Рішення № 20519998, 13.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/23413.12.11 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця» м. Київ

до першого відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ

до другого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» м. Київ

про визнання договорів недійсними

за участю:

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - адвокат

від першого відповідача: Гук О.О. - юрисконсульт

від другого відповідача: не зявився

Згідно розпорядження голови Господарського суду міста Києва справу №22/234 було передано на розгляд судді Підченко Ю.О.

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судових заіданнях засіданні з 11.11.11р. по 18.11.11р., з 18.11.11р. по 24.11.11р., та з 24.11.11р. по 13.12.11р. згідно вимог ст. 77 ГПК України були оголошені перерви, без винесення процесуальних документів суду, за наслідком якого були складені протоколи відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця» звернулось до господарського суду з позовними вимогами до належних відповідачів у справі, зокрема: першого відповідача - Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», та другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про:

·визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору № 28/Zквіп-08, який був укладений 13.02.2008року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан А.О. за реєстровим номером 199;

·визнання недійсним з моменту укладення договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 28/Zквіп-08 від 13.02.2008року, який був укладений 27.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан А.О. за реєстровим номером 505;

·визнання недійсним з моменту укладення договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 28/Zквіп-08 від 13.02.2008року, який був укладений 27.08.2009 між ТОВ «Український промисловий банк» та ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан А.О. за реєстровим номером 832, як таких, що не відповідають вимогам закону.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом. Тому не прибуття до судового зсідання представника другого відповідача, не перешкоджає розгляду спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно вимог статті 75 ГПК України.

Перший відповідач позов не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що спірний договір іпотеки та Договори про внесення змін до нього відповідають вимогам ст.ст. 1, 7. 18 Закону України «Про іпотеку», оскільки на час їх укладення сторонами було досягнуто згоди щодо всіх його суттєвих умов, у тому числі відносно виконання основного зобовязання. Крім того, позивач безпідставно та необґрунтовано посилається на перевищення повноважень директором підприємства, а саме Вітенком Русланом Вікторовичем та Топольніцьким Олександром Вікторовичем, оскільки відповідно до вимог пункту 8.21 Статуту від 04.09.2007року Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця»відповідні дії погоджувалися Головою правління Товариства Емілем Вінерем, тому і підстав для визнання спірних договорів недійсними відсутні. Сторони, на момент підписання відповідних договорів мали повний обсяг правоздатності, а тому правових підстав для визнання недійсним спірних правочинів згідно вимог ст.ст. 203,215 ЦК України не існує.

Другий відповідач у судове засідання не прибув, однак безпосередньо у судових засіданнях надавав свої заперечення на позов, за змістом яких вбачається, що на момент вчинення правочину, різновидом якого є договір іпотеки, сторонами були погоджені всі його суттєві умови. Підтримуючи заперечення першого відповідача, додатково пояснив суду, що посилання позивача на нову редакцію Статуту, який був зареєстрований 23.04.2010року неправомірно, оскільки на момент укладення спірного договору іпотеки та додаткових договорів про внесення змін до нього, був чинним Статут у редакції, затвердженої рішенням загальних зборів учасників, що оформлене протоколом №07/09-07 від 09.07.2007 року, зареєстрований 04.09.2007року державним реєстратором Виконавчого комітету Бориспільській міської ради Київської області. Правоздатність та дієздатність сторін була перевірена нотаріусом під час укладення спірних Договорів та внесених до нього змін.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, вислухавши доводи позивача, заперечення першого та другого відповідачів, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 13.02.2008року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця», далі Позичальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», далі Банк, було укладено кредитний Договір №28/КВ-08 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, далі кредитний Договір, підписаний з боку Позичальника - директором Вітенко Русланом Вікторовичем, та письмово погоджений з Головою правління Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця»Емілем Вінером, про що свідчить підпис Еміла Вінера на останній сторінці кредитного Договору.

З метою забезпечення виконання Кредитного Договору 13.02.2008року, між Позичальником та Банком було укладено іпотечний договір №28/Zквін-08, далі Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан А.О, та зареєстрований в реєстрі за №199. Згідно Іпотечного договору Позичальник передав Банку в іпотеку нерухоме майно, яке належить йому на праві власності, зокрема:

Шкомплекс, який розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 57, загальною площею 5996,1 кв. м;

Шнежиле приміщення, з місцем знаходження: Київська область, м Бровари, вул. Кутузова, 57, загальною площею 914.1 кв. м.

З боку Позичальника Іпотечний договір було підписано його директором Вітенко Р.В., який діяв на підставі Статуту Товариства. 27 березня 2008 року між Позичальником та Банком був укладений Договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору, далі Договір про внесення змін від 27 березня 2008року, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Мисан А.О та зареєстрований за №505. З боку Позичальника Договір про внесення змін від 27 березня 2008року було підписано його директором Вітенко Р.В., який діяв на підставі Статуту Позичальника. 27 січня 2009року позивач отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 4,5946 га, кадастровий номер якої 3210600000:00:040:0104, яка розташована за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 57.

На підставі рішення зборів учасників позивача, оформленого протоколом №11/03-08 від 03.11.2008року, на посаду директора Товариства призначено Топольніцього Олександра Вікторовича. 27 серпня 2009року між Позичальником та Банком було укладено Договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору, далі Договір про внесення змін від 27 серпня 2009року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан А.О., у частині нерухомого майна (пунктом 1 Договору про внесення змін від 27 серпня 2009року змінено пункт 1.2 Іпотечного договору) до переліку якого внесено додатково земельну ділянку площею 4.5946 га, кадастровий номер якої 3210600000:00:040:0104. З боку Позичальника Договір про внесення змін від 27 серпня 2009року підписано його директором Топольніцьким Олександром Вікторовичем., який діяв на підставі Статуту Товариства позивача. Однак при цьому Іпотечний договір, Договір про внесення змін від 27 березня 2008року та Договір про внесення змін від 27 серпня 2009року, після їх підписання з боку Позичальника директором Вітенко Р.В. та Топольніцьким О.В не були письмово погодженні з Головою правління ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця» - Емілем Вінером.

30 червня 2010року між ТОВ «Український промисловий банк», ПАТ «Дельта Банк»та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобовязань ТОВ «Українським промисловий банк»на користь ПАТ «Дельта Банк»відповідно до якого ТОВ «Український промисловий банк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк»право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк»змінив ТОВ «Український промисловий банк»як кредитора ( став новим кредитором) у зазначених зобовязаннях. Тобто, ПАТ «Дельта Банк»замість банку став кредитором у Кредитному договорі та іпотекодержавцем у Іпотечному договорі і Договорах про внесення змін.

Кредитний договір підписаний та погоджений позивачем згідно вимог пункту 8.21 Статуту Товариства. Банку було відомо про те, що для вступу в силу Кредитного договору потрібно його погодження з Головою правління товариства.

В Іпотечному договорі та Договорах про внесення змін було зазначено, що при їх укладенні від імені позивача на підставі Статуту діє директор. Це означає, що у банка виник обовязок ознайомитися з Статутом позивача і він вважається таким, що за всіма обставинами не міг не знати про необхідність погодження договорів з боку Голови правління ТОВ «Промислова-інвестиційна група «Столиця». Установчими документами позивача є Статут, який містить відомості про склад та компетенцію органів правління і порядок прийняття ними рішень. Статутом позивача передбачено, що правочини укладені позивачем в особі його виконавчого органу ( директора) та повязані з його основними фондами, вступають в силу тільки після їх письмового погодження з Головою правління Товариства. Тобто, до моменту такого погодження цивільна дієздатність позивача на набуття цивільних прав та обовязків за такими правочинами не має достатнього обсягу, є обмеженою, а тому зазначені правочини є недісними.

За такими обставинами позивач посилаючись на ст. 92, 203, 215 ЦК України та ст. 207 ГК України наполягає на визнанні недійсним Іпотечного договору та Договорів про внесення до нього змін.

Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку щодо доводи позивача обґрунтовані частково, виходячи із наступного, зокрема:

За своєю правовою природою між сторонами було укладено кредитний договір та договори іпотеки згідно Закону України «Про іпотеку»та Закону України «Про банк та банківську діяльність». Частиною четвертою статті 3 Закону України «Про іпотеку»визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобовязання, і є дійсною до припинення основного зобовязання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Спірний Іпотечний договір містить всі суттєві умови в розумінні приписів ст.ст. 1, 7, 18 Закону України «Про іпотеку» відносно: його змісту та розміру основного зобовязання, строку та порядок його виконання, посилання на правочин, у якому встановлено основне зобовязання та зміна його істотних умов, опис предмет іпотеки, достатній для його ідентифікації, інші реєстраційна данні, відомості про Іпотекодавця та Іпотекодержателя, у тому числі чітке встановлення суми та надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобовязання, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст.ст. 1, 7, 18 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 180, 181 ГК України.

Стаття 159 ЦК України визначає перелік повноважень, що належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів. Одночасно у частині другій цієї статті передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів статутом товариства і законом може бути віднесене вирішення й інших питань.

Виконавчі органи товариства не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів. Суд не порушує компетенцію загальних зборів товариства, однак приписи ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» чітко визначають, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. В пункті „і” абзацу 5 статті 41 того ж закону вказано, що до компетенції загальних зборів належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Згідно пункту 8.1 Статуту Товариства позивача вищим органом Товариства є збори учасників, в яких беру беруть участь учасники або призначені ним представники. У пункті 8.6 Статуту Товариства позивача, в редакції від 23.04.2010року встановлена виключна компетенція зборів учасників товариства, до якої, належить визначення основних напрямків діяльності товариства і затвердження його планів, та звітів про їх виконання, надання згоди на відчуження основних фондів Товариства, у тому числі виробничого обладнання та нерухомості, яка належить Товариству. Пунктом 8.4 Статуту встановлено, що збори учасників обирають Голову правління Товариства. Голова правління Товариства може не бути його учасником.

Відповідно до умов пункту 8.18 Статуту, визначено, що директор вирішує всі питання діяльності Товариства, з врахуванням обмежень встановлених Статутом та крім тих, які відносяться виключно до компетенції зборів учасників. Втім, за твердженням позивача пункт 8.21 зобовязує усі підписані директором договори від імені Товариства на суму 50000,00 грн. та більше, а також будь-які операції з основними фондами та корпоративними правами, що належать Товариству, не залежно від їх обсягів, обовязково погоджувати з головою правління, і після цього вони вступають в законну силу.

Згідно закону до компетенції загальних зборів акціонерного товариства віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в Статуті товариства. Втім, надання права директору товариства підписувати договори чітко визначено у пунктах 8.19, 8.20 Статуту позивача, і не обмежені виключною компетенцією зборів учасників товариства передбачених пунктом 8.6 Статуту. Таким чином, обмежень директора на укладення спірного Іпотечного договору не встановлено Статутом позивача в редакції, яка діяла 23.04.2010року, оскільки обовязкове погодження встановлено лише у частині набрання чинності спірних договорів, які укладає директор Товариства, і не впливає на виключну компетенцію загальних зборів Товариства, як це зазначено у пункті «ж»пункту 8.6 Статуту позивача.

Крім того, статтею 41 Закону України «Про господарські товариства»передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Установчими документами товариства право виконавчого органу на укладення договорів не обмежено, тобто такий орган директор підписав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт не затвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Законодавець встановлює, що угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону.

Директор Товариства позивача діяв у межах належних йому повноважень визначених законом та установчими документами Товариства, не перевищував свої повноваження, що кореспондується з вимогами 237-244 ЦК України відносно представництва, яке ґрунтується на акті органу юридичної особи, яким і є Статут Товариства позивача. Тобто, повноваження директора Товариства позивача не обмежені виключною компетенцією зборів акціонерів, та надають йому право на затвердження та підписання спірного Іпотечного договору.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Закон визначає підстави для визнання правочину недійсним та настання певних наслідків, зокрема:

·Цивільний кодекс (ст.215) формулює детальні та достатньо визначені положення про підстави недійсності правочинів та про види недійсних правочинів (нікчемні та оспорювані). Положення ст. 207 ГК з цього ж питання, хоч і стосуються лише господарських договорів, але є більш загальними. Виходячи із принципового положення про Цивільний кодекс як основний акт цивільного законодавства, при вирішенні питання про підстави недійсності (нікчемності, оспорюваності) правочина у сфері дії Господарського кодексу слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу. Підстави нікчемності умов договорів, встановлені ч. 2 ст. 207 ГК не повинні застосовуватись, оскільки визнання нікчемності умов типових договорів є взагалі некоректним (як таке,що передбачає застосування до типового договору, що є нормативно-правовим актом, правової конструкції нікчемності, яка може стосуватись тільки правочинів).

·відповідно до ч. 1 ст. 215 і ч. 1 ст. 203 ЦК підставою недійсності правочину є суперечність його змісту актам цивільного законодавства. Під змістом правочину тут розуміється зміст волевиявлення учасників правочину в цілому, тобто як волевиявлення щодо змісту цивільних правовідносин, що мають виникнути на підставі правочину, так і волевиявлення стосовно того, з ким ці правовідносини мають бути встановлені;

·підставою недійсності правочину може бути його суперечність актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК). При застосуванні цього положення слід врахувати, що абсолютна більшість законів та інших нормативно-правових актів формулюють норми, що належать до декількох галузей законодавства. В багатьох випадках в одних і тих же положеннях актів законодавства формулюються норми двох і навіть трьох галузей права. Тому численні публічно-правові заборони та обмеження, які стосуються умов, за яких можливе вчинення правочину, мають тлумачитись так, що вони мають цивільно-правовий зміст, а їх порушення є підставою для висновку про те, що зміст правочину суперечить акту цивільного законодавства.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються ним в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем не доведені підстави за законом для визнання недійсним Іпотечного договору. Навпаки, відповідач надав докази того, що спірний Іпотечний договір відповідає вимогам закону, не припинив своєї дії, а директор не перевищував своїх повноважень визначених Статутом на укладення Договору, а тому підстав для визнання його недійсним - не існує за законом.

З урахуванням викладеного, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця» до належних відповідачів у справі, зокрема: першого відповідача - Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», та другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про визнання недійсним з моменту укладення Іпотечного договору № 28/Zквіп-08, який був укладений 13.02.2008року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан А.О. за реєстровим номером 199, слід відмовити, як необґрунтовано заявленого.

Відносно позовних вимог щодо визнання недійсними з моменту укладення Договорів про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору № 28/Zквіп-08 від 13.02.2008року, та про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору № 28/Zквіп-08 від 13.02.2008року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця», посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан А.О. за реєстровими номерами 505 та 832, то вони обґрунтовані, оскільки при залишенні без змін кількості і обсягу предмету Договору іпотеки, які попередньо були погоджені між сторонами, перший відповідач особисто зменшив оціночну вартість предмету іпотеки з Іпотечним договором та Додаткових договорів про внесення змін до нього.

З урахуванням викладеного, слід:

·визнати недійсним з моменту укладення Договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору № 28/Zквіп-08 від 13.02.2008року, який був укладений 27.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан А.О. за реєстровим номером 505;

·визнати недійсним з моменту укладення Договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору № 28/Zквіп-08 від 13.02.2008року, який був укладений 27.08.2009 між ТОВ «Український промисловий банк» та ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан А.О. за реєстровим номером 832, як таких, що не відповідають вимогам закону.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно частини пятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 13.12.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 7, 18 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 92, 203, 215, 229, 230, 553 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 207 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 36, ч. 3 ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, ч. 3 ст. 85 ГПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця» до належних відповідачів у справі, зокрема: першого відповідача - Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», та другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про визнання недійсним з моменту укладення Іпотечного договору № 28/Zквіп-08, який був укладений 13.02.2008року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан А.О. за реєстровим номером 199 відмовити.

2. Визнати недійсним з моменту укладення Договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору № 28/Zквіп-08 від 13.02.2008року, який був укладений 27.03.2008року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан А.О. за реєстровим номером 505;

3. Визнати недійсним з моменту укладення Договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору № 28/Zквіп-08 від 13.02.2008року, який був укладений 27.08.2009року між ТОВ «Український промисловий банк» та ТОВ «Промислово-інвестиційна група «Столиця», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан А.О. за реєстровим номером 832, як таких, що не відповідають вимогам закону.

4. Стягнути з першого відповідача у справі - Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця», 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 57, код ЄДРПОУ 33231152, витрати по державному миту в сумі 21,25 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 59 грн., видавши наказ.

5. Стягнути з другого відповідача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»», 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця», 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова,57, код ЄДРПОУ 33231152, витрати по державному миту в сумі 21,25 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 59 грн., видавши наказ

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.О.Підченко

Повне рішення складено - 19.12.11р.