Рішення № 20522572, 13.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/40713.12.11 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості 7 849,00 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 750/18 від 07.04.11;

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю № 08-03-28/105-11 від 21.02.11 р.;

від третьої особи: не зявився.

В судовому засіданні 13.12.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"про стягнення заборгованості в розмірі 7 849,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.02.09 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено договір № 2137681/05 АК добровільного страхування наземного транспортного засобу - "КІА Magentik", д/н НОМЕР_1.

В результаті ДТП транспортному засобу страхувальника було завдано шкоду на суму 7 849,00 грн, відповідно до страхового акту № 8078/09/05/11.

07.07.09 р. власник застрахованого транспортного засобу автомобіля "КІА Magentik", д/н НОМЕР_2 звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку по договору страхування.

Сума, що була виплачена позивачем в якості страхового відшкодування Страхувальнику за договором, складає 7849 грн, що підтверджується платіжним дорученням №17216 від 09.10.09 р. Під час дослідження страхового випадку позивачу стало відомо, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 (винуватця ДТП) на момент ДТП була застрахована у відповідача за полісом № ВВ/8889696, тому відповідно до ст.ст. 993, 1166, 1187 ЦК України та ст.ст. 9, 27 Закону України "Про страхування" відповідач несе відповідальність за матеріальну шкоду в межах ліміту 35 000 грн. встановленого полісом № ВВ/8889696. Внаслідок чого, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму в розмірі 7 849 грн. в порядку регресу.

Ухвалою суду від 07.11.11 порушено провадження у справі № 40/407 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 22.11.11, вирішено залучити до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору.

У судове засідання 22.11.11, представник відповідача зявився, подав клопотання про витребування додаткових доказів у позивача.

Розглянувши клопотання представника відповідача у судовому засіданні суд вирішив його задовольнити.

Позивач та третя особа не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України. суд відклав розгляд справи на 13.12.11 у звязку з неявкою представника позивача в судове засідання та необхідністю витребувати додаткові докази по справі.

У судове засідання 13.12.11 представники сторін зявились, представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує з наступних підстав. В позові поєднано дві різні підстави: перша про виплату страхового відшкодування, що регулюється нормами Законів України «Про страхування», «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», друга про відшкодування збитків в порядку регресу, що регулюється нормами Цивільного кодексу України. За твердженням відповідача жодним законом не передбачено стягнення страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги (регресу). Відповідач зазначає, що транспортний засіб, який застрахований у позивача, є заставним майном, згідно з умовами договору страхування та особливими відмітками на свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. З особливих відміток на свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу вбачається про перебування транспортного засобу в заставі у відповідності до договору кредиту/розстрочки. В даному випадку заставодавцем виступає ОСОБА_4 а заставодержателем АКІБ "УкрСиббанк". Відтак за переконанням відповідача згідно з договором страхування заставного майна право вимоги має АКІБ "УкрСиббанк" до позивача про відновлення предмета застави.

За твердженням відповідача, він не є заподіювачем шкоди, а також страховиком, який належно і в строк відповідно до законодавства України був повідомлений потерпілою стороною про настання страхового випадку для відшкодування матеріальної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

19.02.2009 р. між Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “АХА Україна”, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА страхування" (позивач, страховик) та громадянином ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №2137681/05 АК.

Відповідно до умов договору позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля KIA Magentik, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до умов договору, до страхових випадків, зокрема, відноситься дорожньо-транспортна пригода (ДТП).

З довідки ВДАІ з обслуговування Глухівського району при УДАІ УМВС України в Київській області та постанови Глухівського міськрайонного суду від 22.07.2009 у справі № 3-1700/09, вбачається, що 06.07.2009 ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки ВАЗ-2101, державний номер НОМЕР_3 в с. Дунаєць Глухівського району по вул. Центральній, не дотримав безпечної дистанції внаслідок чого здійснив наїзд на стоячий на узбіччі автомобіль KIA Magentik, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4

Постановою Глухівського міськрайонного суду від 22.07.2009 у справі № 3-1700/09 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.ст. 122, 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль KIA Magentik, реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №2137681/05 АК від 19.02.2009.

Відповідно до висновку спеціаліста «Паритет Моторс-Сервіс» вартість відновлювального ремонту автомобіля KIA Magentik, реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП становить 8619,00 грн.

На підставі договору страхування позивачем було складено страховий акт № 8078/09/05/11 від 08.10.2009, відповідно до якого позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 7849,00 грн.

Зазначені кошти в розмірі 7849,00 грн. з урахуванням заяви страхувальника від 07.07.08 були перераховані позивачем на рахунок СТО - ТОВ «Дельта Центр» для проведення відновлювального ремонту, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 17216 від 09.10.2009.

Як свідчать матеріали справи, транспортний засіб автомобіль ВАЗ-2101, державний номер НОМЕР_3, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю KIA Magentik, р. н. НОМЕР_1 , належить громадянину ОСОБА_1

З матеріалів справи вбачається, що між Відкритим акціонерним товариством “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” та ОСОБА_1 було укладено договір (поліс) № ВВ/888696 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у звязку з укладенням Полісу № ВВ/888696 відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником за цим полісом майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля ВАЗ-2101, державний номер НОМЕР_3.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про регресні вимоги від 31.08.10 № 14746 на суму 7 849,00 грн, що була отримана відповідачем 02.09.10 (вх. № 8713).

Відповідь на регресну вимогу відповідачем надана не була, вимога позивача не виконана.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З урахуванням заперечень відповідача щодо відносин сторін, суд відзначає, що в даному випадку виконання позивачем своїх зобовязань за укладеним договором страхування та перехід до нього права зворотної вимоги в порядку ст. 993 ЦК України, здійснюється в порядку суброгації (передбачений законом перехід прав кредитора до третьої особи в результаті виконання нею зобовязання боржника на користь кредитора в рамках існуючих зобовязальних правовідносин). Тобто в даному випадку, позивачем виконуються зобовязання третьої особи (страховика винної особи) в межах відповідних договірних зобовязань перед кредитором (потерпілою особою), і як наслідок, в силу положень закону (ст. 993 ЦК України), позивач набуває права вимоги, яке належить потерпілій особі у відносинах з особою винною у вчиненні ДТП (тобто набуває права потерпілої особи вимагати сплати страхового відшкодування від особи, яка застрахувала відповідальність винної особи за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Відповідно до ч. 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія, який керував автомобілем ВАЗ-2101, д.н. НОМЕР_3, підтверджується постановою Глухівського міськрайонного суду від 22.07.2009 у справі № 3-1700/09.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 в частині заподіяння шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля ВАЗ-2101, д.н. НОМЕР_3 була застрахована у ВАТ «НАСК «Оранта»на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВВ/888696).

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В редакції закону, яка є чинною з 19.09.2011р. та відповідно застосовується до врегулювання страхових випадків, які стались після вказаної дати, у п. 36.4 закону, також передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля KIA Magentik, р. н. НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВВ/888696), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № 2137681/05 АК добровільного страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ВАТ «НАСК «Оранта» як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07).

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВВ/888696) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 35 000 грн., франшиза 0 грн.

Доводи позивача відповідачем не спростовані що є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 7 849,00 грн, виходячи із загальної суми понесених позивачем витрат на виплату страхового відшкодування потерпілому.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) і доказів наявності таких суду не надано.

Можливе неповідомлення страховика, яким застраховано цивільну відповідальність винної особи про настання страхового випадку також не звільняє страхову компанію від обовязку здійснити виплату страхового відшкодування, оскільки положення закону надають право страховику після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: г) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону (п. 38.1.1).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування 02.09.10 вх. № 8713.

Згідно з положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (п. 37.1) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підставою вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги.

Згідно вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинна станом на час звернення позивача з позовом до суду), судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, ідентифікаційний код 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070 м. Київ, вул. Братська, 14, ідентифікаційний код 20474912) 7 849 (сім тисяч вісімсот сорок девять) грн. 00 коп. страхового відшкодування, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 19.12.2011 р.