Постанова № 20499304, 28.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2011 р. Справа № 5015/1762/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддівМачульського Г.М.,

Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Львівобленерго"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду

від28.07.2011р.

у справі№5015/1762/11

Господарського судуЛьвівської області

за позовомЖидачівського професійного ліцею

доПублічного акціонерного товариства "Львівобленерго"

простягнення безпідставно набутих коштів

за участю представників

- відповідача:ОСОБА_1 (довіреність від 26.04.11р., № 12-1911/2), - В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Жидачівський професійний ліцей (далі-позивач) просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" (далі-відповідач) 5357,27 грн. в рахунок відшкодування зайво нарахованої плати за електроенергію по завищеному тарифу за період з 01.06.2007р. по 30.05.2009р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на оплату електроенергії по тарифу, встановленому для населення, натомість відповідач здійснював нарахування плати позивачу по тарифу, встановленому для бюджетних установ, що призвело до перевитрат бюджетних коштів.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.05.2011р. (суддя Мороз Н.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.07.2011р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Процик Т.С., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.), позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ці судові рішення, та винести нове, про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.03.2006р. між сторонами у справі було укладено договір про постачання електричної енергії №44111, відповідно до умов якого постачальник (відповідач) продає електричну енергію споживачу (позивач) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку №9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до висновків Контрольно-Ревізійного управління у Жидачівському районі, викладених у Акті №27-38/8 від 30.07.2009р., складеного за наслідками проведеної ревізії, за період 01.06.2007р. по 30.05.2009р. Жидачівським професійним ліцеєм зайво оплачено відповідачу 5357,27 грн., що становлять різницю між тарифами, встановленими для населення та тарифами, встановленими для бюджетних установ.

Суди дійшли висновку, що споживання електричної енергії здійснювалось, зокрема, у гуртожитку у м. Жидачів, вул. Садова, 20 (далі - гуртожиток №3), і в період з 01.06.2007р. по 30.05.2009р. мешканці гуртожитку сплачували позивачу плату за використану електроенергію за тарифами, встановленими для населення, у той час як позивач сплачував плату відповідачу за цю електроенергію за тарифами, встановленими для бюджетних установ. Різниця за вказаний період, сплачена відповідачу, становить 5357,27 грн.

На звернення позивача повернути зайво сплачені кошти відповідач відмовив.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов виходив з доведеності безпідставності збереження відповідачем грошових коштів позивача, надмірно сплачених ним за завищеними тарифами, виходячи з висновків Контрольно-Ревізійного управління у Жидачівському районі, викладених у Акті №27-38/8 від 30.07.2009р., складеного за наслідками проведеної ревізії, за період 01.06.2007р. по 30.05.2009р.

Між тим, такі висновки судів зроблені при неповному зясуванні усіх обставин справи у їх сукупності.

Так, з огляду на приписи статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Згідно статті 36 вказаного кодексу письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частиною пятою статті 42 наведеного кодексу визначено, що навіть висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що статтею 38 Господарського процесуального кодексу України як суду першої інстанції, так і апеляційної, з урахуванням положень статті 101 цього кодексу, не надано повноважень на витребування доказів, якщо про це не подано клопотання, відтак, відповідно до вимог статті 33 цього кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином пославшись у своїх рішеннях на висновки Контрольно-Ревізійного управління у Жидачівському районі, викладених у Акті №27-38/8 від 30.07.2009р., складеного за наслідками проведеної ревізії, за період 01.06.2007р. по 30.05.2009р. суди мали дослідити на підставі наданих доказів чи містить цей акт ревізії посилання на первинні документи, які підтверджують перерахування спірних коштів відповідачу, та дослідити їх у частині, що стосується предмету спору, а також перевірити підставу такого перерахування, оскільки, позивач, як на підставу своїх вимог, у позові посилавсь на те, що перерахування спірних коштів ним було здійснено на підставі виставлених відповідачем рахунків.

Крім того, судові рішення щодо правомірності стягнення спірної суми прийняті без дослідження тієї обставини, чи обліковувався на балансі позивача гуртожиток №3 як гуртожиток у період, за який було стягнуто спірні кошти.

Оскільки передбачені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.07.2011р. та рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2011р. у справі №5015/1762/11 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.М. Уліцький