Рішення № 20520688, 13.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/37813.12.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зонтаг"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тетан"

простягнення 2434,29 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. (Дов.);

від відповідача: не зявився.

У судовому засіданні 13.12.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Зонтаг" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетан" 2434,29 грн. заборгованості за договором № 50 від 20.04.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2011р. порушено провадження у справі № 57/378 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.11.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2011р., розгляд справи №57/378 на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 29.11.2011р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.11.2011р. розгляд справи №57/378 на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 13.12.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 13.12.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними і такими, що підлягають задоволенню, з підстав викладених в позовній заяві. Також представник позивача надав суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якою просить суд стягнути з відповідача 2434,29 грн. заборгованості, 106,56 грн. пені, 20,61 грн. 3% річних, 2,43 грн. інфляційні втрати, 250,73 грн. штраф, 39,84 грн. сума витрат на досудове врегулювання спору.

Суд, розглянувши заяву про збільшення позовних вимог, дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 2434,29 грн. заборгованості, 106,56 грн. пені, 20,61 грн. 3% річних відповідає приписам ст. 22 ГПК України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 2,43 грн. інфляційних втрат, 250,73 грн. штрафу, 39,84 грн. суми витрат на досудове врегулювання спору, то суд відмовляє в прийнятті вказаних вимог., з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Оскільки, викладені у заяві про збільшення позовних вимог, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2,43 грн. інфляційних втрат, 250,73 грн. штрафу, 39,84 грн. суми витрат на досудове врегулювання спору не були заявлені в позовній заяві та за своїм змістом є додатковими вимогами, а не збільшенням позовних вимог, то суд відмовляє в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог в частині вимог про стягнення інфляційних втрат, штрафу, витрат на досудове врегулювання спору.

Представник відповідача в судове засідання 13.12.2011р. не зявився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою про порушення провадження суду документів не подав. Відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 29.11.2011р.

Ухвали суду від 06.10.2011р., 01.11.2011р., 29.11.2011р., позовна заява, надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг станом на 29.11.2011р. наявний у матеріалах справи).

Відповідно до ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого господарського суду від 02.06.2006, № 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” та листі Вищого господарського суду від 15.03.2007, № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”.

Ухвали суду якими відповідача повідомлено про розгляд справи, повернуті поштовим відділенням з відміткою „за зазначеною адресою не знаходиться”.

Враховуючи, що ухвали від 06.10.2011р., 01.11.2011р., 29.11.2011р.у справі були відправлені відповідачу за адресою вказаною у витязі, то Товариство з обмеженою відповідальністю „Тетан” належним чином повідомлено про дату і час судового засідання.

Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.04.2011р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено Договір №50, відповідно до п. 1.1. якого відповідач взяв на себе зобов'язання з використанням своїх запасних частин і матеріалів якісно і в обумовлений із позивачем строки надати весь комплекс послуг щодо технічного обслуговування, гарантійного та післягарантійного ремонту легкових автомобілів позивача.

Згідно з п. 4.2. відповідач зобовязаний якісно і в обумовлені строки надавати весь комплекс послуг з ремонту технічного обслуговування легкових автомобілів позивача відповідно до вимог технічного обслуговування та виконання ремонтних робіт згідно з умовами заводу-виробника та цього Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата вартості послуг і запчастин здійснюється позивачем на підставі надання відповідачем рахунків відповідно до заявок-нарядів.

Відповідач виставив ранунок-фактуру №АМ-0002638 від 07.07.2011р.

На виконання умов Договору № 50 від 20.04.2011 року позивач здійснив оплату за технічне обслуговування свого автомобіля, що підтверджується платіжним дорученням №10327 від 15.07.2011р. на суму 2434,29 грн.

Як зазначає, позивач, в порушення своїх зобовязань за Договором в частині надання послуг щодо технічного обслуговування, гарантійного та післягарантійного ремонту легкового автомобіля позивача відповідач не здійснив.

В своїх поясненнях до позовної заяви позивач зазначає, що 07.07.2011 року відповідно до п. 2.2 Договору № 50 20.04.2011р. він прибув до відповідача для визначення технічного стану легкового автомобіля отримав рахунок-фактуру № АМ-0002638 від 07.07.2011 року, що є дефектною відомістю.

За погодженням з відповідачем, позивач 15.07.2011р. оплатив планове обслуговування свого автомобіля (ТО) відповідно до рахунку-фактури № АМ-0002638 від 07.07.2011р., що підтверджується платіжним дорученням № 10327 від 15.07.2011р. Також, відповідно до п. Договору № 50 від 20.04.2011р. позивач, після здійснення оплати (перерахування грошових коштів) 15.07.2011р. зателефонував до відповідача для погодження дати проведення робіт та був записаний та запевнений відповідачем про проходження планового обслуговування автомобіля 18.07.2011р. біля 10-00 годин.

З'явившись 18.07.2011р. біля 10-00 годин позивач не зміг потрапити на СТО відповідача для проходження планового обслуговування свого автомобіля, будь яких пояснень, повідомлень, або роз'яснень від відповідача, позивач до 25.08.2011 року отримати не зміг.

Тому, позивач 25.08.2011р. на адресу відповідача направив Лист-заяву № 2208-11 від 22.08.2011 року в якому висунув вимогу перерахувати сплачені позивачем кошти у сумі 2434,29 грн., у звязку з невиконанням послуг.

Відповідач зазначену вимогу, не задовольнив та відповіді не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи приписи ст. 530 ЦК України, судом встановлено, що обовязок відповідача щодо виконання своїх зобовязань в частині сплати заборгованості у сумі 2434,29 грн. виник 02.09.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судове засідання не зявився, письмових пояснень чи доказів надання послуг не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобовязання судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки, грошові кошти сплачені позивачем платіжним дорученням №10327 від 15.07.2011р. у сумі 2434,29 грн. на час прийняття рішення не повернуті відповідачем, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 2434,29 грн. підлягає задоволенню.

Також позивач просить, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача, 106,56 грн. пені за період з 02.09.2011р. по 13.12.2011р. на підставі п. 6.3 Договору.

Згідно з п. 6.3 у разі перевищення строків виконання робіт відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % вартості виконаних робіт за кожен прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачувалась пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком позивача, доданого до заяви про збільшення позовних вимог, розмір пені за весь час прострочення складає 106,56 грн.

Згідно розрахунку зробленого судом відповідно до ст. 55 ГПК України, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 106,48 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, 3% річних у розмірі 20,61 грн. за період з 02.09.2011р. по 13.12.2011р.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, доданого до заяви про збільшення позовних вимог, розмір 3% річних за весь час прострочення складає 20,61 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначена вимога підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетан" (юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Перспективна, буд. 3; поштова адреса: 01042, м. Київ, вул.. Тверський тупик, буд. 4, код ЄДРПОУ 19360422, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зонтаг" (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, будинок, 13, оф. 420-А; код ЄДРПОУ 36002945) 2434 (двадцять тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 29 коп. основний борг, 106 (сто шість) грн. 48 коп. пені, 20 (двадцять) грн. 61 коп. 3% річних, а також судові витрати: 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Гулевець

Дата підписання рішення 19.12.2011р.