Рішення № 20501241, 22.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2010 р. Справа № 58/71-10

вх. № 3157/3-58

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність № 06/09 від 04.01.2010 року відповідача - 1-й не з"явився.

2-й відповідач- ОСОБА_2 довіреність №11 від 11.01.2010 року

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" м. Харків

до 1-го відповідача Харківського Університету повітряних сил, м. Харків

2-го відповідача -2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків

про стягнення 5946,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на користь позивача заборгованості за договором на технічне обслуговування (ТО) газопроводу та (ГРП) № 3300 від 01.10.2006 року в сумі 5946,48 грн.- заборгованості за невиконання договірних зобов"язань.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник 1-го відповідача у призначене судове засідання не з`явився, відзив на позов та витребувані судом документів не надав, причини неявки не повідомив.

Представник 2-го відповідача повністю визнає позовні вимоги.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами,як то передбачено ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, що 01 жовтня 2006 року між сторонами був укладений договір № 3300 на технічне обслуговування (ТО) газопроводу та (ГРП), який згідно з п. 8.2 пролонгувався, а 01.01.2009 року договір № 3300 на технічне обслуговування системи газопостачаня об"єктів був переукладений. Відповідно до умов договору позивач (Виконавець) зобовязався проводити роботи з технічного обслуговування системи газопостачання у строки обумовлені даним договором на об'єкті 1 - го відповідача (Замовника), який знаходиться за адресою: м. Харків-172, Кільцевий проїзд 1-б, пос. Рогань, 1-й відповідач зобов'язався прийняти,а 2-й відповідач (Платник) оплатити ці роботи. На підставі п. 5.1. договору оплата вартості технічного обслуговування мала проводитись Платником не пізніше 10 днів після отримання рахунку на сплату або на підставі акта виконаних робіт, підписаного представниками сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору, виконав на об'єкті відповідача роботи з технічного обслуговування системи газопостачання, що підтверджується матеріалами справи, зокрема двосторонніми актами здачі-приймання робіт з технічного обслуговування, підписаними та скріпленими печатками сторін, засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи. Але 2-й відповідач не виконав своєчасно та належним чином взяті на себе зобовязання, покладених на нього умовами договору, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 5946,48 грн., яка до цього часу не погашена.

Своїми діями 2-й відповідач порушив умови договору та діючого законодавства.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 5946,48 грн. боргу за послуги з технічного обслуговування системи газопостачання обґрунтованими доданими до матеріалів справи документами та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на 2-го відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 193, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська,61, п/р 35217001000219 ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011,код 07923280) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Жовтневої Революції, № 57/59, поточний рахунок 260040174173 в АСУБ " Грант" м. Харків, МФО 351607, код 03359552) 5946,48 грн. боргу, 102,00 грн. -витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписаний _ квітня 2010 року