Рішення № 20460139, 20.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2011 р. Справа № 5023/9999/11

вх. № 9999/11

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судовогозасідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за дорученням, 3-ї особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, за дорученням, відповідача - ОСОБА_4, за дорученням 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Первомайського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, м. Первомайський 3-я особа Контрольно-ревізійне управління в Харківській області, м. Харків

до Приватного підприємства "Агентство оцінки майна та землі", м. Харків 3-я особа <Текст >

про відшкодування збитків у розмірі 324815,52 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача нанесені збитки у розмірі 324815,52 грн., обґрунтовуючи свій позов ст.ст. 173, 174, 626-627 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

16.12.2011 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази.

Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.

20.12.2011 року до господарського суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, в яких вона вважає позов обґрунтованим.

Суд, дослідивши надані пояснення, долучає їх до матеріалів справи.

20.12.2011 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Суд, дослідивши наданий відзив, долучає його до матеріалів справи.

20.12.2011 року до господарського суду від відповідача надійшло нормативно-правове обґрунтування заперечень проти позову.

Суд, дослідивши надане обґрунтування, долучає його до матеріалів справи.

20.12.2011 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ ПБП "Укрсхідреконструкція".

Суд, дослідивши клопотання, долучає його до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Суд, дослідивши клопотання та матеріали справи, не знаходить підстав для задоволення клопотання позивача та відмовляє в його задоволенні.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи вважає позов обґрунтованим.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

03.11.2010 року між Первомайським комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства (позивач) та Приватним підприємством „Агентство оцінки майна та землі"(відповідач) було укладено договір № 03/11/10/01 про проведення оцінки майна, згідно п.п. 1 якого відповідач зобов'язувався провести незалежну оцінку вартості ліквідації майна (труб) з визначенням ліквідаційної вартості об'єкту оцінки у відповідності із вимогами Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

03.11.2011 року між сторонами був підписаний акт виконаних робіт з оцінки, відповідно до якого відповідачем проведено оцінку вартості майна на виконання договору № 03/11/10/01 від 03.11.2011 року, позивач претензій не має, всі зобов'язання за договором виконані якісно та в строк. Акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

На підставі постанови слідчого Первомайської міжрайонної прокуратури від 16.06.2011 року та постанови Первомайського міськрайонного суду від 20.06.2011 року контрольно-ревізійним відділом в Первомайському районі проведена позапланова ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Первомайського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (позивач) за період з 01.09.2008 року по 01.06.2011 року. Ревізію проведено з 23.06.2011 року по 07.07.2011 року з відома начальника Первомайського КВУ ВКГ Левченка Анатолія Олексійовича та в присутності головного бухгалтера Первомайського КВУ ВКГ Ужегової Галини Прокопівни.

Відповідно до акту № 119-20/57 від 07.07.2011 року, ревізією встановлено недоотримання Первомайським КВУ ВКГ фінансових ресурсів на загальну суму 324815,52 грн., внаслідок порушення п.3.1.10 та п.3.1.10.5 "Правил визначення вартості будівництва ДБН Д. 1.1-1-2000", затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 року №174, та п. 2.8г) “Вказівок по застосуванню ресурсних елементних кошторисних норм на будівельні роботи” ДБН Д. 1.1-2-99, затверджених наказом Держбуду України від 05.11.1999 року № 270, яке потягло за собою заниження оцінником (ПП "Агентство з оцінки майна і землі") вартості в “Звіті про оцінку майна”, що призвело до реалізації товарів (металобрухту) за заниженою ціною, чим нанесено збитки Первомайському КВУ ВКГ в розмірі 324815,52 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 324815,52 грн. збитків, які на думку позивача, спричинені йому внаслідок заниженням відповідачем вартості в "Звіті про оцінку майна", що призвело до реалізації товарів (металобрухту) за заниженою ціною.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання є відшкодування збитків.

Загальні положення про відшкодування шкоди закріплені у статті 1166 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода може відшкодовуватися у вигляді відшкодування збитків, відшкодування в натурі.

Застосування деліктної відповідальності можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, і вини. Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобовязань безпосередньо повязано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України відшкодування збитків є різновидом господарської санкції за вчинення правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи зі змісту ст. ст. 218, 219 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, зокрема, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин, притягнення до відповідальності за яке можливо лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення. До складу правопорушення входять такі елементи: субєкт, обєкт, обєктивна та субєктивна сторона. Субєктом є боржник, обєктом правовідносини по зобовязаннях; обєктивною стороною наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобовязання, причинний звязок між противоправною поведінкою боржника і збитками; субєктивну сторону правопорушення складає вина. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобовязань. Обовязок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобовязання, прямого причинного звязку між порушенням зобовязанням і завданими збитками і їх розмір покладається на кредитора, на боржника покладається обовязок факту доведення відсутності вини.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

На підставі зазначених правових норм, з урахуванням пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 року № 6 та з урахуванням пункту 6 Розяснення Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994 року № 02-5/215, суд зазначає наступне. Задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим у разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є: наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового звязку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

За правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1166 ЦК України, позивач в даній справі повинен довести наступні обставини: 1) наявність обовязку відповідача утриматись від дій, які можуть привести спричинення збитків; 2) факт порушення цього обовязку; 3) наявність витрат понесених позивачем та їх розмір; 4) наявність безпосереднього причинно-наслідкового звязку тобто прямої залежності витрат, понесених позивачем від дій або бездіяльності відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення збитків, у звязку з чим позовні вимоги про стягнення збитків є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

<Текст >

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідача - відмовити.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя (підпис< Текст >Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 22 грудня 2011 року