Рішення № 20502269, 21.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2011 р. Справа № 5023/8563/11

вх. № <Текст >

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судовогозасідання Шевченко А.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Фатєєв А.М., посвідчення № 215 від 20.10.11р.;

позивача - не з"явився;

3-й особи - <Текст >відповідача - (ФОП ОСОБА_1) - ОСОБА_2 ордер від 10.11.2011 року;

відповідача (ВК Ізюмської МР) - не з`явився;

3-й особи - не з`явився;

розглянувши справу за позовом Ізюмського міжрайонного прокурора м. Ізюм в інтересах держави, в особі Ізюмської міської Ради, м. Ізюм 3-я особа <Текст >

до 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2

2) Виконавчого комітету Ізюмської міської Ради, м. Ізюм

3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус ОСОБА_5, м. Ізюм 3-я особа <Текст >

про визнання недійсним договору, визнання відсутності права та звільнення земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

Ізюмський міжрайонний прокурор міста Ізюм в інтересах держави в особі Ізюмської міської Ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір від 14.03.06р. №2 "Про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 23.01.01 р. №563"; визнати відсутність у ФОП ОСОБА_1 права займати земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3, площею 10 м. кв. з 14 березня 2006 року; зобов`язати ФОП ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3, площею 10 м. кв.

Ухвалою суду від 19.10.11р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

14.11.11р. представник відповідача (ВК Ізюмської МР) надав клопотання в якому просить суд здійснити заміну неналежного відповідача Виконавчого комітету Ізюмської міської ради належним, а саме залучити у якості відповідача Ізюмську міську раду Харківської області.

Ухвалою суду від 06.12.11р. в задоволенні клопотання представника відповідача (ВК Ізюмської МР) про заміну неналежного відповідача відмовлено.

06.12.11р. представник відповідача (ВК Ізюмської МР) надав клопотання, в якому просить суд закрити провадження по справі, у зв`язку з тим, що прокурор зазначив неналежного відповідача, а у разі заміни неналежного відповідача ВК Ізюмської міської ради, належним - Ізюмською міською радою позивачем та відповідачем буде одна і та особа, що суперечить вимогам ГПК України.

Ухвалою суду від 06.12.11р. в задоволенні клопотання представника відповідача (ВК Ізюмської МР) про закриття провадження по справі відмовлено.

Ухвалою суду від 13.12.11р. за клопотанням представника прокуратури строк розгляду спору продовжено по 01.01.12р.

20.12.11р. представник прокуратури надав заяву про заміну неналежного відповідача, а саме замінити первісного відповідача Виконавчий комітет Ізюмської Міської ради належним відповідачем Ізюмським міським головою Божковим О.А.

21.12.11р. представник позивача надав заяву про відмову від позову, в якій вказує, що враховуючи висновки Ізюмської міської робочої групи з питань раціонального та ефективного використання земель та запобігання порушення земельного законодавства, викладені у протоколі № 5 від 10.12.2010 р., а також висновки постійної комісії Ізюмської міської ради з питань містобудування, архітектури та земельних відносин, що містяться у протоколі від 09.12.2011 р., позивач вважає, що Ізюмська міська територіальна громада не зазнає збитків морального та матеріального характеру в результаті виконання договору оренди землі від 22.01.2001 р., укладеного між Ізюмською міською радою Харківської області та Фізичною собою - підприємцем ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за № 562, з урахуванням змін внесених договором № 2 від 14.03.2006 р., посвідченим приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за № 1027, а тому користуючись своїм правом, передбаченим ст. 22 та ст. 78 ГПК України, позивач відмовляється від позову та просить суд припинити провадження у справі.

21.12.11р. представник позивача надав клопотання в якому повідомляє про згоду на заміну неналежного відповідача та просить суд здійснити заміну неналежного відповідача Виконавчого комітету Ізюмської Міської ради належним, а саме залучити в якості відповідача Ізюмську міську раду Харківської області.

21.12.11р. представник відповідача (ФОП ОСОБА_1) надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник прокуратури в судовому засіданні 21.12.11р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання 21.12.11р. не зявився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про отримання.

Представник відповідача (ФОП ОСОБА_1) в судовому засіданні 13.12.11р. проти позову заперечує з підстав викладений у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача (ВК Ізюмської МР) в судове засідання 13.12.11р. не зявився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про отримання.

Представник третьої особи в судове засідання 13.12.11р. не зявився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2011 року керуючись процесуальними правами, передбаченими ст.22 Господарським процесуальним кодексом України Ізюмська міська рада (позивач) відмовилася від позову, поданого Ізюмським міжрайонним прокурором міста Ізюм в інтересах держави в особі Ізюмської міської Ради до 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2, 2) Виконавчого комітету Ізюмської міської Ради, м. Ізюм про визнання недійсним договору.

Суд, розглянувши заяву позивача про відмову від позову зазначає наступне.

Статтею 29 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Приймаючи до уваги роз'яснення Президії Вищого господарського суду України віл 22.05.2002 р. № 04-5/570 “Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам”, відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті. Лише у разі коли обидва згадані учасники судового процесу прокурор і позивач заявили про відмову від позову, суд може припинити провадження зі справи згідно з пунктом 4 частини першої статті 80 ГПК, з урахуванням вимог частини шостої статті 22 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне в задоволені заяви позивача про відмову від позову відмовити.

Щодо клопотання прокурора про заміну неналежного відповідача (Ізюмську міську раду) належним відповідачем Ізюмським міським головою Божковим О.А., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно - правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої ст.1 передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги те, що стороною у господарського процесі можуть бути тільки ті особи які передбачені ст. 1 ГПК України, суд вважає за необхідне в задоволенні заяви прокурора про заміну неналежного відповідача (Виконавчого комітету Ізюмської міської ради) належним Ізюмським міським головою Божковим О.А. відмовити, як необґрунтоване та заявлене безпідставно.

Суд, розглянувши клопотання позивача про надання згоди на заміну неналежного відповідача Виконачого комітету Ізюмської міської ради на належного Ізюмську міську раду, відмовляє в його задоволенні, оскільки як вбачається з матеріалів справи ухвалою господарського суду від 06.12.2011 року вже було розглянуто клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача на належного, в якому відповідачу Виконавчому комітету Ізюмської міської ради було відмовлено.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 13.12.2011 року учасників судового процесу було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що сторони та третя особа були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи й відсутність їх представників не перешкоджає розгляду справи по суті. У зв`язку з чим, суд, згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника прокуратури, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

22.01.01. виконавчим комітетом Ізюмської міської ради в особі міського голови Дідика П.А. був укладений договір з приватним підприємцем ОСОБА_1 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди). Зазначений договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 про що 23.01.06. зроблений запис в реєстрі за №592, та був зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею виконавчого комітету Ізюмської міської ради за № 39.

Рішенням Ізюмської міської ради № 2409 від 28.02.06. було продовжено право оренди земельної ділянки комерційного призначення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 для обслуговування і експлуатації торговельного кіоску за адресою АДРЕСА_3, площею 10 м2.

На виконання п. 2.2 зазначеного рішення 14.03.06. заступником Ізюмського міського голови Шляхом О.М. укладений договір № 2 “Про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 23.01.01. № 562”. Вказаний договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, про що 14.03.06. зроблений запис в реєстрі за № 1027, та 24.03.06. зареєстрований в Ізюмській міській раді за № 12.

25.02.08р. управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства та складено відповідний акт, в якому зазначається, що ФОП ОСОБА_1 використовується земельна ділянка з порушенням ст.. 125, 126 Земельного кодексу України, Закону України “Про державну реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, у зв`язку з тим, що даний договір №2 від 14.03.06р. набирає чинності з моменту його державної реєстрації, а саме в Харківській, регіональній філії ДП “Центр ДЗК”.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду від 30.10.08. був задоволений позов Ізюмського міжрайонного прокурора, та рішення Ізюмської міської ради № 2409 від 28.02.06. визнано незаконним. Ухвалою вищого адміністративного суду України від 19.10.10р. постанова Ізюмського міськрайонного суду від 30.10.08. залишена без змін.

Таким чином, прокурор вважає, що відсутні правові підстави для дії договору від 14.03.06. № 2 “Про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 23.01.01. № 562”.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що спірний договір №2 від 14.03.2006 року укладений між сторонами нотаріально посвідчений та зареєстрований в Ізюмській міській раді відповідно до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженою постановою КМУ від 25.12.1998 року № 2073, що діяв на момент укладання договору, вважає що позов прокурора подано безпідставно та підстав для визнання договору недійсним немає. Щодо вимоги позивача про визнання відсутності права у ФОП ОСОБА_1 права займати земельну ділянку, зазначає що відповідно до ст. 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту. Щодо вимоги прокурора про зобовязання ФОП ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, зазначає, що у звязку з тим, що підстав для визнання договору недійсним немає, то відповідно й відсутні підстави для повернення земельної ділянки. Також, відповідач, зазначає що прокурором при звернені до суду пропущено строк позовної давності.

Розглянувши клопотання відповідача ФОП ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Роз'ясненнями п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК України від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, за таких обставин очевидний факт того, що прокурор довідався про порушення свого права 30.10.2008 року, оскільки постановою Ізюмського міськрайонного суду 30.10.08. було задоволено позов Ізюмського міжрайонного прокурора, та рішення Ізюмської міської ради № 2409 від 28.02.06. визнано незаконним. Як вбачається з матеріалів справи прокурор звернувся до суду 17.10. 2011 року, тобто в межах строку позовної давності, оскільки строк позовної давності закінчується 30.10.2011 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку що прокурором подано позов в межах строку позовної давності та підстави для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності відсутні, тому відмовляє в цьому клопотанні.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України “Про оренду землі” укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом або за результатами аукціону.

Таким чином, підставою для укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності є рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування або аукціону.

Крім того, згідно з п. 2.2.3. абз. 10 п. д) Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами Вищого господарського суду України від 01.01.2010 розглядаючи справи про визнання недійсним договору оренди, суди повинні давати правову оцінку питанню чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такий договір.

Відповідно до п. 3.4.9 Рекомендацій Вищого господарського суду України "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" N 04-06/15 від 02.02.2010 для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду у відповідності до вимог статей 84, 118, 123, 124 ЗК України. Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, судам необхідно надавати правову оцінку питанню чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Суд, дослідивши рішення Ізюмської міської ради № 2409 від 28.02.06. “Про надання в оренду земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 на території Ізюмського району, зазначає, 30.10.08р. постановою Ізюмського міськрайонного суду по справі №2-а-117/2008 за позовом Ізюмського міжрайонного прокурора в Харківській області до Ізюмської міської Ради Харківської області, третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення 56 сесії 4 скликання Ізюмської міської Ради Харківської області №2409 від 28.02.06р. позов задоволено в повному обсязі, визнано незаконним рішення 56 сесії 4 скликання Ізюмської міської Ради Харківської області №2409 від 28.02.06р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.10.10р. постанова Ізюмського міськрайонного суду від 30.10.08. по справі №2-а-117/2008 за позов Ізюмського міжрайонного прокурора в Харківській області до Ізюмської міської Ради Харківської області, тертя особа ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення 56 сесії 4 скликання Ізюмської міської Ради Харківської області №2409 від 28.02.06р. залишена без змін.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі” визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, у зв`язку з тим, що рішення 56 сесії 4 скликання Ізюмської міської Ради Харківської області №2409 від 28.02.06р. визнано незаконним, тому договір №2 від 14.03.06р. "Про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області від 23.01.01 р. за №562, який було укладено на підставі цього рішення є недійсним.

У зв`язку з викладеним, суд вважає за необхідне позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним договору від 14.03.06р. №2 "Про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області від 23.01.01р. за №562. задовольнити оскільки рішення 56 сесії 4 скликання Ізюмської міської Ради Харківської області №2409 від 28.02.06р. на підставі якого було укладено спірний договір визнано незаконним 30.10.08р. постановою Ізюмського міськрайонного суду по справі №2-а-117/2008.

Щодо вимог прокурора про визнання відсутності у ФОП ОСОБА_1 права займати спірну земельну ділянку за договором від 14.03.2006 року №2 «Про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею», суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ФОП Корольов в своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що прокурором обраний спосіб захисту, як визнання відсутності права, не передбачений ст. 16 ЦК України.

Суд, критично ставиться до заперечень відповідача, щодо того, що обраний прокурором спосіб захисту щодо визнання відсутності права не передбачений ст.16 ЦК України, оскільки господарські правовідносини регулюються не тільки цивільним кодексом а й Господарським кодексом України.

Статтею 2. ГК України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до ч.2 ст. 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його

порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що договір № 2 від 14.03.06р. "Про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею" (в тому числі на умовах оренди), посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області від 23.01.01р. за №562 є недійсним, тому суд приходить до висновку що вимога прокурора про визнання відсутності у ФОП ОСОБА_1 права займати спірну земельну ділянку відповідає способам захисту відповідно до ст. 20 ГК України, обґрунтована та така що підлягає задоволенню.

Щодо похідної позової вимоги прокурора про зобов`язання ФОП ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3, площею 10 м. кв., наданої на підставі договору № 2 від 14.03.06р. "Про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею" (в тому числі на умовах оренди), посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області від 23.01.01р. за №562, суд приходить до висновку, що вона обґрунтована та така що підлягає задоволенню, оскільки договір на підставі якого було надано в користування земельну ділянку є недійсним.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що прокурором в позовній заяві зазначено другого відповідача-Виконавчий комітет Ізюмської міської ради. По-перше прокурор вимог до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради не висуває. По-друге прокурором в позовній заяві не зазначено чим порушені інтереси держави та права позивача Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради, а також не вказано в яких господарських правовідносинах перебував чи перебуває Виконавчий комітет Ізюмської міської ради, оскільки як вбачається з матеріалів справи сторонами спірного договору є Ізюмська міська рада та ФОП Корольов, тому суд враховуючи вищевикладені обставини вважає за необхідне відмовити прокурору в задоволені позовних вимог до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача ФОП ОСОБА_1.

На підставі викладеного, та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.14, 16 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 116, 124, 125,126 Земельного кодексу України, ст. 215, 216, 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст. 20, 179, 180, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 24, 33, 34, 43, 44, 47, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання представника позивача про відмову від позову та припинення провадження у справі відмовити.

В задоволені клопотання прокурора про заміну неналежного відповідача (Виконавчий комітет Ізюмської міської ради) належним Ізюмським міським головою Божковим О.А. відмовити.

В задоволені клопотання позивача про надання згоди на заміну неналежного відповідача Виконачого комітету Ізюмської міської ради на належного Ізюмську міську раду відмовити.

В задоволені клопотання відповідача ФОП ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності відмовити.

Позовні вимоги задовольнити часткого.

Визнати недійсним договір від 14.03.06р. №2 "Про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області від 23.01.01р. за №562. укладений між Ізюмською міською радою та ФОП ОСОБА_1.

Визнати відсутність у ОСОБА_1 права займати земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 площею кв.м. з 14.03.2006 року.

Зобов`язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (64300, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) звільнити земельну ділянку, площею 10 м. кв. за адресою: АДРЕСА_3.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (64300, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 255,00 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (64300, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Щодо позовних вимог до Виконавчого комітету ізюмської міської ради відмовити.

<Дата >

Суддя (підпис< Текст >Добреля Н.С.

<Текст >