Рішення № 20502653, 22.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2011 р. Справа № 5023/8914/11

вх. № 8914/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. за довіреністю №59 від 26.10.2011 р.

відповідача - не з'явився 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ "Купецький Дім Схід", м. Харків 3-я особа <Текст >

до ДП закладу охорони здоров'я Аптека № 15, м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 2824,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Купецький Дім Схід" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства закладу охорони здоров'я Аптека № 15 (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суми боргу за договором поставки № ХА - 219 від 01.01.2011 р. з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 2824,73 грн., а саме: 1207,65 грн. - основного боргу; 1388,79 грн. - пені; 228,29 грн. - 30 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ТОВ "Купецький дім" та ДП закладу охорони здоров'я Аптека № 15 був укладений договір поставки №ХА-219 від 01.01.2011 р. згідно умов якого позивач (постачальник) зобов'язувався поставляти непродовольчі товари відповідачеві (покупцеві), відповідно до замовлення, а відповідач (покупець) зобов'язувався приймати та своєчасно оплачувати поставлені товари.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 22.12.2011 р. за вх. № Д 2302, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, його представник в судове засідання не з'явився.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Між ТОВ "Купецький дім" та ДП закладу охорони здоров'я Аптека № 15 був укладений договір поставки № ХА-219 від 01.01.2011 р. (надалі - договір).

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 6070,07 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями відповідача на отримання товару, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов'язувався поставляти непродовольчі товари відповідачеві (покупцеві), відповідно до замовлення, а відповідач (покупець) зобов'язувався приймати та своєчасно оплатити поставлені товари.

Пунктом 1.2. договору було передбачено, що предметом даного договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних, тощо)

Пунктом 1.3. договору було передбачено, що право власності на товар переходить до відповідача з моменту підписання товарної накладної.

Згідно п. 6.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Пунктом 4.4. договору було передбачено, що відповідач зобов'язаний сплатити 100% суми у безготівковій формі на рахунок позивача на протязі 30 днів після отримання товару.

Пунктом 5.6. договору було передбачено, що у випадку відсутності у відповідача грошових коштів для оплати поставленого товару, за наявності згоди позивача та належного стану товару, поставлений товар може бути повернуто позивачу та з моменту повернення товару, припиняється нарахування неустойки.

Позивач в позовній заяві зазначив, що відповідач частково оплатив поставлений йому товар в сумі 1112,00 грн. Також, відповідач скориставшись правом повернути невикористаний товар, відповідно до п.5.6. договору повернув поставлений товар на загальну суму 3750,42 грн.

Таким чином позивач вказував, що несплаченою залишається основна сума боргу за договором у розмірі 1207,65 грн., про що також свідчить акт зведення взаєморозрахунків від 30.06.2011 р.

Однак, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідно до банківської виписки по особовому рахунку позивача від 07.07.2011 р. (а.с. 33) відповідачем 07.07.2011 р. було сплачено позивачу ще 200,00 грн. за оплату поставленого товару, яка не була відображена в акті зведення взаєморозрахунків.

Отже, сума боргу відповідача перед позивачем становить 1007,65 грн., а не 1207,65 грн.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи не міститься доказів сплати відповідачем позивачу суми боргу у розмірі 1007,65 грн. за вказаним договором.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.4. договору було передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати товару він сплачує позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що сума боргу відповідача за договором з 07.07.2011 р. становила 1007,65 грн., господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 30% річних у розмірі 211,36 грн.

Пунктом 5.5. договору було передбачено, що якщо заборгованість відповідача перед позивачем триває більше 2-х місяців, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. При цьому нарахування пені починається с першого дня прострочення платежу.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене та враховуючи те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, господарським судом була перерахована пеня за період з 25.02.2011 р. по 25.08.2011 р. з урахуванням того, що сума боргу відповідача за договором з 07.07.2011 р. становила 1007,65 грн., та встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 89,24 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 1007,65 грн., пені у розмірі 89,24 грн. та 30% річних у розмірі 211,36 грн., всього - 1308,25 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 47,33 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 109,50 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, статтями 509, 525, 526, 530, 611, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства закладу охорони здоров'я Аптека № 15 (61003, м. Харків, вул. Клочківська, 23; код ЄДРПОУ 23454790, р/р 26003301815692 в ПАТ ПІБ м. Харків, МФО 351458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Купецький Дім Схід" (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 24; код ЄДРПОУ 34392744, р/р 26001060098661 в ХВ ПАТ КБ “Приватбанк” в м. Харків, МФО 351533) суму основного боргу у розмірі 1007,65 грн.; пеню у розмірі 89,24 грн.; 30 % річних в сумі 211,36 грн.; 47,33 грн. державного мита та 109,50 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя (підпис< Текст >Доленчук Д. О.

Рішення підписано 27.12.2011 р.