Рішення № 20502124, 19.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2011 р. Справа № 5023/8648/11

вх. № 8648/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 87 від 22.06.2011 р.

3-ї особи <Текст >відповідача - не з'явився 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ "БаДМ", м. Дніпропетровськ 3-я особа <Текст >

до ТОВ "Лідер Фарм", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 15061,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Фарм" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суми основного боргу за договором поставки № Х-616 від 02.11.2010 р., укладеного між сторонами, у розмірі 11172,66 грн.; 30% штрафу у розмірі 3101,77 грн.; 478,16 грн. пені; 309,16 грн. 10% річних.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 19.12.2011 р. за вх. № Д 2252, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, його представник в призначене судове засідання не з'явився.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 19.12.2011 р. за вх. № 36930, надав акт звірки взаєморозрахунків складений між сторонами, який господарським судом залучається до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивач, встановив наступне.

02 листопада 2010 року між сторонами було укладено договір поставки № Х-616 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця лікарські препарати та засоби, засоби гігієни та догляду за хворими, лікувальну косметику та інші форми медичного асортименту, а покупець зобов'язався прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Відповідно до п.6.1. договору покупець зобов'язується сплатити суму за товар в строки, які вказані в накладній на передачу товару.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору в період з 27.04.2011 р. по 13.09.2011 р. було поставлено на адресу відповідача товар, що підтверджується видатковими накладними копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що відповідач сплатив за товар частково та його заборгованість за договором становить 11172,66 грн.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу суми у розмірі 11172,66 грн. за отриманий товар по договору, а в матеріалах справи міститься складений між сторонами акт звірки взаєморозрахунків від 09.12.2011 р., яким підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 11172,66 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума боргу у розмірі 11172,66 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктом 7.2. договору було передбачено, що у випадку порушення строку оплати поставленого товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення, та, окрім того, при простроченні оплати поставленого товару на двадцять календарних днів відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф в розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого в строк товару.

Крім того, п. 7.3. договору було передбачено, що відповідач сплачує позивачу суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 10 % річних від простроченої суми в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, враховуючи положення викладені у пунктах 7.2. та 7.3. договору, перевіривши розрахунки позивача, господарський суд прийшов до висновку, що сума 10% річних у розмірі 309,16 грн., 30% штрафу у розмірі 3101,77 грн. та пеня в сумі 478,16 підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 151,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Фарм" (61024, Харківська область, м. Харків, вул. Труфанова, 14, кв. 15, код ЄДРПОУ 37190950, р/р 26004060711677 в Харківському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, код ЄДРПОУ 31816235, р/р 26008105114001 в КБ “Приватбанк”, МФО 305299) суму основного боргу в розмірі 11172,66 грн.; 30% штрафу в розмірі 3101,77 грн.; пеню в сумі 478,16 грн.; 10% річних в сумі 309,16 грн.; 151,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Доленчук Д. О.

Рішення підписано 26.12.2011 р.