Рішення № 20460072, 20.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2011 р. Справа № 8/185-10

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», ідентифікаційний код: 24584661, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС», ідентифікаційний код: 19355964, місцезнаходження: 71504, м. Енергодар, вул. Промислова, 133,

до відповідача: акціонерного товариства відкритого типу «Трест «Південатоменергобуд», ідентифікаційний код: 00119623, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, пр. І.Мазепи, 8,

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтогазпроект-ХХІ век”, ідентифікаційний код: 30531189, місцезнаходження: 01000, м. Київ, проспект Червоних козаків, 8,

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю “Національна факторінгова компанія”, ідентифікаційний код: 30109732, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-а,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреностей від 26.10.2010 року, та на підставі довіреності 26.10.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 07.09.2011 року;

від 3-ї особи 1: не зявився;

від 3-ї особи 2: не зявився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

державне підприємство «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до акціонерного товариства відкритого типу «Трест «Південатоменергобуд»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення за простими векселями за №3190923976 та за №3190923977 заборгованості у вигляді основного боргу на загальну суму 3200000,00 грн. (три мільйони двісті тисяч гривень 00 коп.), відсотків на загальну суму 500652,36 грн. (пятсот тисяч шістсот пятдесят дві гривні 36 коп.), інфляційних нарахувань на загальну суму 461802,44 грн. (чотириста шістдесят одна тисяча вісімсот дві гривні 44 коп.), пені на загальну суму 152284,93 грн. (сто пятдесят дві тисячі двісті вісімдесят чотири гривні 93 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач відмовляється оплачувати прості векселі за №3190923976 та за №3190923977, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість за вказаними векселями у вигляді основного боргу на загальну суму 3200000,00 грн. (три мільйони дві тисяч гривень 00 коп.), відсотків на загальну суму 500652,36 грн. (пятсот тисяч шістсот пятдесят дві гривні 36 коп.), інфляційних нарахувань на загальну суму 461802,44 грн. (чотириста шістдесят одна тисяча вісімсот дві гривні 44 коп.), пені на загальну суму 152284,93 грн. (сто пятдесят дві тисячі двісті вісімдесят чотири гривні 93 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2010 року порушено провадження у справі № 8/185-10 та призначено останню до розгляду на 17.12.2010 року.

14.12.2010 року до суду через канцелярію за вхідним номером 16191 надійшло клопотання Позивача про зупинення провадження у справі № 8/185-10 до завершення розгляду Господарським судом Київської області повязаної з нею справи № 15/164-10 за позовом державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» до акціонерного товариства відкритого типу «Трест «Південатоменергобуд»про спонукання внести зміни в текст простих векселів та підписати акт про здійснення таких змін.

17.12.2010 року в судове засідання зявився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 01.12.2010 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити клопотання про зупинення провадження у справі № 8/185-10 до завершення розгляду Господарським судом Київської області повязаної з нею справи № 15/164-10. В судове засідання зявився Відповідач, який виконав вимоги ухвали суду від 01.12.2010 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі. Проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі № 8/185-10 до завершення розгляду Господарським судом Київської області повязаної з нею справи № 15/164-10 Відповідач заперечував. Ухвалою суду від 17.12.2010 року задоволено клопотання Позивача про зупинення провадження у справі № 8/185-10 до завершення розгляду Господарським судом Київської області повязаної з нею справи № 15/164-10.

Ухвалою суду від 07.12.2011 року поновлено провадження у справі № 8/185-10 та останню призначено до розгляду на 20.12.2011 року в звязку з тим, що господарським судом Київської області завершено розгляд справи № 15/164-10, рішення в якій прийнято 18.02.2011 року, яке вступило в законну силу 16.06.2011 року та 30.08.2011 року Вищим господарським судом України залишено в силі.

Ухвалою суду від 07.12.2011 року з дотриманням вимог ст. 27 Господарського процесуального кодексу України суд за власною ініціативою залучив в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторонні Відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтогазпроект-ХХІ век”, ідентифікаційний код: 30531189, місцезнаходження: 01000, м. Київ, проспект Червоних козаків, 8, (далі за текстом: 3-я особа-1) та в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторонні Відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю “Національна факторінгова компанія”, ідентифікаційний код: 30109732, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-а, (далі за текстом: 3-я особа-2), в звязку з тим, що предметом позовних вимог є стягнення за простими векселями за №3190923976 та за №3190923977, якими володіли 3-і особи -1, - 2.

20.12.2011 року до суду через канцелярію за вхідним номером 17648 надійшло клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі № 8/185-10 до завершення розгляду Вишим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ цивільної справи №2-909/10 за позовом державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» до приватного нотаріуса Вишгородського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 про визнання недійсною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Ухвалою суду від 20.12.2011 року в задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі № 8/185-10 відмовлено в звязку з тим, що рішення у цивільній справі №2-909/10 набрало законної сили та на подальшу можливість всебічного і обєктивного розгляду справи № 8/185-10 не впливає.

В судове засідання 20.12.2011 року зявився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання зявився, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі. 3-і особи 1, - 2, в судове засідання не зявились та про причини неявки суд не повідомили. У звязку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень представників сторін, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 20.12.2011 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем та Відповідачем пояснення і матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши Позивача та Відповідача, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” з 2000 року є держателем простих векселів за № 3190923976 та за № 3190923977, виданих акціонерним товариством відкритого типу “Трест “Південатоменергобуд” 25.04.2000 року з датою платежу 25.04.2009 року.

Відповідно до вимог п. 1 «Прикінцевих та перехідних положень»Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року за N 435-IV, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року за N 435-IV у п. 4 «Прикінцевих та перехідних положень»передбачає, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно із вимогами п. 9 «Прикінцевих та перехідних положень»Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року за N 435-IV, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Цей же Кодекс у п. 9 «Прикінцевих та перехідних положень»передбачає, що до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року за N 435-IV у п. 10 «Прикінцевих та перехідних положень»передбачає, що правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Відповідно до вимог ст. 5 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року за N 435-IV, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Суд уважно дослідивши зміст ст. 5 та п.п. 1, 4, 9, 10 «Прикінцевих та перехідних положень»Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року за N 435-IV, приходить до висновку, що до правовідносин між Позивачем та Відповідачем з приводу вчинення правочину на видачу Відповідачем простих векселів за № 3190923976 і за № 3190923977, вчинення Позивачем правочину з метою виникнення у Позивача прав володільця простими векселями за № 3190923976 і за № 3190923977 та чинності цих правочинів, вчинених Позивачем і Відповідачем з метою виникнення у них прав і обовязків за векселями, повинні застосовуватись акти цивільного законодавства, які діяли станом на 2000 рік.

Цивільний кодекс Української РСР в редакції 1963 року у ст. 41 передбачає, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Постанова Верховної Ради України «Про застосування векселів в господарському обороті України»від 17 червня 1992 року за N 2470-XII у п. 2 передбачає, що ввести вексельний обіг з використанням простого і переказного векселів відповідно до Женевської конвенції 1930 року.

Відповідно до вимог ст. 153 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року за N 435-IV, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»від 18 червня 1991 року за N 1201-XII, цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Закон України «Про цінні папери і фондову біржу»від 18 червня 1991 року за N 1201-XII у ст. 2 передбачає, що емітент цінних паперів - держава в особі уповноваженого органу, юридична особа і у випадках, передбачених законодавством, фізична особа. Емітент від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Емітент повинен усі зобов'язання, що виникають у зв'язку з випуском цінних паперів, виконувати в строки і в порядку, передбачені цим Законом, іншими актами законодавства України, а також рішеннями про випуск цінних паперів. Права і обов'язки щодо цінних паперів виникають з моменту їх передачі емітентом або його уповноваженою особою одержувачу (покупцю) чи його уповноваженій особі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»від 18 червня 1991 року за N 1201-XII, відповідно до цього Закону в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання республіки; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери; заставні; іпотечні цінні папери (іпотечні сертифікати та іпотечні облігації); сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

Закон України «Про цінні папери і фондову біржу»від 18 червня 1991 року за N 1201-XII у ч.ч. 1, 2, 3 ст. 21 передбачає, що вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Випускаються такі види векселів: простий, переказний. Простий вексель містить такі реквізити: а) найменування - "вексель"; б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму; в) зазначення строку платежу; г) зазначення місця, в якому повинен здійснюватись платіж; д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; е) дату і місце складання векселя; є) підпис того, хто видає документ (векселедавця). Переказний вексель повинен містити крім реквізитів, передбачених у підпунктах "а", "в - є" частини третьої цієї статті, також: просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму; найменування того, хто повинен платити (платника).

Згідно із ч. 4 ст. 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»від 18 червня 1991 року за N 1201-XII, документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, вказаних у частинах третій і четвертій цієї статті, відповідно для простого і переказного векселів, не має сили простого або переказного векселя, за винятком таких випадків: а) вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті по пред'явленні; б) при відсутності особливого зазначення місце, позначене поруч з найменуванням платника (місце складання документа - для простого векселя), вважається місцем платежу і одночасно місцем проживання платника (векселедавця - для простого векселя); в) вексель, в якому не вказано місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Відповідно до ст. 75 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі від 07 червня 1930 року, Простий вексель містить: (1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Відповідно до абз. 1 ст. 76 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі від 07 червня 1930 року (надалі за текстом також: «Конвенція»/ «Уніфікований закон»), документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті (простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням; при відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця; простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 77 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74). До простого векселя також застосовуються інші положення, серед яких: застереження про відсотки (стаття 5).

Згідно п.п. 1, 2 ст. 196 Цивільного кодексу України, обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом; документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року N 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 Цивільного кодексу України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2-4 ст. 2, абзацах 2-4 ст. 76 Уніфікованого закону. Вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов'язання, пред'явлена на підставі документа, що не відповідає формі та не містить обов'язкових реквізитів, підлягає відхиленню судом незалежно від пред'явлення позову про визнання векселя таким, що не має вексельної сили. Відхилення цієї вимоги не є перешкодою для пред'явлення самостійного позову на підставі загальних норм цивільного законодавства, зокрема тих, що регулюють відносини за позикою. Проте не може бути відхилена вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов'язання, пред'явлена на підставі векселя, який містить виправлення, пошкодження тощо, за умови збереження його обов'язкових реквізитів.

Суд уважно дослідивши зміст ст.ст. 2, 76, 77 Уніфікованого закону, ст. 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»від 18 червня 1991 року за N 1201-XII, приходить до висновку, що лише відсутність обовязкових реквізитів цінного паперу у документа призводить до втрати у останнього статусу цінного папера, внаслідок чого технічна описка (помилка) у назві векселедержателя не являється відсутністю обовязкового реквізиту цінного папера у формі векселя та до відсутності такого обовязкового реквізиту не призводить, в звязку з чим наявність технічної описки (помилки) у назві векселедержателя до втрати векселем статусу цінного папера не призводить.

В ході розгляду справи встановлено, що першим векселедержателем простих векселів за № 3190923976 та за № 3190923977 зазначено товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтогазпроект-ХХІ вік”. В результаті проведення індосації прості векселі перейшли до наступного векселедержателя - товариства з обмеженою відповідальністю “НФК”.

Товариство з обмеженою відповідальністю “НФК” за індосаментом передало вказані прості векселі відокремленому підрозділу “Чорнобильська АЕС” державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”.

Відокремлений підрозділ “Чорнобильська АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом” передав прості векселі за № 3190923976 та за № 3190923977 ДП НАЕК “Енергоатом”, яке передало їх відокремленому підрозділу “Запорізька АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом”.

15.04.2009 року Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” було направлено до акціонерного товариства відкритого типу “Трест “Південатоменергобуд” лист від 14.04.2009 року за № 42-09/7582 про оплату простих векселів за № 3190923976 та за № 3190923977.

Згідно з листом акціонерного товариства відкритого типу “Трест “Південатоменергобуд” від 27.04.2009 року за № 01/136 в оплаті вищевказаних векселів державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” було відмовлено.

Позивач 27.04.2009 року звернувся до приватного нотаріуса Вишгородського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 із заявою від 27.04.2009 року за № 28-09/8557 про вчинення протесту про несплату АТВТ “Трест “Південатоменергобуд” простих векселів за № 3190923976 та за № 3190923977.

Приватним нотаріусом Вишгородського нотаріального округу Київської області Кравцовою О.В. прості векселі за № 3190923976 та за № 3190923977 були прийняті від Позивача.

В зв`язку з відмовою у вчиненні протесту в неплатежі представником Позивача було пред`явлено нотаріусу вимогу про видачу 30.04.2009 року представнику Позивача постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якій приватним нотаріусом присвоєно вхідний номер 1/24-16 від 28.04.2009 року.

Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.04.2009 року приватним нотаріусом було відмовлено у здійсненні протесту в неплатежі простих векселів за № 3190923976 та за № 3190923977 в зв`язку з тим, що ДП НАЕК “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” не має права вимоги за вказаними векселями, оскільки право на вимогу не базується на безперервному ряді індосаментів.

Рішенням Вишгородського районного суду від 21.01.2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного cуду Київської області від 19.05.2010 року, було відмовлено у задоволенні позовних вимог ДП НАЕК “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” про визнання недійсною та скасування зазначеної Постанови нотаріуса, та встановлено, що на векселях першим держателем векселів зазначено ТОВ “Нафтогазпроект-ХХІ вік”, а на звороті векселів перший індосамент вчинено не першим векселедержателем, а іншою особою - ТОВ “Нафтогазпроект-ХХІ век”. Вказані назви не є тотожними, отже індосаментний ряд не є безперервним. Таким чином, право позивача не базується на безперервному індосаментному ряді, та як наслідок, позбавляє його статусу законного векселедержателя.

Судом встановлено, що предметом розгляду цивільній справі №2-909/10, в якій прийнято рішення Вишгородського районного суду від 21.01.2010 року, є законність рішення приватного нотаріуса Вишгородського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 про відмову у вчиненні нотаріальної дії та питання наявності у Позивача права вимоги заборгованості за простими векселями за № 3190923976 та за № 3190923977 предметом розгляду даної справи не являлось та в ході розгляду справи не перевірялось.

Позивач посилається на те, що при складенні векселів були допущені технічні описки, оскільки такого підприємства, як ТОВ “Нафтогазпроект-ХХІ вік” з ідентифікаційним кодом 30531189, в ЄДРПОУ не значиться.

В ході розгляду господарським судом Київської області справи № 15/164-10 за позовом державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» до акціонерного товариства відкритого типу «Трест «Південатоменергобуд»про спонукання внести зміни в текст простих векселів та підписати акт про здійснення таких змін встановлено наступне.

Згідно із витягом Серії АЕ № 518335 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 20.01.2011 року відповідно до критерію пошуку: найменування юридичної особи: товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтогазпроект-ХХІ вік” в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не знайдено.

Відповідно до довідки від 24.01.2011 року за № 21-10/299 Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві, наданої у відповідь на запит Позивача, станом на 01.01.2011 року інформація про суб`єкт з назвою “товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтогазпроект-ХХІ вік” в ЄДРПОУ не значиться; за вказаним у запиті кодом значиться: товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтогазпроект-ХХІ век (код 30531189).

Крім того, згідно листа від 25.01.2011 року за № 24-92 відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичнихпідприємців Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, надісланих на виконання ухвали суду від 14.01.2011 року у справі № 15/164-10, ТОВ “Нафтогазпроект-ХХІ век” (код 30531189) зареєстровано в Оболонському районі м. Києва 14.09.1999 року за адресою, вказаною в реєстраційних документах: м. Київ, проспект Червоних козаків, 8. Проте, в ухвалі господарського суду Київської області від 14.01.2011 року по справі № 15/164-10, суд просив надати інформацію відповідно до критерію пошуку: товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтогазпроект-ХХІ вік” без зазначення коду ЄДРПОУ. Інформацію стосовно ТОВ “Нафтогазпроект-ХХІ вік” суду не надано.

Отже, із зазначених витягу Серії АЕ за № 518335 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідки за № 21-10/299 від 24.01.2011 року Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві та листа державного реєстратора, отриманого у відповідь на запит суду, вбачається, що юридичної особи - товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтогазпроект-ХХІ вік” в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не значиться.

За таких обставин суд у справі № 15/164-10 прийняв 18.02.2011 року рішення про відмову в задоволенні позивних вимог у повному обсязі з тих підстав, що з актів цивільного законодавства не вбачається обов`язку векселедавця (Відповідача) вносити зміни до тексту векселя, то правові підстави для задоволення позову про спонукання Відповідача внести зміни до тексту емітованих ним простих векселів за № 3190923976 та за № 3190923977, шляхом закреслення в тексті зазначених простих векселів літери “і” та написання літери “е”, замість закресленої, із зазначенням дати внесення змін та підписанням, у суду відсутні, внаслідок того, що внесення змін до векселів є правом, а не обовязком Відповідача.

Судом встановлено, що законність рішення господарського суду Київської області від 18.02.2011 року у справі № 15/164-10 перевірялась Вищим господарським судом України.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 30.08.2011 року у справі № 15/164-10, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 18.02.2011 року у справі № 15/164-10 є законним та обґрунтованим з наступних підстав.

Позовні вимоги у справі № 15/164-10 обґрунтовано відмовою Позивачу нотаріусом у вчиненні нотаріальної дії (протесті в неплатежі зазначених векселів) з посиланням на відсутність безперервного ряду індосаментів, оскільки назви першого векселедержателя - ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ в і к" - та особи, що вчинила перший індосамент, - ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ в е к" не є тотожними. При цьому рішенням Вишгородського районного суду від 21.01.2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 19.05.2010 року, Підприємству відмовлено в задоволенні його позовних вимог про визнання недійсною та скасування відповідної постанови нотаріуса.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.02.2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 року, у позові відмовлено.

Прийняті судові рішення з посиланням на приписи ст.ст. 14, 16, 196 Цивільного кодексу України, ст. 13 Закону України "Про обіг векселів в Україні", ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ст.ст. 69, 75, 76, 77, 78 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, мотивовано тим, що спонукання Відповідача до внесення згаданих змін до тексту векселів не є належним способом судового захисту прав Позивача.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про обіг векселів в Україні" зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (за переказним векселем - трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до цього Закону.

При цьому йдеться не про виправлення помилки технічного характеру (виправлення явної описки, граматичної помилки тощо), а про внесення до тексту векселя таких виправлень, які змінюють сам зміст документа, обсяг та характер відповідальності осіб, що поставили свої підписи на векселі.

З врахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що місцевий та апеляційний господарські суди, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням приписів наведених норм матеріального права, встановивши причини виникнення даного спору, відсутність у векселедавця обовязку здійснювати згадане виправлення, невідповідність позову стосовно виправлення описки (технічної помилки) правовому змісту статті 13 Закону України "Про обіг векселів в Україні" щодо внесення змін до тексту векселя, з огляду на неможливість здійснення в межах господарського судочинства перевірки законності та обґрунтованості рішення Вишгородського районного суду від 21.01.2010 року і ухвали апеляційного суду Київської області від 19.05.2010 року стосовно відсутності безперервного індосаментного ряду та, беручи до уваги відсутність у даного позову Підприємства спрямованості на безпосереднє вирішення питань, повязаних із виконанням спірних грошових зобовязань (безпосереднє відновлення та/або захист порушеного права), дійшли обґрунтованих висновків щодо неналежності обраного позивачем способу судового захисту (його невідповідності приписам статті 16 Цивільного кодексу України) та правомірно відмовили в задоволенні вимог Позивача.

Одночасно встановлено, що відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 30.08.2011 року у справі № 15/164-10, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що Позивач у справі № 15/164-10 не позбавлений права на звернення до суду з позовом про стягнення спірних коштів.

При розгляді справи судом досліджено прості векселі за № 3190923976 та за № 3190923977, копії яких знаходяться в матеріалах справи, за наслідками чого встановлено, що назви першого векселедержателя - ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ в і к" - та особи, що вчинила перший індосамент, - ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ в е к" не є тотожними.

Проте, Відповідач факт видачі простих векселів першому векселедержателю ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ в е к" по суду не заперечує та належних і допустимих доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, які можуть спростувати факти видачі цих векселів, суду не надав.

Відповідач в судових засіданнях оригінальність простих векселів за № 3190923976 та за № 3190923977 не заперечував та свою відмову в оплаті предявлених до платежу векселів обґрунтовував лише тим, що в них відсутній безперервний ряд індосаментів в звязку з тим, що назви першого векселедержателя - ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ в і к" - та особи, що вчинила перший індосамент, - ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ в е к" не є тотожними.

Однак, суд приходить до висновку, що відсутність тотожності назви першого векселедержателя - ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ в і к" - та особи, що вчинила перший індосамент, - ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ в е к" повязано з технічною опискою (технічною помилкою) при заповненні бланків простих векселів за № 3190923976 та за № 3190923977, в звязку з тим, що Відповідач не заперечував та не намагався спростовувати те, що ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ в і к" і ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ в е к" є однією і тією ж юридичною особою - ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ в е к", ідентифікаційний код якої: 30531189, внаслідок чого така технічна описка (технічна помилка) не позбавляє вексельної сили прості векселі за № 3190923976 та за № 3190923977 та не призводить до відсутності у Позивача права вимоги за останніми.

Крім того, суд приходить до висновку, що відсутність тотожності назви першого векселедержателя - ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ в і к" - та особи, що вчинила перший індосамент, - ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ в е к" до відсутності у простих векселів за № 3190923976 та за № 3190923977 обовязкового реквізиту в силу вимог ст.ст. 2, 76, 77 Уніфікованого закону, ст. 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»від 18 червня 1991 року за N 1201-XII не призводить та не позбавляє прості векселі за № 3190923976 та за № 3190923977 статусу цінних паперів у формі векселів, внаслідок чого така відсутність тотожності назви першого векселедержателя - ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ в і к" - та особи, що вчинила перший індосамент, - ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ в е к" не позбавляє вексельної сили прості векселі за № 3190923976 та за № 3190923977 та не призводить до відсутності у Позивача права вимоги за останніми.

Судом при дослідженні індосаментного ряду простих векселів за № 3190923976 та за № 3190923977 звернуто увагу на наступне. При передачі простих векселів наступному векселедержателю судом встановлено, що передача відбулась у відповідності з нормами ст.ст. 12, 13 Уніфікованого закону згідно із передавальним написом Індосанта, згідно якого зазначена назва Індосанта: ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ в е к", ідентифікаційний код Індосанта: 30531189, та підпис посадових осіб Індосанта скріплено печаткою Індосанта з написом: товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗПРОЕКТ-ХХІ ВЕК»Ідентифікаційний код: 30531189.

Одночасно суд бере до уваги наступне. Досліджуючи індосаменти передаточні написи на звороті векселів № 3190923976 та за № 3190923977, що засвідчують перехід права за цими векселями від особи, що володіє векселями Позивачем до іншої особи, - до ТОВ «НФК», встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 13 Уніфікованого закону, індосамент (передаточний напис) повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом (юридичною або фізичною особою, яка володіє векселем і здійснює передатний напис (індосамент). Виходячи зі змісту вказаної норми та згідно досліджуваних векселів, встановлено, що при зазначеній передачі прав за цінними паперами від позивача до ТОВ «НФК» векселедержателем - юридичною особою, яка володіє векселем, виступило «товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗПРОЕКТ-ХХІ ВЕК»Ідентифікаційний код: 30531189», а безпосередньо індосаменти оформлені у відповідності з вимогами ст.ст. 12, 13 Уніфікованого закону, містять всі необхідні реквізити векселедержателя, який передав права за ними третій особі ТОВ «НФК, без яких вони не мали б сили векселів, зокрема назва особи, якій векселедавець зобовязаний сплатити за векселем: ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ в е к", ідентифікаційний код володільця векселя: 30531189, та підпис посадових осіб володільця векселів скріплених печаткою володільця векселів з написом: товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗПРОЕКТ-ХХІ ВЕК»Ідентифікаційний код: 30531189. Суд вважає істотною вказану обставину зважаючи на наступне.

Відповідно до п.п. 1-3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України»від 22 січня 1996 року за N 118, єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) є автоматизована система збирання, накопичення а опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами. суб'єктами Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - Реєстр) є юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, що находяться на території України та провадять свою діяльність на підставі її законодавства (далі - суб'єкти); реєстр ведеться з метою: забезпечення єдиного державного обліку та ідентифікації суб'єктів. Згідно із вимогами п.п. 6, 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України»від 22 січня 1996 року за N 118, ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним та ідентифікаційний код є обов'язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документів суб'єкта і зазначається на його печатках та штампах. Таким чином, ідентифікаційний код юридичної особи, є єдиним для юридичної особи, становить її ідентифікуючу ознаку, який є обовязковим для зазначення на печатці юридичної особи.

Дослідивши матеріали справи, зокрема індосамент передаточний напис на звороті векселів № 3190923976 та за № 3190923977, на підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що правовий звязок індосаментів при переході прав на векселі від індосанта, яким є товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗПРОЕКТ-ХХІ ВЕК», Ідентифікаційний код: 30531189, що засвідчено та підтверджено відбитком печатки вказаної юридичної особи, до ТОВ «НФК», свідчить про те, що індосант виступав дійсним законним володільцем векселів, що підтверджено належним доказом печаткою юридичної особи-індосанта, яка містить ідентифікуючу ознаку юридичної особи ідентифікаційний код; в свою чергу дані реквізити свідчать про те, що на лицьовому боці простих векселів за № 3190923976 та за № 3190923977 в назві першого векселедержателя наявна лише технічна описка (помилка) в найменуванні юридичної особи векселедержателя. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Уніфікованого Закону, документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, наведених у попередній статті, не має сили переказного векселя, за винятком випадків, зазначених нижче. Відсутність встановлених реквізитів та допущення описки у найменуванні юридичної особи векселедержателя не є ідентичними за змістом поняттями, відповідно, останнє не має правових наслідків вістуності реквізиту цінного паперу, у звязку з цим прості векселі за № 3190923976 та за № 3190923977 мають силу цінних паперів, останньої не позбавленні та на законність прав за цими векселями у Позивача не впливають, при цьому суд бере до увагу істотну обставину, - те, що Відповідачем не заперечено, не спростовано та не доведено факту, що векселі видавали не Позивачу, а іншій третій особі.

Судом береться до уваги, що Позивач вживав заходів для виправлення технічної описки (технічна помилки) у назві першого векселедержателя - ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ в і к" на лицьовій стороні простих векселів з метою приведення її у відповідність із назвою особи, що вчинила перший індосамент, - ТОВ "Нафтогазпроект-ХХІ в е к" шляхом звернення з відповідною пропозицією до Відповідача, на яку останній не відреагував та запропоновані зміни до вищезазначених векселів відмовився вносити.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що підстави передбачені ст.ст. 48, 49, 50, 56, 57, 58 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року за N 435-IV для визнання недійсними правочинів на видачу Відповідачем простих векселів за № 3190923976 і за № 3190923977, вчинення Позивачем правочину з метою виникнення у Позивача прав володільця простими векселями за № 3190923976 і за № 3190923977 та чинності цих правочинів, вчинених Позивачем і Відповідачем з метою виникнення у них прав і обовязків за векселями, внаслідок наявності технічної описки (технічної помилки) у назві першого векселедержателя на лицьовій стороні простих векселів, - відсутні, в звязку з чим дані векселі мають статус цінних паперів та їх правомірним володільцем є Позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

На дату видачі простих векселів за № 3190923976 та за № 3190923977 останні видані із строком платежу: на визначену дату, якою було встановлено 25 квітня 2009 року.

Відповідно до абз. 1 ст. 11, абз. 1 ст. 12 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту; індосамент повинен бути безумовним; будь-яка обмежуюча його умова вважається ненаписаною.

Відповідно до абз. 1 ст. 13 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі); він повинен бути підписаний індосантом.

Статтею 14 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі у абз. 1 передбачено, що індосамент переносить всі права, що випливають з переказного векселя.

Відповідно до абз. 1 ст. 15 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, оскільки не обумовлено протилежне, індосант відповідає за акцепт і за платіж.

Згідно абз. 7 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року N 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем.

Таким чином, векселі за № 3190923976 та за № 3190923977 шляхом вчинення на їх зворотному боці передавальних написів індосаментів були передані державному підприємству «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС»; Позивач є останнім набувачем прав за векселями по безперервному ряду індосаментів. Ряд вексельних індосаментів є послідовним. Державне підприємство «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» є власником векселів за № 3190923976 та за № 3190923977 і вважається їх законним держателем.

Господарським кодексом України у ст. 193 передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно абз. 1 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», у разі пред'явлення законним векселедержателем вимоги про оплату векселя зобов'язана за ним особа не має права відмовитися від виконання з посиланням на відсутність або недійсність зобов'язання, крім випадків, передбачених ст. 17 зазначеного Уніфікованого закону (Ст. 17: особи, на яких подається позов за переказним векселем, не можуть протиставити держателю заперечення, що ґрунтуються на їхніх особистих відносинах з трасантом або з попередніми держателями, якщо тільки держатель, при придбанні векселя, не діяв свідомо на шкоду боржнику).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Відповідно до ст. 42 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, якщо переказний вексель не пред'явлений для платежу протягом строку, встановленого статтею 38, то кожний боржник має право внести його суму у депозит компетентного органу влади за рахунок на страх і ризик держателя.

Відповідно до абз. 1, 2, 3, 4 ст. 44 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, відмова в акцепті або у платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним документом (протест у неакцепті або у неплатежі); протест в неакцепті повинен бути здійснений протягом строку, визначеного для пред'явлення для акцепту. Якщо у випадку, передбаченому у першому абзаці статті 24, перше пред'явлення мало місце в останній день строку, то протест ще може бути здійснений наступного дня; протест у неплатежі за переказним векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який вексель підлягає оплаті; протест у неакцепті звільняє від пред'явлення для платежу і від протесту у неплатежі.

Згідно матеріалів справи Позивачем надано копію супровідних листів про направлення Відповідачу Актів предявлення векселів до платежу від 14.04.2009 року та від 22.04.2009 року, факт отримання Відповідачем підтверджено копією відповіді Відповідача Позивачу у формі листа від 27.04.2009 року.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що надсилання Актів предявлення векселів за № 3190923976 та за № 3190923977 Позивача Відповідачу, є протестом Позивача до Відповідача, - офіційно засвідчена вимога щодо здійснення зобовязань, що випливають з векселів за № 3190923976 та за № 3190923977 і свідченням невиконання цих вимог Відповідачем.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року N 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», відповідно до статей 43, 77 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений, а також до настання строку платежу за таких умов: якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт.

Згідно ст. 78 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем;

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року N 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів»за вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу.

Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

У зв'язку з викладеним при настанні строку платежу за векселем вимога про його сплату може бути заявлена тільки до прямого боржника, а не до боржника, зобов'язаного в порядку регресу.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог Позивача до Відповідача в частини стягнення заборгованості по простим векселям за № 3190923976 та за № 3190923977 у вигляді основного боргу на загальну суму 3200000,00 грн. (три мільйони двісті тисяч гривень 00 коп.), відсотків на загальну суму 500652,36 грн. (пятсот тисяч шістсот пятдесят дві гривні 36 коп.), інфляційних нарахувань на загальну суму 461802,44 грн. (чотириста шістдесят одна тисяча вісімсот дві гривні 44 коп.), пені на загальну суму 152284,93 грн. (сто пятдесят дві тисячі двісті вісімдесят чотири гривні 93 коп.).

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх заперечень.

Уніфікований Закон у ст. 48 передбачає, що Держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: (1) суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені;(2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу;(3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати.Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобовязання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобовязань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобовязання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3-х процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 16.05.2006 року у справі №10/557-26/155).

Відповідно до п.п.2, 3 Розяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції»№02-5/223 від 12.05.1999 року, оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції. При цьому, належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на момент пред'явлення позову.

Враховуючи наведені у позовній заяві та доданих до неї документах розрахунки суми позову, заборгованість Відповідача за простими векселями перед Позивачем станом на 01.12.2010 року складається з основного боргу на загальну суму 3200000,00 грн. (три мільйони двісті тисяч гривень 00 коп.), відсотків на загальну суму 500652,36 грн. (пятсот тисяч шістсот пятдесят дві гривні 36 коп.), інфляційних нарахувань на загальну суму 461802,44 грн. (чотириста шістдесят одна тисяча вісімсот дві гривні 44 коп.), пені на загальну суму 152284,93 грн. (сто пятдесят дві тисячі двісті вісімдесят чотири гривні 93 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх договірних зобовязань за простими векселями за № 3190923976 та за № 3190923977, є письмовими належними та допустимими доказами неналежного виконання Відповідачем зобовязань, взятого ним, відповідно до простих векселів за № 3190923976 та за № 3190923977.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та заперечувались Відповідачем по суду.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем за простими векселями за № 3190923976 та за № 3190923977 у вигляді основного боргу на загальну суму 3200000,00 грн. (три мільйони двісті тисяч гривень 00 коп.), відсотків на загальну суму 500652,36 грн. (пятсот тисяч шістсот пятдесят дві гривні 36 коп.), інфляційних нарахувань на загальну суму 461802,44 грн. (чотириста шістдесят одна тисяча вісімсот дві гривні 44 коп.), пені на загальну суму 152284,93 грн. (сто пятдесят дві тисячі двісті вісімдесят чотири гривні 93 коп.).

Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати по простим векселям за № 3190923976 та за № 3190923977 у вигляді основного боргу на загальну суму 3200000,00 грн. (три мільйони двісті тисяч гривень 00 коп.), відсотків на загальну суму 500652,36 грн. (пятсот тисяч шістсот пятдесят дві гривні 36 коп.), інфляційних нарахувань на загальну суму 461802,44 грн. (чотириста шістдесят одна тисяча вісімсот дві гривні 44 коп.), пені на загальну суму 152284,93 грн. (сто пятдесят дві тисячі двісті вісімдесят чотири гривні 93 коп.).

Враховуючи те, що Відповідач у судові засідання доказів оплати заборгованості не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобовязань по простим векселям за № 3190923976 та за № 3190923977 судом встановлений, в звязку з чим вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача на його користь коштів у вигляді основного боргу на загальну суму 3200000,00 грн. (три мільйони двісті тисяч гривень 00 коп.), відсотків на загальну суму 500652,36 грн. (пятсот тисяч шістсот пятдесят дві гривні 36 коп.), інфляційних нарахувань на загальну суму 461802,44 грн. (чотириста шістдесят одна тисяча вісімсот дві гривні 44 коп.), пені на загальну суму 152284,93 грн. (сто пятдесят дві тисячі двісті вісімдесят чотири гривні 93 коп.), визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь господарські витрати у вигляді державного мита у сумі 25500,00 грн. (двадцять пять тисяч пятсот гривень 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично господарських витрат у вигляді державного мита у сумі 25500,00 грн. (двадцять пять тисяч пятсот гривень 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у звязку з чим, зазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.Позов державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» до акціонерного товариства відкритого типу «Трест «Південатоменергобуд»про стягнення заборгованості за простими векселями, - задовольнити повністю.

2.Стягнути з акціонерного товариства відкритого типу «Трест «Південатоменергобуд», ідентифікаційний код: 00119623, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, пр. І.Мазепи, 8, на користь державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», ідентифікаційний код: 24584661, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС», ідентифікаційний код: 19355964, місцезнаходження: 71504, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, заборгованість за простими векселями за № 3190923976 та за № 3190923977 у вигляді основного боргу на загальну суму 3200000,00 грн. (три мільйони двісті тисяч гривень 00 коп.), відсотків на загальну суму 500652,36 грн. (пятсот тисяч шістсот пятдесят дві гривні 36 коп.), інфляційних нарахувань на загальну суму 461802,44 грн. (чотириста шістдесят одна тисяча вісімсот дві гривні 44 коп.), пені на загальну суму 152284,93 грн. (сто пятдесят дві тисячі двісті вісімдесят чотири гривні 93 коп.), державне мито у сумі 25500,00 грн. (двадцять пять тисяч пятсот гривень 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2011 року