Постанова № 20499318, 28.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"28" грудня 2011 р. Справа № 5015/1775/11 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу          

Малого приватного підприємства "Марс"

на рішення господарського суду Львівської області від 20.05.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 р.

у справі № 5015/1775/11 господарського суду Львівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Цифрові технології-Захід" до

проМалого приватного підприємства "Марс"

стягнення 131 935,19 грн.

за участю представників:

ТОВ "Цифрові технології-Захід" –не з'явилися;

МПП "Марс" –не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цифрові технології-Захід" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Малого приватного підприємства "Марс" 131 935,19 грн., у т.ч. 61 902,21 грн. основної заборгованості, 24 456,71 грн. збитків від інфляції, 8 490,61 грн. процентів річних та 36 085,66 грн. пені.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання за умовами договору субпідряду № 1/8-09 від 20.08.2009 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (т.1 а.с.6-8).

До прийняття рішення по суті заявлених вимог позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 20.05.2011 р. позивач просить суд провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу припинити, стягнути з відповідача 25 905,83 грн. збитків від інфляції, 8 599,92 грн. процентів річних та 36 902,21 грн. пені (т.1 а.с.121).

Відповідач у справі – МПП "Марс" до прийняття рішення по суті заявлених вимог відзиву на позов не надав.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.05.2011 р. провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу припинено; позов з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог задоволено повністю (т.1 а.с.129-135).

Припиняючи провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що вона погашена під час розгляду справи.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

-          відповідач несвоєчасно оплатив виконані позивачем роботи;

-          договором встановлена відповідальність за порушення взятих на себе зобов’язань з оплати виконаних робіт у вигляді пені, вимоги про стягнення якої обґрунтовано заявлені позивачем;

-          за порушення виконання грошових зобов’язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов’язання сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, у зв’язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 р. рішення господарського суду Львівської області від 20.05.2011 р. залишено без змін (т.2 а.с.56-60).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, МПП "Марс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.70-74).

До розгляду поданої касаційної скарги по суті, МПП "Марс" направило клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, посилаючись на неможливість забезпечення участі свого представника у судовому засіданні, яке відхилено касаційною інстанцією з тих підстав, що: явка представників сторін в засідання касаційної інстанції не є обов’язковою і не визнана такою судом; відповідачем, в порушення вимог ст. 36 ГПК України, не надано доказів наявності обставин, на які він посилається у клопотанні; у разі неможливості участі певного представника, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у засіданні касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

20.08.2009 р. між сторонами у справі укладено договір субпідряду № 1/8-09, згідно умов якого позивач приймає на себе зобов’язання виконати роботи з капітального ремонту каналізаційної мережі (дощової та побутової каналізації) та каналізації дощових стоків з будинків вул. Ярослава Мудрого, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України,за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судами встановлено, що позивачем виконані роботи, які здані ним та прийняті відповідачем без зауважень, про що підписані акти прийому виконаних підрядних робіт на суму 374 902,21 грн. Між тим, відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково, сплативши 313 000,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача за виконані роботи на момент подання позову становила 61 902,21 грн.

Одним із предметів спору у даній справі є стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі.

Між тим, до прийняття рішення у даній справі по суті заявлених вимог, встановлено, що вказана заборгованість відповідачем погашена, у зв’язку з чим, суд першої інстанції, встановивши вказану обставину, обґрунтовано припинив провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 61 902,21 грн. на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України і рішення суду першої інстанції у цій частині обґрунтовано залишено без змін апеляційною інстанцією.

Так, відповідно до п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судами факту прострочення грошового зобов’язання відповідачем, ними зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення процентів річних у розмірі 8 599,92 грн. та збитків від інфляції у розмірі 25 905,83 грн.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність у випадку порушення строків оплати виконаних робіт у вигляді пені, розмір якої рівний подвійній обліковій ставці НБУ за кожен день прострочення (п. 6.2. договору).

Враховуючи зазначене, висновок судів про обгрунтованість вимог в частині пені правильний.

Судом апеляційної інстанції обгрунтовано відхилено посилання скаржника на пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, зважаючи на ч. 3 ст. 267 ЦК України, відповідно до якої, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, та враховуючи факт неподання відповідачем такої заяви суду першої інстанції.

Не приймаються до уваги твердження скаржника щодо неналежного його повідомлення про розгляд справи судом першої інстанції, враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції факту наявності у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про отримання уповноваженим представником відповідача ухвали про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 20.05.2011 р., немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 р. у справі № 5015/1775/11 господарського суду Львівської області залишити без змін, а касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Марс" –без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.