Постанова № 20500172, 13.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.11 Справа№ 5/1267-19/118А

За позовом: ДПІ у Франківському районі м. Львова, м. Львів;

До Відповідача-1: ЗАТ “Сетвік”, м. Львів;

До Відповідача-2: ТзОВ “Артіс-Електромонтаж”, м. Львів;

До Відповідача-3: ТзОВ “Мосфет-Трейд”, м. Львів;

Про: визнання недійсним господарського зобов’язання

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання Байко А.Я.

Представники:

Позивача: не з’явився;

Відповідача-1: Куксов В.Г.;

Відповідача-2: не з’явився;

Відповідача-3: не з’явився;

Представнику відповідача, який взяв участь у справі, роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст.ст.49,51 КАС України, в тому числі право заявляти відводи.

Суть спору:

04.06.2007р. позов заявлено ДПІ у Франківському районі м.Львова до ЗАТ “Сетвік”, ТзОВ “Артіс-Електромонтаж”, ТзОВ “Мосфет-Трейд” про визнання недійсним господарського зобов’язання, в якому просить встановити недійсність господарського зобов’язання між ТзОВ “Мосфет-Трейд” та ТзОВ “Артіс-Електромонтаж”; визнати недійсним господарське зобов’язання між ЗАТ “Сетвік” та ТзОВ “Артіс-Електромонтаж” на суму 240000,00грн., яке виникло на підставі усної угоди; застосувати наслідки, які передбачені ст. 208 ГК України, а саме: зобов’язати ТзОВ “Мофет-Трейд” повернути грошову суму в розмірі 237000,00грн. ТзОВ “Артіс-Електромонтаж”, зобов’язати ТзОВ “Артіс-Електромонтаж” повернути грошову суму у розмірі 240000,00грн. ЗАТ “Сетвік”, стягнути з ЗАТ “Сетвік” в дохід держави 240000,00грн.

Ухвалою суду від 07.06.2007р. відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 16.08.2007р. провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення у справі №5/3584-19/233А.

Ухвалою суду від 23.08.2011р. поновлено провадження у справі.

Відповідно до абз. 5 п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами відповідно до абзацу першого цього пункту. В свою чергу абз. цього пункту передбачає, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення позивача, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, доданих до справи та оцінивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

ЗАТ “Сетвік” зареєстроване 18.06.2004р. Управлінням державної реєстрації Львівської міської ради, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 33073065.

Актом невиїзної документальної перевірки ЗАТ “Сетвік” з питань правових відносин з ТзОВ “Артіс-Електромонтаж” №1687/23-4/33073065 від 14.05.2007р. встановлено порушення чинного законодавства, а саме в порушення п. 1.8. ст. 1, пп. 7.4.1. п.7.4., пп.7.7.1., 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р., завищено податковий кредит за вересень 2005р. на суму 40000,00грн. та сума завищення бюджетного відшкодування, заявленого згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 21.12.2005р. 2503750 за жовтень 2005р. становить 40000,00грн.

В процесі даної перевірки встановлено, що ЗАТ “Сетвік” неправомірно включив до податкового кредиту за вересень 2005р. суму податку на додану вартість в розмірі 40000,00грн. по податковій накладній №85 від 30.09.2005р. загальна сума 260000,00грн. в т.ч. сума ПДВ 43333,33грн., неправомірно включено суму податку на додану вартість в частині придбання КТП100/6/04 прохідного типу –2шт., на загальну суму 240000,00грн. в т.ч. суму ПДВ 40000,00грн.

В акті перевірки встановлено, що згідно податкової накладної №85 від 30.09.2005р. (електро-монтажні роботи, КТП100/6/04 в кількості 2 шт.) послуги ЗАТ “Сетвік” у вересні 2005р. на загальну суму 260000,00грн. надало ТзОВ “Артіс-Електромонтаж”.

Як вбачається із договору підряду №37ПЕ-05 від 27.09.2005р. ЗАТ “Сетвік” доручає, а ТзОВ “Артіс-Електромонтаж” зобов’язується своїми силами і засобами виконати електромонтажні роботи по монтажу КТП за адресою: м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1. Вартість таких робіт становить 260000,00грн. з ПДВ (п. 2.1. договору).

Додатком №1 до цього договору встановлено перелік робіт по договору, а саме, матеріал –КТП100/0.4 прохідного типу, електромонтажні роботи –монтаж КТП1000/6/0,4 прохідного типу.

Як вбачається із матеріалів справ, ТзОВ “Артіс-Електромонтаж” виписало ЗАТ “Сетвік” рахунок-фактуру №АЕ-0000070 від 22.09.2005р. на товар - КТП1000/6/0,4 прохідного типу на загальну суму 240000,00грн. та рахунок-фактуру №АЕ-0000071 від 22.09.2005р. на монтаж КТП1000/6/0,4 прохідного типу на загальну суму 20000,00грн.

Також, ТзОВ “Артіс-Електромонтаж” виписало ЗАТ “Сетвік” видаткову накладну №АЕ-0000054 від 03.11.2005р. на отримання товару КТП 1000/6/04 на суму 240000,00грн. Крім того, ТзОВ “Артіс-Електромонтаж” виписало ЗАТ “Сетвік” податкову накладну №85 від 30.09.2005р. на загальну суму з ПДВ 260000,00грн.

Актом приймання виконаних робіт підряду №001 від 28.02.2006р. підтверджується, що прийняття таких робіт ЗАТ “Сетвік” від ТзОВ “Артіс-Електромонтаж”.

З акту №1687/23-4/33073065 від 14.05.2007р. вбачається, що проведеною ДПІ Залізничного району м.Львова зустрічною перевіркою ТзОВ “Артіс-Електромонтаж” встановлено, що ТзОВ “Артіс-Електромонтаж” є посередником в реалізації продукції ЗАТ “Сетвік”, а саме КТП100/6/04 в кількості 2 шт. Натомість встановлено, що постачальником вищевказаної продукції у вересні 2005р. для ТзОВ “Артіс-Електромонтаж” було ТзОВ “Мосфет-Трейд” (ІІ ланцюг) згідно податкової накладної №3609 від 29.09.2005р. на загальну суму 237000,00грн. в т.ч. ПДВ 39500,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ “Мосфет-Трейд” 29.09.2005р. виписало ТзОВ “Артіс-Електромонтаж” податкву накладну №3609 на загальну суму з ПДВ 237000,00грн.

Як встановлено в акті перевірки та вбачається із листа ДПІ у Солом‘янському районі м.Києва від 16.04.2007р. № 2995/7/23-1108 (а.с. 12), рішенням Солом‘янського районного суду м. Києва від 07.06.2006р. по справі № 2-1704 визнано статут та свідоцтво платника ПДВ ТзОВ “Мосфет-Трейд” недійсним. Свідоцтво платника податку на додану вартість №36113568 від 16.06.2006р. анульоване ДПІ у Солом‘янському районі м.Києва з дати внесення до реєстру платників ПДВ. Крім того, повідомлено, що ТзОВ “Мосфет-Трейд” з червня 2005р. по травень 2006р. подавало декларації з ПДВ з нульовими показниками.

Позивач, у своїх позовних вимогах, зокрема просить суд, встановити недійсність господарського зобов’язання між ТзОВ “Мосфет-Трейд” та ТзОВ “Артіс-Електромонтаж” та визнати недійсним господарське зобов’язання між ЗАТ “Сетвік” та ТзОВ “Артіс-Електромонтаж” на суму 240000,00грн.

Щодо цих позовних вимог суд відзначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Частина 2 цієї статті передбачає, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначено, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

З врахуванням наведеного вище, суд приходить до переконання, що нікчемний правочин є недійсним у зв’язку із відповідною законодавчою вказівкою на таку нікчемність, зокрема й в ст. 228 ЦК України. Висновок про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній а не резолютивній частині рішення суду. Зважаючи на те, що такі правочини не потребують визнання їх недійсними, а є такими в силу прямої вказівки закону, то позовні вимоги органу податкової служби в цій частині не можуть бути предметом розгляду, а провадження по справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, відповідно до якої, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відтак, провадження у справі у цій частині підлягає закриттю.

Щодо позовної вимоги про застосування наслідків, які передбачені ст. 208 ГК України, а саме: зобов’язати ТзОВ “Мофет-Трейд” повернути грошову суму в розмірі 237000,00грн. ТзОВ “Артіс-Електромонтаж”, зобов’язати ТзОВ “Артіс-Електромонтаж” повернути грошову суму у розмірі 240000,00грн. ЗАТ “Сетвік”, стягнути з ЗАТ “Сетвік” в дохід держави 240000,00грн., то суд приходить до висновку, що такі позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В п. 21 Інформаційного листа ВГС України від 07.04.2008р. № 01-8/211 “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” вказано, що стаття 207 ГК України не містить особливостей регулювання господарських відносин, а містить загальні правила про недійсність господарських зобов'язань, які суперечать ЦК України як за термінологією, так і за змістом. Тому стаття 207 ГК України відповідно до абзацу першого частини другої статті 4 ЦК України, абзацу другого частини першої статті 4 ГК України застосовуватись не може.

Відповідно до вимог ч.1 ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначається, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Позивач не надав суду належних доказів того, що при укладенні спірних угод, сторони керувались відповідним умислом, а в їх діях є встановлений факт вини. Сам факт визнання судом статуту та свідоцтва платника ПДВ ТзОВ “Мосфет-Трейд” недійсним не може бути підставою для задоволення такого позову, оскільки цією обставиною не доводиться наявність умислу у сторін при укладенні відповідних договорів, а лише свідчить про недійсність установчих документів відповідного суб’єкта господарювання.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Тому, сам факт припинення юридичної особи судовим рішенням та визнання недійсними установчих документів підприємства не тягне за собою безумовних висновків про недійсність усіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру (Постанова ВАСУ 02.09.2010р. N К-23029/07, Постанова ВАСУ 15.07.2010 р. № К-14286/09).

Отже, з врахуванням наведеного, у задоволенні позову в частині стягнення відповідних грошових сум слід відмовити повністю.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 17, 48, 55, 69-71, 86 п. 1 ч. 1 ст. 157, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,–

ПОСТАНОВИВ:

1. В частині позовних вимог про встановлення недійсності господарського зобов’язання між ТзОВ “Мосфет-Трейд” та ТзОВ “Артіс-Електромонтаж” та визнання недійсним господарського зобов’язання між ЗАТ “Сетвік” та ТзОВ “Артіс-Електромонтаж” на суму 240000,00грн., яке виникло на підставі усної угоди –закрити провадження у справі.

2. В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадку та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст.. 254 КАС України.

Суддя Левицька Н.Г.