Ухвала суду № 2048262, 24.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-29877/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2008 року                                                                                          м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі                                  Коваль Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Сумський завод насосного і енергетичного машинобудування»

на ухвалуХарківського апеляційного господарського судувід 02.08.2006р.

у справі№ 8/319-04 господарського суду Сумської області

за позовомвідкритого акціонерного товариства «Сумський завод насосного і енергетичного машинобудування»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Сумської області від 06.02.2006 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2006 р., в позові ВАТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»» до ДПІ у м. Суми про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.07.2004 р. № 00002305/0/37620 про зменшення в картці особового рахунку сум бюджетного відшкодування, задекларованих за лютий, квітень та серпень 2003 року, на 637488,00 грн., 16380,00 грн. та 94222,00 грн. відповідно відмовлено з підстав не доведення в судовому процесі факту перерахування до бюджету податку на додану вартість, сплаченого позивачем в ціні придбання товарів постачальникам ПВТП «Дніпротехцентр», ПП «Юні текс» та ТВО «Південелектротехнологія», а також цими постачальниками своїм контрагентам – платникам податку на додану вартість в ланцюгу поставки товарів, кінцевим покупцем яких став позивач.

В касаційній скарзі ВАТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»» просить скасувати ухвалені судові рішення, а справу направити на новий розгляд суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій частини 5 ст.227 КАС України, пункту 1.3 ст.1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення в картці особового рахунку позивача сум бюджетного відшкодування згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок ДПІ у м. Суми, викладений в додатковому акті перевірки про результати документальної позапланової перевірки ВАТ  «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»» від 12.07.2004 р. № 183/23-513/5-05785448, про безпідставне включення позивачем до сум податкового кредиту податку на додану вартість в податкових деклараціях : за лютий 2003 року в загальній сумі 637488,00 грн. на підставі податкових накладних № 247, № 248, № 253, № 255 від 24.12.2002 р., № 346 від 11.02.2003 р., виписаних ПВТП «Дніпротехцентр» на поставку електродвигунів; за квітень 2003 року в загальній сумі 16380,03 грн. на підставі податкових накладних № 17 від 21.02.2003 р., № 327 від 27.03.2003 р., виписаних ПП «Юні текс» на поставку поковки; за серпень 2003 року в сумі 94221,67 грн. на підставі податкової накладної № 84 від 29.08.2003 р., виписаної ТВО «Південелектротехнологія» на поставку електродвигунів.

Визнаючи правомірним рішення контролюючого органу про зменшення в картці особового рахунку позивача  задекларованого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за вказані податкові звітні періоди на зазначені суми та відмовляючи у зв’язку з цим у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право платника податку на додану вартість на отримання бюджетного відшкодування з цього податку залежить від сплати до бюджету сум податку постачальниками товарів / робіт, послуг / по всьому ланцюгу поставки до виробника. З огляду на встановлені у справі обставини щодо припинення ПВТП «Дніпротехцентр» рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2005 р., як юридичної особи, яка відсутня за адресою, за якою була проведена її державна реєстрація; щодо визнання недійсними статуту ТОВ «Флокс ЮА», постачальника ПП «Юнітекс», та свідоцтва про реєстрацію цього товариства платником ПДВ рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30.04.2005 р., як юридичної особи, зареєстрованої її засновниками без наміру здійснення підприємницької діяльності; щодо визнання недійсними установчих документів та скасування державної реєстрації ПП «ВКФ «Алькатранс» рішенням Суворівського районного суду м. Херсона від 09.02.2004 р. та скасування державної реєстрації ПП «Промінь» рішенням господарського суду Херсонської області від 25.05.2004 р. / постачальники ТВО «Південелектротехнологія» / суд дійшов висновку, що виходячи з вимог пункту 1.3 ст. 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вказані суми податку на додану вартість не можуть враховуватися для визначення сум бюджетного відшкодування.

Такий висновок, однак, не відповідає правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Правовідношення, з приводу реалізації прав та обов’язків в якому виник спір, що є предметом судового розгляду по даній справі, регулюється нормами Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.06.2005 р. № 2642-ІУ. Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.1 ст.7 вказаного Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів / робіт, послуг / протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно із зазначеним підпунктом, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику  податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації /підпункт 7.7.3 пункту 7.7 ст.7 цього Закону /.

Відповідно до пункту 1.7 ст.1 вказаного Закону податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання  звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених / нарахованих / платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням  товарів / робіт, послуг /, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва / обігу / та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації / підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону /.

За визначенням пункту 1.8 ст.1 вказаного Закону бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, на відміну від податкового кредиту законодавче визначення бюджетного відшкодування пов’язане із сплаченими платником сумами податку. Таке відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

При незмінності вищенаведеного визначення бюджетного відшкодування в пункті 1.8 статті 1 Закону фактично сплачена сума податку отримувачем товарів / послуг / постачальникам товарів / послуг / також визначена законодавцем як розрахункова величина бюджетного відшкодування при  врегулюванні порядку відшкодування з державного бюджету сум податку на додану вартість на теперішній час / підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції Закону України від 03.06.2005 р. № 2642-ІУ /.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить, що термін «сплата податку» вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв’язку з придбанням товарів / робіт, послуг / / пункт 1.3 ст.1, підпункти 7.4.1 – 7.4.4 пункту 7.4 ст.7 Закону в редакції, діючій до набрання чинності Законом України від 03.06.2005 р. № 2642 – ІУ /. Так, пункт 1.3 ст.1 Закону, даючи визначення платника податку, як особи, яка зобов’язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка ввозить / пересилає / товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Підстави для позбавлення такого платника податку права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв’язку з невиконанням іншими платниками податку – постачальниками покладеного на них законом обов’язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів / послуг / відсутні, оскільки таке не передбачено законом. Разом з тим, при доведенні в судовому процесі факту умисних дій постачальника та покупця, спрямованих на незаконне отримання грошових коштів з державного бюджету під видом бюджетного відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість /фіктивність поставки з проведенням мнимих розрахунків із зазначенням в ціні товарів / послуг / суми податку на додану вартість, використання суб’єктів господарювання в ланцюгу поставки, зареєстрованих без наміру здійснення господарської діяльності тощо / суд повинен відмовити в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення про донарахування платнику податку контролюючим органом у зв’язку з такими обставинами податкових зобов’язань /зменшення задекларованих сум бюджетного відшкодування / чи про стягнення бюджетного відшкодування з огляду на порушення платником податку правил податкового обліку, встановлених Законом України «Про  податок на додану вартість».

У зв’язку з викладеним в судовому процесі підлягали перевірці посилання ДПІ у м. Суми  в акті перевірки на безтоварність поставки ПВТП «Дніпротехцентр» позивачу електродвигунів згідно податкових накладних № 247, № 248, № 253, № 255 від 24.12.2002 р., № 346 від 11.02.2003 р. При цьому акт містить посилання на проведені оперативно-розшукові заходи ГВПМ ДПІ у м. Суми, матеріали за результатами яких передані до прокуратури Сумської області для прийняття заходів у відповідності з Кримінально-процесуальним кодексом України / а.с.11 т. 1 /.

Ця обставина судом перевірена і з’ясована не була, тоді як вона має істотне значення для правильного вирішення спору.

Правильне вирішення спору вимагало також встановлення обставин щодо сплати позивачем постачальникам товарів сум податку на додану вартість, з приводу правильності яких включення до сум податкового кредиту виник спір.

Відповідно до частин 4 та 5 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин справи у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог наведеної норми могло призвести до неправильного вирішення справи і не може бути усунено судом касаційної інстанції з врахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст. 220 КАС України, а відтак відповідно до частин 2 та 4 ст. 227 цього Кодексу ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити передбачені процесуальним законом засоби для повного встановлення обставин справи та вирішити спір відповідно до встановлених обставин справи та норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Сумський завод насосного і енергетичного машинобудування» задовольнити, скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського судувід 02.08.2006р. та постанову господарського суду Сумської області від 06.02.2006р., справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                 підпис                                  Усенко Є.А.

Судді                                                             підпис                                    Бившева Л.І.

                                                                       підпис                                    Костенко М.І.

                                                                       підпис                                    Маринчак Н.Є.

                                                                       підпис                                    Шипуліна Т.М.

З оригіналом згідно

Відп. секретар Коваль Є.В.