Рішення № 20522164, 05.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/39405.12.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» ДоПриватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

Простягнення 8126, 96 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: ОСОБА_1., дов. № 279 від 18.07.2011 р.

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»про стягнення суми збитків в порядку регресу в розмірі 8126, 96 грн., завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 27.09.2008 р. на а/д Чернігів-Гремяч за участю транспортних засобів «Kia Cerato», державний номер НОМЕР_1, та «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна»на підставі договору автомобільного страхування № 14/010446/ПР/2.1.5.1 від 04.06.2008 р. внаслідок настання страхової події вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування ОСОБА_2 власнику автомобіля «Kia Cerato», державний номер НОМЕР_1. Відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3, якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/5187365). З огляду на вищенаведене, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, і тому він вказує, що обовязок з відшкодування завданих збитків покладається на відповідача.

Ухвалою суду від 04.11.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/394 та призначено її розгляд на 21.11.2011 р., зобовязано учасників судового процесу надати суду певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.11.2011 р. надав документи на виконання вимог ухвали суду від 04.11.2011 р.

Також представником позивача було надано суду клопотання про витребування у Моторного транспортного (страхового) бюро України інформації по полісу № ВВ/5187365, а саме, чи видавався поліс, якщо видавався, то якою страховою компанією, строк дії даного полісу, ліміт відповідальності та розмір франшизи за вищезазначеним полісом.

У відповідності до ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Розглянувши клопотання позивача, суд з метою зясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, його задовольнив.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.11.2011 р., яке підтверджує отримання відповідачем 16.11.2011 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

Враховуючи наведене, з метою здійснення судового запиту до Моторного (транспортного) страхового бюро України, а також у звязку з незявленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 04.11.2011 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 07.11.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 05.12.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні 05.12.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.11.2011 р., яке підтверджує отримання відповідачем 28.11.2011 р. ухвали від 07.11.2011 р. у даній справі.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 05.12.2011 р. від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація стосовно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5187365, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_2, який діяв станом на 27.09.2008 р.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2008 р. на а/д Чернігів-Гремяч сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення транспортних засобів «Kia Cerato», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3

ОСОБА_3 керуючи автомобілем «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_2, не здійснив всіх заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки чи безпечного обїзду та не вибрав безпечної дистанції руху , внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Kia Cerato», державний номер НОМЕР_1, чим порушив п.п. 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України. В результаті ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Про наведене свідчить довідка ВДАІ Чернігівського району та постанова Менського районного суду Чернігівської області від 27.11.2008 року в адміністративній справі № 3-8064/2008, відповідно до якої ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні ДТП та накладено на нього адміністративне стягнення за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Менського районного суду Чернігівської області від 27.11.2008 року в адміністративній справі № 3-8064/2008, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Kia Cerato», державний номер НОМЕР_1, та «ВАЗ-21063», який належить ОСОБА_2.

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір автомобільного страхування № 14/010446/ПР/2.1.5.1 від 04.06.2008 р., у відповідності до якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, використанням та розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Kia Cerato», державний номер НОМЕР_1.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обовязковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється субєктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Kia Cerato», державний номер НОМЕР_1, замовив у Субєкта оціночної діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 проведення експертного дослідження дорожнього транспортного засобу.

Виконання дослідження було доручено ОСОБА_4, який має кваліфікацію судового експерта - автотоварознавця за спеціальністю 12.2 «Визначення вартсоті автомототранспорту, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу»(свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта № 535 від 25.03.1998 р., свідоцтво Фонду державного майна України про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів НОМЕР_3 від 12.09.2006 р., сертифікат субєкта оціночної діяльності НОМЕР_4 від 05.09.2006 р.), та виконано відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, та Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440.

Відповідно до висновку спеціаліста № 487 від 10.10.2008 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Kia Cerato», державний номер НОМЕР_1, становить 8671, 12 грн.

У відповідності до наряду-заказу № 35/08 (квитанція № 18 від 27.10.2008 р.) та видаткової накладної № ЧН-000276 від 24.10.2008 р. (квитанція № 15-5379 від 24.10.2008 р.), вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля становить 8126, 96 грн.

На підставі вищезазначених документів позивачем було виконано розрахунок страхового відшкодування за договором автомобільного страхування № 14/010446/ПР/2.1.5.1 від 04.06.2008 р., та складено страховий акт № 14/7736/2.1.5.1. від 16.12.2008 р., в якому визначено, що розмір страхового відшкодування становить 8126, 96 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»виконало свої зобовязання перед страхувальником за договором автомобільного страхування № 14/010446/ПР/2.1.5.1 від 04.06.2008 р. належним чином, перерахувавши платіжними дорученнями № 788 від 26.12.2008 р. суму страхового відшкодування в розмірі 8183, 85 грн.

Враховуючи те, що постановою Менського районного суду Чернігівської області від 27.11.2008 року в адміністративній справі № 3-8064/2008 ОСОБА_3, який керував автомобілем «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_2, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Kia Cerato», державний номер НОМЕР_1, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Kia Cerato», державний номер НОМЕР_1.

Відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_2, застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВВ/5187365.

З огляду на те, що Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна»на підставі договору автомобільного страхування № 14/010446/ПР/2.1.5.1 від 04.06.2008 р. внаслідок настання страхової події вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування ОСОБА_2 власнику автомобіля «Kia Cerato», державний номер НОМЕР_1, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_2.

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»про стягнення суми збитків в порядку регресу в розмірі 8126, 96 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_2, зокрема до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на вищенаведене, позивачем було направлено на адресу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу вих. № 5306 від 05.08.2010 р. про компенсацію в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 8126, 96 грн.

Відповідач 10.08.2010 р. надіслав на адресу позивача відповідь вих. № 5003, в якій повідомив, що з огляду на те, що позивачем не надано доказів того, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_2, застрахована у Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», він припиняє розгляд даної претензії.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 05.12.2011 р. від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація стосовно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5187365, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_2, який діяв станом на 27.09.2008 р.

Судом встановлено, що особою, відповідальною за завдані ОСОБА_2 власнику автомобіля «Kia Cerato», державний номер НОМЕР_1, збитки є Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», в якому застрахована відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_2.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5187365 передбачена франшиза в розмірі 510, 00 грн., ліміт відповідальності по майну 25500, 00 грн.

Враховуючи те, що позивачем виплачено страхове відшкодування ОСОБА_2 в розмірі 8 183, 85 грн., проте страховим актом № 14/7736/2.1.5.1. від 16.12.2008 р. за договором автомобільного страхування № 14/010446/ПР/2.1.5.1 від 04.06.2008 р. та позивачем у позовній заяві визначена сума страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 8126, 96 грн., у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, сума збитків в порядку регресу, яка підлягає стягненню з відповідача, з відрахуванням розміру франшизи у відповідності до полісу № ВВ/5187365, становить 7616, 96 грн. (8126, 96 грн. 510, 00 грн.).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»суми збитків в порядку регресу підлягають задоволенню частково, в розмірі 7616, 96 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (вул. Фрунзе, буд. 40, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 20602681) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»(вул. Електриків, буд. 29А, м. Київ, 04176, ідентифікаційний код 20842474) суму завданих збитків в порядку регресу в розмірі 7 616 (сім тисяч шістсот шістнадцять) грн. 96 коп., 95 (девяносто пять) грн. 60 коп. витрат по сплаті державного мита та 221 (двісті двадцять одну) грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

09.12.2011 р.