Постанова № 20471395, 27.10.2011, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-а-1321/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2011 року Суддя Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області Курочкіна О.М. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та поновлення строку для звернення до суду

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та поновлення строку для звернення до суду.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує, що відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» - має соціальний статус «дитина війни» в звязку з чим перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з першого січня 2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Всупереч вимогам вказаної статті з 01.01.2006р. йому така допомога не виплачувалась у вказаних розмірах.

Верховна Рада України Законом України № 3235 IV від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік, ст. 77 та ст. 110 та Законом України № 489 V від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст. 71 п. 12 призупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак Конституційний суд України своїм рішенням № 6 рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі №1-29/2007, керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України та статтями 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційним положенням Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України № 2195 IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни, пункт 3 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489 V від 19.12.2006 року.

Зважаючи на викладене позивач просить: зобовязати відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006р., визнати відмову відповідача щодо виплати йому щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною, зобовязати відповідача в подальшому здійснювати нарахування та виплату соціальної допомоги, судові витрати стягнути на його користь та витрати на правову допомогі.

Від представника відповідача на адресу суду в установлений законодавством строк надійшло заперечення проти позову. В запереченні до позову вказує, що відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було передбачено підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак частиною 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

В 2007 році частиною 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» також було зупинено та статтею 111 встановлено, що виплата цього підвищення провадиться лише особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71 та статтю 111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік " визнано неконституційними.Проте рішення про відновлення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, чинній до внесення змін до цього Закону, Верховною Радою не приймалося. Внаслідок цього порядок обчислення підвищення до пенсії дітям війни залишився неврегульованим.

Законом України від 28.12.2007 № 107- VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", якою визначено, що дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, визначений статтею 14 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 22.05.2008 № 10-рп, яким визнано неконституційними, зокрема пункт 2 статті 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у тому числі й щодо пенсійного забезпечення дітей війни, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачено встановлення з 22.05.2008 гарантій, на рівні, не нижчому, ніж діючі з 01.01.2008 згідно з цим Законом.

Пунктом 8 зазначеної постанови встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення провадиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн. та з 1 жовтня - 49,80 грн.

Статтею 52 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік» затверджує на 2010 рік прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність: з 1 січня-695грн., з 1 квітня-706 грн., з 1 липня-709 грн., з 1 жовтня-723 грн.

ЗУ «Про Державний бюджет України на 2011 рік» затверджує на 2011 рік прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність: з 1 січня-750грн., з 1 квітня-764 грн., з 1 жовтня-784 грн., з 1 грудня-800 грн.

Відповідно до заперечення та керуючись ст.ст. 99, 100 КАС України, відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У відповідності до ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження.

Суддя вивчивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини вважає за необхідне позов задовольнити частково з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що між сторонами існують публічно правові відносини, тому що позивач дійсно відноситься до соціальної категорії - «Дитина війни», перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Петропавлівському районі, що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і тому позивач, як дитина війни, має право отримувати державну соціальну підтримку у підвищеному розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач в своїй заяві вказує, що пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом, та просить його відновити.

Позивач звернувся до суду з позовом 13.10.2011 року і просить стягнути суми підвищення до пенсії за період з 01.01.2006р.

Відповідно до ст.4 Закону України Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 рокуN 3491-VI Установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".

Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 03.10.1997 року №4-зп, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше. У даному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України Про державний бюджет України на 2011 рік». На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року № № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України Про державний бюджет України на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Зазначена норма набрала чинності 23.07.2011 року, тож позовні вимоги підлягають задоволенню до 22.07.2011 року.

Враховуючи вищезазначене суд прийшов до висновку, що задоволенню підлягають лише позовні вимоги заявлені в межах шестимісячного строку звернення до суду, а саме з 13.04.2011-22.07.2011р.

Позовні вимоги про нарахування та виплату допомоги за період з 01.01.2006 р. по 13.04.2011 р. року слід залишити без розгляду.

В задоволенні позовних вимог про визнання дій відповідача неправомірними та з зобовязати здійснити перерахунок та виплату недоплаченого підвищення до пенсії з 23.07.2011 року слід відмовити, так як судом встановлено, що нарахування підвищення до пенсії здійснюється відповідачем відповідно до п.6 Постанови КМУ від 06.07.2011 р. №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» на виконання п.7 Закону України від 14.06.2011 року №3491-V1 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

Відповідно до п. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародного договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", на яку міститься посилання в запереченні.

Суд бере до уваги, що Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» є підзаконним нормативним актом, а надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги встановленої вимогами Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які є чинними та домінуючими щодо підзаконних нормативних актів. Правовий статус дітей війни і основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV. Державна соціальна гарантія - встановлений цим законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

Суд враховує, що позивач по справі не зазначив в документах наданих суду чи звертався він до суду з раніше з зазначеним питанням і чи були його вимоги задоволені в 2010 році та за який період, тож суд вважає, що при нарахуванні також повинен враховуватись перерахунок в 2011 році за період з 13.04.2011 року по 22.07.2011 рік відповідно до рішень суду при їх виконанні.

Нормами Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 № 2154-VI зупинення дії статті 6 Закону України № 2195- IV на 2010 рік передбачено не було. Щодо визнання неконституційними окремих положень відповідно Рішення Конституційного Суду N 22-рп/2010 ( v022p710-10 ) від 30.11.2010 у 2010 році дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» також не призупинялася.

Що стосується позовних вимог в частині зобовязання відповідача нараховувати позивачу щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захсит дітей війни» та абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнобовязкове державне пенсійне страхування» в подальшому при нарахуванні пенсії, суд зазначає що вони також не підлягають задоволенню так як рішення суду є наслідком правового регулювання чинних відносин, з метою захисту вже порушеного права, відповідно позовні вимоги на майбутнє не можуть бути задоволені судом, оскільки рішення суду не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому, змінювати правове регулювання суспільних відносин.

Відповідно до п.34 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито» сторони звільнені від сплати судового збору.

Суд враховує, що судовий збір 3 грн. 40 коп. позивачем сплачено на рахунок місцевого бюджету, тому приходить до висновку про необхідність стягнення з місцевого бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Позивач заявила вимогу стягнути на її користь кошти витрачені нею на правову допомогу в розмірі 300 грн., в обґрунтування зазначила, що була вимушена користуватися платними послугами юристів. На цей час нею сплачено ТОВ «Надія» 300 (триста) гривень 00 коп. за надання консультативно - правових послуг, у тому числі інформування та консультування, складання та подання адміністративного позову з необхідними додатками до суду, що підтверджується рахунком, квитанціями та актом, які додано до позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони судового процесу. А відповідно до ст. 94 КАС України «стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України або місцевого бюджету.»

На підтвердження того, що ТОВ «Надія» (код ЄДРПОУ 31117367, м. Київ) має право здійснювати надання юридичних послуг у галузі права до позову додається копія довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видана ТОВ «Надія», в якій одним з основних видів діяльності вказана адвокатська діяльність. Генеральним директором ТОВ «Надія» є ОСОБА_2, яка має диплом про юридичну освіту та має право на зайняття адвокатською діяльністю (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1).

Судом встановлено, позивачем сплачено 300 грн. на правову допомогу, заявлені позивачем вимоги задоволено частково, позивачка вимагала зробити перерахунок за 68 місяців, судом задоволено частково, тобто за 3 місяці, в процентному відношенні це складає 13 грн.20 коп.

Тому суд приходить до висновку, що понесені позивачем витрати на правову допомогу мають бути відшкодовані частково на суму 13 грн. 20 коп. за рахунок Державного бюджету.

Відповідно до п.8 ч.6 ст.183-2 КАС України відповідач зобовязаний виконати постанову негайно.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835- VI , ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне страхування», ст.4 Закону України Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 рокуN 3491-VI, п.6 Постанови КМУ від 06.07.2011 р. №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», ст. ст. 2, 6, 8, 9, 94, 99, 100, 104, 159, 160, 163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобовязати здійснити перерахунок та виплату недоплаченого підвищення до пенсії задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного Фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області щодо не нарахування та невиплати надбавки до пенсії у відповідності зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 13.04.2011-22.07.2011р.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області перерахувати та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період з 13.04.2011-22.07.2011р. відповідно до статті 6 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне страхування» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за виключенням при нарахуванні і призначенні вже нараховане і отримане за зазначений час щомісячне підвищення пенсії, а також перерахунок в 2011 році за період з 13.04.2011-22.07.2011р. відповідно до рішень суду, що набрали законної сили та надійшли на виконання.

Позовні вимоги про нарахування та виплату допомоги за період з 01.01.2006 р. по 13.04.2011 р. залишити без розгляду.

Стягнути з місцевого бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу на суму 13 грн.20 коп. за рахунок місцевого бюджету.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного Адміністративного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. М. Курочкіна