Рішення № 20458245, 13.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2011 р. Справа № 25/148-11

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АВМ-Агро”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВТК “Білоцерківський комбайно-тракторний завод”, с. Озерна, Білоцерківський район, Київська область

про стягнення 67952,84 грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 03.11.2011 № б/н);

відповідача не зявився.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “АВМ-Агро” (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВТК “Білоцерківський комбайно-тракторний завод” (далі відповідач) про стягнення 67952,84 грн., з яких: 41760,00 грн. основний борг, 375,84 грн. інфляційні втрати, 817,00 грн. 3%річних та 25000,00 грн. штраф. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою суду від 10.11.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.11.2011.

29.11.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16372 від 29.11.2011) надійшов відзив на позов від 28.11.2011 № 206, у якому відповідач визнав те, що у звязку з відсутністю коштів свої зобовязання не виконав в повному обсязі і прострочив оплату, підтвердив отримання претензії від позивача та додав лист-відповідь на неї. Відзив залучений до матеріалів справи. У судове засідання 29.11.2011 представник відповідача не зявився, розгляд справи відкладено на 13.12.2011. 12.12.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17177 від 12.12.2011) надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у звязку з відрядженням генерального директора. Суд, розглянувши у судовому засіданні 13.12.2011 подане відповідачем клопотання відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами. Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства. Таким чином генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю “ВТК “Білоцерківський комбайно-тракторний завод”, який перебуває у відрядженні не є єдиним можливим законним представником, за відсутності якого справа не може бути розглянута. Також, суд звертає увагу, що жодного доказу на підтвердження відрядження генерального директора у вищезгаданому клопотанні відповідачем не подано. 13.12.2011 присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові, проти клопотання відповідача заперечив повністю, посилаючись на те, що відповідач затягує розгляд справи.

Представник відповідача у судове засідання 13.12.2011 не зявився.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.12.2011 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу від 17.01.2011 № 1701/2 (далі Договір), відповідно до умов якого продавець позивач зобовязується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передати у власність та здійснити повну поставку запасних частин до сільськогосподарської техніки (далі товар), а покупець відповідач зобовязується в порядку та на умовах, визначених у Договорі прийняти та оплатити цей товар (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.5. Договору встановлено, що право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент підписання видаткових накладних.

Згідно з пунктом 4.1. Договору сума Договору становить 500000,00 грн. у тому числі ПДВ (20%) 83333,33 грн. Пунктом 4.2. Договору передбачено порядок розрахунків, а саме: 50% вартості товару вказаного у рахунку-фактурі, сплачується на поточний рахунок продавця в день оформлення видаткової накладної, 50% вартості товару вказаного у рахунку-фактурі сплачується на поточний рахунок продавця не пізніше 20 днів після оформлення видаткової накладної, що є повним підтвердженням оплати за Договором.

У випадку порушення своїх зобовязань за Договором сторони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним в Україні законодавством. Порушення зобовязання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (пункт 5.1. Договору).

Відповідно до пункту 5.3. Договору за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу та штраф у розмірі 5% від суми Договору.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення відбитками печаток сторін. Строк Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 7.1 Договору та закінчується належним його виконанням (пункти 7.1.,7.2. Договору).

На виконання умов Договору, позивач по видаткових накладних: від 11.02.2011 № АВ-0000043 на суму 65 731,12 грн., від 15.02.2011 № АВ-0000047 на суму 25 765,52 грн., від 23.02.2011 № АВ-0000063 на суму 20 343,78 грн., від 10.03.2011 № АВ-0000095 на суму 41760,00 грн., від 10.03.2011 № АВ-0000100 на суму 86000,00 грн., від 15.03.2011 № АВ-0000104 на суму 26172,30 грн., від 29.03.2011 № АВ-0000146 на суму 8790,00 грн., від 05.04.2011 № 64 на суму 20511,10 грн., від 14.04.2011 № 96 на суму 14318,18 грн., від 18.04.2011 № 100 на суму 31,50 грн., від 21.04.2011 № 106 на суму 2150,00 грн., від 28.04.2011 № 115 на суму 5048,00 грн., від 05.05.2011 № 133 на суму 432,85 грн. та від 12.05.2011 № 156 на суму 406,45 грн. поставив відповідачу товар на суму 317460,80 грн., а останній на підставі довіреностей: від 11.02.2011 № 11, від 15.02.2011 № 14, від 23.02.2011 № 22, від 10.03.2011 № 29, від 10.03.2011 № 28, від 15.03.2011 № 33, від 05.04.2011 № 44, від 14.04.2011 № 50, від 28.04.2011 № 51, від 05.05.2011 № 53 та від 12.05.2011 № 61, вказаний товар отримав. Зазначені накладні підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін, завірені копії яких залучені до матеріалів справи. Відповідач свої зобовязання щодо оплати за поставлений товар здійснив частково, у розмірі 275700,80 грн. За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 41760,00 грн. різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами. У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату виключно за видатковою накладною від 10.03.2011 № АВ-0000095 на суму 41760,00 грн. Судом, у свою чергу, в судовому засіданні оглянуто оригінал вищевказаної накладної та довіреності від 10.03.2011 № 29, яка була видана на отримання товарно-матеріальних цінностей. Завірені копії залучені до матеріалів справи. З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача надіслано претензію від 10.10.2011 з вимогою погашення заборгованості в розмірі 41760,00 грн. В підтвердження надіслання претензії позивач надав до суду копію чеку “Укрпошти” від 10.10.2011 № 0200 та копію опису вкладення у цінний лист від 10.10.2011, які залучені до матеріалів справи. З відзиву на позов вбачається, що відповідач на вищевказану претензію на адресу позивача надіслав лист-відповідь від 07.11.2011 № 172, у якому просив підтвердити повноваження особи, яка підписала претензію, а також її актуальність. В підтвердження надіслання листа-відповіді відповідач додав до відзиву копію опису вкладення у цінний лист від 08.11.2011, що залучена до матеріалів справи. Також, у якості письмового доказу того, що відповідач не повністю перераховував на рахунок позивача кошти за поставлений товар, судом взято до уваги банківську довідку від 28.11.2011 №22/941, яку позивач надав на вимогу суду, з якої вбачається, що за період з 16.02.2011 по 28.11.2011 на рахунок останнього від відповідача надходили кошти тільки в межах часткової оплати за поставлений товар. Оригінал довідки залучений до матеріалів справи. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що зі сторони відповідача грошове зобовязання за Договором виконане частково, що стало підставою для звернення позивача до суду. Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у звязку з чим за останнім на час розгляду справи існує заборгованість в розмірі 41760,00 грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач у своєму відзиві на позов від 28.11.2011 № 206 визнав позов у частині суми основного боргу.

Відповідно до частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право повністю або частково визнати позов.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується відповідачем.

З огляду на те, що визнання позову відповідачем викладено в адресованій господарському суду письмовій заяві (відзиві на позов), підписаній повноважним представником позивача, за висновками суду, визнання позову відповідачем не суперечить чинному законодавству і не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, на підставі частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України суд приймає заяву відповідача про визнання позову у частині суми основного боргу.

Оскільки відповідачем порушено строки виконання зобовязання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період прострочення з березня по листопад 2011 року в розмірі 375,84грн. та 3% річних з 30.03.2011 по 03.11.2011 в розмірі 817,00грн.

Здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3%річних (а.с. № 8, Т.1) відповідають вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, оскільки відповідачем порушено строки виконання зобовязання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, позивач на підставі пункту 5.3. Договору, заявляє до стягнення з відповідача штраф в розмірі 5 % від суми Договору, який за розрахунком позивача складає 25000,00 грн. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Оскільки Договір між сторонами скріплений підписами уповноважених на це осіб та затверджений печатками підприємств, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, дотримання положень такого Договору є обов'язковим як для позивача, так і для відповідача.

З врахування пункту 4.1. Договору судом встановлено, що здійснений позивачем розрахунок штрафу в розмірі 25000,00 грн. є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 41760,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 375,84 грн., 3% річних в розмірі 817,00 грн. та штрафу в розмірі25000,00грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат на оплату судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВТК “Білоцерківський комбайно-тракторний завод” (09183, Київська область, Білоцерківський район, с. Озерна, вул. Леніна, буд. 33, код ЄДРПОУ 32301880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВМ-Агро” (02121, м. Київ, вул. Вербицького, буд. 14-А, кв. 60, код ЄДРПОУ 32769160) 41760 (сорок одну тисячу сімсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 375 (триста сімдесят пять) грн. 84 коп. інфляційних втрат, 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 00 коп. 3% річних, 25000 (двадцять пять тисяч) грн. 00 коп. штрафу та 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 19.12.2011.