Рішення № 20460044, 20.12.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

20 грудня 2011 р. Справа 16/111/2011/5003

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Венчурна компанія "Біотехноінвест", м.Київ

до: Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук України, с.Уладівське Калинівського району Вінницької області

про стягнення 416 861,42 грн. заборгованості згідно договору про поставку товару

Головуючий суддя Нешик О.С.

Cекретар судового засідання Снігур О.О.

Представники :

позивача : ОСОБА_1 (довіреність № 26 від 28.11.2011 року)

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Венчурна компанія "Біотехноінвест" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук України про стягнення 416861,42 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору №01/10-БТІ від 29.03.2010 року щодо розрахунку за отриманий товар, з яких: 266365,12 грн. - основний борг; 39954,77 грн. - 0,5% за користування чужими коштами; 3995,48 грн. - 0,1% за користування чужими грошовими коштами та 106546,05 грн. - 40% штрафу.

Ухвалою суду від "07" листопада 2011 року порушено провадження у справі №16/111/2011/5003 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на "29" листопада 2011р.

28.11.2011 року через канцелярію суду надійшла заява №28-11/11 від 28.11.2011 року (вх.канц. № 08-46/15728/11 від 28.11.2011 року) за підписом директора відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, яка мотивована неможливістю бути присутнім в судовому засіданні в зв'язку із знаходженням останнього та головного бухгалтера у відрядженні у м.Києві.

В зв'язку з неявкою в судове засідання, 29.11.2011 року, відповідача, а також ненаданням витребуваних ухвалою суду від 07.11.2011 року документів, з метою забезпечення принципу змагальності судового процесу, розгляд справи відкладено на 20.12.2011 року.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з відсутністю клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

На визначену судом дату, 20.12.2011 року, з'явилась представник позивача, яка позов підтримала в повному обсязі, просила суд його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання, 20.12.2011 року, не з'явився, відзиву на позовну заяву та витребуваних ухвалою суду від 07.11.2011 року документів не надав, причини неявки суду не відомі.

Про місце, день і час розгляду справи останній повідомлений належним чином, що стверджується наявними в справі матеріалами, зокрема підписом представника Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України на повідомленні пошти про вручення поштового відправлення за №22422 1000627 4 (а.с.48).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

29.03.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Венчурна компанія "Біотехноінвест" (продавець) та Уладово-Люлинецькою ДСС УААН (ідент. код 00497638 - покупець) укладено договір №01/10-БТІ, відповідно до умов якого продавець взяв на себе зобов'язання продати та відвантажити за погодженими партіями продукцію (надалі - товар) у власність покупця, а покупець взяв на себе зобов'язання приймати товар і сплачувати за нього визначену грошову суму (ціну товару). Найменування товару, його кількість і ціна вказуються в додатках, специфікаціях, видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1. договору).

Постачання товару здійснюється згідно графіка поставки, що погоджується обома сторонами та зазначається у відповідних додатках, специфікаціях, видаткових накладних, відповідно до домовленості сторін (п. 2.3. договору).

Кількість, найменування (асортимент) і ціна кожної партії товару фіксуються у відповідній видатковій накладній, що видана на підставі додатку, специфікації або без неї (п.2.4. договору).

Форма оплати - безготівкова. Грошові кошти перераховуються в безготівковій формі на поточний рахунок продавця, вказаний в даному договорі (п.3.1. договору).

До договору №01/10-БТІ від 29.03.2010 року сторони уклали додатки №29/03/10/-ЗЗР від 29.03.2010 року (а.с.16), №23/04/10/-НАС від 23.04.2010 року (а.с.17), №28/04/10/-ЗЗР від 28.04.2010 року (а.с.18), якими визначили, що продавець зобов'язується продати та відвантажити, а покупець - оплатити та прийняти на умовах, передбачених договором, засоби захисту рослин та насіння кукурудзи - гібрид ЗПТК-196.

На виконання умов договору №01/10-БТІ від 29.03.2010 року та додатків до нього позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 266365,12 грн., що підтверджується видатковими накладними №60401 від 06.04.2010 року на суму 16128,00 грн. (а.с.19), №290401 від 29.04.2010 року на суму 112000,00 грн. (а.с.21), №290402 від 29.04.2010 року на суму 138237,12 грн. (а.с.23),.

Факт отримання відповідачем товару також підтверджується довіреностями на отримання товару №31 від 06.04.2010 року (а.с. 20), №54 від 29.04.2010 року (а.с.22), №55 від 29.04.2010 року (а.с.24).

Згідно договору та додатків Уладово-Люлинецька ДСС УААН повинна була повністю розрахуватись з ТОВ "Венчурна компанія "Біотехноінвест" за наступним графіком:

- за товар (засоби захисту рослин), отриманий згідно видаткової накладної №60401 від 06.04.2010 року, - до 01 жовтня 2010 року, що визначено сторонами в п.2 "Оплата товару" додатку №29/03/10/-ЗЗР від 29.03.2010 року;

- за товар (насіння кукурудзи-гібрид ЗПТК-196), отриманий згідно видаткової накладної №290401 від 29.04.2010 року, - до 01 листопада 2010 року, що визначено сторонами в п.2 "Оплата товару" додатку №23/04/10/-НАС від 23.04.2010 року;

- за товар (засоби захисту рослин), отриманий згідно видаткової накладної №290402 від 29.04.2010 року, - до 01 листопада 2010 року, що визначено сторонами в п.2 "Оплата товару" додатку №28/04/10/-ЗЗР від 28.04.2010 року.

В зв'язку з недотриманням покупцем вищезазначених строків оплати товару між Уладово-Люлинецькою дослідно-селекційною станцією Інституту цукрових буряків (ідент. код 00497638) та ТОВ "Венчурна компанія "Біотехноінвест" укладено додаткову угоду №1 від 10.05.2011 року (а.с.25), пунктами 1, 2 та 3 якої встановлені наступні графіки здійснення покупцем оплати за товар:

- 133182,56 грн. до 01.08.2011 року;

- 133182,56 грн. до 20.09.2011 року.

Однак відповідач своїх зобов'язань щодо оплати товару не виконав. Таким чином, станом на час розгляду справи в суді основна заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 266365,12 грн.

30.09.2011 року позивач направив відповідачу претензію №16 від 30.09.2011 року з вимогою погасити зазначену заборгованість шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в сумі 266365,12 грн., яка останнім залишена без задоволення.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії ТОВ "Венчурна компанія "Біотехноінвест" по передачі товару по зазначених вище накладних та дії Уладово-Люлинецької ДСС ІЦБ УААН по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення договору №01/10-БТІ від 29.03.2010 року між сторонами виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 ст. 530 ЦК України вказує, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими до суду доказами.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідач не подав до суду доказів проведення розрахунків з позивачем (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 266365,12 грн. основного боргу підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 39954,77 грн. - 0,5 % та 3995,48 грн. - 0,1% за користування чужими коштами, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Підпунктами "а", "б" пункту 3.5. договору від 29.03.2010 року сторони домовились, що відсотки за користування чужими грошовими коштами сплачуються в наступному розмірі:

а) 0,1% від несплаченої ціни товару за додатком, специфікацією (у разі її відсутності, за кожною видатковою накладною) за кожен календарний день протягом тридцяти календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем;

б) 0,5% від несплаченої ціни товару за додатком, специфікацією (у разі її відсутності, за кожною видатковою накладною) за кожен календарний день протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти днів, вказаних в підпункті "а" пункту 3.5. даного договору.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З урахуванням викладених положень Закону суд вважає, що умови пункту 3.5. договору відповідають чинному законодавству та йому не суперечать, а тому позивач має право на звернення з позовом про стягнення 0,1% та 0,5% за користування чужими грошовими коштами.

Беручи до уваги зміст пункту 3.5. даного правочину, а також те, що відповідач порушив взяте на себе зобов'язання щодо оплати товару у визначені пунктами 1, 2, 3 додаткової угоди №1 від 10.05.2011 року терміни (а саме: 133182,56 грн. до 01.08.2011 року та 133182,56 грн. до 20.09.2011 року), суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування:

0,1% від несплаченої ціни товару за кожен календарний день протягом тридцяти календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, тобто за період з 02.08.2011 року по 31.08.2011 року та з 21.09.2011 року по 20.10.2011 року;

0,5% від несплаченої ціни товару за кожен календарний день протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти днів, вказаних в підпункті "а" пункту 3.5. даного договору, тобто за період починаючи з 01.09.2011 року та 21.10.2011 року (відповідно).

Всупереч викладеному, з розрахунків ціни позову вбачається, що позивачем невірно дано тлумачення змісту пункту 3.5. укладеного між сторонами договору від 29.03.2010 року, внаслідок чого зроблені помилки у визначенні періодів нарахування зазначених сум (зокрема, безпідставно нараховано 0,5% за користування чужими грошовими коштами за період з 02.08.2011 року по 31.08.2011 року).

З урахуванням вище зроблених висновків, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 0,1% за користування чужими грошовими коштами за період з 21.09.2011 року по 20.10.2011 року (30 днів) в сумі 3995,48 грн. та 0,5% за користування чужими грошовими коштами за період з 01.09.2011 року по 01.10.2011 року (31 день) в сумі 20643,30 грн., а тому позов в цих частинах підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 40% штрафу в сумі 106546,05 грн.

Досліджуючи правомірність заявленої вимоги, проаналізувавши положення законодавства, суд дійшов висновку, що згідно частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 217 ГК України передбачені такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено: "У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)".

Пунктом 1.4. додаткової угоди №1 від 10.05.2011 року сторони визначили, що у разі прострочення оплати за отриманий товар та невиконання обов'язку, що передбачений пунктами 2 (оплата товару) додатків №29/03/10/-ЗЗР, №23/04/10/-НАС, №28/04/10/-ЗЗР покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 40% від вартості несплаченого товару.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 40% штрафу на підставі пункту 1.4. додаткової угоди №1 від 10.05.2011 року відповідають діючому законодавству.

Враховуючи, що відповідач порушив обов'язок щодо оплати товари в сумі 266365,12 грн. в строки, визначені пунктами 2 додатків №29/03/10/-ЗЗР від 29.03.2010 року, №23/04/10/-НАС від 23.04.2010 року та №28/04/10/-ЗЗР від 28.04.2010 року, суд вважає, що позов в частині стягнення 40% штрафу в розмірі 106546,05 грн. підлягає задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, 40% штрафу; 0,1% за користування чужими грошовими коштами та 0,5% за користування чужими грошовими коштами; в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з урахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення 0,5% за користування чужими грошовими коштами за період з 02.08.2011 року по 31.08.2011 року.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.49 ГПК України.

Також, оглянувши спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що одержаний судом за електронним запитом №11650297 від 07.11.2011 року, суд дійшов висновку, що вірним найменуванням відповідача є Уладово-Люлинецька дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (ідент. код 00497638).

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Відповідачем у справі вважати Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (22422 Вінницька обл., Калинівський район, с.Уладівське, вул.Радянська, ідент. код 00497638) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Венчурна компанія "Біотехноінвест" (03040 м.Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 96; ідент. код 35509315) 266365,12 грн. основного боргу; 3995,48 грн. - 0,1% за користування чужими грошовими коштами; 20643,30 грн. - 0,5% за користування чужими грошовими коштами; 106546,05 грн. - 40% штрафу; 3975,50 грн. відшкодування витрат, повязаних зі сплатою державного мита та 225,07 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забез6печення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Нешик О.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано 30 грудня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу - Уладово-Люлинецькій дослідно-селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (22422 Вінницька обл., Калинівський район, с.Уладівське, вул.Радянська) - з повідомленням