Рішення № 20502386, 22.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2011 р. Справа № 5023/10247/11

вх. № 10247/11

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судовогозасідання Стрижак О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 153 від 22.12.2011 року

3-ї особи <Текст >відповідача - не з'явився 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш", м.Харків 3-я особа <Текст >

до Приватного підприємства "Златафарм", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 5 921,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 5921,92 грн., у тому числі 4240,85 грн. боргу, 408,81 грн. пені та 1272,26 грн. штрафу за поставлений товар згідно видаткових накладних, належним чином засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання в частині оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

21.12.2011 представник позивача через канцелярію господарського суду надав витребувані попередньою ухвалою суду документи, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребуваних попередньою ухвалою суду документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

03.01.2011 року між сторонами укладений договір поставки № 12. У відповідності до умов договору Постачальник (позивач) зобов'язався систематично поставляти і передавати у власність Покупця (відповідача) медикаменти, лікарські засоби, вироби медичного призначення (Товар), а Покупець зобов'язався приймати Товар та вчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності з умовами договору № 12 від 03.01.2011 року позивачем був поставлений відповідачеві товар (медикаменти, вироби медичного призначення) на загальну суму 4337 грн.16 коп. за накладними: №76779 від 21.03.11 р. на суму 1195 грн. 26 коп., №76793 від 21.03.11 р. на суму 822 грн. 17 коп., №76794 від 21.03.11 р. на суму 749 грн. 45 коп., №76890 від 21.03.11 р. на суму 555 грн. 96 коп., № 77047 від 21.03.11 р. на суму 544 грн. 51 коп., №77049 від 21.03.11 р. на суму 469 грн. 81 коп..

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобовязання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість наданих позивачем послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 4240,85 грн., яка до цього часу не погашена.

Позивачем до матеріалів справи наданий підписаний обома сторонами актом звіряння взаєморозрахунків станом на 31.10.2011 року, за яким відповідач погодився з існуванням суми боргу у розмірі 4240,85 грн..

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, своїми діями відповідач порушив умови Договору та вимоги ст.526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 4240,85 грн. боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. При цьому право на неустойку, згідно частини 1 статті 550 вказаного кодексу, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 5.2. договору зобовязання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”. За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення 408,81 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також згідно з п.6.2. договору та ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 30% від суми невиконаної частини зобов'язання. Позивачем наданий обґрунтований розрахунок суми штрафу у розмірі 1272 грн. 26 коп..

За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення 1272,26 грн. штрафу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611 ЦК України, ст. 231 ГК України, ст.ст.1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, - <Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Златафарм" (61168, м.Харків, вул. Героїв Праці, 20/321, кв. 1, р\р26005000125615 МФО 380009, ЗКПО 33413307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш" (юридична адреса 61204, м. Харків, пр. Л. Свободи 46-в, кв. 79, фактична адреса: 61105, м. Харків, вул. Фонвізіна,18 р/р 26008000077548, в ПАТ "Укрсоцбанк" МФО 300023, ЗКПО 25184975) 4240,85 грн. боргу, 408,81 грн. пені, 1272,26 грн. штрафу, 1411,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Присяжнюк О.О.

Повний текст рішення підписаний ___ грудня 2011 року.