Рішення № 20502606, 20.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2011 р. Справа № 5023/9413/11

вх. № 9413/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. (дов. № 214 від 01.10.2011 р.)

3-ї особи <Текст >відповідача - не з'явився 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кріогенсервіс", с. Петрівське 3-я особа <Текст >

до Корпорації "Добробуд", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 85 986,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Кріогенсервіс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Корпорації "Добробуд" (надалі - Відповідач) суму: основної заборгованості у розмірі - 80 643,74 грн., інфляційних витрат у розмірі - 3 387,03 грн., три відсотки річних від прострочено суми - 1 955,33 грн. та покладення на Відповідача судові витрати.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх. Також у наданому клопотанні просить суд розглянути справу у термін не більш двох місяців на підставі статті 69 ГПК України та просить суд розглядати справу за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 ГПК України, оскільки представник Відповідача до суду не з'являвся та не надав до суду не відзиву не витребуваних судом документів.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, 16 грудня 2011 року через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи, на підставі знаходження представника Корпорації "Добробуд" в іншому судовому засіданні. Також у наданому клопотанні зазначено, що проти позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Представник Позивача проти задоволення клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи заперечує.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представника Позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

06 жовтня 2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір субпідряду № 16/10 на об'єкти: «реконструкція 3-го поверху головного корпусу та приймального відділення з прибудовою по вул. Клочковській, 337-А в м. Харкові» (Надалі - Договір).

Згідно п.5.1. Договору субпідряду № 16/10 вартість робіт становить 430 379,00 грн. (Чотириста тридцять тисяч триста сімдесят дев'ять грн., 00 коп.) в т.ч. ПДВ. Позивачем роботи були виконані без порушення строків та у відповідності до державних стандартів, у підтвердження чого Відповідачем в повному обсязі прийнято роботи, про що сторонами було підписано Акт приймання виконаних підрядних робіт (за формою КБ-2в) на суму 155 842,00 (Сто п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот сорок дві грн. 00 коп.) (а.с. 17-18) та Довідку про вартість виконаних підрядних робіт (за формою КБ-3) на суму 155 842,00 (Сто п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот сорок дві грн. 00 коп.) (а.с. 19).

Відповідач відповідно до п. 5.2. перерахував на рахунок Позивача аванс у розмірі 30% від вартості робіт. Таким чином авансовий платіж перерахований Відповідачем складає 70 523,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 240 та № 241 (а.с. 20-21). Також Відповідач та Позивач підписали акт здачі прийняття (надання послуг) генпідрядні послуги на грошову суму у розмірі 4 675,26 грн. (Чотири тисячі шістсот сімдесят п'ять грн. 26 коп.) (а.с. 22).

Проте після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт Відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за Договором та не здійснив остаточні розрахунки з Позивачем. Відповідач повинен був на протязі 3 днів після підписання акту приймання виконаних робіт сплатити Позивачу грошові кошти у сумі 85 319 грн., із врахуванням генпідрядних послуг 4 675,26 грн.

Основний борг Відповідача станом на 25.10.11 складає: 155 842,00 грн. (ціна робіт згідно підписаного Акту) - 70 523,00грн. (аванс) - 4 675,26грн. (ген підрядні послуги), що склало загальну суму - 80 643,74 грн.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором на момент розгляду позовної заяви становить 80 643,74 грн. (Вісімдесят тисяч шістсот сорок три грн., 74 коп.).

Оскільки Відповідачем в порушення Договору не було сплачено відповідної суми, Позивачем було нараховано: інфляційні втрати у розмірі - 3 387,03грн. та 3% річних від простроченої суми - 1955,33 грн., що разом з основною сумою у розмірі - 80 643,74 грн. складає - 85 986,10 грн. (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість грн. 10коп.).

Позивачем було направлено Відповідачу лист вих. № 326 від 13 липня 2011р із проханням сплатити заборгованість (а.с. 23). Але на адресу Позивача повернувся даний лист, який був направлений за адресою вказаною у договорі субпідряду №16/10, з довідкою поштового відділення у якій зазначено, що адресат не значиться. Після отримання Позивачем витягу з ЄДР (а.с. 42-43) був повторно направлений вищезазначений лист на нову адресу Відповідача, який отриманий представником за довіреністю останнього 17.08.11 року, про що зазначено у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 26).

Відповідач після отримання відповідного листа заборгованість не погасив та не надав ніякої відповіді, підтвердженням чого є відсутність в матеріалах справи даних доказів.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГПК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

За договором підряду одна сторона (підрядник зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобовязаний одержати спеціальний дозвіл (ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ст. 843 ЦК України). Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобовязаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобовязання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Крім того, відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, а якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Виконання та прийняття робіт підтверджується наявними в матеріалах справи Актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 р. (а.с. 17-18) та Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 22)

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором ст. 854 ЦК України.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ст. 882 ЦК України).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також у відповідності до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 ЦК України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Станом на момент розгляду справи, Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу у розмірі 85 986,10 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, Відповідач визнається судом таким, що не виконав зобовязання за договором субпідряду від 06.10.2010 р. за № 16/10, оскільки не повністю виконав оплату робіт.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення»від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією з основних засад судочинства.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості у розмірі 85 986,10 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16 525, 526, 530, 549, 598, 599, 610, 612, 624, 626, 629, 837, 838, 843, 846, 849, 853, 854, 857, 882 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 198, 218 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, - <Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Корпорації «Добробуд» (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 22, ЄДРПОУ 32868132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Кріогенсервіс» (08132, Київська обл., с. Петрівське, вул. Київська 29, ЄДРПОУ 21543199) загальну суму боргу (в т.ч. штрафні санкції), що складає: 85 986,10 грн. (Вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість грн. 10коп.), державне мито у розмірі 860,00 грн. та та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний “23” грудня 2011 року

по справі № 5023/9413/11.