Рішення № 20458601, 13.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2011 р. Справа № 5023/7978/11

вх. № 7978/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився 3-ї особи <Текст >

1. відповідача - ОСОБА_1. (дов. № 163 від 06.10.2011 р.)

2. відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство Харківліфт", м. Харків 3-я особа <Текст >

до 1. Комунального підприємства "Будівельно-монтажного управління "Лозовагазсервіс", м. Лозова,

2. Комунального підприємства "Дирекція єдиного замовника", м. Лозова

про стягнення 35 886,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство Харківліфт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Будівельно-монтажного управління "Лозовагазсервіс" (надалі - 1. Відповідач) кошти в якості сплати заборгованості за виконання робіт на об'єктах замовника у розмірі 35 886,40 грн. та покладення на 1. Відповідача судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. У наданому клопотанні просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та розглянути справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство Харківліфт".

Представник 1. Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Також надав додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.

Представник 2. Відповідача у судове засідання не з'явився. Від арбітражного керуючого (ліквідатор) Шапки І.С. (призначений на підставі постанови господарського суду Харківської області від 16.08.2011 р. по справі № 5023/4356/11) надійшов лист, у якому зазначено, що Ліквідатором отримана від ТОВ СП "Харківліфт" заява з вимогами до боржника за №149 від 17.10.2011р. на загальну суму 128 457,83 грн. Заявникові - ТОВ СП "Харківліфт" відома адреса ліквідатора КП «ДЄЗ», відомий факт про статус КП «Дирекція єдиного замовника» Лозівської міської ради Харківської області, як підприємства, що знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності внаслідок банкрутства, але заявником не була направлена копія позову ліквідатору, а також не повідомлено суд про статус КП «Дирекція єдиного замовника» Лозівської міської ради Харківської області, як підприємства, що знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності. Повідомленням про розгляд грошових вимог кредиторів вих.07/11-4 від 07.11.11 р. ліквідатором відмовлено в розгляді заяви з причини несплати заявником державного мита та суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до п.13 ст.7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до ст. 7, п.2 ст.14 та п.1 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" та Ухвали господарського суду Харківської області по справі №Б-50/232-10 від 01.03.2011 р., конкурсні вимоги ТОВ СП "Харківліфт" в сумі 128 457,83 грн. є погашеними

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника 1. Відповідача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Позивачем та Комунальним підприємством "Дирекція єдиного замовника" (надалі - 2. Відповідач) було підписано договір підряду № 671, за яким Позивач (Підрядник) зобов'язався виконати роботи з технічного обслуговування та ремонту ліфтів на об'єктах 2. Відповідача (замовник). А замовник, відповідно до п.1.2 Договору, зобов'язується прийняти та оплатити виконану підрядником роботу.

До діючого договору було підписано Договір поруки, за яким поручителем виступає КП БМУ "Лозовагазсервіс" (1. Відповідач). Відповідно до п.2.1 Договору, щомісячна оплата робіт згідно з Договором визначена узгодженням сторін на день його укладення.

Відповідно вказаному Договору Позивач повністю виконав вказані роботи, що підтверджується Актами виконаних робіт, які підписані Відповідачем. Відповідно до п.5.1 договору, до 25 числа поточного місяця Підрядник дає Замовнику акти та згідно п.5.4 договору, на підставі підписаних актів Замовник самостійно оплачує виконані роботи шляхом перерахування коштів на рахунок Підрядника не пізніше 10-го числа наступного місяця.

В період з липня 2010 року по квітень 2011 року Позивач повністю виконав вказані роботи, що підтверджується Актами виконаних робіт, які підписані 2. Відповідачем на суму 63 886,4 грн., але 2. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав та не сплачував своєчасно вартість прийнятих робіт. Внаслідок чого, після часткової оплати у розмірі 27 980 00 грн., утворилась заборгованість у сумі 35 886,40 грн.

2. Відповідачу неодноразово направлялися претензії та попередження з вимогою про сплату боргу, на які отримані листи з відповіддю про згоду та обов'язок погашення заборгованості. Але, станом на 18 серпня 2011 року, 2. Відповідач не сплатив вказану суму боргу.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників Позивача та Відповідача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також у відповідності до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором підряду одна сторона (підрядник зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобовязаний одержати спеціальний дозвіл (ст. 837 ЦК України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ст. 843 ЦК України). Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобовязаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобовязання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Крім того, відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, а якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором ст. 854 ЦК України.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ст. 882 ЦК України).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також у відповідності до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 ЦК України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

2. Відповідач порушуючи умови договору підряду № 671, не розрахувався з підрядником, тобто Позивачем за виконані роботи у повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 43 886,50 грн. Позивачем було направлено претензію за № 45 від 30.03.2011 р. на адресу 1. Відповідача, як до поручителя, на підставі договору поруки від 01.07.2010 р., про сплату заборгованості, яка станом на 30.03.2011 р. за технічне обслуговування ліфтів, згідно актів виконаних робіт склала 43 886,50 грн.

Виходячи з вищевикладеного та відповідно до ст. 546 ЦК України, порука є одним із видів забезпечення виконання зобовязання. Призначенням інституту видів забезпечення виконання зобовязань є стимулювання боржника до належного виконання укладеного сторонами договору, а у разі, якщо стимулювання не забезпечить очікуваного ефекту захист прав кредитора у звязку з порушенням договору боржником.

Певний вид забезпечення виконання зобовязання, в тому числі і порука, обирається за домовленістю сторін, і надається боржником в інтересах кредитора.

Виникати та існувати в якості самостійного договору договір поруки не може. Його укладення обумовлене виключно забезпеченням виконання основного договору, а предмет договору поруки складає послуга, що надається боржникові поручителем по виконанню ним порушеного боржником обовязку за основним договором. Так, ч.2 ст. 554 ЦК встановлює, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Закон містить положення щодо основного договору та договору поруки, укладеного на забезпечення виконання основного, і не регулює відносини з приводу самої домовленості боржника та поручителя про надання поруки.

Якщо особа згодна надати послугу боржникові по забезпеченню порукою його обовязку за основним договором, то вона укладає договір поруки, за яким зобовязується нести відповідальність перед кредитором за порушення боржником забезпеченого договору (ч.1 ст. 553 ЦК), тобто, боржник та поручитель повинні дійти згоди щодо надання такої послуги.

Правова природа поруки полягає у поєднанні волі боржника і поручителя відповідати спільно, а тому порука за договором передбачає волевиявлення як боржника, так і поручителя.

Законодавець, детально не регулюючи відносини по досягненню домовленості боржника і поручителя про надання поруки, закріплює лише одну з її основних умов про оплату послуг поручителя. Так, згідно з ч.1 ст. 558 ЦК поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. Таким чином, оплата боржником послуг поручителя або домовленість про їх безоплатне надання підтверджує факт існування договору між боржником і поручителем щодо надання поруки. При цьому сторони в даному договорі, крім розміру плати поручителю, визначають, на яких умовах поручителем буде укладатися договір поруки (солідарна чи субсидіарна відповідальність поручителя у разі порушення боржником договору) або залишають це на розсуд кредитора.

З огляду на наведене вище та акцесорний характер договору поруки як договору про забезпечення виконання зобовязання (ст. 548 ЦК), випливає висновок про неможливість існування договору про встановлення певного виду забезпечення виконання зобовязання, в тому числі договору поруки, без домовленості про це як боржника з кредитором, так і боржника з поручителем.

Станом на момент розгляду справи, 1. Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу у розмірі 35 886,40 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, 1. Відповідач визнається судом таким, що не виконав зобовязання за договором поруки від 01.07.2010 р..

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості у розмірі 35 886,40 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16 525, 526, 530, 548, 553, 554, 558, 610, 626, 629, 837, 843, 846, 849, 853, 854, 857, 882 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 198, 218 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, - <Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Будівельно-монтажного управління "Лозовагазсервіс" (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Лозовського, 80-А, ЄДРПОУ 31180418, р/р 26007120452001 філія АКБ «Надра», м. Харків, МФО 351834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство Харківліфт" (61004, м. Харків, бул. Нетеченський, 36, ЄДРПОУ 32438301, р/р 2600001318244 ПAT АКБ «Базис», м. Харків, МФО 351760) кошти в розмірі 35 886,40 грн. в якості сплати заборгованості за виконання робіт на об'єктах замовника; 359,00 грн. - витрати зі сплати державного мита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний “16” грудня 2011 року

по справі № 5023/7978/11.