Постанова № 20471783, 01.12.2011, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2-а-6668/11

П О С Т А Н О В А

іменем України

"01" грудня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Антипової Л.О

при секретарі Пятаченко Г.В

розглянувши у письмовому провадженні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, зобовязати провести перерахунок соціальних виплат, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідачів, просив визнати протиправними дії відповідачів щодо не нарахування та невиплати йому як інваліду війни щорічно (до 5 травня) разової грошової допомоги відповідно до ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2011 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком; зобов'язати відповідачів здійснити перерахунок та виплатити йому разову грошову допомогу, яка виплачується щорічно до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2011 рік.

В судове засідання позивач не зявився.

Представник відповідача - 1 в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача-2 до суду зявився, заперечував проти позову, просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі в м. Києві і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, а саме: ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

Відповідно до ч.5 ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції, що діяла до 2007 року, щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Законом України №107-VІ (107-17) від 28 грудня 2007 року були внесені зміни до ч.5 ст. 13 вищезазначеного Закону, а саме: дану частину викладено в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Саме зазначеною редакцією ч.5 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»керуються відповідачі при нарахуванні та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру, який визначає КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вказані зміни в ч.5 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»визнано неконституційними.

Відповідно до ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, враховуючи вказане рішення Конституційного Суду України, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме, вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права, суд вважає вірним зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат забезпечити перерахунок та виплатити позивачу недоплачену суму одноразової щорічної допомоги за 2011 рік, як інваліду війни, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, передбаченому ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням вже здійснених виплат щорічної допомоги за вказаний рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Статтею 28 вказаного Закону України також передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

При цьому в ч.2 ст. 5 Закону №1058-ІV встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Враховуючи те, що нормами цього Закону встановлений розмір мінімальної пенсії за віком, а для інших нормативно-правових актів може застосовуватися лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись розмір мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку одноразової щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону №1058-ІV встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами положення ч.3 ст.28 Закону №1058-ІV, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не надав суду переконливих доказів в обґрунтування правомірності своїх дій щодо не нарахування і виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня, саме виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком, як інваліду війни, в 2011 році.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, а також, враховуючи, що дія ч.5 ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції, що діяла до 2007 року, була відновлена з 22 травня 2008 року, то суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме суд зобов'язує вказаних відповідачів провести вказаний перерахунок та виплату позивачу одноразової допомоги за 2011 рік з урахуванням вже здійснених виплат.

В той же час суд вважає, що позов до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва задоволенню не підлягає, оскільки даний відповідач не приймав участі у призначенні та виплаті щорічної грошової допомоги до Дня Перемоги, а тому не міг порушити права позивача.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу, то в задоволенні таких повинно бути відмовлено з огляду на наступне.

Згідно ст.. 90 КАС України витрати, повязані з оплатою допомоги на адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст.. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата допомоги адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином та юридичною особою (адвокатським обєднанням) чи безпосередньо адвокатом. Суд може врахувати обсяг допомоги адвоката й витрачений ним час, зменшити розмір відшкодування цих витрат.

Оскільки Закону, про який йдеться у ст.. 90 КАС України, на даний час немає, розмір компенсації з урахуванням обставин конкретної справи визначає суд, відповідно до вимог постанови КМУ від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави». Вказаною постановою КМУ передбачений граничний розмір компенсації на правову допомогу - 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину його роботи.

Оскільки позивачем не подано доказів на підтвердження кількості витраченого часу фахівцями в галузі права на надання правової допомоги в даній справі, суд вважає необхідним відмовити в цій частині.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито»за № 7-93 від 21.01.1993 року позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 17-19, 69-71, 86, 99, 128, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 3, 19, 22, 64, 95, 152 Конституції України, ст.ст. 12-17-1 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, зобовязати провести перерахунок соціальних виплат - задовольнити частково.

Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат забезпечити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік, як інваліду війни 2 групи, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, передбаченому ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням вже здійсненої виплати за вказаний рік.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання її копії, з одночасним направленням апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя :

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого суддіХіміча В. М.,

при секретаріСиволап О.Ю.,

з участю прокурораДовбищука А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з повною середньою освітою, невійськовозобовязаного, холостого, неповнолітніх дітей не має, працюючого вантажником в ТОВ «Фоззі», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, перебуває на обліку у лікаря нарколога з жовтня 2010 року, раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, -

в с т а н о в и в:

Суд визнав доказаним, що ОСОБА_2 28.03.2011 року близько 22 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: м. Кив, вул. Русанівська Набережна, 12 у невстановленої досудовим слідством особи за 200 грн. незаконно придбав для власного вживання без мети збуту наркотичний засіб канабіс, який знаходився в двох поліетиленових пакетах та який він поклав до кишені куртки, в яку був одягнутий, тим самим почав незаконно зберігати наркотичний засіб при собі.

Цього ж дня, приблизно о 22 год. 50 хв. на вул. Русанівська Набережна, 12 в м. Києві ОСОБА_2 був затриманий працівниками міліції та доставлений до ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві де в присутності понятих під час його поверхневого огляду в правій кишені куртки, в яку він був одягнутий, було виявлено і вилучено два паперові згортки з наркотичним засобом канабісом, масою 12.86 г., який останній зберігав без мети збуту.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 винним себе за ч. 1 ст. 309 КК України визнав повністю, дав покази про обставини скоєння злочину, викладені в установчій частині вироку.

Так, підсудний ОСОБА_2 суду пояснив, що вживає наркотичні засоби протягом деякого часу, у звязку з чим уважає себе залежним від наркотичних засобів, але намагається змінити власний спосіб життя та стати на шлях виправлення. Інших хвороб або розладів здоровя не має.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненому злочині, ОСОБА_2 просить суд не допитувати свідків, не оголошувати матеріали справи, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням справи.

Покази підсудного ОСОБА_2 під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які підсудним не оспорюються, зміст даної статті підсудному ОСОБА_2 розяснено.

Наведене свідчить про повну доведеність вини підсудного у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом.

Дії підсудного ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 309 КК України, так як він своїми умисними діями вчинив незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

При призначенні міри покарання підсудному ОСОБА_2 суд, у відповідності зі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини вчиненого злочину, дані про особу підсудного, який щиро кається у вчиненому злочині, перебуває на облік у лікаря нарколога, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, працює вантажником в ТОВ «Фоззі».

ОСОБА_2 слід обрати міру покарання у виді позбавлення волі. В той же час суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства, у звязку з чим можливо звільнити його від відбування покарання, застосувавши ст. 75 КК України. При цьому, на підсудного слід покласти обовязки, визначені пп. 2-4 ч.1 ст. 76 КК України.

Підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь експертної установи 337 грн. 68 коп. за проведення хімічної експертизи № 1268х від 13.05.2011 року. (а.с. 17-18).

Речовий доказ наркотичний засіб канабіс, який знаходиться в паперовому згортку та зберігається в камері схову речових доказів ТВМ 3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві підлягає знищенню. (а.с. 21).

Керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

Підсудного ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

Згідно ст. 76 КК України зобовязати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично зявлятись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві УДК у Київській області (р/р 35226002000466, код ЗКПО 25575285, МФО 821018 (послуги експерта, код послуги 11023)) 337 (триста тридцять сім) гривень 68 копійок вартості проведеної хімічної експертизи.

Речовий доказ наркотичний засіб канабіс масою 12,86 г. (об. 1,2), який знаходиться в паперовому згортку та зберігається в камері схову речових доказів ТВМ 3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві - знищити.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу, залишити попередню підписку про невиїзд із постійного місця проживання.

Вирок може бути оскаржено протягом 15 діб з моменту оголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

СУДДЯ: