Рішення № 20502896, 26.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2011 р. Справа № 5023/10062/11

вх. № 10062/11

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судовогозасідання Болтенко А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за дорученням

першого відповідача - не з'явився

другого відповідача - не з'явився

третьої особи ОСОБА_2 - не з'явився

третьої особи ДСІВ - не з'явився

3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-Інвест", м. Харків 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес-Центр", м. Харків (перший відповідач) та ФОП ОСОБА_3, м. Київ (другий відповідач)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ФО ОСОБА_2, с. Мала Данилівка та Державна служба інтелектуальної власності, м. Київ 3-я особа <Текст >

про визнання недійсними договорів та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір № 005-мл про відчуження виключного права на товарний знак від 10.08.2009р., укладений між ТОВ “Прес-Центр” та ФОП ОСОБА_5, на підставі якого 11.10.2010 року здійснено публікацію в офіційному бюлетені № 19 відповідно до рішення № 10066 від 11.10.2011р.; визнати недійсним договір про передачу виключних майнових прав на Торговельну марку для товарів і послуг від 01 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, на підставі якого 26 вересня 2011 року здійснено публікацію в офіційному бюлетені № 18 відповідно до рішення № 11661 від 26.09.2011р.; визнати за ТОВ “ІТ-ІНВЕСТ” право інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг "triolan" щодо усіх товарів і послуг за класами МКТП, зазначених у Свідоцтві № 102466, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 26.01.2009р. Крім того, позивач просить суд зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України опублікувати в офіційному бюлетені та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про: визнання договору № 005-мл про відчуження виключного права на товарний знак від 10.08.2009р. недійсним; визнання договору про передачу виключних майнових прав на Торговельну марку для товарів і послуг від 01 березня 2011 року недійсним; спростування інформації про передачу права власності на знак для товарів та послуг "triolan" ОСОБА_2 на підставі Договору від 01.03.2011р. передачу Товариству з обмеженою відповідальністю “ІТ-ІНВЕСТ” права власності на знак для товарів та послуг ” щодо усіх товарів і послуг за класами МКТП, зазначених у Свідоцтві № 102466, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 26.01.2009р. Також просить суд зобов'язати ТОВ “Прес-Центр” передати ТОВ “ІТ-ІНВЕСТ” для подання до Державної служби інтелектуальної власності: оригінал свідоцтва № 102466, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 26.01.2009р, на знак для товарів і послуг та заборонити ТОВ “Прес-Центр”, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 використовувати знак для товарів і послуг "triolan" з графічним зображенням. Судові витрати по справі просить суд покласти на першого відповідача.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Представники першого, другого відповідачів та третіх осіб правом на участь у судовому засіданні не скористалися. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

26.12.2011 року до господарського суду від першого відповідача надійшла заява, в якій він просить суд відкласти розгляд справи на підставі того, що 15.12.2011 року на підприємстві винесено наказ про ділову поїздку директора до м. Києва для перемовин щодо укладання господарсько-правових відносин на якій буде присутній представник першого відповідача ОСОБА_6, а залучення до участі у справі іншого представника суперечить інтересам Товариства.

26.12.2011 року до господарського суду від третьої особи ОСОБА_2 надійшла заява, в якій вона просить суд відкласти розгляд справи в зв'язку з неможливістю брати участь в судовому засіданні оскільки вона буде зайнята в іншому судовому процесі в Оболонському районному суді м. Києва.

Суд, дослідивши надані заяви та додані до них документи відмовляє в їх задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, чи перешкоджають певні обставини розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін в судове засідання не з'явились, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. В даному випадку, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Крім того, суд приймає до уваги те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо). Проте, нових доказів представником першого відповідача та третьою особою суду не надано та про можливість їх надання в майбутньому в заявах про відкладення справи не зазначено.

26.12.2011 року до господарського суду від другого відповідача надійшло електронне повідомлення № 1 в якому він просить суд відкласти розгляд справи для надання можливості підготувати відзив на позовну заяву.

Суд, дослідивши електронне повідомлення, долучає його до матеріалів справи та відмовляє в його задоволенні виходячи з наступного.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі була направлена на адресу другого відповідача 05.12.2011 року (вих. номер 027945). Як свідчать матеріали справи, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення (№027945) ухвала суду була отримана другим відповідачем 15.12.2011 року. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що судом другому відповідачеві були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

05.10.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ІТ-ІНВЕСТ”(далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Прес-Центр”(далі - ТОВ “Прес-Центр”) укладено Договір № 1/05-10 про передачу права власності на знак для товарів та послуг (далі - Договір № 1/05-10).

Згідно з п. 1.1. Договору № 1/05-10, ТОВ “Прес-Центр” передало у власність Позивача виключне право на знак для товарів та послуг ”(далі - товарний знак n”) щодо усіх товарів і послуг за класами МКТП, зазначених у Свідоцтві № 102466, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 26.01.2009р.

Пунктом 2.1.2. Договору № 1/05-10 передбачено, що ТОВ “Прес-Центр” зобов'язане в строк до 31 грудня 2010 року за свій рахунок підготувати всі необхідні документи, передбачені розділом 2 Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака, затвердженої Наказом Міносвіти і науки України від 03.08.2001р. № 576 та передати їх до Державної служби інтелектуальної власності для публікації та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (далі - Реєстр) відомостей про передачу Позивачу права власності на товарний знак ”.

Згідно з п. 2.1.3. Договору № 1/05-10 ТОВ “Прес-Центр” в строк до 31 грудня 2010 року після проведення дій, передбачених п. 2.4 цього Договору, зобов'язаний передати Правонаступнику наступні документи:

- один примірник оригіналу цього договору;

- оригінал Свідоцтва № 102466 на знак для товарів і послуг "triolan", зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 26.01.2009 р.;

- оригінал рішення Державної служби інтелектуальної власності про публікацію та внесення до Реєстру відомостей про передачу Правонаступнику права власності на Товарний знак.

Станом на 31 грудня 2010 рік ТОВ “Прес-Центр” не виконало пункти 2.1.2 та 2.1.3 Договору № 1/05-10 та не здійснило дії щодо опублікування та внесення до Реєстру відомостей про передачу права власності на Товарний знак.

В лютому 2011 року Позивач звернувся до ТОВ “Прес-Центр” з вимогою передати оригінали Договору № 1/05-10 та рішення Державної служби інтелектуальної власності про публікацію та внесення до Реєстру відомостей про передачу Позивачу права власності на Товарний знак "triolan".

В кінці березня 2011 року ТОВ “Прес-Центр” надало Позивачу оригінали Договору № 1/05-10 в трьох примірниках та повідомило, що не може виконати умови Договору № 1/05-10 у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин на підприємстві, які полягали в тому, що без відома директора ТОВ “Прес-Центр” товарний знак "triolan" було відчужено третій особі ФОП ОСОБА_3 (Відповідач 2).

Про незаконне відчуження Товарного знаку "triolan" директор ТОВ “Прес-Центр” дізнався 15 березня 2011 року з Листа Укрпатенту вих. № 13454/2 від 14.03.2011р. про відмову у прийнятті клопотань ТОВ “Прес-Центр”у зв'язку з тим, що в офіційному бюлетені Державного департаменту інтелектуальної власності “Промислова власність” № 19 від 11.10.2011р. відбулася публікація про передачу права власності на товарний знак "triolan" ФОП ОСОБА_3 (Відповідач 2) на підставі Договору № 005-мл про відчуження виключного права на товарний знак від 10.08.2009р.

У підтвердження ТОВ “Прес-Центр” надало Позивачу копії клопотань до Державної служби інтелектуальної власності (Укрпатенту) в яких ТОВ “Прес-Центр” просить видати дублікат Свідоцтва № 102466, довідку з Укрпатенту про прийняття документів та зазначений вище Лист Укрпатенту вих. № 13454/2 від 14.03.2011р.

В жовтні 2011 року Позивач звернувся у Державну службу інтелектуальної власності з клопотанням про видачу виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № 102466 та отримав таку Виписку № 13568 від 14.10.2011р., станом на 14 жовтня 2011 року. Згідно з даною Випискою № 13568 опублікування відомостей про передачу права власності на товарний знак "triolan" ОСОБА_3 відбулося 11.10.2010 року на підставі рішення 10066. З даної виписки Позивачу також стало відомо, що ОСОБА_3 в свою чергу передав право власності на товарний знак "triolan" ОСОБА_2 на підставі Договору про передачу виключних майнових прав на Торговельну марку для товарів і послуг від 01 березня 2011 року., про що здійснено публікацію в офіційному бюлетені 26 вересня 2011 року на підставі рішення №11661 від 26.09.2011р.

Позивач вважає Договір № 005-мл недійсним та таким, що порушує його майнові права з наступних підстав. Згідно з Довідкою АА № 128465 від 06.08.2009 року, виданою Головним управлінням статистики у Харківській області та Протоколом № 3/2009 зборів учасників ТОВ “Прес-Центр” від 31.07.2009р. з 1 серпня 2009 року директором ТОВ “Прес-Центр” призначено ОСОБА_8. Договір № 005-мл укладено між ТОВ “Прес-Центр” та ФОП ОСОБА_3 10 серпня 2009 року, але підписував його не директор ТОВ “Прес-Центр” ОСОБА_8, а ОСОБА_9, яка не мала повноважень підписувати Договір. Таким чином, Договір № 005-мл від 10.08.2009 р. укладено не уповноваженою особою яка не мала на момент укладення Договору його вчиняти.

Згідно ч. 1 ст. 493 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) субєктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи.

Відповідно до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Майнові права інтелектуальної власності (ст. 427 ЦК України) можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

Судовий захист інтересів осіб, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема за позовами про визнання правочину недійсним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен зясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

При цьому, спір - це розбіжності або суперечності між суб'єктами правовідносин з питання факту або права.

Відповідно до ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст правочину не може суперечити Цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вичинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчинюється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до п.4 ст. 62 Закону України “Про господарські товариства” директор діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Стаття 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 2, 12 Постанови від № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та за наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Згідно з Роз'ясненням ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено: “якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)".

Позивач є заінтересованою стороною щодо Договору № 005-мл, оскільки внаслідок його укладення було порушено право власності Позивача на Товарний знак ”, яке виникло на підставі Договору № 1/05-10.

Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог були надані копія довідки АА 128465 від 06.08.2009 року, виданою Відповідачу-1 Головним управлінням статистики у Харківській області та копія протоколу № 3/2009 загальних зборів Відповідача-1 від 31.07.2009 року. Згідно зазначеного протоколу з 01 серпня 2009 року директором Відповідача було призначено ОСОБА_8. Призначення нового директора підтверджується і зазначеною вище довідкою.

Зважаючи на те, що від імені Відповідача-1 договір № 005-мл був підписаний не уповноваженою особою, що є грубим порушенням діючого законодавства, вимоги Позивача про визнання договору №005-мл недійсним суд вважає обґрунтованими.

Щодо вимоги позивача про визнання за ним права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг "triolan" щодо усіх товарів і послуг за класами МКТП, зазначених у Свідоцтві № 102466, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 26.01.2009р. та заборону першому відповідачу використовувати знак для товарів і послуг "triolan" з графічним зображенням суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 418 ЦК України, право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Частина 1 та частина 2 ст. 424 ЦК України встановлюють, що майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ч. 9. ст. 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на знак або видачу ліцензії на використання знака. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених Установою, з одночасним внесенням їх до реєстру.

Ст. 427 ЦК України встановлює, що майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

Власник свідоцтва (ч.7 ст. 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”) може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору.

Відповідно до ч.1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або закону. Так, в п.1.3. договору № 1/05-10 прописується положення про те, що право власності на Товарний знак переходить від Відповідача-1 до Позивача в день підписання цього договору.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Згідно з ст. 432 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

1)застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2)зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3)вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів;

4)вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;

5)застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6)опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання за ТОВ “ІТ-ІНВЕСТ” права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг "triolan" щодо усіх товарів і послуг за класами МКТП, зазначених у Свідоцтві № 102466, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 26.01.2009р., зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України опублікувати в офіційному бюлетені та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про: визнання договору № 005-мл про відчуження виключного права на товарний знак від 10.08.2009р. недійсним; передачу Товариству з обмеженою відповідальністю “ІТ-ІНВЕСТ” права власності на знак для товарів та послуг ” щодо усіх товарів і послуг за класами МКТП, зазначених у Свідоцтві № 102466, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 26.01.2009р. та заборону першому відповідачу використовувати знак для товарів і послуг "triolan" з графічним зображенням

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору про передачу виключних майнових прав на Торговельну марку для товарів і послуг від 01 березня 2011 року, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ФО ОСОБА_2, на підставі якого 26 вересня 2011 року здійснено публікацію в офіційному бюлетені № 18 відповідно до рішення № 11661 від 26.09.2011р., суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, спірний договір був укладений між ФОП ОСОБА_3 та фізичною особою ОСОБА_2

Відповідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України, право звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають право підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, а саме підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації) за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарсько процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Оскільки однією зі сторін у спірному договорі є фізична особа - ОСОБА_2, суд припиняє провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору про передачу виключних майнових прав на Торговельну марку для товарів і послуг від 01 березня 2011 року, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ФО ОСОБА_2, на підставі якого 26 вересня 2011 року здійснено публікацію в офіційному бюлетені № 18 відповідно до рішення № 11661 від 26.09.2011р., про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України опублікувати в офіційному бюлетені та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про: визнання договору про передачу виключних майнових прав на Торговельну марку для товарів і послуг від 01 березня 2011 року недійсним; спростування інформації про передачу права власності на знак для товарів та послуг "triolan" ОСОБА_2 на підставі Договору від 01.03.2011р. та про заборону ОСОБА_3 та ОСОБА_2 використовувати знак для товарів і послуг "triolan" з графічним зображенням

Щодо позовної вимоги про зобов'язання першого відповідача передати позивачеві для подання до Державної служби інтелектуальної власності оригіналу свідоцтва № 102466, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 26.01.2009р, на знак для товарів і послуг "triolan" суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів можуть захищатися способами визначеними статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права субєкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обовязку зобовязаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути субєкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у звязку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Натомість обраний позивачем спосіб захисту до такого результату (відновлення права) привести не спроможний. Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки не відповідає завданням суду, визначеним ст. 2 Закону України “Про судоустрій ” (Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави).

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає встановленим діючим законодавством способам захисту, а тому суд відмовляє в задоволенні позову в частині вимог позивача про зобов'язання першого відповідача передати позивачеві для подання до Державної служби інтелектуальної власності оригіналу свідоцтва № 102466, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 26.01.2009р, на знак для товарів і послуг "triolan".

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, п. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір № 005-мл про відчуження виключного права на товарний знак від 10.08.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Прес-Центр” та ФОП ОСОБА_3.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТ-Інвест" (61007, м. Харків, вул. Північна, 12, код ЄДРПОУ 33898833) право інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг "triolan" щодо усіх товарів і послуг за класами МКТП, зазначених у Свідоцтві № 102466, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 26.01.2009 року.

Зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України (03680, МСП, Київ-35, вул. Урицького, 45, код ЄДРПОУ 37552556) опублікувати в офіційному бюлетені та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання договору № 005-мл про відчуження виключного права на товарний знак від 10.08.2009 року недійсним та про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ІТ-Інвест" права власності на знак для товарів та послуг "triolan" щодо усіх товарів і послуг за класами МКТП, зазначених у Свідоцтві № 102466, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 26.01.2009 року.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Прес-Центр" (61018, м. Харків, вул. Деревянка, 1-а код 32335569) використовувати знак для товарів і послуг "triolan" з графічним зображенням.

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору про передачу виключних майнових прав на торговельну марку для товарів і послуг від 01 березня 2011 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ФО ОСОБА_2; про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України опублікувати в офіційному бюлетені та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про: визнання договору про передачу виключних майнових прав на торговельну марку для товарів і послуг від 01 березня 2011 року недійсним; спростування інформації про передачу права власності на знак для товарів та послуг "triolan" ОСОБА_2 на підставі Договору від 01.03.2011р. та заборону використовувати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 використовувати знак для товарів і послуг "triolan" з графічним зображенням.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Прес-Центр” (61018, м. Харків, вул. Деревянка, 1-а код 32335569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТ-ІНВЕСТ”(61007, м. Харків, вул. Північна, б. 12, код 33898833) - 1882,00 судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >ОСОБА_10

Повний текст рішення складений та підписаний 29 грудня 2011 року