Рішення № 20460040, 27.12.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

27 грудня 2011 р. Справа 13/189/2011/5003

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Поцалюк Н.В.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1)

до: приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" (код ЄДРПОУ 04527885, 24434, Вінницька область, Бершадський район, с. Тирлівка, вул. Леніна, 1)

про стягнення 48 001,5 грн.

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_2, - за довіреністю

від відповідача: Христич А. П. - керівник

ВСТАНОВИВ :

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 02.12.2011 року звернувся в господарський суд Вінницької області з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" про стягнення 48 001,5 грн., з яких : 39000 грн. - основного боргу, 5581,26 грн. - пені, 1080,24 грн. - 3% річних та 2340 грн. - інфляційні втрати.

Позов обґрунтовано наступним. 19.11.2010 року між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та приватним сільськогосподарським підприємством "Обрій" укладено договір № 7 про виконання робіт, відповідно до якого позивач виконав роботи по копанню цукрового буряка загальною вартістю робіт 39000 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість та нарахування пені, 3% річних й інфляційних втрат. Зазначені обставини й стали підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 05.12.2011 р. порушено провадження у справі № 13/189/2011/5003 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 14.12.2011 року.

14.12.2011 року за вх. № 08-46/16720/11 від відповідача надійшло заперечення на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. До часу розгляду справи в суді, відповідачем погашено заборгованість в повному обсязі, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків. Позивач по даний час не заявляв про необхідність термінового погашення заборгованості ні в усній ні в письмовій формі. Зокрема, позивачем не було пред'явлено листа вимоги виконання зобов'язання чи претензії, що передбачається ст. 6 ГПК України. Також відповідач зазначає, що згідно договору підряду № 7 ризики та відповідальність сторін по даному договору покладені тільки на замовника і відсутня будь-яка відповідальність виконавця, що неприпустимо з огляду рівноправності сторін у договорі та ч.3 ст. 626 ЦК України. Окрім того, проведений розрахунок пені та штрафних санкцій є необґрунтованим, оскільки позивач двояко трактує п. 4.4 договору, який не дає чіткого поняття щодо нарахування пені чи 0,3 % чи подвійної облікової ставки НБУ. Позивач не зазначає з яких підстав для розрахунку пені ним було взято саме подвійну облікову ставку НБУ, а не 0,3 % за кожен день прострочення. До того ж позивачем не надано доказів щодо інфляційних втрат та незрозуміло застосування штрафних санкцій в розмірі 3 % річних, адже позивач застосовує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

В зв'язку неявкою представників сторін, неподання ними витребуваних доказів та з огляду на заяву позивача про відкладення розгляду справи, ухвалою суду від 14.12.2011 року було відкладено слухання на 27.12.2011 року.

На визначену дату з'явилися представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідачем після порушення провадження у справі повністю сплачено суму основного боргу у розмірі 39000 грн., водночас надавши заяву з проханням припинити провадження у справі в цій частині. Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій - позовні вимоги в цій частині залишились незмінними. Представник відповідача зазначив, що сплатив суму основного боргу після порушення провадження по справі і заперечив проти розміру пені.

При розгляді справи судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

19.11.2010 року між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (виконавець) та приватним сільськогосподарським підприємством "Обрій" (замовник) укладено договір № 7 на виконання робіт. Договором передбачено наступне: предметом договору є надання виконавцем послуг по обробітку землі, збиранню трав, кукурудзи на силос, збирання цукрового буряка на площах замовника з використанням вітчизняної техніки, яка є власністю виконавця (п.1); виконавець зобов'язується провести обробіток землі, збирання трав, кукурудзи на силос, збирання цукрового буряка у відповідності з вимогами на площах замовника (вид робіт - копка цукрового буряка; площа - 32,5 га) (п.2.1); замовник зобов'язується в день закінчення виконавцем робіт оформити акт виконаних робіт з зазначенням обсягів виконаних робіт, що належить виконавцю за надані послуги, підписати уповноваженими на це особами та скріпити печаткою (п.2.9); замовник сплачує виконавцю за виконану роботу грішми, а саме : види робіт - копка цукрового буряка; одиниця виміру - га; об'єм виконаних робіт - 32,5 га; ціна - 1200 грн.; сума всього - 39000 грн.. (п. 3.1); за бажанням виконавця грошова форма оплати може бути замінена на товарну (п.3.2); замовник сплачує вартість наданих послуг в термін до 29 грудня 2010 року (п. 3.3); при несвоєчасному розрахунку замовник зобов'язаний оплатити виконавцю пеню в розмірі 0,3% за кожний день прострочення, але не більше розміру подвійної облікової ставки Національного банку України (п. 4.4).

На виконання умов договору позивач надав послуги по копці цукрового буряка, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9 від 25.11.2011 року, який складено, підписано та скріплено печатками позивача та відповідача. В акті представники ПСП "Обрій" та СПД ОСОБА_1 погодили, що виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) по договору № 7 : послуги по поверхневому обробітку ґрунту (копка цукрового буряка, 32,5 га); загальна вартість робіт 39000 грн. (ПДВ немає). Також сторони вказали в акті, що претензій по якості виконаних робіт одна до одної не мають.

З позову вбачається, що виконання робіт за договором проводилось технікою, яке є власністю виконавця, а саме ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серія НОМЕР_2 від 25.11.2006 року, в якому зазначено найменування машини : комбайн бурякозбиральний; марка - Матрот М-41, рік випуску - 1998; заводський номер - НОМЕР_3; номер двигуна - НОМЕР_4.

Після порушення провадження у справі, відповідач оплатив заборгованість у сумі 39000 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами від 08.12.2011 року на суму 10000 грн., від 09.12.2011 року на суму 10000 грн., від 10.12.2011 року на суму 10000 грн., від 12.12.2011 року на суму 5856 грн. та від 12.12.2011 року на суму 3144 грн.. Вказані видаткові ордери підписані керівником та головним бухгалтером ПСП "Обрій" в яких зазначено про видачу коштів СПД ОСОБА_1 за виконані роботи (погашення боргу).

Також факт погашення боргу у розмірі 39000 грн., сторони погодили обопільно підписаним актом звірки взаєморозрахунків станом на 12.12.2011 року.

Станом на 02.12.2011 р. (день звернення з позовом до суду) основний борг складав 39000 грн..

Відповідачем повністю погашено суму основного боргу в розмірі 39000 грн., що підтверджується вказаними вище касовими ордерами, актом звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що 3 % річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Окрім того, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши в сукупності докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 19.11.2010 року був укладений договір № 7 на виконання робіт, відповідно до якого позивач надав відповідачу послуги щодо копки цукрового буряка на площі 32,5 га, загальною вартістю виконаних робіт у сумі 39000 грн.. Відповідачем після звернення позивача до суду, повністю погашено суму основного боргу в розмірі 39000 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами від 08.12.2011 року на суму 10000 грн., від 09.12.2011 року на суму 10000 грн., від 10.12.2011 року на суму 10000 грн., від 12.12.2011 року на суму 5856 грн., від 12.12.2011 року на суму 3144 грн. та обопільно підписаним актом звірки взаєморозрахунків станом на 12.12.2011 року.

За таких обставин провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 39000 грн., підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в звязку з відсутністю предмету спору.

Також як вбачається з позову, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 5581,26 грн. за період з 29 по 31 грудня 2010 р. та з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року; інфляційні нарахування у розмірі 2340,00 грн. за період з січня 2011 року по вересень 2011 року та 1080,24 грн. - 3% річних за період з 29.12.2009 по 31.12.2009 року та з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року.

Оскільки відповідач не провів розрахунок за договором у встановлений п. 3.3 договору термін (до 29 грудня 2010 року), а розрахувався за виконані роботи після звернення позивача до суду, то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення вимоги про стягнення з нього на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних.

Разом з тим, щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних, згідно розрахунку, який вказано у позові, то вони підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом (Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Держкомстату від 27.07.2007р. №265) і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін"). На цьому, зокрема, наголошує Вищий господарський суд України в постанові від 15.09.2010 року у справі № 11/14-10.

Згідно проведеного судом підрахунку (порядок проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій затверджений листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97) загальний розмір інфляційних нарахувань за вказаний вище період становить 2301,00 грн.. Зокрема, інфляційні втрати за січень 2011 року становлять 390 грн., тоді як у позові зазначено 429 грн..

Також як вбачається з розрахунку 3% річних, позивачем зазначено період з 29.12.2009 по 31.12.2009 року, тоді як необхідно зазначити з 30.12.2010 року по 31.12.2010 року, тобто починаючи з дня прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до проведеного судом підрахунку (порядок проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій затверджений листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97) розмір 3% річних за період з 30.12.2010 по 31.12.2010 року становить 6,41 грн. та за період 01.01.2011 року по 30.11.2011 року складає 1070,63 грн..

Таким чином, з урахуванням наведеного, з відповідача слід стягнути 2301,00 грн. - інфляційні втрати за період з січня 2011 року по вересень 2011 року та 1077,04 грн. - 3% річних за період з 30.12.2010 по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року.

При вирішенні вимоги про стягнення пені суд виходив з наступного.

Пунктом 4.4 договору сторони визначили, що при несвоєчасному розрахунку замовник зобов'язаний оплатити виконавцю пеню в розмірі 0,3% за кожний день прострочення, але не більше розміру подвійної облікової ставки Національного банку України. Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Позивачем проведено нарахування із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України. Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до якого: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1); розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3). Отже, при визначені розміру пені за невиконання грошових зобов'язань пріоритет мають норми Закону, а не положення договору.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Відповідно до п. 2 ст.551 ЦУ України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня нараховується протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконане. Оскільки умовами договору передбачено, що замовник сплачує вартість наданих послуг в термін до 29 грудня 2010 року, в зв'язку з чим нарахування пені слід здійснювати починаючи з 30.12.2010 року по 30.06.2011 року.

Таким чином, згідно проведеного судом підрахунку (порядок проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій затверджений листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97) розмір пені за період з 30.12.2010 р. по 30.06.2011 р. із суми боргу 39000 грн. становить 3030,78 грн., яка і підлягає задоволенню.

У п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/609 "Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України") зазначається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, міститься в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката суду надано завірені копії свідоцтва № 282 від 20.05.1996 року про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я ОСОБА_4, договір з СПД ОСОБА_1 про надання адвокатом ОСОБА_4 адвокатських (юридичних) послуг (надання правової допомоги) б/н від 19.11.2011 р. у спорі, що виник з ПСП "Обрій", платіжне доручення № 07 від 12.12.2011 року з якої вбачається, що адвокатом ОСОБА_4 отримано від СПД ОСОБА_1 4800,00 грн. за адвокатські послуги згідно договору від 19.11.2011 року.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката є правомірними та підлягають задоволенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 49 ГПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 39000 грн..

3. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" (код ЄДРПОУ 04527885, 24434, Вінницька область, Бершадський район, с. Тирлівка, вул. Леніна, 1) на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_5 у ВФ ПАТ КБ "Хрещатик", МФО 302786) 3030,78 грн. пені, інфляційні втрати в сумі 2301,00 грн., 3% річних у сумі 1077,04 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4540,74 грн. та витрати на сплату судового збору у сумі 1335,26 грн..

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 30 грудня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи