Рішення № 20487374, 21.11.2011, Харцизький міський суд Донецької області

Справа №2-956/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2011 року

Харцизький міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Демидової В.К.

при секретарі Омельяненко Є.Є.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, і також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про визнання незаконними окремих пунктів кредитно-заставного договору та внесення змін до договору, -

В С Т А Н О В И В :

05 квітня 2011 року ПАТ КБ «Приватбанк»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DOZ2AL93130127 від 26 травня 2008 року в сумі 33894,18 доларів США, що складає 269458,71 гривень, звернути стягнення на предмет застави автомобіль марки HONDA CIVIC, 2008 року випуску, державний реєстраційний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачці.

Свій позов обґрунтував тим, що 26 травня 2008 року між банком і ОСОБА_2 був укладений кредитно-заставний договір №DOZ2AL93130127, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 26900,88 доларів США за сплатою відсотків за користування кредитним коштами в розмірі 12,24% на рік з кінцевим терміном повернення 25 травня 2015 року. Оскільки відповідачка-позивачка свої кредитні зобовязання виконувала неналежним чином, у неї виникла заборгованість на загальну суму 33894,18 доларів, що складається з: 20745,96 доларів США заборгованість за кредитом; 4862,69 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 1376,78 доларів США заборгованість по комісії; 5264,79 доларів США пеня за несвоєчасне виконання договірних зобовязань; 31,34 доларів США штраф (фіксована сума); 1612,51 доларів США штраф (процентна складова). У звязку з наявністю заборгованості за кредитом просив звернути стягнення на вищевказаний автомобіль шляхом його продажу банком з укладанням від імені відповідача-позивача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

ОСОБА_2, частково визнаючи первинний позов ПАТ КБ «Приватбанк», внесла до суду зустрічний позов, в якому просила визнати незаконними окремі пункти кредитно-заставного договору і внести зміни до нього. Зустрічний позов обґрунтований тим, що при укладанні договору сторони порушили вимоги валютного законодавства, що призвело до незаконності договору в частині загальної вартості кредиту, оскільки не був застосований офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України станом на дату укладання договору 26 травня 2008 року на рівні 4.85. Натомість загальна вартість кредиту була обчислена, виходячи з курсу 4.62, що призвело до штучного завищення сукупного розміру кредиту. У звязку з цим просила суд визнати недійсним Додаток №2 до кредитно-заставного договору в частині застосування курсу 4.62 гривні за 1 долар США, внести зміни до кредитно-заставного договору, а саме сукупну вартість кредиту обчислювати, виходячи з офіційного курсу гривні до долара США 4.85 гривень за 1 долар США.

Окрім того, ОСОБА_2 наполягала на незаконності підвищення банком в процесі виконання кредитно-заставного договору відсоткової ставки до 15% річних, починаючи з 10 вересня 2009 року. Свою позицію обґрунтувала тим, що жодного повідомлення про підвищення відсоткової ставки вона не отримувала, додаткову угоду з цього приводу з банком не укладала, а про підвищення дізналась випадково під час чергового підрахунку заборгованості за кредитом. У звязку з порушенням банком порядку підвищення відсоткової ставки просила визнати недійсним пункт 6.3.1 кредитно-заставного договору і зобовязати банк обчислити заборгованість по кредиту, виходячи з відсоткової ставки 12.24%.

В судовому засіданні представник позивача-відповідача ПАТ КБ «Приватбанк»ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала у повному обсязі і наполягала на їх задоволенні.

Зустрічний позов не визнала і суду пояснила, що відповідачці-позивачці був наданий пільговий кредит як колишній співробітниці банку, яка обіймала посаду керівника Центру персонального обслуговування індивідуальних клієнтів ГО №2, тобто з відсотковою ставкою нижчої, ніж для інших клієнтів банку. Локальні нормативно-правові акти банку, що регулюють порядок кредитування співробітників, передбачають у разі звільнення працівника з роботи автоматичне підвищення відсоткової ставки до рівня, який на той час буде діяти для всіх клієнтів. Також в Додатковій угоді №1 від 26 травня 2008 року до кредитно-заставного договору був передбачений порядок підвищення процентної ставки у разі розірвання позичальником трудового договору з банком. 10 вересня 2009 року ОСОБА_2 подала заяву про звільнення, що стало підставою для автоматичного підвищення їй відсоткової ставки до стандартного розміру. На думку представника, оскільки відповідачка-позивачка обіймала посаду керівника бізнесу, вона не могла не знати про порядок підвищення відсоткової ставки у разі звільнення з посади; ознайомлення з усіма нормативними актами банку відбувається за допомогою програмного комплексу «Промінь»та через e-mail, і цими способами ОСОБА_2 також була повідомлена про порядок пільгового кредитування. Також представник ОСОБА_3 суду зазначила, що перед звільненням ОСОБА_2 підписувала обхідний лист, в п.27 якого «Персональні кредити»було зазначено, що вона переведена на стандартні умови з 10 вересня 2009 року. На думку представника позивача-відповідача, підвищення відсоткової ставки відбулось із дотриманням вимог локальних нормативно-правових актів банку та з належним повідомленням ОСОБА_2 про розмір підвищеної відсоткової ставки.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 в частині порушення валютного законодавства, представник ПАТ КБ «Приватбанк»суду зазначила, що в даному випадку правовідносини між сторонами мають договірний характер, і закон допускає застосування курсу валют не за офіційним курсом, а в порядку, визначеному самими сторонами договору. Під час укладання кредитно-заставного договору із ОСОБА_2 був застосований комерційний курс, що на той момент був встановлений і діяв у банку.

Відповідачка-позивачка ОСОБА_2 в судовому засідані позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»визнала частково, погодилась, що в неї дійсно є заборгованість за кредитним договором, погашати яку вона має намір по мірі можливостей, проте не погодилась з висунутим банком розміром боргу, посилаючись на недоведеність розрахунку боргу, відсутність документів, що підтверджували б факти перерахування банком кредитних коштів на адреси автосалону, страхової компанії тощо.

В подальшому після надання представником банку уточнюючого розрахунку і копій меморіальних ордерів ОСОБА_2 визнала розмір висунутої заборгованості, за винятком відсоткової ставки, що є предметом розгляду зустрічного позову, однак, з огляду на тяжкий фінансовий стан її родини, народження дитини і відсутність у чоловіка офіційних і стабільних джерел доходу просила суд в порядку частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України зменшити їй розмір нарахованої неустойки на суму, визначену на розсуд суду.

Також суду зазначила, що вона у позасудовому порядку передала у заклад банку автомобіль, для чого видала на імя банківської устави довіреність, в якій передала повноваження щодо подальшої реалізації машини в рахунок погашення заборгованості по кредиту.

По суті зустрічного позову суду показала, що підтримує його у повному обсязі і просить задовольнити. Суду пояснила, що вона дійсно була співробітницею банку, підтвердила отримання нею пільгового кредиту, тобто з відсотковою ставкою меншою, ніж у інших клієнтів банку, проте заперечувала факт її належного ознайомлення з підвищенням відсоткової ставки. Також суду показала, що підписання при звільненні обхідного листа і ознайомлення з графою «переведена на стандартні умови»не вважає належним повідомленням про конкретний розмір відсоткової ставки, оскільки стандартної, тобто сталої ставки у банку немає, за кожним видом кредитування і у різні періоди застосовуються різні розміри відсотків, тому вести мову про те, вона повинна була знати про стандартні умови кредитування, неможливо.

Представник відповідачки-позивачки адвокат ОСОБА_1 суду зазначила, що посилання представника банку на те, що ОСОБА_2 була співробітницею банку і тому повинна була знати про стандартні розміри відсоткової ставки, вважає безпідставними з огляду на неможливість доказування своєї позиції припущеннями. Також звернула увагу суду на те, що Додатковою угодою №1 від 26 травня 2008 року до кредитно-заставного договору, на яку посилається ОСОБА_3 як на підставу підвищення відсоткової ставки, було передбачене стягнення винагороди за резервування кредитних ресурсів у разі припинення трудового договору між позичальником і Приватбанком, що по суті є комісійним збором, а не відсотковою ставкою. Зустрічний позов ОСОБА_2 також підтримала у повному обсязі і наполягала на його задоволенні.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши доводи сторін і їхніх представників, дійшов висновку про те, що обидва позови є обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судом було встановлено, що з 18 квітня 2008 року відповідачка-позивачка ОСОБА_2 працювала на посаді керівника Центру персонального обслуговування індивідуальних клієнтів ГО №2 у м.Харцизьку Бізнесу персонального обслуговування індивідуальних клієнтів ГО. Звільнена із займаної посади 23 вересня 2009 року за власним бажанням.

Судом було встановлено, що 26 травня 2008 рок між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_2 був укладений кредитно-заставний договір №DOZ2AL93130127, відповідно до умов якого Банк зобовязався надати позичальнику кредитні кошти в сумі 26900,88 доларів США під 12,24% річних із цільовим призначенням кредиту купівля транспортного засобу марки HONDA CIVIC, 2008 року випуску, а ОСОБА_2 зобовязалась належним чином використати і повернути кредит, сплатити проценти, а також інші платежі відповідно до договору. Кінцевий термін повернення кредиту 25.05.2015 року.

В забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором сторони 25 травня 2008 року уклали договір застави рухомого майна автомобіля марки HONDA, моделі CIVIC, 2008 року випуску, тип кузова легковий седан, № кузова/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2.

Додаток №2 до кредитного договору, викладений у формі таблиці, встановлює кількісні показники щодо загальної вартості кредиту, в якому зазначено, що кредит обчислений, виходячи з курсу 4.62 за 1 долар США. Додаток №2 підписаний сторонами і є невідємною частиною основного договору, що, зокрема, передбачено п.16.5 кредитно-заставної угоди.

У звязку з неналежним виконанням позичальником своїх кредитних зобовязань у останньої виникла заборгованість на загальну суму 33894,18 доларів США, що складається з: 20745,96 доларів США заборгованість за кредитом; 4862,69 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 1376,78 доларів США заборгованість по комісії; 5264,79 доларів США пеня за несвоєчасне виконання договірних зобовязань; 31,34 доларів США штраф (фіксована сума); 1612,51 доларів США штраф (процентна складова).

З 10 вересня 2009 року у звязку з написанням ОСОБА_2 заяви про звільнення за власним бажанням їй автоматично підвищилась відсоткова ставка до 15% річних, що вбачається з розрахунку, наданого представником банку в судовому засіданні.

Суд встановив, що жодних додаткових угод з приводу підвищення відсоткової ставки сторони не укладали.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. У відповідності до ст. ст. 610 - 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають передбачені законом наслідки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, в тому числі, заставою, і у разі порушення виконання зобов'язання заставодержатель має право звернення стягнення на предмет застави /ст. ст. 589, 590 ЦК України/.

В даному випадку суд погоджується з тим, що відповідачка порушила умови кредитного договору, тому позовні вимоги банку про звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу з публічних торгів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд дійшов висновку до того, що підвищення відсоткової ставки до 15% річних, починаючи з 10 вересня 2009 року, відбулось без дотримання вимог чинного законодавства, внаслідок чого висунута позивачем-відповідачем заборгованість по кредиту має бути перерахована без урахування підвищеної відсоткової ставки.

Так, 9 січня 2009 року набрав чинності Закон України N 661-VI від 12 грудня 2008 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку".

Зазначеним Законом ЦК України доповнено статтею 1056-1 "Проценти за кредитним договором", відповідно до частин другої та третьої якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. ст. 536 та 1054 ЦК України необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною умовою, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі.

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

Отже, у разі недосягнення сторонами кредитного договору згоди у письмовій формі щодо нового розміру процентної ставки умова кредитного договору, що передбачає такий розмір, є нікчемною (ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 236 ЦК України). Вказівка закону на нікчемність договору є імперативною (ч. 2 ст. 215 ЦК України) і такий договір (чи його істотна умова) є недійсним з моменту його укладення (ст. 204, ч. 1 ст. 236 ЦК України) незалежно від того, чи виконали сторони його умови.

Таким чином, п.6.3.1 кредитно-заставного договору, що передбачає одностороннє збільшення банком розміру процентної ставки за кредитом, є нікчемним в силу закону з дати набрання чинності Законом України N 661-VI від 12 грудня 2008 року і підтвердження його таким не потребується в судовому порядку. Окрім того, суд дійшов згоди, що підвищення відсоткової ставки відбулось не на підставі зазначеного пункту договору, а з огляду на припинення трудових правовідносин між позичальником банківською установою.

Разом з тим, суд вважає, що в даному випадку банк порушив порядок підвищення відсоткової ставки, що обґрунтовується наступним.

З тексту самого договору не вбачається, що він виданий на пільгових умовах, не зазначений статус позичальника як співробітника банку, не наведений порядок збільшення відсоткової ставки у разі розірвання трудового договору. Доводи представника позивача про те, що можливість підвищення відсоткової ставки була передбачена Додатковою угодою №1 від 26 травня 2008 року, суд також сприймає критично, оскільки в ній йдеться про можливість стягнення плати за резервування кредитних ресурсів, що за своєї природою є по суті комісійними платежами, а не винагородою за користування кредитними коштами.

Згідно статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх в вимог і заперечень.

Так, позивач-відповідач не надав суду доказів того, що із ОСОБА_2 у належній формі укладалась додаткова угода до кредитно-заставного договору, що передбачала б підвищення розміру відсоткової ставки. Також банк не підтвердив факт підписання відповідачкою-позивачкою обхідного листа при звільненні, не надав суду інших документів, що підтверджували б факт ознайомлення ОСОБА_2 з конкретним розмір ставки, що буде в подальшому обчислюватись.

Доводи представника ОСОБА_3 про те, що відповідачка-позивачка на момент видачі кредиту була співробітницею банку, а тому повинна була знати про розмір стандартної відсоткової ставки, суд також сприймає критично, адже з огляду на ч.4 ст.60 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Натомість суд не погоджується з доводами ОСОБА_2 про те, що при укладанні кредитно-заставного договору були порушені вимоги валютного законодавства.

Так, згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частинами другою та третьою статті 533 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Правовідносини сторін, що є предметом цього спору, носять договірний характер, а тому дозволяють виконання грошового валютного зобовязання не за офіційним курсом, встановленим Національним банком України, що, зокрема, сторони і зробили під час укладання кредитно-заставного договору. Суд дійшов висновку, що застосування комерційного курсу, що на той момент був встановлений і діяв в межах ПАТ КБ «Приватбанк», не призвело до порушення вимог валютного законодавства, а також до обмеження прав та інтересів позичальника. З підписанням угоди остання підтвердила свою згоди на застосування неофіційного курс валют.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 527, 530, 590, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.19, 20 Закону України «Про заставу», ст.ст.25, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», статтями 3, 15, 107 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215, 224-225 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитно-заставним договором №DOZ2AL93130127 від 26 травня 2008 року в сумі, обчисленій, виходячи з відсоткової ставки 12.24% річних, звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки HONDA, моделі CIVIC, 2008 року випуску, тип кузова легковий седан, № кузова/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_2) шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк»(49094 м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ: 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем , зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про визнання незаконними окремих пунктів кредитно-заставного договору та внесення змін до договору задовольнити частково.

Визнати підвищення відсоткової ставки з 10 вересня 2009 року з 12.24% річних до 15% річних незаконним і зобовязати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»здійснити перерахунок заборгованості за кредитно-заставним договором №DOZ2AL93130127 від 26 травня 2008 року без урахування підвищеної відсоткової ставки.

В решті позовних вимог відмовити у звязку з їхньою необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: