Рішення № 20460105, 19.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2011 р. Справа № 55/348-2/024-11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Сатурн Г і К”, м.Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Інтербуд”, Київська область, м.Вишгород,

про стягнення 44545,84 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність від 10.08.2011р., №49;

від відповідача:не зявився.

СУТЬ СПОРУ :

позивач товариство з обмеженою відповідальністю “Сатурн Г і К”, м.Київ, звернувся до господарського суду міста Києва з позовом від08.09.2011р. б/н до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Інтербуд”, Київська область, м. Вишгород, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 7 від 01.08.2008р. в сумі 44545,84 грн., в тому числі: основна заборгованість 22753,77грн., пеня в сумі 12268,93грн., 3 % річних в сумі 1924,40грн., інфляційні втрати в сумі 7598,74грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

Відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 20.10.2011р. справа № 55/348 направлена за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою судді господарського суду Київської області Конюх О.В. від 10.11.2011р. прийнято до свого провадження справу № 55/348 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Сатурн Г і К”, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Інтербуд”, м. Вишгород. та присвоєно їй № 55/348-2/024-11.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору від01.01.2008р. № 7, позивачем було поставлено продукцію (бетон, будівельні розчини, цемент) відповідачу та надані послуги машинами і механізмами (бульдозер, екскаватор, компресор, навантажувач), а відповідач свої зобовязання щодо своєчасної оплати поставленої продукції та наданих послуг виконав частково, в звязку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 22753,77грн. В звязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовязання, відповідно до ст. 230 ГК України, з нього належать до стягнення пеня за несвоєчасну оплату поставленої продукції та наданих послуг в сумі 12268,93грн., а також згідно зі ст. 625 ЦК України, з нього належать до стягнення збитки, завдані інфляційними процесами в сумі 7598,74 грн. та 3 % річних в сумі 1924,40грн.

В судовому засіданні 30.11.2011р. представником позивача подано витребувані судом матеріали та докази. В судовому засіданні 19.12.2011р. представник позивача подав додатково витребувані судом документи та надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судові засідання господарського суду міста Києва 12.10.2011р. та 20.10.2011р., господарського суду Київської області 30.11.2011р. та 19.12.2011р. не зявився, про причини незявлення суд належним чином не повідомив, витребувані судом документи та докази не подав. Суд направляв відповідачу копії ухвал від 10.11.2011р. та від 30.11.2011р. на адресу місцезнаходження (07300, Київська обл., Вишгородський район, вул. Набережна, буд.7) та на поштову адресу, зазначену відповідачем в договорі від 01.01.2008р. № 7 (01042, м. Київ, вул. Перспективна, 1-А), однак зазначені ухвали повернулися суду.

Згідно даних Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 30.11.2011р. № 11914106 місцезнаходження відповідача зазначено 07300, Київська обл., Вишгородський район, вул. Набережна, буд.7. Направлення судом ухвал рекомендованим листом з повідомленням на зазначену адресу є належним повідомленням відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань.

Враховуючи те, що чинний ГПК України не покладає на суд обовязку щодо розшуку відповідача, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого йому ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю “Сатурн Г і К”, м.Київ (далі ТОВ “Сатурн”) до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Інтербуд”, Київська область, м. Вишгород, (далі ТОВ “Інтербуд”), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Підставою виникнення взаємних прав та обовязків сторін у справі є укладений між ними 01.01.2008р. договір № 7 (далі Договір), відповідно до умов якого ТОВ «Сатурн»(виконавець) зобовязується виготовити та поставити продукцію (бетон, будівельні розчини, вапно, цемент та ін.), а також надати послуги машинами і механізмами (бульдозер, екскаватор, компресор, навантажувач та ін.), а товариство з обмеженою відповідальністю “Інтербуд” (за договором замовник) зобовязується прийняти та оплатити продукцію і надані послуги відповідно до умов цього договору.

Договір укладено на наступних умовах:

-Кількість, найменування, ціна продукції та послуг вказується в рахунку-фактурі на оплату (п. 1.3. договору).

-Умови оплати 100 % передплата. Датою здійснення передплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок виконавця (п. 2.1. договору).

-Підставою для здійснення передплати за продукцію, що поставляється у відповідності до даного договору, є рахунок-фактура виконавця (п. 2.2. договору).

-Остаточні розрахунки сторін за даним договором за кожною поставкою продукції здійснюється на підставі накладної або акту прийому-передачі продукції (п. 2.3. договору).

-Можлива відстрочка оплати до 5 календарних днів, починаючи з дати надходження продукції, за умови укладення сторонами письмової угоди (додатку) (п. 2.4. договору).

-Вартість перевезення вантажу визначається провізною платою в залежності від відстані перевезення та найменування вантажів (п. 2.6. договору).

-Обсяг поставки визначається замовником (п. 3.1. договору).

-Остаточна кількість продукції, що поставляється відповідно до даного договору, визначається на підставі накладних прийому-передачі продукції, дані яких служать підставою для проведення остаточних взаєморозрахунків (п. 3.3. договору).

-Замовник зобовязується здійснити 100% передплату продукції по безготівковому розрахунку протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури (п. 4.1. договору).

-У випадку відстрочки платежу замовник зобовязується здійснити оплату продукції в строки, передбачені цим договором (п. 4.2. договору).

-У випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязань, передбачених даним договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України і, крім того, винна сторона компенсує іншій стороні всі виниклі по її провині збитки (п. 5.1. договору).

-Порушення строку розрахунку, передбаченого п. 2.4. даного договору, тягне за собою сплату покупцем на користь продавця пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення оплати від неоплаченої (несвоєчасно оплаченої) суми (п. 5.2. договору).

-Даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє, в частині взаєморозрахунків, до їх повного виконання (п. 8.1. договору).

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Свої зобовязання за договором позивач виконував належним чином, про свідчать залучені до матеріалів справи належним чином засвідчені копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та довіреностей відповідача на отримання товарних цінностей. Крім того, позивачем подано згрупований обліковий регістр зведення взаєморозрахунків клієнта ТОВ «Інтербуд»з 01.02.2007р. по 30.11.2011р.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємоповязаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до пункту 3 Положення Мінфіну від 24.05.1995р. №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»(із змінами і доповненнями) облікові регістри це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом. Інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За таких обставин судом можуть бути прийняті в якості доказу відомості з поданого позивачем згрупованого облікового регістру зведення взаєморозрахунків клієнта ТОВ «Інтербуд»з 01.02.2007р. пл. 30.11.2011р.

Відповідно до документальних даних, поданих позивачем до позову, вбачається, що поставка відповідачу товару та надання послуг позивачем були здійснені на загальну суму 141589,91 грн., за період дії Договору з 01.01.2008р. №7 на суму 41412,33 грн.

Відповідач свої зобовязання за договором щодо оплати за отриману продукцію та надані послуги виконав частково. Як вбачається з документальних даних, поданих позивачем, відповідач здійснив оплату вартості поставленої продукції та наданих послуг частково, на загальну суму 118836,14 грн., за період дії Договору від 01.01.2008р. №7 на суму 34201,98 грн.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктами 2.1, 4.1 Договору сторони погодили порядок оплати як 100% передоплата.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідач доказів сплати за вартості поставленої продукції та наданих послуг в більшому розмірі відповідно до умов Договору суду не надав, доводи позивача не спростував. За таких обставин судом встановлено факт порушення відповідачем своїх зобовязань щодо вчасної оплати за поставлену продукцію та надані послуги і основна заборгованість відповідача перед позивачем (враховуючи відємне сальдо станом на 31.12.2007р. 15543,42 грн.) станом на 31.10.2008р. становить 22753,77 грн.

Враховуючи вищевикладене та на підставі наявних у справі доказів, судом встановлено що вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості підлягає задоволенню в заявленій сумі 22753,77грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату вартості поставленої продукції та наданих послуг в сумі 12268,93грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється в письмовій формі.

Пунктом 5.2 Договору від 01.01.2008р. сторонами передбачено оплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, у випадку порушення покупцем строку розрахунку. Однак, при розрахунку основної заборгованості 22753,77 грн. позивачем було враховано правовідносини сторін і до початку дії Договору від 01.01.2008р. №7, в тому числі взято до уваги поставку продукції та надання послуг за період з 01.02.2007р.

Оскільки суду не подано доказів того, що за період з 01.02.2007р. до початку дії Договору від 01.01.2008р. №7 сторонами укладався письмовий правочин щодо забезпечення виконання зобовязань пенею, при розрахунку пені суд бере до уваги лише частину основного боргу за період дії договору від 01.01.2008р. №7, а саме 22753,77 грн. 15543,42 грн. = 7210,35 грн.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобовязання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Період, за який належить до стягнення пеня у відповідності до частини 6 ст. 232 ГК України складає шість місяців з дати останньої накладної 31.10.2008р.

Постановою правління НБУ від 21.04.2008р. № 107 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»розмір облікової ставки НБУ з 30.04.2008р. встановлений на рівні 12,00%, постановою правління НБУ від 12.06.2009р. № 343 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»розмір облікової ставки НБУ з 15.06.2009р. встановлений на рівні 11,00%. Отже враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобовязання перед позивачем;

- строк та порядок оплати поставленої продукції та наданих послуг, встановлені розділом 2 Договору;

- відповідальність за порушення грошового зобовязання, передбачена пунктом 5.2. Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та порядок нарахування пені, передбачений ст. 232 ГПК України;

- розмір облікової ставки НБУ, встановлений постановами правління НБУ від 21.04.2008р. № 107 та від 12.06.2009р. № 343;

Позовні вимоги позивача щодо стягнення пені за Договором від 01.01.2008р №7 підлягають задоволенню частково в сумі 861,47 грн.

Пунктом 1 частини 2 ст.258 ЦК України для вимог про стягнення пені встановлена позовна давність один рік, однак відповідач не зробив відповідної заяви, а згідно до частини 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до вищевикладеного суд не застосовує позовну давність щодо вимог про стягнення пені.

У звязку з простроченням відповідачем виконання грошового зобовязання, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки, завдані інфляційними процесами в сумі 7598,74 грн. та три проценти річних в сумі 1924,40 грн.

Згідно до ч. 2 ст. 546 ЦК України, договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання. Так, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Пунктом 1.14 постанови Правління Національного банку України „Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України” № 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України. Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Отже, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобовязання перед позивачем;

- строк та порядок оплати товару та послуг, встановлені договором;

- відповідальність за порушення грошового зобовязання, визначену статтею 625 Цивільного кодексу України,

- оприлюднені Державним комітетом статистики України в офіційних друкованих органах індекси інфляції за період листопад 2008р. - жовтень 2011р.;

- методику розрахунку, наведену в листі Верховного суду України «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»від 03.04.1997р. №62-97р.,

арифметично вірно розрахувавши збитки, завдані інфляційними процесами, та три проценти річних, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків, завданих інфляційними процесами в сумі 7598,74 грн. та трьох процентів річних в сумі 1924,40 грн. матеріалами справи та фактичними обставинами підтверджується, є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат, надані позивачем, суд частково задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн Г і К»та приймає рішення про стягнення з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд»заборгованості в сумі 22753,77 грн., пені в сумі 861,47 грн., 7598,74 грн. збитків, завданих інфляційними процесами та 3% річних в сумі 1924,40 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються судом на обидві сторони пропорційно від розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, пунктом 3 Положення Мінфіну від 24.05.1995р. №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», пунктом 1.14 постанови Правління Національного банку України „Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України” від 27.12.2007р. № 480, ст. ст. 11, пунктом 1 частини 2 ст. 258, частиною 3 ст. 267,частиною 1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, ч.1 ст.530, частиною 1, 2 ст. 546, ст.ст. 547, 610, пунктом 1 ст. 612, пунктом 2 ст. 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 230, ч. 4, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та статтями 4, 32, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Сатурн Г і К” до товариства з обмеженою відповідальністю “Інтербуд” задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Інтербуд” (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 7, код ЄДРПОУ 32925787)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Сатурн Г і К” (04074, м.Київ, вул.Резервна, буд. 8, код ЄДРПОУ 21496577)

22753,77 грн. (двадцять дві тисячі сімсот пятдесят три гривні сімдесят сім копійок) заборгованості;

861,47 грн. (вісімсот шістдесят одну гривню сорок сім копійок) пені;

7598,74 грн. (сім тисяч пятсот девяносто вісім гривень сімдесят чотири копійки) збитків, завданих інфляційними процесами;

три проценти річних в сумі 1924,40грн. (одна тисяча девятсот двадцять чотири гривні сорок копійок);

331,38 грн. (триста тридцять одну гривню тридцять вісім копійок) державного мита;

175,56 грн. (сто сімдесят пять гривень пятдесят шість копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 28.12.2011р.