Рішення № 20502174, 19.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2011 р. Справа № 5023/8852/11

вх. № 8852/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.11.2011 р.;

відповідача - не з"явився; 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даерс", м. Дніпропетровськ 3-я особа <Текст >

до Закритого акціонерного товариства Агропромислової компанії "Колос України", с Хроли Харківського району Харківської області 3-я особа <Текст >

про стягнення 5998,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Даерс", м. Дніпропетровськ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства Агропромислової компанії "Колос України", с Хроли Харківського району Харківської області, 5452,83 грн. заборгованості, 545,28 грн. штрафу та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 20/00432 від 22.06.2008 р. не виконав свої зобов"язання щодо оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2011 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 14 листопада 2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 листопада 2011 року було відкладено розгляд справи на 05 грудня 2011 року.

05 грудня 2011 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій вважає за необхідне уточнити суми та перелік видаткових накладних, що підтверджують передачу у власність відповідача товар вартістю 5452,83 грн., та просить суд стягнути з відповідача 5452,83 грн. заборгованості, 545,28 грн. штрафу та судові витрати.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

05 грудня 2011 року відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи на інший день.

Вказане клопотання задоволено судом.

05 грудня 2011 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач не отримував товар, перелік видаткових накладних відсутній, за даними бухгалтерського обліку заборгованість відсутня, у зв"язку з чим просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 05 грудня 2011 року було оголошено перерву до 13 грудня 2011 року.

19 грудня 2011 року позивач надав пояснення, в яких зазначив, що товар поставлявся на торгові точки відповідача Закритого акціонерного товариства Агропромислової компанії "Колос України", с Хроли, що підтверджується видатковими накладними, доданими до цих пояснень та зазначив, що факт поставки товару відповідач не заперечує, про що свідчать підписи та печатки на видаткових накладних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 грудня 2011 року було відкладено розгляд справи на 19 грудня 2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 19.12.11 р. підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

22 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Даерс", м. Дніпропетровськ, (позивач) та Закритим акціонерним товариством Агропромислової компанії "Колос України", с Хроли (відповідач) був укладений договір № 20/00432, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати товар, визначений цим договором, відповідно до узгоджених заявок, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його. Пунктом 4.1 договору передбачений порядок розрахунків - на умовах відстрочки платежу на 7 календарних днів з моменту поставки товару. Пунктом 12.7 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011 року.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 5452,83 грн. за видатковими накладними № № 20012178 від 07.05.2011 р., 20012179 від 07.05.2011 р., 20012181 від 07.05.2011 р., 20012182 від 07.05.2011 р., 20012184 від 07.05.2011 р., 200012185 від 07.05.2011 р., 20012187 від 07.05.2011 р., 20012188 від 07.05.2011 р., 20012190 від 07.05.2011 р., 20012191 від 07.05.2011 р.

Надані позивачем в якості доказу отримання відповідачем товару накладні викликали у суду сумніви стосовно справжності представлених позивачем доказів, оскільки підписи осіб, що отримуали товар на накладних суттєво відрізняються від підписів, що маються в централізовано - кільцевій довіреності (а.с. 23).

Позивач повторно надав суду видаткові накладні, які підписані обома сторонами та скріплені печатками товариств, що підтверджують передачу у власність відповідача товар вартістю 5452,83 грн.,

У вказаних накладних зазначений договір № 20/00432 від 22.07.2008 р., що свідчить про те, що товар поставлявся саме на виконання цього договору.

Як було вищезазначено, сторони узгодили строк оплати - на умовах відстрочки платежу на 7 календарних днів з моменту поставки товару.

Таким чином, відповідач товар отримав, проте за нього не розрахувався.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2011 р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 5452,83 грн. Вказаний акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Внаслідок невиконання прийнятих на себе зобов"язань оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 5452,83 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 5452,83 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Ч 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В розумінні ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтями 193,198 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Штрафом - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

Враховуючи вимоги ст.629 ЦК України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, приймаючи до уваги те, що відповідач неналежним чином виконав прийняті на себе зобов"язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар, а саме як було визначено умовами договору, на умовах відстрочки платежу на 7 календарних днів з моменту поставки товару, позовна вимога щодо стягнення штрафу у сумі 545,28 грн. грн., який було передбачено п.9.3 договору - 10% від несплаченої суми, підлягає задоволенню, як правомірна та обгрунтована.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд <Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства Агропромислової компанії "Колос України" (62480, Харківська область, Харківський район, с. Хроли, вул. Червоноармійська, 21, р/р № 26007070561 в ХФ ВАТ "Кредитпромбанку" у м. Харкові, МФО 350727, код ЄДРПОУ 31834778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даерс" (49010, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 80, кв. 29, р/р № 26001301053401 в філії АБ "Південний" в м. Дніпропетровськ, МФО 306458, код ЄДРПОУ 33564369) 5452,83 грн. заборгованості, 545,28 грн. штрафу, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Смірнова О.В.

Повний текст Рішення складено 26 грудня 2011 року.