Рішення № 20460062, 08.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2011 р. Справа № 9/125-11

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Черкасагропроект”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “РУБІ РОЗ АГРІКОЛ КО., ЛТД”

про стягнення 8 945,06 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача не з‘явився

Від відповідача не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до Господарського суду Київської області передані вимоги Відкритого акціонерного товариства “Черкасагропроект” до Товариства з обмеженою відповідальністю “РУБІ РОЗ АГРІКОЛ КО., ЛТД” про стягнення 8 945,06 грн.

Ухвалою суду від 14.10.2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 01.11.2011 р.; зобов’язано позивача надати в судове засідання оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для доручення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України письмові пояснення, в яких зазначити дату, з якої у Відповідача виникло зобов’язання по сплаті 7 200 грн., враховуючи те, що сторони своїми діями змінили порядок розрахунків, надати обґрунтований розрахунок, обґрунтовану дату, з якої починається нарахування 3% річних та інфляційних витрат; відповідача зобов’язати подати письмові пояснення, в яких зазначити підстави відмови від оплати 7 200 грн.; докази надання позивачу письмової мотивованої відмови від прийняття виконаних робіт на виконання п. 4.2. договору; контррозрахунок 3% річних та інфляційних витрат; оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

01.11.2011 року в судовому засіданні представником позивача на виконання ухвали про порушення провадження у справі подано документи та дано пояснення по суті позовних вимог; представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 14.10.2011 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 01.11.2011 року розгляд справи відкладено на 21.11. 2011 р., зобов’язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 14.10.2011 р. Разом з тим, оскільки в ухвалі суду від 01.11.2011 р. було невірно визначено дату судового засідання, то ухвалою від 02.11.11 р. було виправлено описку в ухвалі від 01.11.11 року –виправлено дату засідання з 22.11.11 р. на вірну дату - 21.11.11 р.

21.11.2011 року в судове засідання представник позивача в судове засідання з'явився та дав пояснення по суті заявлених вимог, позовні вимоги підтримує у повному обсязі; представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду від 14.10.2011 року та 01.11.11 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Ухвалою суду від 21.11.2011 року розгляд справи відкладено на 08.12.2011 р.; зобов’язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 14.10.2011 р.

08.12.2011 року в судове засідання представники позивача та відповідача в судове засідання з’явилися, представник відповідача вимоги ухвали суду від 14.10.2011 року не виконав, про причини неявки в судове засідання представники сторін не повідомили.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”).

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначеній у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ: 07526, Київська область, Баришівський район, с. Морозівка, вул. Садова, 9, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством “Черкасагропроект” (далі –«Позивач») і Товариством з обмеженою відповідальністю “РУБІ РОЗ АГРІКОЛ КО., ЛТД” (далі –«Відповідач») укладений Контракт (договір) № 47-09 про створення науково-технічної продукції (далі –«Договір»).

Відповідно до умов Договору, Відповідач (Замовник) доручає, а Позивач (Виконавець) приймає на себе розробку проекту установки, а також підключення до електромереж, мереж АСУ, транспортних маршрутів існуючого елеватора комплексного барабанного сепаратора КБС 1270.4.00 на норій ній вежі елеватора (далі –«науково-технічна продукція») в с. Піщане, Золотоніського району, Черкаської області. Виконавець (Позивач) зобов’язується виконати проектно-вишукувальні роботи, передбачені цим Договором відповідно вихідним даним, завданню на проектування, наданим Замовником (Відповідачем) і діючими нормативними документами у встановлений Договором термін (п.п.1.1, 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.2 Договору Замовник (Відповідач) за виготовлену науково-технічну продукцію, згідно з даним Договором перераховує Виконавцю (Позивачу) 12000 грн., крім того ПДВ 20% 2400 грн., разом з ПДВ 1400 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп.

Пунктом 2.3. передбачено, що Замовник (Відповідач) з дня оформлення Договору в 10-ти денний строк перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця (Позивача) оплату та надає усі необхідні вихідні дані, після чого розпочинається робота за даним Договором.

Пунктом 2.4. закріплено, що при неодержанні оплати та необхідних вихідних даних в умовлений строк, Виконавець (Позивач) відповідно переносить строки виконання робіт.

12.08.2009 року Відповідачем, на виконання зобов’язання за даним Договором, було перераховано Позивачу 7 200 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку Позивача від 12.08.2009 року.

Розділом 3 Договору передбачено, що Виконавець (Позивач) зобов’язується виконати роботи на протязі 1 місяця з дня оплати авансу та надання необхідних вихідних даних (п.3.1. Договору).

У Розділі 4 Договору (Порядок здачі та прийняття робіт) визначено, що науково-технічна продукція відправляється або надається безпосередньо Замовнику (Відповідачу) після остаточного розрахунку за етап або в цілому за об’єкт згідно Договору з одночасним оформленням накладної і акту здачі-приймання науково-технічної продукції (п.4.1. Договору).

В п.4.2 Договору зазначається, що в разі якщо надані послуги не відповідають умовам Договору, Замовник (Відповідач) має право протягом трьох днів подати письмову мотивовану відмову від приймання виконаних робіт разом з проектом двостороннього акта з переліком доробок, які потрібно виконати, та строків їх виконання.

У випадку не підписання Замовником (відповідачем) Акта (Актів) виконаних робіт на протязі 15 днів з дати їх направлення (або передачі Замовнику) та ненадання мотивованої відмови, надані за цим Договором послуги вважаються прийнятими Замовником (Відповідачем) з дати, зазначеної в Акті (Актах) виконаних робіт та підлягають до оплати. У випадку відсутності дати на акті прийому –передачі, датою акту прийому-передачі вважається останній день місяця, в якому складений акт(п. п. 4.3-4.4. Договору).

За ствердженням позивача, ним повністю виконано свої зобов’язання за Договором, що підтверджується Актом здачі-приймання науково-технічної продукції за договором № 47-09 від 02.12.2009 р. на суму 14400,00 грн., що був підписаний уповноваженими представниками обох сторін та видатковими накладними - № 99 від 24.11.2009 р. та № 9 від 09.09.2009 року.

В Акті здачі-приймання науково-технічної продукції за договором № 47-09 від 02.12.2009 р. сторонами зазначено про сплату авансу у сумі 7200,00 грн. та про необхідність оплати суми боргу у сумі 7200,00 грн.

Позивачем не надано додаткових угод до договору або інших будь-яких документів, які свідчать про те, що сторони змінили порядок розрахунків.

З метою досудового врегулювання спору, 30.12.2009 р. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою №30/12-9 про негайну оплату залишку виконаних робіт в сумі 7 200 грн. Дана претензія, як і наступна від 16.05.2011 р. №131/01-05 залишена відповідачем без відповіді.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 331 ГК України передбачено, що за договором на створення і передачу науково-технічної продукції одна сторона (виконавець) зобов'язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (далі - НДДКР), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх. (ч. 1 ст. 331 ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об’єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об’єктивного зв’язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об’єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст.32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

Частина 2 наведеної статті містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування).

Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер.

Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.

Спеціальний характер полягає в обов’язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Позивачем надано суду оригінали (для огляду) та належним чином завірені копії спірного договору та акту здачі-приймання науково-технічної продукції та видаткових накладних, долучених до матеріалів справи, під час огляду яких встановлено наявність на зазначених документах підпису повноваджного предствника відповідача, завіреного мокрою печаткою відповідача.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з’явився, доказів, які підтверджують оплату боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог також не надав та не надіслав, також не надав суду доказів недійсності або розірвання даного договору чи оскарження його дійсності в судовому порядку.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 7 200 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченням суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Виконання позивачем всього обсягу робіт, без отримання всього обсягу оплати, передбаченої п. 2.3. Договору, на думку позивача, свідчить про зміну порядку виконання робіт, а не про зміну порядку розрахунку, у зв’язку з чим позивач вважає, що зобов’язання по сплаті спірних 7 200 грн. виникло у Відповідача з 12.08.2009 р., а з 22.08.2009 р., відповідно, воно є простроченим.

Письмових пояснень щодо незастосування позивачем п.п. 2.4,4.1 договору щодо дій відповідача по повній оплаті науково-технічної продукції позивачем не надано та не направлено.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач прострочив термін виконання свого зобов’язання, то позивач нарахував інфляційні збитки у сумі –1 288,80 грн. за період з 22.08.09 р. по 01.10.2011 р. та 3% річних у сумі –456,26 грн. за період з 21.08.09 р. по 01.10.2011 р.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи та умовами договору, письмові пояснення позивача щодо періоду нарахування не приймає до розгляду інфляційних збитків та 3% річних.

Щодо розрахунку інфляційних збитків та 3% річних, нарахованих позивачем, то судом встановлено, що позивачем невірно визначена дата, з якої починається таке нарахування, виходячи з наступного.

Згідно з п. 2.2 Договору Замовник (Відповідач) за виготовлену науково-технічну продукцію, згідно з даним Договором перераховує Виконавцю (Позивачу) 12000 грн., крім того ПДВ 20% 2400 грн., разом з ПДВ 1400 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп.

Пунктом 2.3. передбачено, що Замовник (Відповідач) з дня оформлення Договору в 10-ти денний строк перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця (Позивача) оплату та надає усі необхідні вихідні дані, після чого розпочинається робота за даним Договором.

12.08.2009 року Відповідачем на виконання зобов’язані за даним Договором було перераховано Позивачу 7 200 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку Позивача від 12.08.2009 року.

Акт здачі-приймання науково-технічної продукції за договором № 47-09 на суму 7 200,00 грн. був підписаний уповноваженими представниками обох сторін 02.12.2009 р.

У зазначеному Акті сторони також не визначили строк оплати іншої частини авансу у сумі 7200,00 грн.

Пунктом 2.4. закріплено, що при неодержанні оплати та необхідних вихідних даних в умовлений строк, Виконавець (Позивач) відповідно переносить строки виконання робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було перенесено строки виконання зазначених у договорі робіт та строків оплати; додаткової угоди про чітко визначені терміни перерахування відповідачем іншої частини оплати за виконані роботи сторонами також не підписано, у зв’язку з чим сторони самостійно змінити, на власний ризик, порядок розрахунків за отримані роботи та жодним документом (в т.ч. і акт виконаних робіт) не визначили строк оплати іншої частини боргу у сумі 7200,00 грн.

Згідно з частиною другою ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою №30/12-9 про негайну оплату залишку виконаних робіт в сумі 7 200 грн. - 30.12.2009 р., то прострочення виконання зобов’язання по оплаті 7 200 грн. у відповідача виникло лише - 08.01.2011 р., у зв’язку з чим судом здійснено перерахунок розміру інфляційних збитків та 3% річних, нарахованих позивачем.

Після перерахунку господарським судом розміру 3% річних та інфляційних збитків, нарахованих позивачем, судом встановлено, що інфляційні збитки та 3% річних підлягають задоволенню частково - у сумі 986,40 грн. та 374,01 грн. відповідно за період з 08 січня 2010 року по 01.10.2011року (за уточненим розрахунком суду).

На підставі ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст. 530, 612, 655, 692, 693 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230 ГК України, господарський суд Київської області -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “РУБІ РОЗ АГРІКОЛ КО., ЛТД” (07526, Київська область, Баришівський район, с. Морозівка, вул. Садова, 9, ідентифікаційний номер 30467889) на користь Відкритого акціонерного товариства “Черкасагропроект” (18002, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 266/1, код ЄДРПОУ 03579236) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем 7 200 (сім тисяч двісті) грн. 00 коп. основної заборгованості; 986 (дев’ятсот вісімдесят шість) грн. 40 коп. інфляційних збитків; 374 (триста сімдесят чотири) грн. 01 коп. три відсотки річних та судові витрати: державне мито у сумі 97 (дев’яносто сім) грн. 61 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 85 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписано 16.12.2011 р.