Рішення № 20459720, 22.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.11 Справа № 13/5009/6992/11-30/5009/6992/11

Суддя Кагітіна Л.П.

за позовом Концерну “Міські теплові мережі”(69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (69065, м.Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А)

до відповідача-1: Приватного підприємця ОСОБА_1 (69106, АДРЕСА_1)

до відповідача-2: Приватного підприємця ОСОБА_2 (69054, АДРЕСА_2)

про стягнення 4378,55 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність № 16/27 від 04.01.2011р.;

від відповідача-1: ОСОБА_1.(особисто), паспорт серії НОМЕР_3 від 02.07.1996р.;

від відповідача-2: не зявився

Концерн «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі»Ленінського району звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 та приватного підприємця ОСОБА_2 4378,55 грн. заборгованості за договором № 100784 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2006р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 11, 15, 16, 96, 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 232, 258, 276 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору. Вказує, що поставлена ним на виконання умов договору теплова енергія за грудень та за період з січня по вересень 2011 року, включно, оплачена частково, що призвело до утворення за відповідачами заборгованості перед позивачем в сумі 4378,55 грн.

Ухвалою господарського суду від 01.11.2011 р. порушено провадження у справі № 13/5009/6992/11 та призначено до розгляду на 01.12.2011 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., через тривалу хворобу судді Серкіза В.Г., справу № 13/5009/6992/11 передано на розгляд судді Кагітіній Л.П. Ухвалою від 01.12.2011р. справу № 13/5009/6992/11 прийнято до свого провадження суддею Кагітіною Л.П. Справі присвоєно номер № 13/5009/6992/11-30/5009/6992/11. Розгляд справи розпочато заново.

За клопотанням представника позивача та відповідача-1 розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач-1 у судовому засіданні 22.12.2011р. усно зазначив, що отримуючи рахунки за теплову енергію, сплачував Ѕ частину нарахованої суми, тобто свою частку.

Відповідач-2 у судове засідання 22.12.2011р. не зявився, відзив та інші витребувані ухвалою суду документи не надав, про причини неявки суд не повідомив.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 01.11.2011 р. про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 01.12.2011 р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 03.11.2011 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст.87 ГПК України, і за місяць до дати слухання. Відповідачу кореспонденція направлена на адресу, зазначену у позовній заяві: 69054, АДРЕСА_2 (ця ж адреса вказана самим відповідачем у договорі купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді № 100784 від 01.12.2006р.).

Виходячи з приписів Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом ВГСУ № 75 від 10.12.2002р., якщо підприємством поштового звязку не розшуканий адресат, кореспонденція повертається відправникові, у разі наявності в матеріалах справи ще однієї адреси, листа із ухвалою (або будь-яким процесуальним документом) перенаправляють за цією адресою. В іншому випадку процесуальний документ із конвертом приєднують до матеріалів справи з метою запобігання тотожних випадків. В даному випадку відправлена господарським судом Запорізької області ухвала про прийняття справи до свого провадження від 01.12.2011р. на адресу відповідача-2 у звязку із незнаходженням адресата до господарського суду не поверталася.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи належного повідомлення відповідача-2 про дату, місце і час розгляду справи № 13/5009/6992/11-30/5009/6992/11.

До того ж , присутній в судовому засіданні відповідач-1 поставив до відома суд, що відповідач-2 знає про судове засідання та по можливості буде сплачувати заборгованість.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.12.2011р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2006р. між Концерном «Міські теплові мережі»в особі Філії концерну «Міські теплові мережі»Ленінського району (Теплопостачальною організацією, позивачем у справі) та приватними підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Споживачем, відповідачем-1,2, відповідно, у справі) було укладено договір № 100784 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, (надалі Договір), за умовами якого Теплопостачальна організація зобовязалася відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобовязався сплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в терміни та в порядку, встановленому умовами цього договору та додатками до Договору, що є невідємними його частинами (п. 1.1 Договору).

Постачання теплової енергії до Договору здійснювалось на нежитлове приміщення за наступною адресою: АДРЕСА_3.

Відповідач-1 та відповідач-2 володіють вищезгаданим приміщенням по Ѕ частки приміщення, тобто кожна із сторін відповідає згідно діючого законодавства за свою частку власності.

Згідно з п. 3.2.6 Договору Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

В пункті 3.2.10 Договору вказано, що Споживач зобовязується письмово сповіщати Теплопостачальну організацію про продаж власного приміщення, розірвання договору оренди, зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів, керівника, статусу платника податків, тощо, а також про зміну орендаторів приміщень та балансової належності теплових мереж Споживача (Субспоживача) не пізніше 5 днів з моменту настання зазначений подій.

Відповідно до п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3 Договору сторонами встановлено, що підставою для розрахунків Споживача с Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

За визначенням п. 6.4 Договору Споживач зобовязаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію, споживач має право робити передоплату.

Згідно з п. 6.7 Договору Споживач з 10 по 20 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації, за адресою: вул. Щаслива, буд. 2а, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Підпунктом 6.6.1 Договору визначено, що отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі пяти днів з дати отримання. Датою отримання вважається: при отриманні нарочним дата вручення представнику Споживача, при направленні рекомендованим листом дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового перебігу документа (по місту 3 дні, по області 5 днів, по Україні 7 днів).

Відповідно до п. 6.6.2 Договору, у разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачами, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений у ньому розрахунковий період.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що цей договір набирає чинності з 01.12.2006р. і діє до 01.12.2007р.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про його розірвання (п. 10.4 Договору).

Як вказує позивач і підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі теплової енергії, ним в грудні 2010р. та в період з січня 2011р. по вересень 2011 року відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 4747,56 грн.:

2010 рік: грудень - 880,52 грн.;

2011 рік: січень - 867,38 грн., лютий - 843,61 грн., березень - 1021,50 грн., квітень -307,81 грн., травень - 78,05 грн., червень - 268,48 грн., липень та серпень - 78,05 грн., вересень 324,11 грн.

Акти приймання-передачі та відповідні рахунки направлені кожному споживачу.

За доводами позивача, всупереч з умовами договору відповідачі підписані акти виконаних робіт на адресу Теплопостачальної організації не направляли, заперечень щодо причин їх не підписання не надавали.

За твердженням позивача, за відповідачами за поставлену теплову енергію в гарячій воді розрахувався частково, сума заборгованості на час подання позову складала 4378,55 грн.

Проте, в судовому засіданні суду 22.12.2011р. представник позивача надав уточнений розрахунок та пояснення по справі, в яких позивач зазначає, що відповідач-1, отримуючи рахунки за теплову енергію, сплачував Ѕ даних рахунків, тобто сплачував свою частку. Вказує, що станом на 01.10.2011р. частина заборгованості відповідача-1 складала 134,91 грн., яку останній сплатив 14.11.2011р. (тобто після порушення провадження у справі). Повідомив, що відповідач -2 до теперішнього часу заборгованість за відпущену теплову енергію сплатив частково, а саме 21.11.2011р. у розмірі 1650,00 грн. Однак, у звязку із не зазначенням у платіжному дорученні призначення платежу, вищевказана оплата зарахована як погашення заборгованості за теплову енергію у минулі періоди. Вказує, що несплаченою залишилась заборгованість у розмірі 2593,64, і яка виникла за періоди: з липня 2010р. по грудень 2010р., з січня 2011р. по вересень 2011р.

Просить стягнути тільки з відповідача-2 основну заборгованість у розмірі 2593,64 грн., 102,00 державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

При цьому, як вбачається з уточненого розрахунку та пояснень до нього, а також наданих в обґрунтування доказів, позивач надав в судове засідання 22.12.2011р. розрахунок заборгованості, яка виникла за періоди: з липня 2010р. по грудень 2010р., з січня 2011р. по вересень 2011р. Проте, згідно змісту позовної заяви позивачем заявлено до стягнення заборгованості за грудень 2010р. та за період з січня 2011р. по вересень 2011р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Однак, суд зазначає, що письмові уточнення по справі, надані позивачем в судове засідання 22.12.2011р., не є зменшенням позовних вимог в розумінні ст. 22 ГПК України, оскільки не заявлені в установленому порядку, а отже судом не приймаються.

Відтак, судом розглядаються позовні вимоги, викладені в позовній заяві за № 2061-ю від 28.10.11р., якими позивач просить стягнути з відповідачів на його користь 4378,55 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), згідно з якою господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 540 ЦК України, якщо у зобовязанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обовязок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Зобовязання, у яких беруть участь не один, а кілька боржників або кредиторів, дістали назви зобовязань із множинністю осіб. Зазвичай зобовязання з множинністю осіб є частковими. В таких зобовязаннях кожний з кредиторів має право вимагати виконання, а кожний з боржників зобовязаний виконати зобовязання у відповідній частці, причому частки передбачаються рівними, якщо інше прямо не встановлено законом або договором.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за грудень 2010р. та за період з січня по вересень 2011 року, включно, позивач поставив споживачам теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 4747,56 грн., у звязку з чим останньому до сплати було виставлено відповідні рахунки.

Доказом направлення відповідачам ( кожному окремо) зазначених вище рахунків та актів є наявні в матеріалах справи Реєстри відправлення листів з повідомленням за спірний період.

У встановлений п. 6.6.1 Договору строк (протягом 5 днів з дати отримання) відповідачі належним чином оформлені Акти на виконання послуг з постачання теплової енергії Теплопостачальній організації не повернули, письмових нормативно обґрунтованих заперечень до Актів на адресу позивача не направили. В силу умов п. 6.7.2 Договору необґрунтована відмова від підпису Акту не звільняє споживачів від сплати за надані послуги з постачання теплової енергії у вказані в Договорі строки.

Матеріали справи свідчать, що відповідачі свої зобовязання щодо оплати отриманої у спірний період теплової енергії, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином своєчасно не виконали, внаслідок чого у них утворилася заборгованість за Договором в сумі 4378,55 грн.

Як вже зазначалося, відповідач-1 та відповідач-2 володіють приміщенням по Ѕ частки цього приміщення, тобто кожна із сторін відповідає згідно діючого законодавства за свою частку власності.

При звірянні розрахунків, позивачем виявлено, що відповідач-1 у справі ОСОБА_1, отримуючи рахунки за теплову енергію, сплачував Ѕ даних рахунків, станом на 01.10.2011р. заборгованість відповідача-1 складала 134,91 грн., яку останній сплатив 14.11.2011р. (тобто після порушення провадження у справі), про що надано квитанції про сплату відповідачем-1 заборгованості.

Отже, оскільки, відповідач -1 суму заборгованості в розмірі 134,91 грн. сплатив після порушення провадження у справі, тому провадження у справі в цій частині відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України припиняється у звязку з відсутністю предмету спору, а в іншій частині позовні вимоги щодо цього відповідача слід вважати безпідставними.

За доводами позивача, відповідач-2 ОСОБА_2 свою частку заборгованості не сплатив, заборгованість відповідача-2 за Договором у спірний період на час подання позову становить Ѕ від загальної суми позовних вимог, а саме 2593,71 грн.

Проте, як свідчать надані позивачем матеріали справи, за відповідачем-2 за грудень 2010р. та за період з січня по вересень 2011р. рахується заборгованість в розмірі 2373,79грн., яка підлягає стягненню. Перерахована відповідачем 21.11.2011р. сума 1650 грн. правомірно зарахована позивачем як погашення заборгованості за теплову енергію за минулі періоди у відповідності до п.6.6 договору, оскільки в платіжному дорученні чітко не визначено призначення платежу.

Приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач-2 не довів належними доказами відсутність за ним заборгованості за вищезазначений період або її погашення.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі»в особі Філії концерну «Міські теплові мережі»Ленінського району м. Запоріжжя до приватного підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 (69054, АДРЕСА_2; ідент. номер № НОМЕР_1; розрахункові рахунки не відомі) на користь Концерну «Міські теплові мережі»(69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 в Філії Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 2373 (дві тисячі триста сімдесят три) грн. 79 коп. основного боргу, 55 (пятдесят пять) грн. 70 коп. державного мита та 127 (сто двадцять сім) грн. 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (69106, АДРЕСА_1; ідент. номер № НОМЕР_2; розрахункові рахунки не відомі) на користь Концерну «Міські теплові мережі»(69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 в Філії Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 46 (сорок шість) грн. 30 коп. державного мита та 108 (сто вісім) грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 (69106, АДРЕСА_1) 134 (сто тридцять чотири) грн. 90 коп. провадження у справі припинити.

В решті заявлених позовних вимог до приватного підприємця ОСОБА_2 та приватного підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 27.12.2011р.

27.12.2011