Рішення № 20487172, 23.11.2011, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 2-2529/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2011 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Кривовяза А. П.

при секретарі - Рудик Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Брокбізнес” про стягнення страхової суми та збитків, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом і вимогами до відповідача ПрАТ СК “Брокбізнес” про стягнення страхової суми та збитків у розмірі 146123 грн. 73 коп. страхового відшкодування, 2880 грн. витрат за послуги експерта, 4000 грн. витрат за юридичні послуги і 120 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 16 січня 2010 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено Договір № 006-1000732/016 НТ добровільного страхування наземного транспорту на умовах якого був застрахований належний позивачу на праві власності транспортний засіб «Міцубіші Галант», д.н.з. НОМЕР_1, за Програмою “КАСКО-ПАКЕТ “ОПТИМА”, яка, згідно з Додатком №1 від 16 січня 2010 року до наведеного основного договору, передбачає можливість отримання страхового відшкодування за перевищення дозволеної Правилами дорожнього руху України швидкості руху на 50 км/год.

09 травня 2010 року близько 19 години 00 хвилин на вул. Пономарьова в смт. Коцюбинське Київської області, в результаті порушення позивачкою Правил дорожнього руху України, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено застрахований транспортний засіб позивача автомобіль «Міцубіші Галант», д.н.з. НОМЕР_1, у результаті чого було завдано матеріальної шкоди в розмірі 146123 грн. 73 коп., що дорівнює ринковій вартості пошкодженого транспортного засобу, згідно зі Звітом № 3208 від 25 травня 2010 року спеціаліста ТОВ “ЕАК “Довіра”.

Однак, на своє звернення про отримання страхового відшкодування до відповідача як страховика за договором, позивачка отримала відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі посилань відповідача на перевищення позивачкою швидкості дорожнього руху більше ніж на 50 км/год від дозволеної на місці пригоди швидкості в 20 км/год.

Натомість такого перевищення швидкості позивачка в умовах ДТП не здійснювала, оскільки на цій ділянці дорозі відсутній відповідний дорожній знак про обмеження швидкості руху в 20 км/год та згідно висновку спеціаліста з автотехнічного дослідження факт перевищення швидкості руху її транспортного засобу на момент ДТП дає їй право на отримання страхового відшкодування згідно умов договору, а тому вважає, що відмова відповідача від виплати позивачці страхового відшкодування є безпідставною, не законною та порушує її права, як споживача страхових послуг на отримання страхового відшкодування відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

У судовому засіданні позивач та її представники позов підтримали та просила його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що, згідно з проведеним на замовлення відповідача авто технічним дослідженням, викладеним у Висновку № 11 від 07 липня 2010 року, позивачка в умовах ДТП рухалася на керованому нею автомобілі зі швидкістю близько 109...113 км/год, хоча на ділянці дороги в місці ДТП дозволеною швидкістю руху є швидкість 20 км/год, а тому керований позивачкою автомобіль рухався з перевищенням дозволеної швидкості руху значно вищим від дозволеного умовами договору страхування перевищенням швидкості на 50 км/год від дозволеної Правилами дорожнього руху України, через що відмова у виплаті страхового відшкодування здійснена відповідно до умов договору страхування з позивачкою без їх порушень.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, оголосивши та дослідивши матеріали цивільної справи, а також матеріали витребуваної кримінальної справи № 11-6713 та оцінивши всі докази по справі в їх сукупності, повно і всебічно зясувавши обставини справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 16 січня 2010 року між позивачем і відповідачем був укладений Договір № 006-1000732/016 НТ добровільного страхування наземного транспорту (надалі Договір страхування) з Додатком № 1 до нього.

Згідно з п. 5.2 Договору страхування застрахованим транспортним засобом є автомобіль MITSUBISHI GALANT 2009 року випуску з державним номерним знаком НОМЕР_1, який застрахований на умовах програми страхування “КАСКО-ПАКЕТ “ОПТИМА” відповідно до п. 5.1.1.2 Договору страхування.

Відповідно до п. 5.7.1 Договору страхування страхова сума на ТЗ становить 173500 грн.

Автомобіль MITSUBISHI GALANT 2009 року випуску з державним номерним знаком НОМЕР_1 належить позивачці, ОСОБА_1, на праві власності на підставі Свідоцтва НОМЕР_2 про реєстрацію транспортного засобу.

09 травня 2010 року близько 19 години 00 хвилин на вул. Пономарьова в смт. Коцюбинське Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП) з участю керованого позивачкою автомобіля MITSUBISHI GALANT 2009 року випуску, д. н. з. НОМЕР_1 (надалі автомобіль Міцубіші).

Відповідно до постанови Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2010 року ОСОБА_1 09. 05. 2010 року близько 19:00 годин, керуючи власним технічно справним автомобілем "Mitsubishi Galant”, державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись на ньому в напрямку до повороту військової частини по вул. Пономарьова в смт. Коцюбинське Київської області, не впоралася з керуванням автомобіля та виїхала на праве узбіччя, де зіткнулася з деревом, пасажир отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження але примирився з ОСОБА_1 та вона була звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, а кримінальна справа відносно неї - закрита.

На підставі Звіту № 3208 про оцінку КТЗ від 25 травня 2010 року, складеного спеціалістом ТОВ “ЕАК “Довіра” ОСОБА_2, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Міцубіші, становить 146123 грн. 73 коп. при такому ж розмірі ринкової вартості наведеного автомобіля.

У відповідності до ст. 212 ЦПК України оцінка судом доказів ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів і жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності та результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 Кодексу, а доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обовязковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено таку постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Сторонами не визнаються тільки обставини, відносно яких між сторонами по справі й виник спір, у частині швидкості руху автомобіля Міцубіші в умовах ДТП перед початком застосування екстреного гальмування (початком утворення видимих слідів на дорожньому покритті) та наявності чи відсутності обмежувального швидкість руху в 20 км/год дорожнього знаку перед місцем ДТП, на доведення своїх посилань щодо чого сторонами надані суду два протилежних один одному експертних висновків спеціалістів.

Суд, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності й оцінивши їх належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, дійшов висновків про прийняття за належний і допустимий доказ Висновок № 187-10 від 24 листопада 2010 року експертного дослідження обставин ДТП за участі автомобіля Mitsubishi Galant, д/н НОМЕР_1, складений спеціалістом автотехніком ДП “Центр експертних досліджень” з кваліфікацією судового експерта, ОСОБА_3, та про неприйняття Висновку № 11 від 07 липня 2010 року авто технічного дослідження СПД ОСОБА_4, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд, встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи та ці дані встановлюються зокрема на підставі письмових доказів і висновків експертів.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 190 ЦПК України під час дослідження доказів суд може зокрема скористатися й письмовими висновками спеціаліста.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування та сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 2.2 Інструкції “Про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах”, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 24.12.2003 N 170/5 діяльність атестованих судових експертів, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах (далі експерти), їх права, обов'язки та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначаються, зокрема, Законом України “Про судову експертизу”, Цивільним процесуальним кодексом України, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз, затвердженою наказом Міністра юстиції України від 08.10.98 N 53/5, і вони зобовязані проводити повне дослідження з наданням обґрунтованих та об'єктивних висновків.

У відповідності до ч. 3 ст. 147 ЦПК України у висновку експерта повинен бути докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені питання.

Статтею 3 Закону України “Про судову експертизу” передбачено, що судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про судову експертизу” експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок.

Згідно з пунктами 1.1, 1.3, 1.11, підпунктом 2.1.2 пункту 2.1, пунктами 4.13, 4.22 Інструкції “Про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз” (надалі Інструкція), затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5 (у редакції наказу від 30.12.04 N 144/5), всі експерти здійснюють свою діяльність і проводять експертні дослідження й оформлення їх висновків з дотриманням вимог, зокрема, даної Інструкції, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України “Про судову експертизу” та Інструкції “Про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах”, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 24.12.2003 N 170/5, при цьому, в обовязки експерта покладено проведення повного дослідження з наданням обґрунтованого та об'єктивного висновку експертного дослідження, у дослідницькій частині якого описуються процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновків з поставлених питань, і ця частина повинна включати відомості про стан об'єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, їх реєстраційний номер, умови їх використання; посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз'яснення до них; експертну оцінку результатів дослідження.

Однак, відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Інструкції експерту забороняється самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, та вибирати вихідні дані для проведення експертизи.

Схема до протоколу огляду місця ДТП від 09 травня 2010 року не містить фіксації будь-яких дорожніх знаків, які б обмежували швидкість руху транспортним засобам в напрямку руху автомобіля Міцубіші більше, ніж вона визначена Правилами дорожнього руху України (надалі ПДР) в межах населених пунктів, та містить зафіксовані сліди гальмування автомобіля Міцубіші, які мають характер бокового ковзання (юзу) вправо від прямолінійності напрямку руху автомобіля Міцубіші, а також і кінцеве розташування транспортного засобу в місці його зіткнення з деревом у положенні відносно напрямку руху під кутом, більшим за 90О, що вказує на здійснення обертального руху автомобіля Міцубіші навколо своєї осі під час гальмування з боковим ковзанням вправо від напрямку руху.

Натомість, усупереч наведеним вище нормативним вимогам, СПД ОСОБА_4 у своєму Висновку № 11 від 07 липня 2010 року, для визначення швидкості руху автомобіля Міцубіші перед початком його гальмування, застосував формулу, яка не враховує здійснення бокового ковзання з обертанням автомобіля навколо своєї осі, здійснив самостійне збирання матеріалів і вибір вихідних даних стосовно наявності обмежувального швидкість руху в 20 км/год дорожнього знаку. При цьому, оцінка фотознімків 14 у фототаблицях до Висновку № 11 від 07 липня 2010 року за характером розташування іномарки темного кольору позаду дещо правіше й перпендикулярно розташованої попереду іномарки світлого кольору, які обидві знаходяться лівіше та далі від місця ДТП, а обмежувальний швидкість руху до 20 км/год дорожній знак розміщений між указаними двома іномарками, вказує на те, що наведений дорожній знак знаходиться значно далі від початку появи слідів гальмування автомобіля Міцубіші та й самого місця ДТП, а тому не розповсюджував свою дію на умови дорожнього руху, в яких відбувалася ДТП. До того ж дослідницька частина Висновку № 11 від 07 липня 2010 року не містить докладного опису процесу дослідження та не дано обґрунтувань висновків з питань 2 і 3 відсутні відомості про стан об'єктів дослідження (опис місця розташування відносно місця ДТП), не вказано застосовані методи (методики) дослідження, їх реєстраційний номер, умови їх використання, не наведено необхідних роз'яснень та експертної оцінки результатів дослідження, а, натомість, наводиться суто правова оцінка норм права, що не є компетенцією СПД ОСОБА_4

Таким чином, Висновок № 11 від 07 липня 2010 року є необєктивним і недостовірним, який не відображує дійсні обставини ДТП та не відповідає вимогам актів законодавства України, а тому визнається судом недопустимим доказом і в подальшому судом не приймається.

У Висновку ж № 187-10 від 24 листопада 2010 року експертного дослідження обставин ДТП за участі автомобіля Mitsubishi Galant, д/н НОМЕР_1, складеному спеціалістом автотехніком ДП “Центр експертних досліджень”, ОСОБА_3, врахований той характер руху автомобіля Міцубіші в умовах ДТП, який відповідає слідовій інформації, зафіксованій у Схемі до протоколу огляду місця ДТП від 09 травня 2010 року, та при здійсненні досліджень не застосовувалося самостійне збирання матеріалів і вибір вихідних даних, а тому даний письмовий доказ приймається судом як допустимий засіб доказування та належний доказ у справі.

Згідно зазначеного Висновку № 187-10 від 24 листопада 2010 року швидкість руху автомобіля Міцубіші перед початком слідоутворення в даній дорожній обстановці становила 94...97 км/год.

Те, що на ділянці, де сталася ДТП, як стверджується стороною відповідача, може знаходитися дорожній знак, який обмежує швидкість руху 20 км/год, не підтверджується зібраними в справі доказами.

Відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Таким чином автомобіль Міцубіші, перед початком слідоутворення від застосування гальм, рухався зі швидкістю, яка перевищувала дозволену на 34...37 км/год, що відповідає умовам п. 5.1.1.2 Договору страхування та п. 17 Додатку № 1 до Договору страхування, які дозволяють перевищення дозволеної ПДР України швидкості на 50 км/год, та що відносить подію даної ДТП до страхового випадку, за яким страховик зобовязаний здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику.

Відповідно до п. п. 5.6 і 12.1.1 Договору страхування дорожньо-транспортна пригода (ДТП) віднесена до страхових ризиків.

Відповідно до п. 12.2 Договору страхування страховий випадок подія, передбачена Договором, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику (Вигодонабувачу). Страховими випадками є пошкодження, повна загибель або втрата застрахованого транспортного засобу в цілому, або окремих його деталей та частин внаслідок застрахованих ризиків (позначених відміткою “так”) в п. 5.6 Договору.

На підставі п. п. 14.1.3 і 14.1.4 Договору страхування страховик (яким є відповідач по справі) зобовязаний у разі настання страхового випадку, після подання страхувальником (яким є позивач по справі) всіх належним чином оформлених документів, здійснити виплату страхового відшкодування у строки, передбачені розділом 17 Договору, та, в межах страхової суми відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку, по рятуванню застрахованого транспортного засобу та зменшенню розмірів збитків, а також додаткові витрати, що були понесені страхувальником та які передбачені згідно з умовами обраної Програми страхування, зазначеної в п. 5.1 та Додатку 1 до Договору.

В силу дії ст. ст. 11, 22 ЦК України особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування.

На підставі ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Згідно з правилами п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно з ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В силу вимог ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, а розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до положень ст. 988 ЦК України страховик зобовязаний, у разі настання страхового випадку, здійснити страхову виплату у строк встановлений Договором і в межах страхової суми, що встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

У відповідності до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 18 Закону України “Про захист прав споживачів” продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, якими є такі умови договору, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до ст. ст. 20, 25 Закону України “Про страхування” страховик, зокрема, зобовязаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику, та здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про страхування” рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови, яка може бути оскаржена страхувальником у судовому порядку.

На підставі п. п. 14.1.2; 14.1.7; 14.2.9 Договору страхування страховик зобовязаний протягом двох робочих днів, як тільки йому стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування страхувальнику, а, у разі відмови у виплаті страхового відшкодування повідомити страхувальника та/або вигодонабувача про прийняте рішення страховиком у письмовій формі з мотивованим обґрунтуванням причин протягом 5 (пяти) робочих днів після прийняття такого рішення, а, в разі особливо складних обставин страхового випадку, страховик може затримати прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування за ризиками, що зазначені в п. п. 12.1.1. - 12.1.4. на строк до 6 (шести) місяців але про прийняття такого рішення страховик повідомляє страхувальника в строк 10 (десяти) робочих днів з дати подання страхувальником останнього документа в письмовій формі з обґрунтуванням причин.

На підставі ж п. п. 17.1; 17.6 Договору страхування страхове відшкодування підлягає виплаті після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитку, та виплата страхового відшкодування внаслідок подій, що зазначені в п. п. 12.1.1. - 12.1.3. Договору, здійснюється протягом 5 (пяти) робочих днів після підписання страхового акту страховиком за умови надання страховику всіх документів, необхідних для здійснення такої виплати та з вирахуванням відповідної франшизи, а, у разі, коли документи, необхідні для здійснення страхової виплати, відсутні, виплата здійснюється протягом 5 (пяти) робочих днів з моменту надання таких документів.

Наведені положення Договору страхування повною мірою відповідають положенням розділів 8, 11, 12, 19 Правил “Добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)” від 20 листопада 2007 року.

За наведених обставин і зроблених висновків суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Таким чином відшкодуванню на користь позивача підлягає грошова сума в розмірі 146123 грн. 73 коп. відповідно до Звіту № 3208 про оцінку КТЗ від 25 травня 2010 року, складеного спеціалістом ТОВ “ЕАК “Довіра” ОСОБА_2

Відшкодуванню також підлягають і збитки, повязані з судовими витратами відповідно до ст. ст. 79, 81, 83-86, 88 ЦПК України, а саме витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 2880 грн., витрати за отримані та оплачені юридичні послуги у розмірі 4000 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 6, 11, 15, 16, 509, 526 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 6, 10, 11, 59, 60, 79, 81, 83-86, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Брокбізнес” (код 20344871) на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 146 123 грн. 73 коп., витрати за автотехнічне дослідження в розмірі 2 880 грн., витрати за юридичні послуги в розмірі 4 000 грн., витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., а всього стягнути 153123 ( сто п»ятдесят три тисячі сто двадцять три) грн. 73 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Брокбізнес” судові витрати на користь держави у розмірі 1531 грн. 23 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: