Рішення № 20460100, 21.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2011 р. Справа № 2/026-11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київрусь», м. Київ

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Горенка Києво-Святошинського району

про розірвання договору оренди та стягнення 47539,76 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_2, уповноважений, довіреність від 02.12.2011р. №11;

від відповідача:не зявився;

СУТЬ СПОРУ :

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Київрусь», м. Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовом від 24.10.2011р. № 01/04 до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Горенка Києво-Святошинського району, в якому просить 1) достроково розірвати договір № 1П-08.10 оренди приміщення від 01.08.2010р., 2) стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі з врахуванням штрафних санкцій в загальній сумі 47539,76 грн. за договором № 1П-08.10 оренди приміщення від 01.08.2010р., в тому числі основну заборгованість по орендній платі в сумі 25743,30 грн., основну заборгованість по комунальним послугам та земельному податку в сумі 10663,00 грн., 7062,26 грн. пені на орендну плату, 4071,20 грн. пені на комунальні послуги та земельний податок та 3) забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Позов обґрунтований тим, що відповідач за договором № 1п-08.10 оренди приміщення від 01.08.2010р. отримав в строкове платне користування відокремлені нежитлові приміщення (літера А площею 257,8 кв.м., літера Б площею 21,0 кв.м.), що знаходяться на земельній ділянці площею 399,15 кв.м. за адресою АДРЕСА_2. В порушення умов вказаного договору відповідач не сплачував орендну плату, комунальні послуги та земельний податок, в результаті чого у відповідача утворився борг по орендній платі в сумі 25743,30 грн. та по комунальним послугам та земельному податку в сумі 10663,00 грн. Крім того, у звязку із простроченням платежу з відповідача належить до стягнення пеня в розмірі 0,6% від боргу по орендній платі в сумі 7062,26 грн., та 0,6% від боргу по оплаті комунальних послуг та земельного податку в сумі 4071,20 грн. Позивач твердить, що порушення відповідачем своїх зобовязань за договором № 1п-08.10 оренди приміщення від 01.08.2010р. є підставою для його дострокового розірвання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2011р. № 06-5-30/877 позовні матеріали направлені за підсудністю до господарського суду Київської області. Ухвалою від 10.11.2011р. господарським судом порушено справу № 2/026-11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київрусь», м. Київ до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Горенка про розірвання договору оренди та стягнення 47539,76 грн.

Представник позивача подав суду витребувані документи та в усних поясненнях просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, позовні вимоги та представлені позивачем докази не спростував, в судові засідання 05.12.2011р. та 21.12.2011р. свого представника не направив, про причини не направлення суд належним чином не повідомив. Суд направляв відповідачу ухвали від 10.11.2011р. та від 05.12.2011р. на адресу реєстрації АДРЕСА_1; на адресу реєстрації як фізичної особи підприємця згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_1 від 25.12.2008р. серія НОМЕР_2 АДРЕСА_3; на адресу здійснення підприємницької діяльності згідно Свідоцтва про сплату єдиного податку АДРЕСА_4. Вказані ухвали повернулися суду. Згідно пункту 3.1 Розяснення ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(в редакції рекомендацій президії ВГСУ від 10.02.2004р. № 04-5/212 «Про внесення змін і доповнень до деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України та президії Вищого господарського суду України та про визнання такими, що втратили чинність розяснень президії Вищого арбітражного суду України») громадянин визнається субєктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 38 ГК України (частина 1 ст. 128 названого кодексу). Таким чином, місцезнаходження відповідача визначається за даними його державної реєстрації як субєкта господарювання, відповідно направлення судом ухвал суду на адресу, зазначену у Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_1 від 25.12.2008р. серія НОМЕР_2 є належним повідомленням відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань.

Ухвалою від 23.12.2011р. суд відмовив в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи те, що чинний ГПК України не покладає на суд обовязку щодо розшуку відповідача, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого йому ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Київрусь», м. Київ (далі по тексту ТОВ «Київрусь») до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Горенка Києво-Святошинського району (далі по тексту ФОП ОСОБА_1), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Підставою виникнення взаємних цивільних прав та обовязків сторін у справі є укладений між ними 01.08.2010р. договір оренди приміщення № 1 П-08.10 (далі Договір), відповідно до якого ТОВ «Київрусь»(орендодавець) передало, а ФОП ОСОБА_1 (орендар) прийняла у тимчасове платне користування (оренду) для здійснення господарської діяльності відокремлені нежитлові приміщення (літера А площею 257,8 кв.м., літера Б площею 21,0 кв.м.), що знаходяться на земельній ділянці площею 399,15 кв.м. за адресою АДРЕСА_2.

Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди) будівлі. Згідно до частини 1 ст. 759, частини 1 ст. 761, частини 1 ст. 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди строком до трьох років укладається у письмовій формі.

Згідно умов Договору:

-Орендна плата оплачується орендарем до 10 числа поточного місяця з розрахунку 100,00 грн. в т.ч. ПДВ 16,66 грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається з врахуванням індексу інфляції за поточний місяць (пункти 2.1, 2.2 Договору);

-Компенсація орендарем плати за спожиті комунальні послуги та електроенергію а також податку на землю здійснюється з дати підписання Акту здачі-приймання орендованого приміщення на підставі рахунків підприємств у термін 5 днів з часу їх отримання Орендарем та не входить до орендної плати (пункт 2.3 Договору);

-Розмір орендної плати переглядається за взаємною згодою не частіше 1 разу на рік і оформлюється додатковою угодою (пункт 2.5 Договору);

-Орендар має право за умови отримання попередньої згоди орендодавця упорядковувати прилеглу територію, здійснювати поточний ремонт приміщення за свій рахунок без попереднього погодження з орендодавцем (пункт 4.1. Договору);

-Орендар зобовязується на протязі 15 календарних днів з дня підписання Акту приймання-передачі майна застрахувати майно на користь орендодавця на весь строк дії Договору; повернути приміщення орендодавцеві в день закінчення строку договору або в день дострокового припинення дії договору у стані, в якому приміщення було одержане (пункт 4.2 договору);

-У випадку порушення своїх зобовязань за Договором сторони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобовязання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (пункт 6.1. Договору);

-У випадку заборгованості по виплаті орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,6% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (пункт 6.3 Договору);

-Строк дії договору обчислюється з дня підписання сторонами Акту здачі-приймання орендованого приміщення та становить 35 місяців з 01.08.2010р. по 01.07.2013р.

01.08.2010р. ТОВ «Київрусь»(орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) уклали додаткову угоду №1 до договору оренди приміщення від 01.08.2010р. № 1 П-08.10, якою встановили, що розмір орендної плати за договором з 01.08.2011р. встановлюється у розмірі 8400,00 грн., в тому числі ПДВ 1400,00 грн. на місяць та оплачується орендарем до 10 числа поточного місяця.

Крім того, ТОВ «Київрусь»(орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) уклали додаткову угоду №2 до договору оренди приміщення від 01.08.2010р. № 1 П-08.10 (без дати), якою врегулювали відносини щодо переобладнання, ремонту, капітального ремонту орендованого приміщення, та встановили, що:

-орендар зобовязується здійснювати реконструкції тільки з дозволу орендодавця і виключно для пристосування приміщення для своєї основної діяльності (пункт 1.1 додаткової угоди);

-орендар зобовязується здійснювати письмовий запит орендодавцю для отримання дозволу на здійснення реконструкції та надавати проектну документацію на виконання вказаних робіт (пункт 2.1.1, 2.1.2);

-після отримання згоди орендодавця отримувати усі необхідні дозволи міських служб та акти вводу в експлуатацію згідно діючого законодавства (пункт 2.1.3);

-привести у первісний стан приміщення після закінчення строку дії договору до моменту передачі приміщення орендодавцю по акту прийому-передачі. У разі відмови у приведенні приміщення у первісний стан, відшкодувати орендодавцю вартість робіт по демонтажу та приведення приміщення в первісний стан. (пункт 2.1.4);

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно до частини 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Як свідчить акт приймання-передачі орендованих приміщень, ТОВ «Київрусь»передало, а ФОП ОСОБА_1 отримала орендовані нежитлові приміщення (літера А площею 257,8 кв.м., літера Б площею 21,0 кв.м.) за адресою АДРЕСА_2 у задовільному стані 01.08.2010р.

В наступному позивач у відповідності до пункту 2.5 Договору направляв відповідачу рахунки на оплату комунальних послуг та електроенергії, а також документи на оплату земельного податку (копії рахунків, актів, податкових декларацій залучені до матеріалів справи).

Як твердить позивач, в порушення своїх зобовязань за Договором ФОП ОСОБА_1 припинила оплату орендної плати та компенсації комунальних послуг та земельного податку починаючи із серпня 2011р., в результаті чого заборгованість орендаря ФОП ОСОБА_1 за Договором станом на день подання позову складає 36406,30 грн., в тому числі по орендній платі 25743,30 грн., та комунальним послугам та земельному податку 10663,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобовязань не надав, доводи позивача не спростував.

Позивач направляв на адресу відповідача претензію від 19.07.2011р. № 01/59, а потім претензію від 22.08.2011р. № 01/70, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії фіскальних чеків «Укрпошти»від19.07.2011р. № 7700 та від 22.08.2011р. № 9986. Вказаними претензіями позивач просив погасити заборгованість та попереджав про право розірвати договір оренди приміщення при невиконанні його умов. Суду не подано доказів того, що відповідач надав відповідь на зазначені претензії або сплатив заборгованість за договором.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобовязання щодо вчасної оплати за користування приміщенням (яка включає орендну плату та компенсацію по відшкодуванню вартості комунальних послуг, електроенергії та земельного податку) за період дії договору з серпня по листопад 2011р., відповідно позовна вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 25743,30 грн. та по відшкодуванню вартості комунальних послуг, електроенергії та земельного податку в сумі 10663,00 грн. матеріалами справи та дійсними обставинами підтверджується, є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

У звязку з наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,6% згідно умов пункту 6.3 Договору за кожен день прострочення в загальній сумі 11133,46 грн., в тому числі пені на заборгованість по орендній платі в сумі 7062,26 грн. та на заборгованість по відшкодуванню вартості комунальних послуг, електроенергії та земельного податку в сумі 4071,20 грн. Щодо зазначених позовних вимог слід зазначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобовязання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що у випадку заборгованості по виплаті орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,6% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таку ж позицію підтримує і Верховний суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187)

Постановою правління НБУ від 09.08.2010р. №377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,75% (0,0212% на день). Отже враховуючи:

- наявність у відповідача боргового зобовязання перед позивачем;

- строк та порядок оплати орендної плати, передбачені договору оренди приміщення від 01.08.2010р. № 1 П-08.10 та додатковою угодою №1;

- відповідальність за порушення грошового зобовязання, передбачену пунктом 6.3. Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;

- розмір облікової ставки НБУ 7,75 % визначений Постановою НБУ від 09.08.2010р. №377;

вимоги позивача про стягнення з відповідача пені на заборгованість по орендній платі підлягають задоволенню частково в сумі 499,07 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені на заборгованість по відшкодуванню вартості комунальних послуг, електроенергії та земельного податку в сумі 4071,20 грн., то вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється в письмовій формі. Пунктом 6.3 Договору сторони передбачили оплату пені у випадку прострочення орендної плати. Пунктом 2.3 Договору сторони встановили, що компенсація орендарем плати за спожиті комунальні послуги та електроенергію а також податку на землю здійснюється з дати підписання Акту здачі-приймання орендованого приміщення на підставі рахунків підприємств у термін 5 днів з часу їх отримання Орендарем та не входить до орендної плати. Таким чином, правочин щодо забезпечення пенею виконання зобовязання орендаря сплачувати компенсацію вартості комунальних послуг, електроенергії та земельного податку сторонами укладений не був.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6.1 договору сторони визначили, що у випадку порушення своїх зобовязань за Договором сторони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобовязання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до частини 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Претензіями від 19.07.2011р. № 01/59 та від 22.08.2011р. № 01/70 позивач попереджав відповідача про свій намір розірвати достроково Договір оренди у звязку з несплатою орендної плати.

Відповідно до пункту 1) частини 1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначення речі. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 договору оренди приміщення від 01.08.2010р. № 1 П-08.10, додаткової угоди №1 до договору оренди приміщення від 01.08.2010р. № 1 П-08.10 сторони передбачили розмір, строки та порядок оплати відповідачем (орендарем) орендної плати та компенсації вартості комунальних послуг, електроенергії та земельного податку. Відповідно до пункту 6 Листа ВАСУ від 12.04.2001р. № 01-8/442 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендними правовідносинами" Невиконання обов'язку щодо внесення у встановлений законом строк орендної плати є підставою для розірвання договору оренди.

Відповідно до вищевикладеного, судом встановлено, що відповідач користується орендованим приміщенням всупереч умовам пунктів 2.1, 2.2, 2.3 договору оренди приміщення від 01.08.2010р. № 1 П-08.10, додаткової угоди №1 до договору оренди приміщення від 01.08.2010р. № 1 П-08.10, що є підставою для розірвання договору на вимогу орендодавця відповідно до пункту 1) частини 1 ст. 783 ЦК України. Таким чином, вимога позивача про дострокове розірвання договору оренди приміщення від 01.08.2010р. № 1 П-08.10 є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та законними, задовольняє позов частково, приймає рішення про розірвання договору оренди приміщення від 01.08.2010р. № 1 П-08.10 та стягнення з відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Київрусь»заборгованості по орендній платі в сумі 25743,30 грн., заборгованості по відшкодуванню вартості комунальних послуг, електроенергії та земельного податку в сумі 10663,00 грн., пені на заборгованість по орендній платі в сумі 499,07 грн. та відповідно до частини третьої статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладає судові витрати на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем 27.10.2011р. заявлено до суду немайнову вимогу про розірвання договору та майнову вимогу про стягнення боргу по орендній платі та послугам в сумі 47539,76 грн. Відповідно до пунктів а), б) пункту 2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів “Про державне мито” та пункту 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, зареєстрованої в Мінюсті України 19.05.1993р. за №50, чинними на момент подання позову, зазначена позовна заява повинна бути оплачена державним митом за немайнову вимогу в сумі 85,00 грн. та за майнову вимогу в сумі 475,40 грн. всього 560,40 грн. На відповідача відповідно частини третьої ст. 49 ГПК України має бути покладено судові витрати пропорційно задоволених вимог, в сумі 454,05 грн. (85,00 грн. за немайнову вимогу та 369,05 грн. за майнову вимогу). Як вбачається з поданого суду платіжного доручення від 20.10.2011р. № 10371, позивачем оплачено державне мито в сумі 475,40 грн., тобто в розмірі меншому, ніж передбачено законом. За таких обставин суд приймає рішення про відшкодування судових витрат позивачу відповідачем в сумі 369,05 грн., та про стягнення 85,00 грн. державного мита з відповідача до Державного бюджету. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо вимоги позивача про відшкодування йому у складі судових витрат вартості відправлення цінного листа в сумі 13,56 грн., суд зазначає таке.

Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України і включає (на момент подання позову): державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язаних з розглядом справи. У п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначається, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК). За таких обставин заявлена до відшкодування сума вартості відправлення цінного листа відповідачу не включається до складу судових витрат.

Враховуючи вищевикладене та пункт 3.1 Розяснення ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», пункт 6 Листа ВАСУ від 12.04.2001р. № 01-8/442 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендними правовідносинами",

Керуючись частиною 3 ст. 6, ст.ст. 11, 16, частиною 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, частинами 1, 2 ст. 546, ст.ст. 547, 610, частиною 1 ст. 612, частиною 2 ст. 614, ст. 629, частиною 1 ст. 651, частиною 1 ст. 759, частиною 1 ст. 761, частиною 1 ст. 762, частиною 1 ст. 782, пунктом 1 частини 1 ст. 783, ст.793, частиною 1 ст. 795, Цивільного кодексу України, ст. 38, частиною 1 ст. 128, ст.ст. 173, 230, частинами 4, 6 ст. 231, частиною 6 ст. 232, частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та ст. ст. 4, 33, 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Київрусь»до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди приміщення від 01.08.2010р. № 1 П-08.10 укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Київрусь»(орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (орендар) щодо предмету оренди - нежитлових приміщень (літера А площею 257,8 кв.м., літера Б площею 21,0 кв.м.), що знаходяться на земельній ділянці площею 399,15 кв.м. за адресою АДРЕСА_2.

3. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Київрусь» (04112, м. Київ, вул. Академіка Грекова, буд.3, код ЄДРПОУ 04417168)

25743,30 грн. (двадцять пять тисяч сімсот сорок три гривні тридцять копійок) заборгованості по орендній платі,

10663,00 грн. (десять тисяч шістсот шістдесят три гривні нуль копійок) заборгованості по відшкодуванню вартості комунальних послуг, електроенергії та земельного податку;

499,07 грн. (чотириста девяносто девять гривень сім копійок) пені,

369,05 грн. (триста шістдесят девять гривень пять копійок) державного мита;

191,21 грн. (сто девяносто одну гривню двадцять одну копійку) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

в доход державного бюджету України (Отримувач платежу: ДКУ в Київській області, код за ЄДРПОУ 24074109; Банк отримувача ГУ ДКУ у Київській області; р\р 31219206700001; Код банку отримувача (МФО) 821018; призначення платежу: 22030001; судовий збір; код 03499945)

85,00 грн. (вісімдесят пять гривень нуль копійок) державного мита.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяО.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 28.12.2011р.