Рішення № 20519764, 27.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.12.11 р. Справа № 38/296

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

розглянувши матеріали справи за позовом: Державного підприємства „Вугілля України”, м.Київ в особі філії „Донецьквуглезбут”, м.Донецьк

до відповідача: Державного підприємства „Шахтарськантрацит” м.Шахтарськ

про стягнення суми збитків у розмірі 150 217,19грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1.- за дов. №15-09/116-Д від 15.09.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2.- за дов. №16 від 03.02.2011р.

Суть спору:

Позивач, Державне підприємство „Вугілля України”, м.Київ в особі філії „Донецьквуглезбут”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства „Шахтарськантрацит” м.Шахтарськ про стягнення суми збитків у розмірі 150217,19грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір постачання вугільної продукції №50-01/2-К/1 від 01.11.2005р., з додатковими угодами та додатками, копії залізничних накладних, акт відбору проби №122 від 20.01.2007р., №156 від 23.01.2007р., квитанції про приймання вантажу, протоколи аналізу проб №122 від 20.01.2007р, №156 від 23.01.2007р., перелік техпд, рішення господарського суду м.Києва від 16.02.2010р. по справі №42/20, накопичувальні картки №29.01.69, №29.01.75, платіжне доручення №141 від 21.09.2010р., відомості за подачу, забирання і користування вагонами, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач 30.11.2011р. надав суду відзив №11/340 від 25.11.2011р., в якому позовні вимоги не визнає, оскільки позивачем не надано належних доказів неналежного виконання відповідачем умов договору. Крім того, відповідач зазначив, що в рішенні господарського суду м.Києва по справі №42/20 від 16.02.2010р. не встановлено факту належного виконання умов договору так і Інструкцій П-6, П-7 при прийманні вугілля по кількості та якості вантажоотримувачем ВАТ “Центренерго” Трипільська ТЕС, що є суттєвим доказом по справі при вирішенні питання вини відповідача з постачання вугілля якість якого не відповідає вимогам договору. Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

08.12.2011р. позивач надав суду заперечення на відзив відповідача №721-юр від 06.12.2011р., в яких не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Крім того, позивач зазначив, що пере адресація вугілля неналежної якості відбулась з вини ДП “Шахтарськантрацит” та відповідно до ст.224, 228 ГКУ, п.2 додатку №01/07-1, п.5.1, 5.5, 7.1 договору та відповідач зобов”язаний компенсувати усі витрати позивача. Заперечення судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2011р. строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 03.01.2012р., відповідно до вимог ст.69 ГПК України.

26.12.2011р. позивач надав суду пояснення №733-юр від 26.12.2011р., які судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався, у звязку з необхідністю представлення додаткових документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2005р. між Державним підприємством “Вугілля України” (за договором покупець, далі-позивач) та Державним підприємством “Шахтарськантрацит”в особі ВП “Шахтарськзбутпостачання” (за договором-постачальник, далі - відповідач) був укладений договір поставки №50-01/2-К/1, згідно з пунктом 1.1, якого постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля камяне енергетичне марочного складу П 0-100, П 0-200 українського походження (далі-вугілля).

Марки, базові характеристики якості та базова ціна вугілля, яке буде постачатися за договором наводяться у Додатках.

Розділом 2 договору сторони зазначили умови поставки.

Поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом у відкритих піввагонах за погодженим графіком (п.2.1)

Умови приймання по якості та кількості визначені сторонами у розділі 5 Договору, яким визначено, що приймання рядового вугілля та продуктів збагачення по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6 та від 25.04.1966р. №П-7 (п.5.1).

У випадку, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії Вантажоотримувача мають розбіжності між показниками якості постачальника, покупець протягом 1-го робочого дня з моменту отримання результатів від вантажоотримувача направляє виклик постачальнику, який зобовязаний прибути до вантажоотримувача на протязі 24 год. з моменту отримання повідомлення (п.5.3).

У випадку неприбуття представника постачальника у визначений строк, результати по якості та кількості отримані у вантажоотримувача є дійсними для сторін, вказуються у акті звіряння по кількості та якості. Покупець (вантажоотримувач) має право на розвантаження вугілля (п.5.3.1).

У разі поставки вугілля, показники якості якого виходять за межі граничнодопустимих, покупець має право таке вугілля до поставки не зараховувати і не оплачувати, про що повідомить постачальника. Якщо представник постачальника не вивезе вугілля протягом 72 годин з моменту повідомлення, покупець або (ТЕС Вантажоотримувач) може його прийняти на умовах передбачених п.3.3 та п.5.10.1 договору, а також постачальник зобовязаний компенсувати всі витрати ТЕС вантажоотримувача та покупця, повязані з поставкою неякісного вугілля (п.5.5).

У разі надходження вугілля з домішками не вугільного походження (пісок, каміння, сміття і т.ін.) ТЕС вантажоотримувач покупця має право таке вугілля не розвантажувати, до поставки не зараховувати, про що повідомить постачальника протягом 1-го робочого дня. При цьому постачальник забезпечить вивезення вугілля з ТЕС вантажоотримувача протягом 72 годин та компенсує покупцю всі витрати, повязані з поставкою вугілля з домішками не вугільного походження (п.5.6).

За невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п.7.1).

Відповідно до розділу 9 договору, вказаний договір набирає чинності з дати його підписання двома сторонами і діє до 31.12.2005р. (п.9.5.)

У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії договору залишаються невиконаними договірні зобовязання, дія договору продовжуються до повного виконання догвірних зобовязань.

Додатковою угодою від 16.03.2006р. до договору поставки №50-01/2-К/1 від 01.11.2005р. строк дії договору було продовжено до 31.12.2007р.

Додатковою угодою від 17.01.2007р. №1-01/07-Т до договору №50-01/2-К/1 від 01.11.2005р. сторони визначили, що постачальник у січні 2007р. зобовязується поставити вугілля марка та ціна якого обумовлена вказаною угодою.

В свою чергу, між ВАТ „Центренерго” (Покупець) та ДП „Вугілля України” (Постачальник) укладений договір постачання вугільної продукції 1-01/1-П від 26.01.2004р. згідно умов якого, постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля камяне енергетичне.

Відповідно до виконання умов договору поставки вугілля, у січні 2007 року, були відвантажені вагони з вугіллям за номерами №№ 65741274, 65944878, 67396408, 66935750, 65725624, 65324303, 67161752, 66235169, 67164368, 67169409, 66962473, що підтверджується залізничними накладними №№ 49168694, 49168693, 49168695, 49159528, 49159532, 49159531, 49159530, 49159526, 49159527, 49159525, 49159529.

Вантажовідправником спірного вугілля є ДП „Донбасантраціт”.

Вантажоотримувачем вказаної вугільної продукції є Трипільська ТЕС ВАТ «Центренерго» згідно до договору поставки складеного між ДП «Вугілля України» та ВАТ «Центренерго» № 1-01/1-П від 26.01. 2004 року (Договір 2).

Як зазначає позивач під час приймання спірного вугілля Трипільською ТЕС, було виявлено перевищення гранично припустимих показників, зазначених у договорі на поставку вугілля, а саме показники зольності склали - 43,7%, вологи - 8,6%, що підтверджується Актом про відбір проби вугілля № 122 від 22.01.2007 року та протоколом аналізу проб № 122.

Позивач в позовній заяві зазначає, що на адресу відповідача була направлена телеграма з проханням направити представника на ТЕС або надання адреси для переадресування вагонів.

Докази направлення телеграми, а також сама телеграма в матеріалах справи відсутні.

ДП „Донбасантрацит” на адресу Трипільської ТЕС ВАТ „Центренерго” на адресу Вантажоотримувача надіслав факсограму № 6/43 від 24.01.2007 року з проханням переадресувати вищевказані вагони з вугіллям, якість якого не відповідає умовам договору.

Вищевказані вагони були переадресовані на адресу вантажовідправника, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 32777274, 32777275, 32777276, 32777277,32777278,32777279,32777280, 32777281, 32777282, 32777283, 32777284.

Отже, спірне вугілля було відвантажено на адресу позивача саме ДП „Донбасантрацит”.

Під час переадресації вищевказаних вагонів залізницею з ВАТ „Центренерго” було стягнуто залізничний тариф від станції Трипілля-Дніпровське до станції Красний Луч в розмірі 34389,60 грн. (з ПДВ), що підтверджується вищевказаною квитанцією про приймання вантажу та довідкою № 2601 від 26.01.2007 року.

Окрім цього, Залізницею з ВАТ „Центренерго” було стягнуто додаткові збори (вантажні роботи, промивання та очищення вагонів і т.ін.) в розмірі 614,4 грн. з ПДВ, що підтверджується накопичувальною карткою № 29.01.75, та довідкою № 3101 від 31.01.2007 року.

Відповідно до відомості про надання послуг, пов'язаних з подачою, забиранням та користуванням вагонами № 1/07-3 Трипільською філією ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» було стягнуто з ВАТ «Центренерго»: плату за подачу і забирання вагонів, а також за користування в сумі 24571,44 грн. з ПДВ

Таким чином поставкою вугілля з перевищенням допустимих критеріїв його якості, ВАТ „Центренерго” було завдано збитки на загальну суму 59575,44 грн. з ПДВ.

Відповідно до виконання умов договору поставки вугілля, у січні 2007 року, відповідач відвантажив вагони з вугіллям (надалі спірне вугілля) за номерами №№ 60935343, 67178004, 65325383, 66186321, 65488538, 67855072, 60319530, що підтверджується залізничними накладними №№ 49037024. 49037025, 49037026, 49037027, 49037028, 49037029, 49037030.

Вантажовідправником спірного вугілля є ДП „Шахтарськантраціт”.

Вантажоотримувачем вказаної вугільної продукції є Трипільська ТЕС ВАТ «Центренерго» згідно до договору поставки складеного між ДП «Вугілля України» та ВАТ «Центренерго» № 1-01/1-П від 26.01. 2004 року (Договір 2).

Як зазначає позивач під час приймання спірного вугілля Трипільською ТЕС, було виявлено перевищення гранично припустимих показників, зазначених у договорі на поставку вугілля, а саме показники зольності склали - 48,9%, вологи - 11%, що підтверджується Актом про відбір проби вугілля № 156 від 23.01.2007 року та протоколом аналізу проб № 156.

Відповідно до умов Договору 1, на адресу відповідача була направлена телеграма від 25.01.2007 року з вимогою надання адреси для переадресування вагонів.

Вищевказані вагони були переадресовані на адресу вантажовідправника, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу №№ 32777289.

Під час переадресації вищевказаних вагонів залізницею з ВАТ „Центренерго” було стягнуто залізничний тариф від станції Трипілля-Дніпровське до станції Красний Луч в розмірі 21084,0 грн. (з ПДВ), що підтверджується вищевказаною квитанцією про приймання вантажу та довідкою №2801 від 28.01.2007 року.

Окрім цього, Залізницею з ВАТ «Центренерго» було стягнуто додаткові збори (вантажні роботи, промивання та очищення вагонів і т. ін.) у розмірі 422,96 грн. з ПДВ, що підтверджується накопичувальною карткою № 29.01.69, та довідкою № 3101 від 31.01.2007 року.

Відповідно до відомості про надання послуг, пов'язаних з подачею, забиранням та користуванням вагонами № 1/07-3 Трипільською філією ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» було стягнуто з ВАТ «Центренерго»: плату за подачу і забирання вагонів, а також за користування в сумі 11970,89 грн. з ПДВ.

Таким чином поставкою вугілля з перевищенням допустимих критеріїв його якості, ВАТ „Центренерго” було завдано збитки на загальну суму 33477,85 грн. з ПДВ.

В свою чергу ВАТ „Центренерго”, як Вантажоотримувач, звернулось до господарського суду м. Києва про стягнення з ДП «Вугілля України» збитків за провізну плату з перевезень повернутого неякісного вугілля від станції Бурштин Львівської залізниці до станції вантажовідправника Донецької залізниці.

Господарський суд м. Києва прийняв рішення № 42/20 від 16.02.2010 року, яким стягнути з Державного підприємства „Вугілля України” на користь Відкритого акціонерного товариства „Центренерго” 158 482,06 грн. збитків, 1584,82 грн. - сплата державного мита та 232,72 грн. інформаційне-технічне забезпечення судового процесу. Відповідно - 160299,60 грн.

На виконання рішення суду, ДП „Вугілля України” перерахувало на рахунок ВАТ „Центренего” платіжним дорученням № 141 від 21.09.2010 року суму у розмірі 160 299,60 грн.

Таким чином, позивач вважає, що у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором постачання вугільної продукції №50-01/2-К/1 від 01.11.2005р. позивач зазнав збитки у розмірі 150217,19грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п.п.4) п.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Збитки, у свою чергу, - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 228 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки. При цьому розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

Пунктом 1 ст.224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення збитків, суд виходить з того, що складовою збитків є наявність збитків, протиправна поведінка боржника, причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками.

Таким чином, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний звязок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 623 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений договір на постачання вугільної продукції №50-01/2-К/1 від 01.11.2005р.

Згідно п.1.1 договору, постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля камяне енергетичне марочного складу П 0-100, П 0-200 українського походження (далі-вугілля).

Умови приймання по якості та кількості визначені сторонами у розділі 5 Договору, яким визначено, що приймання рядового вугілля та продуктів збагачення по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6 та від 25.04.1966р. №П-7 (п.5.1).

У випадку, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії Вантажоотримувача мають розбіжності між показниками якості постачальника, покупець протягом 1-го робочого дня з моменту отримання результатів від вантажоотримувача направляє виклик постачальнику, який зобовязаний прибути до вантажоотримувача на протязі 24 год. з моменту отримання повідомлення (п.5.3).

Судом встановлено, що у січні 2007 року, були відвантажені вагони з вугіллям, вантажоотримувачем яких є Трипільська ТЕС ВАТ «Центренерго»

Позивач в позовній заяві зазначає, що у звязку з виявленням неякісної продукції на адресу відповідача була направлена телеграма з проханням направити представника на ТЕС або надання адреси для переадресування вагонів.

Проте, докази направлення телеграми постачальнику - відповідачу, а також сама телеграма в матеріалах справи відсутні.

Умовами договору визначена базова якість вугілля та гранично допустимі показники вугілля.

Отже, обовязковою умовою для доведеності факту поставки вугілля неналежної якості є невідповідність якості поставленого вугілля умовам договору №50-01/2-К/1 від 01.11.2005р.

В підтвердження поставки відповідачем неякісного вугілля, позивач посилається на акт відбору проби №122 від 20.01.2007р. та №156 від 23.01.2007р.

Дослідивши надані позивачем акти відбору проби №122 від 20.01.2007р. та №156 від 23.01.2007р. суд приходить до висновку, що вказані акти не є належним доказом поставки вугілля неналежної якості, оскільки свідчить лише про факт відбору проб.

Згідно п.29 Інструкції П-7 від 25.04.66р. за результатами приймання продукції за якістю за участю представників вантажовідправника, складається акт про фактичну якість отриманої продукції.

Доказів складання акту про фактичну якість отриманої продукції, складеного відповідно до вимог Інструкції П-7 від 25.04.66р. позивач суду не представив.

Крім того, вантажовідправником спірної продукції у вагонах за номерами №№ 65741274, 65944878, 67396408, 66935750, 65725624, 65324303, 67161752, 66235169, 67164368, 67169409, 66962473, відповідно до залізничних накладних №№ 49168694, 49168693, 49168695, 49159528, 49159532, 49159531, 49159530, 49159526, 49159527, 49159525, 49159529 є ДП „Донбасантрацит”, а не відповідач по справі.

Також варто зазначити, що вагони з вугіллям (надалі спірне вугілля) за номерами №№ 60935343, 67178004, 65325383, 66186321, 65488538, 67855072, 60319530 прибули на станцію вантажоотримувача 23.01.2007р., проте телеграма про невідповідність якості поставленої продукції була направлена лише 25.01.2007р.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог у звязку з чим позовні вимоги щодо стягнення збитків в розмірі 150217,19грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Вугілля України”, м.Київ в особі філії „Донецьквуглезбут”, м.Донецьк до Державного підприємства „Шахтарськантрацит” м.Шахтарськ про стягнення суми збитків у розмірі 150217,19грн., відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 27.12.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.12.2011р.

Суддя Лейба М.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >