Рішення № 20520181, 14.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/45714.12.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аметист»до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5885, 55 грн. за участю представників позивача ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.09.2011 року, відповідача не зявився,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 5053,85 грн. основного боргу, 390, 14 грн. пені, 277, 93 грн. інфляційних втрат та 163,63 грн. 3% річних у звязку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобовязань з оплати вартості отриманого товару за договором поставки № К-15335 від 01.09.2010р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.11.2011 року.

Представник відповідача у судове засідання 14.12.2011 року не зявився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аметист»(постачальник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір постачання № К-15335, за умовами якого постачальник зобовязався постачити, а постачальник прийняти та оплатити товар в асортименті.

Товар за даним договором є товар, зазначений у видатковій накладній постачальника. У видатковій накладній вказується перелік товарів, що поставляються, і базові ціни на них (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору сума цього договору визначається як сума вартості усіх видаткових накладних.

Згідно п. 4.1. товар поставляється замовнику на умовах відстрочки платежу на 21 календарний день з моменту поставки чергової партії товару.

Форма оплати за поставлену партію товару - безготівковий розрахунок (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 12.8. строк дії цього договору з моменту підписання та до 31.12.2011 року.

Поясненнями позивача та видатковими накладними № 3000015571 від 02.09.2010 року, № 3000015576 від 02.09.2010 року, № 3000017100 від 08.09.2010 року, № 3000017272 від 09.09.2010 року, № 3000018695 від 15.09.2010 року, № 3000019101 від 16.09.2010 року, № 3000020221 від 21.09.2010 року, № 3000020948 від 23.09.2010 року стверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 5053, 85 грн.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався і має заборгованість перед позивачем у розмірі 5053, 85 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобовязання за договором з поставки товару відповідачу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 5053, 85 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобовязання з передачі товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 5053, 85 грн.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 5053, 85 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позов в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат обґрунтований, проте підлягає задоволенню частково у розмірі 160, 24 грн. 3 % річних та 277, 93 грн. інфляційних втрат (в межах заявлених позовних вимог) за уточненим розрахунком суду, який здійснений відповідно до вимог закону. В позові в частині стягнення 3, 39 грн. 3 % річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно п. 9.3. договору сторони передбачили, що у випадку недотримання замовником термінів оплати згідно п. 4.1. даного договору, замовник оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми несплаченого товару.

Враховуючи вищевикладену норму закону та умови договору, позивачем у звязку з простроченням виконання зобовязання з оплати отриманого товару нараховано 390, 14 грн. пені.

Позовні вимоги про стягнення пені у звязку з простроченням виконання встановленого договором зобовязання з оплати поставленого товару обґрунтовані, проте підлягають задоволенню частково у розмірі 389, 82 грн. за уточненим розрахунком суду, який здійснено відповідно до вимог закону та умов договору. В позові в частині стягнення 0, 32 грн. пені відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аметист»(49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Маршала Малиновського, буд. 14-А, код 31271562) 5053 (пять тисяч пятдесят три) грн. 85 коп., 160 (сто шістдесят) грн. 24 коп. 3 % річних, 277 (двісті сімдесят сім) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 389 (триста вісімдесят девять) грн. 82 коп. пені, 101 (сто одна) грн. 94 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя С.О. Чебикіна