Рішення № 20460131, 19.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2011 р. Справа № 5023/9123/11

вх. № 9123/11

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судовогозасідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №19/08/2011 від 19.08.11 р.;

3-ї особи <Текст >відповідача - не з"явився; 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рек Альфа", м. Київ 3-я особа <Текст >

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рек Альфа" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2: заборгованості по орендній платі у розмірі 9 324,00 грн., інфляційних щодо заборгованості з орендної плати у розмірі 500,38 грн., 3% річних від суми заборгованості по орендній платі у розмірі 276,14 грн., пеню за прострочення внесення орендної плати у розмірі 1 418,82 грн., заборгованість з оплати комунальних платежів у розмірі 1 257,00 грн., 3 % річних від суми заборгованості з оплати комунальних платежів у розмірі 15,08 грн., пеню за прострочення оплати комунальних платежів у розмірі 77,93 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та позов просив задовольнити. Також представником позивача у позовній заяві було викладено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, яке належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1).

Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Ретельно дослідивши підстави, викладені в позовній заяві в обґрунтування забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що клопотання позивача не обґрунтоване належними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

01 жовтня 2010 року між ТОВ "РЕК АЛЬФА" (далі по тексту - Орендодавець чи позивач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі по тексту - Орендар чи відповідач) був укладений договір № 61 оренди нежитлового приміщення (далі по тексту - Договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов договору на підставі акту приймання-передачі від 01.10.2010 р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове користування на умовах оренди нежитлове приміщення № 11 за адресою: АДРЕСА_2 (оср. 309) (далі по тексту - Приміщення).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до п. 3.1 Договору, розмір щомісячної орендної плати становить 3 108,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно з п.3.3 Договору, орендна плата сплачується орендарем у гривнях щомісяця до 5-го числа поточного місяця за цей місяць.

Відповідно до п. 5.2.2. Договору Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати Орендну плату та здійснювати усі інші платежі, передбачені цим Договором.

31 грудня 2010 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір про розірвання Договору № 61 оренди нежитлового приміщення від 01.10.2010 р. (далі по тексту - Договір №2).

Згідно з п. 3 Договору № 2 з моменту підписання цього Договору, сторони не зважають себе пов'язаними будь-якими правами і обов'язками по Договору, окрім зобов'язань Орендаря щодо повернення Орендодавцеві Приміщення, а також сплати орендної плати, сплати вартості спожитих за період оренди комунальних та експлуатаційних послуг.

Згідно з актами про надання послуг № 365 від 31.10.2010 року, № 448 від 30.11.2010 року, № 562 від 31.12.2010 року позивачем були надані послуги щодо оренди нежитлового приміщення. Відповідно до рахунку № 45 від 1 червня 2011 року відповідач має заборгованість перед позивачем з орендної плати за користування Приміщенням у розмірі 9 324,00 грн.

Згідно з п. 3.7 Договору, орендна плата не включає вартість комунальних послуг. Вартість спожитих комунальних послуг, пов'язаних із використанням Приміщенням, сплачується Орендарем на підставі рахунків, отриманих від Орендодавця. Вартість таких послуг розраховується пропорційно орендованої площі до загальної, або у випадку наявності засобів обліку відповідного послуг, то у відповідності до їх показників. Вартість таких послуг сплачується Орендарем протягом 3 календарних днів з дати отримання виставлених Орендодавцем рахунків.

Відповідно до акту надання послуг №115 від 01.02.2011 р. та рахунку № 217 від 01.02.2011 року, який відповідач отримав 02.06.2011 р. відповідач повинен відшкодувати вартість спожитих за період оренди комунальних та експлуатаційних послуг у розмірі 1257,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов"язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

09.02.2011 р. в порядку досудового врегулювання спору позивачем було надіслано відповідачу вимогу про сплату боргу до 15.02.2011 р. (претензія), яку відповідач отримав 10.02.2011 р., про що свідчить підпис відповідача ОСОБА_2, але відповідач на вказану претензію не відреагував та суму боргу не сплатив.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: суми основної заборгованості у розмірі 9 324,00 грн. та заборгованості з оплати комунальних платежів у розмірі 1 257,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того позивачем заявлені до стягнення інфляційні у розмірі 500,38 грн., 3% річних від суми заборгованості по орендній платі у розмірі 276,14 грн., пеня від суми заборгованості по орендній платі у розмірі 1 418,82 грн., 3% річних від суми заборгованості з оплати комунальних платежів у розмірі 15,08 грн., пеня за прострочення оплати комунальних платежів у розмірі 77,93 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.1 Договору у випадку прострочення більш ніж на 2 календарні дні Орендарем внесення будь-яких платежів за цим Договором, Орендар зобов'язаний сплатити пеню у розмірі діючої за період прострочення подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені, 3% річних та інфляційних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову - відмовити.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рек Альфа" (010011, м. Київ, вул. Кутузова, 4-А, літ. А, код ЄДРПОУ 36588691, р/р 2600016501 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 300335) заборгованість по орендній платі у розмірі 9 324,00 грн., інфляційні щодо заборгованості з орендної плати у розмірі 500,38 грн., 3% річних від суми заборгованості по орендній платі у розмірі 276,14 грн., пеню за прострочення внесення орендної плати у розмірі 1 418,82 грн., заборгованість з оплати комунальних платежів у розмірі 1 257,00 грн., 3 % річних від суми заборгованості з оплати комунальних платежів у розмірі 15,08 грн., пеню за прострочення оплати комунальних платежів у розмірі 77,93 грн., державне мито у розмірі 128,70 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Светлічний Ю.В.

Справа №5023/9123/11

Повне рішення складене 21 грудня 2011 року.