Рішення № 20459818, 13.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2011 р. Справа № 5023/9211/11

вх. № 9211/11

Суддя господарського суду Шатерніков М.І.

при секретарі судовогозасідання Вишневський О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 1-40/27-15 від 30.12.2010 року

3-ї особи <Текст >відповідача - не з*явився 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом", м. Харків 3-я особа <Текст >

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 79416,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 6/09, укладеним між сторонами 01.06.2009 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 79416,09 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором оренди щодо оплати комунальних послуг. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2011р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 5023/9211/11 та розгляд справи призначено на 16.11.2011р. о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.11.2011р. розгляд справи № 5023/9211/11 за вищевказаним позовом було відкладено на 29.11.2011р. о 12:00 год., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

У судовому засіданні, яке відбулося 29 листопада 2011 року, було оголошено перерву до 13 грудня 2011 року о 10:30.

29.11.2011р., після судового засідання, від позивача до канцелярії господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 79416,09 грн., з яких 26282,52 грн. - сума основного боргу, 47965,60 грн. - пеня, 1428,19 грн. - 3% річних та 3739,78 грн. - сума інфляційних витрат. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача про уточнення позовних вимог як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству і продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Представник позивача у судовому засіданні наполягає на задоволенні уточнених позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 червня 2009 р. між Відкритим акціонерним товариством "Турбоатом" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 6/09, відповідно до умов якого позивач надав в оренду відповідачу нежитлове приміщення загальною площею 404,0 кв.м., розташованого за адресою - АДРЕСА_1.

На підставі акту приймання - передачі орендованого нежилого приміщення від 01 червня 2009 р. орендодавець передав, а орендар прийняв нежиле приміщення площею 404,0 кв.м., розташоване на першому і других поверхах їдальні другої площадки ТОВ "Турбоатом", за адресою АДРЕСА_1.

У зв'язку з використанням орендованого приміщення у господарській діяльності, 01.09.2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Турбоатом" (позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем) було укладено договір № 2/9 про компенсацію комунальних послуг.

Відповідно до п.1.1 договору позивач по справі зобов'язався надавати відповідачу комунальні послуги, пов'язані з орендою приміщення загальною площею 404,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач в свою чергу взяв на себе зобов'язання оплачувати всі витрати по комунальним послугам, наданим позивачем у відповідності до умов договору.

Відповідно до п. 2.2.9, договору № 2/9, відповідач зобов'язався не пізніше 15 числа місяця, наступного після звітним, вносити плату на рахунок позивача за комунальні послуги. Якщо позивач несе додаткові витрати з оплати комунальних послуг або експлуатації приміщення, пов'язаних з особливостями діяльності відповідача, останній сплачує ці витрати повністю.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом всього терміну дії договору № 2/9 від 01.09.2009 р. належним чином виконував взяті на себе зобов'язання з надання комунальних послуг, однак, в порушення умов договору відповідач не відшкодував позивачу суму комунальних витрат за період з листопада 2009 р. по січень 2010 р., в зв'язку з чим згідно розрахунку позивача, наявного в матеріалах справи, заборгованість відповідача перед позивачем за комунальні послуги склала 26282,52 грн.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача в частині стягнення заборгованості з комунальних послуг за період з листопада 2009 р. по січень 2010 р. у розмірі 26282,52 грн., правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Так, відповідно до п. 2.2.10 договору, при несвоєчасному здійсненні оплати за комунальні послуги, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За прострочення внесення комунальних платежів позивач нарахував відповідачу пеню за період з 31.10.2010 р. по 31.10.2011 р. у розмірі 47965,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, наданий позивачем розрахунок пені не відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Таким чином, за неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань по зазначеному договору відповідач зобовязаний сплатити пеню, нарахування якої припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, яка фактично складає 24048,50 гривень.

Для наявності правових підстав нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання у строк понад шість місяців, в договорі сторонами повинно бути обумовлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання не припиняється (продовжується) через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Будь-яких умов щодо нарахування штрафних санкцій за межами встановленого частиною 6 статті 232 ГК України строку, спірний договір не містить.

Розрахунок пені, зроблений позивачем перевірено судом, з урахуванням вимог діючого законодавства України.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку про стягнення з відповідача пені у сумі 24048,50 грн.

В решті заявленої вимоги щодо стягнення пені у сумі 23917,10 грн. слід відмовити у задоволенні, як зайво нарахованої.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 3739,00 грн., та 3% річних, сума яких складає 1428,19 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на першого відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 554,98 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 164,90 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

<Текст >

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву позивача про уточнення позовних вимог (вх. 24002) до розгляду.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, іднт. номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" (61037, м. Харків, пр. Московський,199, п/р 260052371 у ПАТ "Мегабанк" м. Харкова, МФО 351629, ідент. код 05762269) 26282,52 грн. заборгованості, 24048,50 грн. пені, 3739,00 грн. інфляційних витрат, 1428,19 грн. - 3% річних, 554,98 грн. державного мита та 164,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 23917,10 грн. пені в задоволенні позову відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Шатерніков М.І.

Повний текст судового рішення підписано 19.12.2011 року.