Рішення № 20460187, 22.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2011 р. Справа № 5023/8753/11

вх. № 8753/11

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судовогозасідання Стрижак О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 21.01.2011 року

першого відповідача - не з'явився

другого відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 17/644 від 27.01.2011 року, ОСОБА_3, довіреність № 17/640 від 29.04.2011 року 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргпрім Твердосплав", м. Харків 3-я особа <Текст >

до першого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ціль-8", м. Харків ,

другого відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ 3-я особа <Текст >

про стягнення 140 647,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з другого відповідача - ВАТ "Енергомашспецсталь" 111720,60 грн. боргу, 15116,87 грн. інфляційних, 8043,88 грн. пені за договором № 14/2061, укладеним між позивачем та другим відповідачем 24.12.2008 року та стягнути солідарно з першого та другого відповідачів 5766,62 грн. 3 % річних за договором поруки, укладеним між позивачем та першим відповідачем 24.12.2008 року.

20.12.2011 року до суду надійшло клопотання позивача (вхідний № 37004) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

21.12.2011 року другий відповідач надав до суду додаток до відзиву (вхідний № 37166), який досліджений судом та долучений до матеріалів справи.

22.12.2011 року позивач надав до суду письмове пояснення (вхідний № 25795), яке досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Представник першого відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення. 10 листопада 2011 року до суду надійшло клопотання, в якому ТОВ "Ціль-8" просить суд розглядати справу за відсутністю представника першого відповідача.

Представник другого відповідача в судовому засіданні заперечує проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов та додатку до відзиву, та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та другого відповідача, суд встановив наступне.

24 грудня 2008 року між позивачем (постачальник) та відповідачем 2. (покупець) було укладено договір поставки № 14/2061 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити продукцію у власність відповідача 2., а останній, в свою чергу, прийняти його і оплатити.

Відповідно до п.2.1. договору ціна продукції вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Відповідно до специфікації № 6 від 17.09.2009 р. вартість товару склала 111 720,60 грн.

Згідно умов оплати продукції, вказаних в специфікаціях оплата продукції повинна бути здійснена відповідачем протягом 30 календарних днів після отримання продукції та документів, зазначених в п. 5.5 договору та впровадження товару у виробництво.

За умовами 5.5 договору в обов'язки постачальника окрім поставки продукції входить також передача оригіналів наступних документів: рахунку, сертифікату якості, - для імпортної продукції або паспорту - для продукції вітчизняного виробництва, накладної, податкової накладної.

З вищенаведеного вбачається, що обов'язки по оплаті продукції, поставленої по специфікації № 6 до договору, виникають у покупця впродовж 30 календарних днів після поставки продукції та отримання документів зазначених у п.п.5.5 та впровадження товару у виробництво.

Матеріалами справи, а саме листом позивача від 20.09.2010 р. та описом вкладення в цінний лист від 20.09.2010 р. підтверджено, що рахунки та податкові накладні за вищезазначеною поставкою були передані відповідачу 2. лише 24.09.2010 р., тобто з порушенням умов п. 5.5 договору.

Крім того, відповідачу в порушення умов п. 5.5 договору було направлено не оригінали сертифікатів, а копії восьми сертифікатів, викладених на англійській мові та івріті без їх перекладу на національну мову. Зі змісту наданих сертифікатів неможливо з'ясувати, чи відносяться дані сертифікати до поставленої відповідачу 2. продукції, чи ні.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.1 договору від 24.12.2008 р. № 14/2061 порядок розрахунків і терміни оплати за кожну партію Товару обумовлюються у відповідній специфікації до договору і здійснюються на підставі рахунків - фактур.

Товар поставлявся за специфікацією № 6 від 17.09.2009 р. Пунктом 1. специфікації № 6 встановлено, що оплата товару здійснюється після отримання документів зазначених у п.5.5 договору та впровадження товару у виробництво.

Тобто сторони в договорі від 24.12.2008 р. № 14/2061 встановили додаткові умови для оплати, термін якої настає для покупця після впровадження продукції у виробництво.

Позивачем не доведено факт впровадження відповідачем 2 продукції у виробництво, отже , обов'язок оплати продукції за специфікацією № 6 у покупця не виник. Тобто, з вищенаведеного можна зробити висновок про те, що позивач не виконав свого обов'язку за договором та не передав своєчасно разом з продукцією відповідачу 2. документів, прямо зазначених у п. 5.5 договору та не надав до суду доказів впровадження відповідачем 2 товару у виробництво.

Крім того у відповідності зі ст. ст. 1,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансової звітності в Україні" первинний документ - документ, який має відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені в час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, накладна, яка складена в момент проведення господарської операції, є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції по передачі товару.

Видаткова накладна № 5 від 14.01.2010 р., та рахунок № 10 від 14.01.2010 р., які були надані до суду в підтвердження своїх позовних вимог, не містять посилання на договір, вказаний позивачем у позовній заяві в якості підстави позову. Податкова накладна № 5 від 14.01.2010 р., яка була видана позивачем за вказаною видатковою накладною відповідачу 2, також не містить посилання на вищевказаний договір. Інших доказів одержання вищевказаного товару відповідачем 2 саме у рамках договору №14/2061 позивачем до суду не надано.

Навпаки відповідач 2 надав до суду довідку, згідно якої в період з 2008 по 2009р. між позивачем та відповідачем 2 було укладено 21 господарський договір, предметом яких було постачання інструменту та іншої продукції.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи позивачем не доведений факт отримання відповідачем 2 товару за накладною № 5 від 14.01.2010 р. саме у рамках договору №14/2061 від 24.12.2008р.

Щодо довіреності № 49 від 14.01.2010 р., якою позивач обґрунтовує позовні вимоги, то на зворотній стороні вказаної довіреності, виданій ВАТ "ЄМСС" ОСОБА_4 на отримання від позивача продукції за договором № 14/2061 від 24.12.2008 р. в графі "найменування цінностей" не зазначений асортимент продукції, на отримання якої видана довіреність, кількість такої продукції не відповідає кількості продукції, зазначеної в видатковій накладній №5 від 14.01.2010р., у зв'язку з чим встановити факт видачі цієї довіреності саме для отримання продукції, зазначеній в цій накладній, неможливо

Відповідно до ст. 664 ЦК України моментом виконання обов'язку продавця передати товар та цей обов'язок вважається виконаним при:

1) врученні товару покупцеві якщо товар доставляється продавцем;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий за місцезнаходженням товару. Договором може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

За змістом пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання па кількості (П-6), приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувач; (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства - отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб.

До договорів повинні бути додані розписки матеріально-відповідальних осіб що вони ознайомлені з Правилами приймання товарів за їх особистими підписами.

Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача із безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців). Порядок використання доручень регулюється Наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12.06.96 р. № 293/1318.

Доручення на отримання цінностей є первинним документом, у якому зафіксовано рішення керівника підприємства про уповноваження конкретну особу отримати для підприємства по переліку та у відповідній кількості товарно-матеріальні цінності. Без доручення не може бути виписаний або підписаний інший первинний документ - накладна, яка є дозволом для здійснення господарської операції по видачі цінностей і яка відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідно до вимог вказаної Інструкції № 99 забороняється відпускати товар у разі пред'явлення доручення, яке видано з порушенням встановленого порядку заповнення, тим більше, зовсім без доручень.

На доданій до позовної заяви видатковій накладній взагалі не вказаний номер та дата договору, відповідно до якого здійснювалась поставка (передача) товару. Отже, посилання позивача на те, що продаж товару за вищевказаною накладною позивачем здійснювався відповідно до умов договору поставки №14/2061 від 24.12.2008 року суд вважає безпідставними, оскільки це не доведено позивачем документально.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про порушення відповідачем 2. умов договору, оскільки з наданих до матеріалів справи доказів не вбачається, що позивачем конкретно переданий товар відповідачеві 2. та у останнього виник обов'язок по оплаті продукції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, суперечать приписам діючого законодавства, а тому підстави для їх задоволення відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Проте, згідно ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. В даному разі матеріали справи свідчать, що вини відповідача у виникненні спору немає.

З урахуванням вищевикладеного, суд покладає судові витрати на позивача.

На підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст..664, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансової звітності в Україні", керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 38, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

<Текст >

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя (підпис< Текст >Присяжнюк О.О.

Повний текст рішення підписаний ___ грудня 2011 року.