Рішення № 20500140, 20.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.11 Справа№ 5015/6342/11

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Державна екологічна інспекція в Львівській області, м.Львів;

До відповідача: ДП “Жовківське лісове господарство”, м.Жовква, Львівської обл.;

Про: стягнення суми боргу 75815,00грн.

Суддя: Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники сторін:

Позивача: ОСОБА_1- предст. (дов. №032527 від 24.05.2011р.);

Відповідача: ОСОБА_2- предст. (дов. від 03.11.2011р.);

Представникам позивача та відповідача, які взяли участь у справі, роз'яснено їх права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України, в тому числі, право заявляти відводи.

Від здійснення технічного запису судового процесу представники сторін, відмовились.

Суть справи:

Позовні вимоги заявлено Державною екологічною інспекцією в Львівській області, м.Львів до відповідача: Державне підприємство “Жовківське лісове господарство”, м.Жовква, Львівської обл. про стягнення суми боргу 75815,00грн.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 28.10.2011р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 22.11.2011р., цією ж ухвалою зобовязано сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.

В судовому засіданні 22.11.2011р. представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав, подав Витяг з ЄДР про перебування позивача в ЄДР та Свідоцтво з ЄДР про перебування позивача в ЄДР.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки повідомив у Клопотанні (вх. № канц. 26745/11 від 11.від 16.11.2011р.) про відкладення судового розгляду справи.

Ухвало суду від 22.11.2011р. відкладено судовий розгляд справи на 08.12.2011р., у звязку з неявкою представника відповідача.

В судове засідання 08.12.2011р. представник позивача не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча був повідомлений належним чином про час і місце проведення судового засідання.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав Відзив (вх. № канц. 29098/11 від 07.12.2011р.) на позовну заяву, в якому зазначив, що в позовній заяві Державна екологічна інспекція в Львівській області посилається на проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП “Жовківське лісове господарство” (акт перевірки №30 від 08.04.2011р.). При цьому, у позові Державна екологічна інспекція в Львівській області зазначає, що “позивачем встановлено, що відповідачем допущено самовільну рубку”. Слід зазначити, що в акті перевірки зазначено про виявлення самовільної рубки, а не допущення самовільної рубки Відповідачем.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.19 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень та інше.

Частиною 1 ст.86 Лісового кодексу України передбачено, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Згідно із ст. 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Статтею 107 Лісового кодексу України зобов'язує підприємства, установи, організації і громадян відшкодовувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 1166 Цивільного Кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що виключає такі елементи, як: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв'язок між ними; г) вини заподіювача шкоди. Зазначені підстави визначаються загальними, оскільки для вирішення деліктного зобов'язання їх існування потрібне в усіх випадках, якщо інше не обумовлено законом.

Відповідач зазначає, що ДП “Жовківське лісове господарство” безпосередньо шкоди лісовому господарству не завдавало, оскільки не порушувало вимоги Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007р., який визначає умови та порядок заготівлі деревини під час проведення рубок лісу, а за незаконну рубку дерев невстановленими особами Підприємство не може нести майнової відповідальності.

Як встановлено актом перевірки №30 від 08.04.2011р. зафіксовано факт самовільної рубки дерев невстановленими особами.

Позивач в позові стверджує, що порушення вимог лісового законодавства призвело до незаконної порубки лісу на території підпорядкованої відповідачу. Однак, оскільки за наслідками проведеної перевірки була виявлена самовільна рубка і лісопорушник не встановлений то до лісової охорони, зокрема до майстра лісу ОСОБА_3 були застосовані дисциплінарні заходи впливу за неякісну охорону лісу. Про наведене було повідомлено Державну екологічну інспекцію в Львівській області листом від 16.08.2011р. №08/802 у відповідь на претензії про відшкодування шкоди.

Крім того, матеріали перевірки були передані в прокуратуру Жовківського району. відповідач зазначає, що прокуратурою району було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно зазначеної особи.

Органами СДСБЕЗ Жовківського РВ ГУМВС України у Львівській області та прокуратурою Жовківського району, фізичних осіб порушників, які здійснили самовільне вирубування лісу не виявлено, вину посадових осіб лісової охорони у самовільній вирубці лісу не встановлено.

Відповідно до статей 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до пункту 1 статті 105 Лісового Кодексу України за порушення лісового законодавства дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність несуть винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, вина яких встановлена у законному порядку.

Натомість до пункту статті 107 Лісового Кодексу України обов'язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України покладено на підприємства, установи, організації і громадян, які цю шкоду заподіяли.

Відповідач зазначає, що позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язкок між діями відповідача та завданням шкоди лісу, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного Кодексу України та статті 105 Лісового кодексу України.

Крім того, відповідачем заявлено Клопотання про продовження терміну розгляду справи, керуючись вимогами ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 08.12.2011р. відкладено судовий розгляд справи на 20.12.2011р.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

Позов заявлено Державною екологічною інспекцією в Львівській області, м.Львів до Державного підприємства “Жовківське лісове господарство”, м.Жовква Львівської області про стягнення 75815,00грн. Відповідно до позовної заяви та матеріалів позову, проведеною позивачем перевіркою відповідачем допущено самовільну рубку дерев, що є порушенням ст.ст. 19, 105 Лісового кодексу України, в результаті чого державі заподіяно збитки в розмірі 75815,00грн., які станом на момент розгляду справи відповідачем не сплачені.

Ухвалою суду від 28.10.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.11.2011р. Розгляд справи неодноразово відкладався на 08.12.2011р. та 20.12.2011р. в звязку з неявкою відповідача.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, вимоги ухвали суду від 08.12.2011р. виконав частково, проти позову заперечив повністю з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву(без дати а без номера).

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, копії яких було долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно ч.ч.l, 2 ст.13 Конституції України, ч.ч.l, 2 ст.148 Господарського кодексу України, ч.ч.1,3 ст.324 Цивільного кодексу України, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону. Відповідно до ч. l ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ліс підлягає державній охороні і регулюванню використання на території України.

Відповідно до ст.148 Господарського кодексу України, правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами.

Згідно ч.l ст.3 Лісового кодексу України, ст.2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища», лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища, цим Кодексом, іншими законодавчими актами У країни, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Державна екологічна інспекція в Львівській області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого Наказом Мінприроди №55 від 19.02.2007р., є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції України.

Згідно п.“б” ч.l ст.20, ч.2 ст.35 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною лісів.

Відповідно до п.“3” ч.l ст.20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Позивачем проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, за результатами якої складено акт перевірки № 30 від 08.04.2011р. В ході перевірки позивачем встановлено що відповідачем допущено самовільну рубку, а саме:

- в кварталі 47,51 майстерської дільниці № 5 Великомостівського лісництва, яку охороняє майстер лісу ОСОБА_3 двадцяти девти дерев загальною кубомасою 21,1 м.куб., що є порушенням ст.ст.19, 105 Лісового кодексу України, сума шкоди заподіяна лісу становить 65055,00грн.

- в кварталі 58 шести дерев загальною кубомасою 1,48 м.куб., що є порушенням ст.ст. 19, 105 Лісового кодексу України, сума шкоди заподіяна лісу становить 4482 грн.

- в кварталі 80 чотирьох дерев, загальною кубомасою 2,51 м.куб., що є порушенням ст.ст. 19, 105 Лісового кодексу України, сума шкоди заподіяна лісу становить 6278 грн.

Розрахунок завданих державі збитків проведено у відповідності до діючих “Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу”, затвердженої постановою КМУ від 23.07.2008р. №665, і загалом становить 75815,00грн.

На час перевірки протоколу про лісопорушення на виявлену самовільну рубку не представлено, в книзі лісопорушень відповідного запису не зроблено.

Об'єми самовільно зрубаних дерев підтверджуються польовими переліковими відомостями, підписаними в тому числі лісничими Державного підприємства “Жовківське лісове господарство”.

Відповідач у відзиві вказував на те, що до лісової охорони, зокрема до майстра лісу ОСОБА_3 були застосовані дисциплінарні заходи впливу за неякісну охорону лісу. Крім того, матеріали перевірки були передані в прокуратуру Жовківського району. Однак ні до відзиву ні на вимогу ухвали суду від 08.12.2011р. відповідачем не надано жодних документів, які б документально підтверджували його позицію.

Статтею 19 Лісового Кодексу України, передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення. Тимчасові ж лісокористувачі згідно із статтею 20 цього Кодексу повинні, зокрема, дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Стаття 64 Лісового кодексу України визначає, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров'я людей.

Статтею 107 Кодексу на підприємства, установи, організації і громадян покладено відповідальність за шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем як лісокористувачем не забезпечено охорону і збереження закріплених лісів та допущено їх порубку, якою постійних лісокористувачів зобов'язано вести лісове господарство, здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів та використовувати земельні ділянки лісового фонду способами, які забезпечували б збереження оздоровчих та захисних властивостей лісів, а також створювали сприятливі умови для їх охорони, захисту, використання і відтворення. Порушення вимог лісового законодавства призвело до незаконної порубки лісу на території лісництва відповідача.

Згідно зі статтею 100 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, а згідно до п.1 ст. 105 Лісового кодексу України за порушення лісового законодавства, дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону несуть винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Покликання відповідача у відзиві на відсутність його вини у незаконній рубці дерев є безпідставним, оскільки з аналізу вказаної статті слід виходити з презумпції вини правопорушника, а тому позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Однак, відповідачем не надано суду жодних документів, які б документально підтверджували його позицію та підтверджували той факт, що відповідачем було вжито всіх заходів по збереженню та охороні лісу.

Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством,України. Розмір такої шкоди, заподіяної лісопорушеннями, обчислюється згідно з постановою КМУ від 23.07.25008 року № 655 “Про такси обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу”.

Згідно з ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, підприємства, установи, організації та громадяни зобовязані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

У відповідності до вимог п. 35 ст.4 та п.1 ст.20 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються до державного та місцевого бюджету. В звязку з тим, що шкода заподіяна на території Купичвільської та Боянецької сільських рад, відповідач зобовязаний відшкодувати її на спеціальний рахунок місцевого бюджету Купичвільської та Боянецької сільських рад.

У відповідності до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 4.7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене та те, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б свідчили про відсутність факту заподіяння збитків чи заподіяння таких збитків у менших розмірах, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а зазначені суми підлягають стягненню з ДП “Жовківське лісове господарство”.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись вимогами ст.ст. 3, 19, 105 Лісового Кодексу України, ст.ст.324 ЦК України, ст. 148 ГК України, ст.ст. 16, 20, 35, 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.ст. ст.ст. 27, 30, 33, 34, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Державного підприємства “Жовківське лісове господарство” (80300, Львівська обл., Жовківський р-н, м.Жовква, вул. Лісна, 3, код ЄДР 00992438) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області (на спеціальний рахунок Купичвільської сільської ради, р/р 33112331700312, банк УДК у Жовківському р-ні, код ЄДР 23949635, МФО 825014, код платежу 24062100) збитки в розмірі 69537,00грн. в рахунок відшкодування збитків заподіяних державі, внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства.

3.Стягнути з Державного підприємства “Жовківське лісове господарство” (80300, Львівська обл., Жовківський р-н, м.Жовква, вул. Лісна, 3, код ЄДР 00992438) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області (на спеціальний рахунок Боянецької сільської ради, р/р 33112331700312, банк УДК у Жовківському р-ні, код ЄДР 23949635, МФО 825014, код платежу 24062100) збитки в розмірі 6278,00грн. в рахунок відшкодування збитків заподіяних державі, внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства.

4.Стягнути з Державного підприємства “Жовківське лісове господарство” (80300, Львівська обл., Жовківський р-н, м.Жовква, вул.Лісна, 3, код ЄДР 00992438) в доход державного бюджету 102,00грн. державного мита та 236,00грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до вимог ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Н.Г. Левицька

Відповідно до ст.85ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення, яке виготовлено та підписано 26.12.2011р.

Суддя Левицька Н.Г.