передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником або одержувачем уповноваженій особі, яка виступає від їх імені, засвідчується довіреністю, оформленою згідно з чинним законодавством.

У накладних є відмітка ТОВ "Укрданатранс" про те, що право на пред'явлення претензії та позову передано ВАТ "Подільський цемент".

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Подільський цемент" є власником вагонів та їх одержувачем, проте за накладною №33582532 від 09.03.2010 року відправником зазначений ТОВ "Фиеста", платником - ТОВ "Укрданатранс"; за накладною № 33608836 від 13.03.2010 року відправником зазначений ТОВ "СП "Основа 0020 - Солсиф", платником - ТОВ "Укрданатранс"; за накладною №33363093 від 17.03.2010 року відправником зазначений ТОВ "К-Б-К", платником - ТОВ "Укрданатранс".

Судом встановлено, що ТОВ "Укрданатранс" - платник провізної плати, надавав відповідачу логістичні послуги з перевезення вантажів, що відправляються/одержуються позивачем, діючи перед третіми особами від імені позивача на підставі довіреності на підставі договору №21/08-2 від 28.12.2007 року транспортного експедирування.

У залізничних накладних ТОВ "Укрданатранс" має код 4276078, який застосовується відповідно пункту 1.2 Інструкції "Про порядок надання, використання та захисту кодів експедиторських організацій", затв. Наказом Мінтрансу України №229 від 23.04.2001 року, зареєстр. в Мінюсті України 31.01.2004 року №54, у звязку з проведенням централізованих розрахунків за перевезення вантажів.

В накладній №33608836 в графі "найменування вантажу" міститься відмітка "Порожние хоппера из под выгр. Щебня. Приб. СТ. Гуменцы Накл. №33599754 КОД 281141", проте, згідно Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів (Тарифне керівництво №1), долученої до позовної заяви, код вантажу 281141 відповідає цементу, не поіменованому в алфавіті.

Оскільки ТОВ "Укрданатранс" за спірними накладними є лише платником, а не відправником вантажу, вчинені ним передавальні написи на накладних не дають права позивачу (вантажоодержавачу) на звернення до залізниці з позовом про повернення платежів у відповідності до ст. 130 - 134 Статуту залізниць України.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивачем не надано суду доказів порушення відповідачем його прав чи охоронюваних законом інтересів як одержувача вантажу.

Посилання позивача на ст. 22 ЦК України та 224 ГК України є безпідставним, оскільки для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником (ст. 224 Господарського кодексу України).

Позивач вважає, що в результаті невірного розрахунку провізної плати за накладними ним понесені збитки.

Обовязок доказування та подання доказів, відповідно до ст.33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. В даному випадку це стосувалося позивача, який мав довести факт порушення його права чи інтнрнсу відповідачем, понесення збитків, в зв'язку з неправильним застосуванням відповідачем коефіцієнту провізної плати.

В порушення статей 33, 34 ГПК України позивач не надав суду належних доказів порушення його права чи інтересу відповідачем та завдання йому збитків, наявності причинного звязку між порушенням права та збитками.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя О.М.Ярмак

Повне рішення складено 26.12.2011р.