Рішення № 20502070, 15.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2011 р. Справа № 5023/8367/11

вх. № 8367/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

3-ї особи <Текст >відповідача - ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 25.10.2011 р. 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ "Зікс Сервісез Лімітед", м. Херсон 3-я особа <Текст >

до ФОП ОСОБА_2, м. Первомайський 3-я особа <Текст >

про стягнення 26410,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зікс Сервісез Лімітед» (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суми основного боргу у розмірі 26410,98 грн., яка складається: 20900,00 грн. - сума заборгованості; 1329,58 грн. - 3% річних; 4181,40 грн. - інфляційні.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що відповідач не сплатив повну вартість отриманого від позивачу товару.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому підтвердив існування поточної заборгованість перед позивачем, однак зазначив, що строк виконання зобовязання ще не настав, оскільки на адресу відповідача не надходили вимоги позивача про сплату боргу у розмірі 20900,00 грн., а сторони дійшли згоди, що остаточний розрахунок буде проведений до кінця 2012 року.

Позивач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 15.12.2011 р. за вх. № Д 2240, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, встанови наступне.

03 липня 2009 року позивач передав відповідачеві продукцію, а саме: труба D 16 мм (320) 46000 пог.метрів, труба D 20 мм (320) 22000 пог.метрів, труба D 25 мм (320) 4000 пог.метрів, труба D 32 мм (320) 500 пог.метрів на загальну суму 36560,00 грн. з ПДВ, що підтверджується накладною № 37 від 03.07.2009 р. та довіреністю серії ЯНП № 670079 від 03.07.2009 р.

Згідно позову позивач вказує, що відповідачем було частково оплачено отриманий товар в сумі 15660,00 грн., що не заперечується й самим відповідачем, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 20900,00 грн.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи не міститься доказів сплати відповідачем позивачу суми заборгованості у розмірі 20900,00 грн. за поставлений товар.

Крім того, суд зазначає, що посилання позивача на укладений між сторонами договір не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази укладання такого договору між сторонами.

Судом встановлено, що позивачем була направлена на адресу відповідача претензія на суму 20900,00 грн. від 28.12.2010 р., яка була отримана відповідачем 10.01.2011 р. про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення та опис вкладення до цінного листа копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, доводи відповідача щодо не отримання претензії від позивача не можуть братися судом до уваги.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що заборгованість у розмірі 20900,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що відповідач у семиденний строк від дня одержання претензії не сплатив позивачу суму заборгованості у розмірі 20900,00 грн., тобто до 17.01.2011 р., господарський суд приходить до висновку, що у позивача з 18.01.2011 р. виникло право для нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних витрат.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума 3% річних у розмірі 410,56 грн. та сума інфляційних витрат у розмірі 1241,17 грн.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 20900,00 грн., 3% річних у розмірі 410,56 грн. та 1241,17 грн. інфляційних витрат, всього - 22551,73 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 225,52 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 201,54 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АКБ "Правексбанк", МФО 321983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зікс Сервісез Лімітед" (73000, м. Херсон, вул. 20-а Східна, 31; код ЄДРПОУ 32267232; р/р 26006870961511 в Одеській обласній філії "Укрссоцбанк", МФО 328016) суму заборгованості у розмірі 20900,00 грн.; 3% річних у розмірі 410,56 грн.; 1241,17 грн. інфляційних витрат; 225,52 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 201,54 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя (підпис< Текст >Доленчук Д. О.

Рішення підписано 20.12.2011 р.