Постанова № 20458716, 27.12.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2011 року Справа № 22/5005/10425/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників:

прокурора: Овчар Т.В. посвідчення №223 від 17.10.2008р.;

позивача: ОСОБА_1.-предс., дов. №7/26-630 від 11.11.2010р.;

відповідача: не явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш»(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2011р. у справі №22/5005/10425/2011

за позовом: прокурора Жовтневого району м. Кривого Рогу (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

до: товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш»(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

про: внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2011р. (підписано 11.11.2011р.) у справі №22/5005/10425/2011 (суддя Пуппо Л.Д.) задоволений позов прокурора Жовтневого району м. Кривого Рогу (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) до товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш»(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) про внесення змін до пункту 6 договору оренди земельної ділянки від 18.12.2007р., укладеного між сторонами у справі, шляхом викладення в наступній редакції: «п.6. Річна орендна плата вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України від нормативної грошової оцінки, на підставі витягу (або довідки) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого управлінням держказначейства у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, на рахунок відділення держказначейства у м. Кривому Розі № 33215812700026 у банку ГУДКУ у Дніпропетровській області МФО 805012, код ЄДРПОУ 24237497 щомісячно протягом 30-ти календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця».

Не погодившись із рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмаш»(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) - відповідач, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2011 року по справі №22/5005/10425/2011 і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. Скаржник вважає рішення господарського суду необґрунтованим та таким, що порушує норми чинного законодавства з огляду на ті обставини, що порядок зміни орендної плати встановлений ст. 23 Закону України «Про оренду землі». Перелік підстав для зміни узгодженого сторонами розміру орендної плати є вичерпним і не містить такої підстави для зміни розміру плати, як зміна встановлених ст. 21 цього закону граничних розмірів орендної плати. Не містить такої підстави і укладений договір. З посиланням на ст. 58 Конституції України, скаржник зазначає, що оскільки правовідносини оренди виникли між сторонами у 2007 році, на них не можливо поширити положення Закону України від 03.06.2008р. №309-УІ щодо внесення змін до ч. 4 і 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі». Крім того, відповідач звертає увагу на те, що договором оренди умову перегляду розміру орендної плати сторони визначили зміну розміру земельного податку, а не зміну граничного розміру мінімальної ставки орендної плати, як було запроваджено Законом України від 03.06.2008р. №309-УІ.

Прокурор Жовтневого району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відзив на апеляційну скаргу не надав. В судовому засіданні прокурор зазначив, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення по справі.

Криворізька міська рада (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) позивач, відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача у судовому засіданні просив рішення суду залишити без зміни з підстав, зазначених у судовому рішенні.

Представник скаржника товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш»(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) у судове засідання не явився. 26.12.2011р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із знаходженням єдиного юрисконсульта підприємства на лікарняному та відсутністю інших юристів або осіб, що мають відповідну освіту у штаті товариства. Беручи до уваги, що знаходження юрисконсульта на лікарняному не підтверджено належними доказами, товариство не було позбавлено права і можливості забезпечити явку в судове засідання іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами, неявка представника відповідача не перешкоджає перегляду справи, останній належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання і його явка в судове засідання обовязковою не визнавалася, справа переглядалася без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами. Крім того, слід також враховувати, що пунктом 3.2.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 19.07.2010 № 04-06/113 „Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України” визначено, що неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК).

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представника позивача і прокурора, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між Криворізькою міською радою (орендодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмаш»(орендар) 18.12.2007 року був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.п.1-3 якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 17.10.2007 №1875 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення заводу з виробництва вагонів-самоскидів, яка знаходиться на вул. Коломойцівській, 25 в Жовтневому районі м. Кривого Рогу. В оренду передається земельна ділянка площе. 4,6763 га. Кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:04:432:0003.

09.01.2008р. договір був зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»за №040810800001.

Згідно п.5. договір укладено на 5 років.

Пунктом 6. договору встановлено, що річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів, на рахунок Управління держказначейства в Жовтневому районі м. Кривого Рогу №33219812700022, код ЄДРПОУ 24237505, у банку ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012.

Сторонами узгоджено, що розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до цього договору у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором (включно зі зміною мети користування або цільового призначення земельної ділянки); зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв.м земель міста, розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законодавством та цим договором (п. 12. договору). Умовами договору, а саме абз. а) п. 30 передбачено право орендодавця в односторонньому порядку збільшити розмір орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розміру земельного податку. Це право орендодавця підтверджується у відповідності до ч. 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі”, якщо орендна плата за земельну ділянку буде менша за розмір земельного податку.

Отже, сторонами в договорі оренди передбачено можливість зміни розміру орендної плати. Законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008 року в Закон України «Про оренду землі»були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування з 04.06.2008 року.

В звязку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI) Закон України „Про плату за землю” втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

Враховуючи внесення змін до Законів України «Про оренду землі»та «Про плату за землю», керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», міською радою було прийнято рішення №2741 від 24.09.2008р. “Про надання згоди на внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок”, відповідно до якого було надано згоду на внесення змін до діючих договорів оренди в частині річної орендної плати, встановивши її в трикратному розмірі земельного податку.

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. п.3.4.7 Рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 р. № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду при цьому вважає, що доводи скаржника щодо порушення ст.58 Конституції України також не можуть бути підставою для відмови в позовних вимогах в силу наступного: за статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Отже, суд не порушував зазначені норми. Крім того, слід враховувати, що зміни до договору вносяться не з моменту його укладення, а на майбутнє і ці зміни повністю відповідають чинному земельному законодавству України.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 02.02.2010 року по справі №32/175-09 та ін.).

У листі Вищого господарського суду України від 06.08.2008 р. № 01-8/471 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)”, зокрема, зазначено: відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору. Крім того, слід враховувати, що в силу ст.4 ГК України земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу.

З огляду на зазначені обставини та зміни в земельному законодавстві суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову та зміни п.6 договору оренди земельної ділянки від 18.12.2007 року, як це і зробив місцевий господарський суд.

Статтею 11128 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства і повинно бути залишено без зміни, а апеляційна скарга без задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш»(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2011 року у справі №22/5005/10425/2011 залишити без зміни.

Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.О. Лотоцька

Р.М. Бахмат

(постанова виготовлена у повному обсязі 28.12.2011 року)