Рішення № 20459691, 20.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.11 Справа № 19/153/09-7/163/10-31/5009/6756/11-8/5009/6756/11

Суддя Попова І.А.

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Запоріжвогнетрив”, м. Запоріжжя;

до відповідача 1 - Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя;

до відповідача 2 Фонду державного майна України, м. Київ

про визнання права власності

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача ОСОБА_1, дов. № 18-30 від 15.04.2011 р.

Відповідача-1 ОСОБА_2, дов. № 08-45/0133 від 20.01.2011 р.

Відповідача-2 ОСОБА_3, дов. № 128 від 15.02.2011 р.

Заявлено позовні вимоги про визнання права власності на гуртожиток по вул. Історичній, 37 в м. Запоріжжя.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2011 р. касаційну скаргу Фонду державного майна України задоволено. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.05.2011 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 04.04.2011 р. скасовано, справу направлено до господарського суду Запорізької області на новий розгляд та згідно зі ст. 2-1 ГПК України призначено судді Хуторному В.М. У звязку з здійсненням суддею Хуторним В.М. самовідводу в порядку ст.. 20 ГПК України справу передано на розгляд судді Поповій І.А. відповідно до ст.. 2-1 ГПК України. Справу прийнято до провадження, присвоєно номер № 19/153/09-7/163/10-31/5009/6756/11-8/5009/6756/11 та призначено до розгляду в судовому засіданні 20.12.2011 р.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 20.12.2011 р.

Позивач підтримує позовні вимоги з підстав, викладених у позові та поясненнях від 19.12.2011 р., відповідно до ст. 319, 321, 328, 391, 392 ЦК України. В обґрунтування вимог вказує, що рішенням виконкому Запорізької міської ради депутатів трудящих від 31.12.1974р. №548 затверджений Акт державного приймання в експлуатацію гуртожитку на 640 міст по вул. Історичній, 37. Даний гуртожиток (будівельний номер № 1 по вул. Історичній) передано на баланс ЖКВ Вогнетривкого заводу авізо від 14.02.1975 р. № 332 балансовою вартістю 906000 руб. Рішенням виконкому Запорізької міської ради народних депутатів від 16.11.1990р. №465 визнана належність 73х житлових будинків Запорізькому вогнетривкому заводу, серед яких під №42 у Додатку до цього рішення значиться і спірний гуртожиток. Таким чином, з моменту будівництва та введення в експлуатацію гуртожиток був переданий Запорізькому вогнетривкому заводу. В подальшому спірний гуртожиток приватизований ВАТ “Запоріжвогнетрив”, правонаступником Запорізького вогнетривкого заводу, у складі цілісного майнового комплексу державного підприємства. Згідно з Указом Президента України від 15.06.1993р. №210/93 “Про корпоратизацію підприємств” засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном; центральні органи державної виконавчої влади; інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації. Як зазначено у п.10 цього Указу, відповідальність за проведення корпоратизації підприємств покладається на керівників органів, уповноважених управляти майном, що перебуває у загальнодержавній власності: центральних органів державної виконавчої влади, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів та Представників Президента України в областях. Указом Президента України від 21.02.1994р. №61/94 “Про додаткові заходи щодо делегування Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській обласним державним адміністраціям повноважень щодо управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності” у порядку експерименту делеговано Запорізькій обласній державній адміністрації деякі повноваження центральних органів державної виконавчої влади щодо управління майном, яке перебуває у загальнодержавній власності, у тому числі виступати у процесі корпоратизації засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються на базі загальнодержавної власності. Розпорядженням голови Запорізької обласної ради народних депутатів від 29.11.1994р. №212-р “Про призначення комісії з корпоратизації та комісії з інвентаризації Запорізького вогнетривкого заводу” відповідно до Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою КМУ від 05.07.1993р. №508, призначена комісія з корпоратизації Запорізького вогнетривкого заводу. Вказаним розпорядженням комісії з корпоратизації доручалось підготувати і подати до виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу, проект статуту відкритого акціонерного товариства, проект плану розміщення акцій. Цим же розпорядженням затверджена комісія з інвентаризації майна Запорізького вогнетривкого заводу. Пунктом 11 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою КМУ від 05.07.1993р. №508, встановлено, що акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, і статут відкритого акціонерного товариства затверджуються засновником. У разі виявлення невідповідності зазначених документів вимогам цього Положення, інших актів чинного законодавства засновник вносить до них необхідні зміни і доповнення. 30.12.1994р. заступником голови Запорізької обласної ради народних депутатів по роботі виконавчих органів затверджений Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу. Як зазначено в Акті оцінки, оціночна вартість майна згідно з передаточним балансом і документацією про результати інвентаризації становить: - вартість цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу станом на 01.12.1994р. складає 150041 млн. крб. (пункт 11 Акту); - вилучено вартості майна, всього 4036 млн. крб.. (пункт 12 Акту), у тому числі: для якого встановлені пільги 0 млн. крб.; для якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації 3437 млн. крб.; державний житловий фонд 12 млн. крб.; обєкти , які не підлягають приватизації - 587 млн. крб.; кошти на валютних рахунках 0 млн. крб.; - нематеріальні активи, які не відображені в балансі (експертна оцінка) 5 млн. крб.. (пункт 15 Акту); - вартість майна, що підлягає приватизації 146010 млн. крб. (пункт 16 Акту); - розмір статутного фонду акціонерного товариства 146010 млн. крб. (пункт 17 Акту). До цього Акту додана Відомість розшифровки пункту 12 Акту, в якому міститься перелік державного житлового фонду. В ньому відсутній житловий будинок №37 по вул. Історичній у м. Запоріжжі. Проте цей будинок значиться у Інвентаризаційному опису основних засобів Запорізького вогнетривкого заводу від 13.12.1994р. під №90, інвентарний номер 80000094, за фактичною вартістю 915288 крб. Таким чином, спірний гуртожиток увійшов до статутного фонду акціонерного товариства. Розпорядженням голови Запорізької обласної ради народних депутатів від 27.02.1995р. №77-р “Про перетворення Запорізького вогнетривкого заводу у відкрите акціонерне товариство” Запорізький вогнетривкий завод перетворений у відкрите акціонерне товариство “Запоріжвогнетрив”. 29.03.1995р. засновник (виконком Запорізької обласної ради народних депутатів) передав Державному органу приватизації (Фонду державного майна України) документи ВАТ “Запоріжвогнетрив”, про що сторонами складений акт прийому-передачі. Серед цих документів значаться, зокрема, спірний Акт оцінки, Статут ВАТ “Запоріжвогнетрив”, План розміщення акцій. У пункті 5 розділу III Плану розміщення акцій ВАТ “Запоріжвогнетрив” зазначений перелік обєктів, залишкова вартість яких не включена до статутного фонду. Цей перелік повністю відповідає переліку, вказаному у Відомості розшифровки пункту 12 Акту оцінки. Таким чином, в ньому також відсутній спірний гуртожиток. Наказом ФДМУ від 10.04.1995р. №127-ДПК “Про прийняття рішення щодо приватизації корпоратизованих обєктів” видано дозвіл на приватизацію майна ВАТ “Запоріжвогнетрив” шляхом продажу акцій. Наказом ФДМУ від 11.07.1995р. затверджений План розміщення акцій ВАТ “Запоріжвогнетрив”. План приватизації (План розміщення акцій) ВАТ “Запоріжвогнетрив” неодноразово змінювався. Розпорядженням від 03.08.2001р. №315-РРА Фонд державного майна України повідомив про завершення приватизації ВАТ “Запоріжвогнетрив”. На час виникнення спірних правовідносин вони регулювалися Законом України “Про приватизацію майна державних підприємств” в редакції від 22.02.1994р., постановою КМУ від 08.09.1993р. №717 “Про затвердження Методики оцінки вартості обєктів приватизації” та іншими законодавчими актами. Згідно бухгалтерської довідки від 07.06.2010р. №18-48 та інвентарної картки основних засобів гуртожиток був взятий на баланс Запорізького вогнетривкого заводу у січні 1975р. за рахунок власних коштів. Залишкова вартість станом на 01.06.2010р. гуртожитку по вул. Історичній, 37, інвентарний номер 80000094, складає 7540771,79 грн. Відповідно до ст. 12, 13 Закону України «Про господарські товариства»товариство є власником майна, переданого засновниками і учасниками у власність. Акти, на підставі яких позивач отримав у власність спірне майно, незаконними не визнавалися і не скасовувалися. Вказані вище обставини підтверджують те, що ВАТ «Запоріжвогнетрив»викупило спірний обєкт нерухомості на підставі власних та добровільних рішень засновника та державного органу приватизації під час корпоратизації та приватизації у складі цілісного майнового комплексу державного підприємства шляхом затвердження акту оцінки майна, статуту позивача та здійснення під час приватизації випуску та продажу акцій на загальну вартість цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу, до складу якого враховувалася і вартість спірної будівлі, і такі рішення є чинними на цей час. Позивач просить визнати право власності на гуртожиток по вул. Історичній,37 в м. Запоріжжя.

Відповідач-1 - Запорізька обласна державна адміністрація - заявлені позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов вказує, що відповідно до приписів ст. ст. 4, 127 131 Житлового кодексу УРСР гуртожитки відносяться до обєктів державного житлового фонду. Гуртожитки, як об'єкти державного житлового фонду, не підлягали приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна».

Відповідач-2 - ФДМ України - заявлені позовні вимоги не визнав, в обґрунтування заперечень вказує, що відповідно до інвентаризаційного опису Запорізького вогнетривкого заводу від 13.12.1994 р. до основних засобів увійшов, зокрема, будинок по вул. Історична, 37 в м. Запоріжжя, що є порушенням Закону України «Про приватизацію державного майна»та наказу Фонду від 13.06.1994 р. № 345 «Про затвердження типових форм Реєстру акцій, що належать державі у майні господарських товариств», оскільки відповідно до вказаного Закону його дія не поширюється на приватизацію обєктів державного житлового фонду. Наказом Фонду також прямо передбачено вилучення з акта оцінки майна, що входить до статутних фондів господарських товариств, обєктів державного житлового фонду. Норми статей 4, 127-121 Житлового комплексу УРСР та Примірного положення про гуртожитки, затв. постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 р. № 208, відносяться до обєктів державного житлового фонду. Житловий фонд не може бути відчужений і з тих підстав, що останній не входить до складу цілісного майнового комплексу, який підлягає приватизації, а отже, не виконує будь-яких виробничих функцій на підприємстві. У відповідності до п.п. 41, 42 Методики оцінки вартості обєктів приватизації, затв. постановою КМУ від 08.09.1993 р. № 717 вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Отже, оцінка цілісного майнового комплексу державного підприємства Запорізького вогнетривкого заводу здійснювалась без включення житлових будинків, що підлягало врахуванню Запорізькою обласною радою народних депутатів при затвердженні акту оцінки цілісного майнового комплексу, але не було зроблено. Таким чином, відповідач-2 вважає, що включення житлового будинку по вул. Історична, 37 у м. Запоріжжі як обєкту державного житлового фонду до статутного фонду ВАТ «Запоріжвогнетрив»при його корпоратизації суперечить вимогам законодавства.

Заслухавши представників, дослідивши додані матеріали, суд встановив:

Постановою ВГС України від 11.10.2011 р. скасовано рішення суду першої інстанції у даній справі від 04.04.2011 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.05.2011 р. При цьому зазначено, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не надали оцінки спірним правовідносинам та не зясували правового статусу спірного нерухомого майна, достовірно не визначили чи було віднесено спірний обєкт до житлового будинку чи гуртожитку.

У відповідності до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 11 вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції і є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи, повинні бути максимально конкретними й стосуватися виключно вчинення господарським судом певних процесуальних дій та/або встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі і не були з'ясовані у рішенні або постанові господарського суду.

Судом встановлено, що рішенням виконкому Запорізької міської ради депутатів трудящих від 21.01.1971 року №23/5 Запорізькому вогнетривкому заводу відведено земельну ділянку площею 1,3 га по вул.Історичній м. Запоріжжя для будівництва гуртожитку. Рішенням виконкому Запорізької міської ради депутатів трудящих від 31.12.1974 р. №548 затверджено акт державного приймання в експлуатацію гуртожитку на 640 місць по вул.Історичній, 37. Рішенням виконкому Запорізької міської ради народних депутатів від 16.11.1990 року №465 визнано належність 73-х житлових будинків Запорізькому вогнетривкому заводу, серед яких під № 42 у додатку до цього рішення значиться і спірний гуртожиток. Згідно акту оцінки вартості майна від 30.12.1994 року та Інвентаризаційного опису основних засобів Запорізького вогнетривкого заводу від 13.12.1994р. № 90, інвентарний номер 80000094, за фактичною вартістю 915288 крб. значиться гуртожиток за адресою м.Запоріжжя, вул..Історічна, 37. При цьому, у відомості розшифровки пункту 12 акту оцінки вартості майна від 30.12.1994р. у переліку державного житлового фонду не визначений житловий будинок № 37 по вул. Історичній у м. Запоріжжі.

Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу затверджений Головою Запорізької обласної Ради народних депутатів по роботі виконавчих органів 30 грудня 1994 р. Згідно зазначеного Акту оцінки вартості майна від 30.12.1994 року, відомості розшифровки пункту 12 акту (в якому відсутній у переліку державного житлового фонду житловий будинок № 37 по вул. Історичній у м. Запоріжжі), Інвентаризаційного опису основних засобів Запорізького вогнетривкого заводу від 13.12.1994р. під № 90, інвентарний номер 80000094, за фактичною вартістю 915288 крб. гуртожиток за адресою: м.Запоріжжя, вул.Історична, 37 значиться як такий, що увійшов до статутного фонду акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив».

Згідно з розпорядженням голови Запорізької обласної ради народних депутатів №77-р від 27.02.1995 р. Запорізький вогнетривкий завод перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив». Виконкомом Запорізької обласної ради народних депутатів передано Державному органу приватизації - Фонду державного майна України, документи ВАТ “Запоріжвогнетрив”, про що сторонами складений акт прийому-передачі від 28.03.1995р. Серед цих документів значаться, зокрема, акт оцінки, статут ВАТ “Запоріжвогнетрив”, план розміщення акцій. Наказом ФДМУ № 127-ДПК від 10.04.1995 року “Про прийняття рішення щодо приватизації корпоратизованих об'єктів” видано дозвіл на приватизацію майна ВАТ “Запоріжвогнетрив” шляхом продажу акцій. 11 липня 1995 року наказом ФДМУ затверджений план розміщення акцій ВАТ “3апоріжвогнетрив”. 03 вересня 2001 року розпорядженням № 315-РРА Фонду державного майна України визначено завершення приватизації ВАТ “Запоріжвогнетрив”.

Згідно бухгалтерської довідки від 07.06.2010 р. № 18-48 та інвентарної картки основних засобів, гуртожиток взятий на баланс Запорізького вогнетривкого заводу у січні 1975 р. за рахунок власних коштів. Залишкова вартість, станом на 01.06.2010 р., гуртожитку по вул. Історичній, 37, інвентарний номер 80000094, складає 7540771,79 грн.

Як вказують відповідач-1 та відповідач-2, спірний гуртожиток, як об'єкт державного житлового фонду, не підлягав приватизації згідно з Законом України “Про приватизацію державного майна” і включення його, як обєкту державного житлового фонду до статутного фонду позивача при його приватизації суперечить вимогам чинного законодавства.

Що стосується факту включення будівель гуртожитків до майна цілісного майнового комплексу, який приватизовано ВАТ «Запоріжвогнетрив», суд не знаходить його таким, що суперечив законодавству, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно Примірного положення про гуртожитки (затв. Постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1986 р. № 208) гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Порядок виселення з гуртожитку встановлений п. 40 Положення, а саме: сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку у зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Таким чином, оскільки гуртожитки використовувались як тимчасове житло, виключно для проживання робітників підприємства, мали спеціальний статус надання у користування та виселення, у період відсутності певних нормативних актів (1990-1995 р.р.), гуртожитки згідно чинного законодавства включалися до майна цілісного майнового комплексу державного підприємства у разі прийняття рішення відповідним органом про його приватизацію.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, що діяла з 26.01.1994 р. по 30.03.1995 р. під час виникнення спірних правовідносин) приватизації підлягало майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами, а також частки (паї, акції), що належать державі у майні господарських товариств.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" його дія не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також обєктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Пунктом 8 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 1992 № 522 (чинної на момент приватизації державного підприємства), визначено, що оцінка вартості цілісного майнового комплексу здійснюється на підставі балансу підприємства.

Пунктом 16 зазначеної Методики встановлено, що оцінці вартості об'єкта приватизації повинна передувати його повна інвентаризація, за результатами якої складається передаточний баланс. Пунктом 18 вказаної Методики визначено, що інвентаризації підлягає державне майно підприємства, включаючи повністю зношені основні засоби, об'єкти невиробничого призначення, діючі об'єкти, які здані на прокат або в оренду, перебувають на реконструкції, у капітальному ремонті, на консервації, у запасі або резерві незалежно від їх технічного стану (як зараховані на баланс, так і не враховані з будь-яких причин).

Таким чином, зі змісту зазначених норм вбачається, що до складу цілісного майнового комплексу, який підлягав приватизації, включалося майно, що виконує виробничі функції у закінченому циклі виробництва, а також обєкти невиробничого призначення і до цього майна могли бути включені об'єкти соціально-культурного призначення, які належать підприємствам.

Між тим, за приписами ч. 2 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції, що діяла з 09.04.1994 р. по 20.02.1997 р., тобто, під час виникнення спірних правовідносин) до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України, відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, крім, кімнат в гуртожитках.

Відповідно до п. 9 ст. 8 цього Закону Державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням міг передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.

Крім того, пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 06.11.1995, встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, крім гуртожитків. Зміни до п. 2 цього Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, були внесені постановою Кабінету Міністрів України №695 лише 26.05.2004.

Враховуючи відсутність чітких актів законодавства щодо обов'язкової передачі гуртожитків, інших об'єктів державного житлового фонду, що належали державним підприємствам, у комунальну власність, керуючись роз'ясненнями Міністерства юстиції України від 20.03.98 N 11-8-1122, Мінекономіки України від 17.03.98 N 23-23/378 та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.03.98 N 5-79, органи приватизації включали вартість гуртожитків (коридорного типу, тобто такі, на які не видавалися ордери міських або районних адміністрацій на постійне проживання і вони не могли бути приватизовані) до вартості цілісних майнових комплексів підприємств, що підлягали приватизації. На підставі вищевикладеного, акти органів приватизації щодо включення вартості гуртожитків до вартості ЦМК, що підлягають приватизації, можуть бути визнані недійсними в судовому порядку. При цьому, у разі наявності підстав визнання цих актів недійсними, Фонд державного майна України (згідно листа ФДМ Украйни від 30.12.2005 р. № 10-25-21463) вважав за доцільне в кожному конкретному випадку розглядати можливість визнання таких позовів із подальшим виключенням вартості гуртожитків із статутних фондів за рішенням суду та передачі їх до комунальної власності.

Наявні матеріали свідчать, що акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу, затверджений Запорізькою обласною Радою народних депутатів 30.12.1994 р., не визнано недійсним.

Крім того, суд зазначає, що 11.02.2010 р. Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 318-р “Деякі питання збереження обєктів державної власності”, яким зобовязано центральні органи виконавчої влади, інших субєктів управління обєктами державної власності вжити заходи по поверненню обєктів державної власності, якими незаконно заволоділи та забезпечити в установленому порядку представництво інтересів держави в судах у разі виявлення таких фактів. На виконання вказаного розпорядження Наказом Фонду державного майна України вносилися зміни до Переліків обєктів приватизації, які підлягають поверненню в державну власність. На час розгляду спору по даній справі та прийняття рішення судом не встановлено включення ФДМ України спірних обєктів до вказаних Переліків.

У відповідності до приписів ст. 82 ГПК України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Оцінивши всі обставини справи у їх сукупності суд вважає, що на момент проведення приватизації позивача гуртожитки не відносились до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних Рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало. Відповідну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного суду України від 10.10.2011 р. по справі № 8/25д/09.

Доданими позивачем доказами доведено, що гуртожиток по вул. Історичній, 37 м. Запоріжжя увійшов до статутного фонду позивача та ВАТ “Запоріжвогнетрив” є власником майна, в тому числі спірної нерухомості, яка увійшла до його статутного фонду при корпоратизації Запорізького вогнетривкого заводу на підставі акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно п.2 ст.321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Доводи відповідачів, викладені в обґрунтування заперечень, спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням встановленого позовні вимоги про визнання права власності ВАТ «Запоріжвогнетрив»на гуртожиток по вул. Історичній, 37 в м. Запоріжжя є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати право власності Відкритого акціонерного товариства “Запоріжвогнетрив”, (69106, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 1, ЄДРПОУ 00191885) на нерухоме майно будівлю гуртожитку по вул. Історична, 37 в м. Запоріжжя

Суддя І.А. Попова

Рішення підписано 28 грудня 2011 року.

28.12.2011