Рішення № 20523294, 06.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/16606.12.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

ДоВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Простягнення 7248,07 грн. Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Бабій В.В.

Від відповідача не викликався

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення 7248,07 грн. заборгованості, що складається з суми виплаченого страхового відшкодування 6798,07 грн. та суми відшкодування вартості проведення автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою від 06.10.2011р. Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №2/166.

Від МТСБУ 19.10.11р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на запит згідно ухвали суду від 06.10.2011р.

Представниками сторін в судовому засіданні 25.10.11р. надано суду документи на виконання вимог ухвали від 06.10.11р.; відповідачем подано відзив на позов.

В судовому засіданні 25.10.11р. судом було оголошено перерву на 03.11.11р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.11.11р. в звязку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Самсіну Р.І.

Від відповідача 03.11.11р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання слухати справу в подальшому без участі його повноважного представника.

Ухвалою від 03.11.11р. розгляд справи було призначено на 06.12.2011р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 08.11.11р., в звязку з виходом судді Домнічевої І.О. з лікарняного, було вирішено передати дану справу від судді Самсіна Р.І. для розгляду судді Домнічевій І.О.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники Відповідача у судових засіданнях проти позову заперечували з підстав, наведених у відзиві.

В судовому засіданні 06.12.11р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22.05.2008 року між ЗАТ Страхування»(згідно протоколу №21 позачергових загальних зборів ЗАТ «ВЕСКО», назву товариства змінено на ЗАТ Страхування», згідно протоколу №23 позачергових загальних зборів ЗАТ XA Страхування», назву товариства змінено на Приватне акціонерне товариство Страхування»- Позивач) та ОСОБА_1 укладено договір страхування № 1991-а/08к, згідно якого Позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки », д/н НОМЕР_1, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

28.02.2009 р. в м. Києві, на перехресті просп. Г. Сталінграда та просп. Московського, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобілів », д/н НОМЕР_1, під керуванням власника ОСОБА_1, та «КІА», д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва, вказана ДТП сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм автомобіля «КІА», д/н НОМЕР_2, ОСОБА_2.

Згідно звіту № 1725 від 16.03.2009 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля yota», д/н НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП склала 6 798,07 грн.

Відповідно до ремонтної калькуляції № С-00005021 від 10.03.2009р., вартість робіт по ремонту автомобіля «Toyota», д/н НОМЕР_1 та запчастин, склала 7341,03 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина ОСОБА_2., який керував автомобілем «КІА», д/н НОМЕР_2, встановлена згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 19.03.2009р.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2., по заподіянню шкоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»Відповідачем згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8775715 (строк дії 19.12.2008 18.12.2009 року); Відповідачем вказане не заперечується.

Частиною першою статті 528 ЦК України встановлено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до частини 1 статті 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Стаття 1194 ЦК України регулює правовідносини з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність. Так, цією нормою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як зазначалось вище, згідно звіту № 1725 від 16.03.2009 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля yota», д/н НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП склала 6 798,07 грн., а відповідно до ремонтної калькуляції № С-00005021 від 10.03.2009р., вартість робіт по ремонту автомобіля oyota», д/н НОМЕР_1 та запчастин, склала 7341,03 грн., тому Позивач за заявою ОСОБА_1 перерахував згідно п/д №1860 від 08.05.2009р. на ремонтне СТО ТОВ «Автосаміт ЛТД»7341,03 грн.

Згідно з пунктами 35.1, 35.2 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції статті чинній до її зміни Законом України від 17.02.2011 № 3045-VI, який набув чинності 19.09.2011) для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Позивач на виконання вказаної норми звернувся до Відповідача з Претензією № 1044/8 про виплату страхового відшкодування в сумі 6798,07 грн. та про відшкодування вартості проведеної автотоварознавчої експертизи в сумі 450 грн.; до вказаної вимоги були додані документи визначені у статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції чинній станом на час спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Відповідач своїх зобовязань згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ/8775715 та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не виконав - не відшкодував позивачу 6798,07 грн. виплаченого страхового відшкодування у вигляді встановленого звітом № 1725 від 16.03.2009 року розміру матеріального збитку; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 6798,07 грн. виплаченого страхового відшкодування, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про відшкодування з Відповідача вартості проведеної автотоварознавчої експертизи в сумі 450 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Позивачем вартість проведеного автотоварознавчого дослідження було сплачено не на користь постраждалої особи - ОСОБА_1, тобто вартість автотоварознавчого дослідження, яка була сплачена Позивачем, не є виплаченим відшкодуванням.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійсненого ремонту на території України.

Тобто вказаною ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не передбачено обов'язку страхової компанії відшкодовувати витрати за проведення автотоварознавчого дослідження.

Крім того, згідно пункту 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

З наведеної вище норми вбачається відсутність обов'язку компенсації витрат на проведення експертизи однієї страхової компанії перед іншою, оскільки витрати на проведення експертизи мають компенсуватися страховою компанією саме потерпілому за умови, якщо ним було замовлено та оплачено проведення відповідної експертизи.

Враховуючи наведене, сплачена Позивачем вартість автотоварознавчого дослідження у розмірі 450, 00 грн. є господарськими витратами Позивача під час визначення ним і сплати розміру страхового відшкодування (аналогічної правової позиції зокрема притримується Вищий господарський суд України в постанові №26/448 від 05.08.2011р.), тому суд відмовляє в задоволенні вимоги про відшкодування з Відповідача вартості проведеної автотоварознавчої експертизи в сумі 450 грн.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з даним позовом до господарського суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; в звязку з частковою відмовою судом в задоволенні позовних вимог, судові витрати в цій частині відносяться на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) страхове відшкодування у розмірі 6798 (шість тисяч сімсот девяносто вісім) грн. 07 коп., 95 (девяносто пять) грн. 67 коп. витрат по сплаті державного мита та 221 (двісті двадцять одна) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 13.12.11р.