Рішення № 20461602, 09.12.2011, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 2-1402/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2011 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Трифоновій І.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Бояр С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова»про відшкодування моральної шкоди, повязаної з травмою отриманою на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта «ім. О.Г.Стаханова»про відшкодування моральної шкоди, повязаної з травмою на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02 квітня 1998 року працюючи на Шахті «Стаханова»гірничим майстром, при виконані наряду по усуненню пориву нижньої цепі конвеєру лави СП 87 в 6 південній лаві пласта Л1 бл.№4 в 06.15 год. обвалившимся куском породи його було травмовано в область хребта. Після чого машиною ВГСЧ мене було доставлено до травматологічного відділення Димитровської міської лікарні.

У Димитровській центральній міській лікарні йому було встановлено діагноз закритий компресійний перелом неускладнений тіла 12 грудного хребта, в подальшому діагноз було уточнено: закритий компресійний оскольчатий перелом 12 грудного хребта з нижнім парапастіческим парапарезом.

По даному факті на підприємстві складено акт про нещасний випадок повязаний з виробництвом форми Н-1 від 11 квітня 1998 року № 115.

16 грудня 1998 року по даній травмі МСЕК первинно встановила йому 65% втрати професійної працездатності.

На чергових перекомісіях 14 грудня 1999 року, 31 січня 2001 року по даній травмі МСЕК підтверджувала йому 65% втрати професійної працездатності.

22 січня 2003 року по даній травмі МСЕК встановила йому 70% втрати професійної працездатності безстроково.

У результаті зазначеної травми йому заподіяна моральна шкода, тому що перебуваючи на лікуванні, він не міг вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчував фізичні страждання, обумовлені важкістю травми, психологічний дискомфорт який я випробовую до дійсного моменту.

Втрата працездатності на 70% та безрезультатність лікування, викликають у нього додаткові переживання тому, що в ході лікування й по дійсний момент він випробовую негативні наслідки травми.

Після травми він став обмежений у русі, тому що швидко стомлюється при незначних навантаженнях. До травми він самостійно виконував всю необхідну чоловічу роботу в побуті, однак зараз у зв'язку зі станом здоров'я він не можу цього робити, йому доводиться за гроші наймати людей, що негативно позначається на його матеріальному становищі і жадає від його додаткових, моральних і матеріальних зусиль.

Заподіяну йому моральну шкоду він оцінює у 200 000 (двісті тисяч) грн. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходив із тривалості й глибини його душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок травм, а також з фізичного болю який він переніс та фактичного погіршення стану здоров'я, який він отримав, що відображено у втраті ним працездатності на 70%.

До судового засідання ОСОБА_1 не зявився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, наполягав на задоволені позовних вимог.

Представник відповідача - ДП «Красноармійськвугілля»позовні вимоги не визнав.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

02 квітня 1998 року працюючи на Шахті «Стаханова»гірничим майстром, при виконані наряду по усуненню пориву нижньої цепі конвеєру лави СП 87 в 6 південній лаві пласта Л1 бл.№4 в 06.15 год. обвалившимся куском породи ОСОБА_1 було травмовано в область хребта. Після чого машиною ВГСЧ мене було доставлено до травматологічного відділення Димитровської міської лікарні.

У Димитровській центральній міській лікарні ОСОБА_1 було встановлено діагноз закритий компресійний перелом неускладнений тіла 12 грудного хребта, в подальшому діагноз було уточнено: закритий компресійний оскольчатий перелом 12 грудного хребта з нижнім парапастіческим парапарезом.

По даному факті на підприємстві складено акт про нещасний випадок повязаний з виробництвом форми Н-1 від 11 квітня 1998 року № 115.

16 грудня 1998 року по даній травмі МСЕК первинно встановила ОСОБА_1 65% втрати професійної працездатності.

На чергових перекомісіях 14 грудня 1999 року, 31 січня 2001 року по даній травмі МСЕК підтверджувала ОСОБА_1 65% втрати професійної працездатності.

22 січня 2003 року по даній травмі МСЕК встановила ОСОБА_1 70% втрати професійної працездатності безстроково.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв ` язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоровя або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23 лютого 2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в звязку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 70% працездатності в звязку з травмою повязоної з виробництвом. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивач ОСОБА_1 отримав професійне захворювання і при цьому мала місце протиправність дій відповідача Відокремленному підрозділі «шахта ім. О.Г.Стаханова»Державного підприємства «Красноармійськвугілля», повязаних з порушенням Закону України „Про охорону праці”, «Правил безпеки у вугільних шахтах”, що стало причиною нещасного випадку.

Вищезазначене законодавство, а також розяснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року із змінами від 25 травня 2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрєс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 70%.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 70 000 (сімдесят тисяч) грн.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя. Оскільки моральна шкода у позивача виникла внаслідок ушкодження здоровя, повязаного з травмою на виробництві, то заперечення відповідача являються необґрунтованими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору в розмірі 93,40 грн.

На підставі викладеного , керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім.О.Г.Стаханова»про відшкодування моральної шкоди, повязаної з травмою на виробництві задовільнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь ОСОБА_1 70 000 (сімдесят тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь держави судовий збір в розмірі 93,40 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: