Рішення № 20502733, 21.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2011 р. Справа № 5023/8959/11

вх. № 8959/11

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., дов. від 09.03.11р.;

Відповідач - не з"явився. 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк", м. Київ 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пинчук Строй", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ “ПроКредит Банк” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача ТОВ “Пінчук Строй” на свою користь заборгованість за Кредитним договором №207.41598 від 18.11.2010 року у розмірі 7 438,49 грн., з яких: борг по капіталу 49 407,70 грн.; борг по процентах 2828,01 грн.; пеня - 22 202,78 грн. а також просить віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором про надання овердрафту № 207.41598 від 18.11.2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21 листопада 2011 року о 10:20 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 21.11.2011 року, 05.12.2011 року, 13.12.2011 року розгляд справи відкладався.

У призначеному судовому засіданні 21 грудня 2011 року представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

У призначене судове засідання представник відповідача не зявився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 13.12.2011 року, яка направлялась на адресу третьої особи, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами).

Присутній в судовому засіданні 21 грудня 2011 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 грудня 2011року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

18 листопада 2010 року, між ПАТ "ПроКредит Банк" (далі -позивач, банк) та ТОВ "Пінчук Строй" (відповідач, позичальник) укладений Договір про надання овердрафту № 207.41598 (далі - договір), відповідно до умов якого, банк зобов'язався надати відповідачу кредит шляхом здійснення протягом строку дії овердрафту переказів грошей з вказаного у п.1.2. цього Договору рахунку позичальника Позичальника понад залишок коштів на даному рахунку у межах ліміту овердрафту, встановленого цим Договором. Пунктом 1.2 договору встановлені умови на яких видається овердрафт: рахунок позичальника - 26007210132491.980 , розмір ліміту - 50000,00 грн.. строк дії овердрафту - з 18.11.2010р. по 18.03.2011р. включно: проценти 20% річних, виходячи з 360 календарних днів у році; цільове призначення кредиту - поповнення обігових коштів.

Згідно з п. 3.1 Договору погашення овердрафту протягом строку дії овердрафту здійснюється шляхом щоденного автоматичного, без попереднього чи наступного погодження з позичальником, зменшення дебетового сальдо поточного рахунку позичальника на суму усіх коштів, які були зараховані на цей рахунок протягом операційного дня. Кожне погашення овердрафту поновлює використаний ліміт на суму такого погашення. Після закінчення строку дії овердрафту чи припинення його дії з інших підстав повернення овердрафту здійснюється у порядку договірного списання, передбаченому цим Договором.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що якщо розмір дебетового сальдо рахунку позичальника досягає ліміту овердрафту, то Позичальник зобов'язується не пізніше як до останнього банківського дня календарного місяця, у якому мав місце такий факт поповнити рахунок на суму, не меншу ніж розмір процентів за користування овердрафтом у цьому місяці. Якщо внаслідок зменшення розміру ліміту розмір використаного Позичальником овердрафту перевищуватиме новий розмір ліміту, то позичальник зобов'язується не пізніше ніж через 5 (п'ять) банківських днів з моменту встановлення зменшеного ліміту поповнити рахунок Позичальника на суму, що перевищує різницю між сумою дебетового сальдо рахунку позичальника та новим розміром ліміту.

Відповідно до п. 3.3, 3.4 Договору за користування овердрафтом позичальник у перший банківський день кожного календарного місяця, а у випадку повного погашення овердрафту - у день повного погашення сплачує Кредитору проценти, у розмірі вказаному у п. 1.2. цього Договору. Проценти нараховуються у дні погашення процентів, на суму залишку кредиту, існуючого на момент закриття кожного з операційних днів за кожен календарний день періоду між датою (включно), що передує поточному нарахуванню та датою (включно) останнього нарахування процентів (датою видачі кредиту - для першого нарахування). При цьому залишком кредиту у небанківські дні є залишок на кінець останнього операційного дня, що передував цим дням. Комісії, передбачені цим Договором сплачуються у день вчинення Кредитором дій, за які сплачується комісія. До сплати цих комісій, дії за які вони встановлюються не набирають чинності.

Пунктом 3.5 Договору сторони домовились, що погашення процентів, комісій, пені, заборгованості по овердрафту та інших грошових зобов'язань здійснюється шляхом договірного списання, у т.ч. за рахунок овердрафту у порядку, встановленому цим Договором. Призупинення видачі овердрафту не позбавляє Кредитора права проводити договірне списання процентів, комісій та інших платежів за рахунок овердрафту.

Пунктом 4.1 Кредитного договору передбачено, що кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у випадку простроченння грошових зобов'язань тривалістю більш ніж 3 (три) банківські дні.

Позивач виконав свої зобов'язання за Договором, що підтверджується Меморіальним ордером від 18.11.2010р. на суму 500000,00 грн., як зазначає позивач, відповідач порушив умови Кредитного договору та не забезпечив своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого у нього утворився борг з тривалою затримкою в погашенні, у звязку з чим, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 1038-1/7/11 від 27.07.2011 р. про дострокове погашення кредиту. Як свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення, відповідач отримав вказану вимогу 30.07.2011 року.

Пунктом 4.3 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит на суму, що вказана у вимозі протягом п'яти банківських днів з дня відправлення (вручення, якщо Кредитор вручив Вимогу) позичальнику чи поручителям вимоги, якщо інший строк не вказаний у такій вимозі.

Проте, зазначена вимога залишилися без відповіді, відповідач заборгованість не сплатив, внаслідок чого, за розрахунком позивача, станом на 16.08.2011 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 49407,70 грн. борг по капіталу та 2828,01 грн. за відсотками, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачами заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1.2 договору встановлено 20% процентів річних за користування кредитними коштами.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обовязкового виконання сторонами зобовязань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаних норм вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за обєктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.1 Кредитного договору передбачено, що кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у випадку простроченння грошових зобов'язань тривалістю більш ніж 3 (три) банківські дні.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, позичальник припинив виконувати умови договору щодо сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, у звязку з чим, у позивача, відповідно до п. 4.1 кредитного договору та частини 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України виникли підстави вимагати дострокове погашення кредиту та відсотків за його користування, направивши на адресу відповідача відповідну вимогу № 1038-1/7/11 від 27.07.2011 р..

З зазначеного вбачається, що банк (позивач) правомірно предявив вимогу щодо дострокового повернення кредиту, процентів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін неповно та несвоєчасно здійснював виплату кредиту (овердрафту) та відсотків за користування кредитними коштами, та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання за договором про надання овердрафту № 207.41598, який укладено сторонами 18.11.2010 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати суду документи, які б підтверджували сплату заборгованості по кредиту та по відсоткам за користування ним за договором про надання овердрафту № 207.41598, який укладено сторонами 18.11.2010 року та не надав документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення боргу у сумі 49407,7 грн. по кредиту та 2828,01 грн. по відсоткам за користування кредитними коштами, правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачами та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Згідно пункту 6.1 Кредитного договору у випадку прострочення встановлених цим Договором строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує кредитору штрафну пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 (п'ятнадцять) гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1 % за умови подання Кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення повернення кредитних коштів позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 0,5 відсотків від суми непогашеної заборгованості, яка за розрахунком позивача за період з 01.12.2010 року по 16.08.2011 року склала 22202,78 грн., що перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України та не відповідає вимогам діючого законодавства. Окрім того, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що суму повного погашення овердрафту у розмірі 49407,70 грн. позивачем враховано з 19.05.2011 року, проте вимога про повне погашення кредиту № 1038-1/7/11 направлено позивачем від 27.07.2011 р., та була отримана відповідачем 30.07.2011 року. Таким чином, позивачем необґрунтовано нараховано пеню на суму 49407,70 грн. з 19.05.20111 року по 29.07.2011 року.

Судом перераховано розмір пені, з урахуванням вимог діючого законодавства, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за заявлений позивачем період для нарахування пені. Таким чином, за заявлений позивачем період - з 01 грудня 2010 року по 16 серпня 2011 року (розмір пені на заявлену у позові суму боргу складає 364,87 грн..

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у загальній сумі 364,87 грн. В решті заявленої вимоги щодо стягнення пені, суд відмовляє в її задоволенні як зайво нарахованої.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам. .

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 525, 526, 530, 543, 553, 554, 610, 611, 629, 1046 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - <Текст >

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ “Пінчук Строй”, ідентифікаційний код 36816140 (61024, м. Харків, вул.. Плиткова, 17а, кв. 2) , на користь ПАТ “ПроКредит Банк” (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107 а, ідентифікаційний код 21677333) борг по капіталу -49407,70 грн.; борг по процентах - 2828,01 грн.; пеня 364,87 грн., а також витрати з сплати державного мита у розмірі 526,01 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 166,77 грн. .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 26 грудня 2011 року

справа № 5023/8959/11