Рішення № 20458307, 20.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2011 р. Справа № 12/233-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-КОРАЛ»

до приватного підприємства «ПАЛМЕКС»

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №429 від 19.12.2011 року);

від відповідача: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-КОРАЛ»(далі позивач) до приватного підприємства «ПАЛМЕКС»(далі відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №01-01/11-09 від 23.02.2011 року (далі договір), згідно з якими відповідач зобовязувався поставити позивачу дизельний навантажувач UNC-060 (далі товар), а позивач зобовязувався прийняти і оплатити товар вчасно та у повному обсязі.

Відповідно до п. 1.6 договору, відповідач зобовязується виконати комплекс робіт по рециклу навантажувача в строк до 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту здійснення попередньої оплати відповідно п. 2.2.1 даного договору.

Згідно з п. п. 2.2, 2.2.1 та 2.2.2 договору, оплата товару здійснюється позивачем у два етапи:

перший етап. Позивач здійснює попередню оплату товару в розмірі 50000,00 грн.

другий етап. Позивач здійснює часткову оплату товару в розмірі 17000,00 грн. протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі товару.

Позивач зобовязання, взяті на себе згідно з умовами договору, виконав, що підтверджується платіжними дорученнями №953 від 04.03.2011року, №1015 від 04.04.2011року, №1036 від 13.04.2011року, проте відповідач товар не поставив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 50 000,00 грн., 3503,42 грн. пені, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 150,65 грн., та три проценти річних у сумі 678,08 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 03.11.2011 року, справу призначено до розгляду 06.12.2011 року.

30 листопада 2011 року представник позивача направив на адресу суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 50 000,00 грн., 3928,08 грн. пені, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 650,00 грн., та три проценти річних у сумі 817,80 грн.

06 грудня 2011 року представники сторін в судове засідання не зявились, витребуваних ухвалою суду документів не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 20.12.2011 року.

04 грудня 2011 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої місцезнаходженням відповідача є: Київська обл., Києва-Святошинський р-н, с. Забіря, вул. Перемоги, 1, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

20 грудня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:

23 лютого 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-КОРАЛ»(далі позивач) та приватним підприємством «ПАЛМЕКС»(далі відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №01-01/11-09 (далі договір), згідно з умовами якого відповідач зобовязувався поставити позивачу дизельний навантажувач UNC-060, (далі товар), а позивач зобовязувався прийняти і оплатити товар вчасно та у повному обсязі.

Відповідно до п. 1.6 договору, відповідач зобовязується виконати комплекс робіт по рециклу навантажувача в строк до 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту здійснення попередньої оплати відповідно п. 2.2.1 даного договору.

Згідно з п. п. 2.2, 2.2.1 та 2.2.2 договору, оплата товару здійснюється позивачем у два етапи:

перший етап. Позивач здійснює попередню оплату товару в розмірі 50000,00 грн.

другий етап. Позивач здійснює часткову оплату товару в розмірі 17000,00 грн. протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі товару.

Позивач здійснив попередню оплату в розмірі 50000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №953 від 04.03.2011року, №1015 від 04.04.2011року, №1036 від 13.04.2011року, проте відповідач товар не поставив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 50000,00 грн. основного боргу, 3503,42 грн. пені, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 150,65 грн., та три проценти річних у сумі 678,08 грн.

30 листопада 2011 року представник позивача направив на адресу суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 50000,00 грн., 3 928,08 грн. пені, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 650,00 грн., та три проценти річних у сумі 817,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України закріплено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обовязок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач жодних документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували передачу товару позивачу, суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 50000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 3 928,08 грн. пені, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 650,00 грн., та три проценти річних у сумі 817,80 грн.

Пунктом. 1.6 договору передбачено, що відповідач зобовязується виконати комплекс робіт по рециклу навантажувача в строк до 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту здійснення попередньої оплати відповідно п. 2.2.1 даного договору.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1.8 договору передбачено, що у разі недотримання відповідачем строків проведення комплексу робіт по рециклу навантажувача, на користь позивача нараховується пеня в розмірі 0,1% за кожний день від суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з 14.05.2011 року до 14.11.2011 року, суму боргу в розмірі 50000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 3928,08 грн., що підлягають стягненню.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення платежу з 14.05.2011 року до 28.11.2011 року складає 185 днів, тому три проценти річних від суми 50000,00 грн. становлять 817,80 грн., що підлягають стягненню.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 14.05.2011 року до 31.10.2011 року: у травні 100,8% (УК №103 від 08.06.2011р.), червні 100,4% (УК №122 від 08.07.2011р.), липні 98,7% (УК №144 від 09.08.2011р.), серпні 99,6% (УК №164 від 08.09.2011р.), вересні - 100,1% (УК №187 від 11.10.2011р.), жовтні - 100,0% (УК №208 від 09.11.2011р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 50000,00 грн., складає 652,20 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у розмірі 650,00 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до п. 38 Наказу Головної державної податкової інспекції України «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита», при збільшенні позову недостаюча сума мита доплачується виходячи зі збільшеної суми позову.

Оскільки до заяви про збільшення розміру позовних вимог не було долучено документів, що підтверджують доплату державного мита, його доплата у сумі 10,64 грн. покладається судом на позивача.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 6 ст. 265, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 712, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 693, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 1, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-КОРАЛ»до приватного підприємства «ПАЛМЕКС»задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «ПАЛМЕКС»(Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Забіря, вул. Перемоги, 1, код 33078189) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-КОРАЛ»(м. Кіровоград, пл. Дружби народів, 7, код 24147736) основний борг у сумі 50000,00 грн. (пятдесят тисяч грн. 00 коп.); 3 928,08 грн. (три тисячі девятсот двадцять вісім грн. 08 коп.) пені; три проценти річних у розмірі 817,80 грн. (вісімсот сімнадцять грн. 80 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 650,00 грн. (шістсот пятдесят грн. 00 коп.); 553,96 грн. (пятсот пятдесят три грн. 96 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-КОРАЛ»(м. Кіровоград, пл. Дружби народів, 7, код 24147736) в дохід Державного бюджету України 10,64 грн. (десять грн. 64 коп.) витрат на сплату державного мита.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 26.12.2011 року.