Рішення № 20439713, 22.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2011 року справа № 5020-1680/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі

(99008, місто Севастополь, пл. Повсталих, 6)

до Приватного підприємства „ЛІС І С”

(99008, м. Севастополь, спуск Стрілецький, буд.1)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про розірвання договорів купівлі-продажу державного майна та повернення майна,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_2, довіреність №55 від 30.08.2011;

відповідачів не зявилися.

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі Позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Приватного підприємства „ЛІС І С” (далі Відповідач 1) про розірвання договору купівлі-продажу державного майна №156/40 від 30.04.2003, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі та ОСОБА_1, договору купівлі-продажу №396 від 01.02.2005, укладеного між ОСОБА_1 та Приватним підприємством „ЛІС І С”, та повернення майна групи інвентарних обєктів автозаправної станції №68 контейнерного типу, що розташовано за адресою: АДРЕСА_2, шляхом підписання акту прийому-передачі.

Ухвалою суду від 26.10.2011 порушено провадження у справі та залучено до участі у справі в якості іншого відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (далі Відповідач 2).

Позовні вимоги з посиланням на вимоги статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», статті 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малої приватизації)», обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачами обовязку щодо виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна в частині введення обєкту до експлуатації, у звязку з чим Позивач просить розірвати укладанні з Відповідачами договори та повернути обєкт купівлі-продажу.

Відповідач 1 у судові засідання 10.11.2011, 08.12.2011, 22.12.2011 явку уповноваженого представника не забезпечив, Відповідач 2 також у зазначені засідання суду не зявився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату час та місце судових засідань повідомлені належним чином та своєчасно (поштові повернення від 31.10.2011, 01.11.2011, 03.11.2011, 07.11.2011, 17.11.2011, 18.11.2011, 21.11.2011, 15.12.2011, 19.12.2011 /а.с.23-43, 52-60, 68-79/) про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвал суду від 26.10.2011, 10.11.2011, 08.12.2011 не виконали.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представників Відповідачів.

Представник Позивача в судовому засіданні 22.12.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.04.2003 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю (правонаступником є Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі) (далі Покупець) та ОСОБА_1 (далі Покупець) був укладений договір купівлі-продажу державного майна № 156/40 /а.с.10-11/, відповідно до якого Продавець зобовязується передати у власність Покупця нерухоме майно: групу інвентарних об'єктів автозаправної станції № 68 контейнерного типу, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (далі обєкт приватизації), а Покупець зобовязується прийняти майно та сплатити за нього ціну на умовах, визначених цим договором. 06.05.2003 зазначений Договір був посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований у реєстрі за №2766.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5.1 Договору Покупець зобовязаний ввести обєкт в експлуатацію в термін до 2 (двох) років з моменту нотаріального посвідчення Договору.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що за відчуження обєкта приватизації Покупець зобовязаний повідомити Продавця та покласти всі обовязки за даним Договором, в тому числі невиконанні, на нового власника. Обовязки Покупця, що передбачені цим Договором, зберігають свою чинність для осіб, які придбають обєкт у випадку його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобовязань.

16.11.2004 між Позивачем та Відповідачем 2 був укладений договір про внесення змін до договору №156/40 купівлі-продажу державного майна, пунктом 1 якого визначено, що Покупець зобовязаний ввести обєкт в експлуатацію в термін до 4 (чотирьох) років з моменту нотаріального посвідчення Договору.

01.02.2005 між ОСОБА_1 (далі Продавець 2) та Приватним підприємством «ЛІС і С»(далі Покупець 2) був укладений договір купівлі-продажу /а.с.13-14/, який був погоджений Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю, відповідно до пункту 1.1 якого Продавець 2 продав, а Покупець 2 купив належну Продавцеві 2 групу інвентарних об'єктів автозаправної станції № 68 контейнерного типу, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, що не введений до експлуатації у встановленому законом порядку як автозаправна станція. 01.02.2005 зазначений Договір був посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований у реєстрі за №396.

Актом приймання передачі від 01.02.2005 зазначене нерухоме майно було передано Покупцеві 2 /а.с.15/.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4.1 Договору Покупець 2 зобовязаний ввести обєкт в експлуатацію в термін до 4 (чотирьох) років з моменту нотаріального посвідчення Договору №156/40, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 06.05.2033 у реєстрі за №2766.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю проведена перевірка виконання Відповідачем 2 умов договору купівлі-продажу у частині введення обєкту купівлі-продажу в експлуатацію, за результатами якої складено акт поточної перевірки №30 від 18.07.2011 /а.с.62-64/, у висновках якого зазначено, що Відповідачем 1 не виконуються зобовязання передбачені пункт 4.1 договору купівлі-продажу від 01.02.2005.

Листом за вих. №11-03-02833 від 06.09.2011 Позивач надіслав на адреси Відповідачів пропозицію про розірвання договорів купівлі-продажу об'єкту приватизації №156/40 від 30.04.2003 та від 01.02.2005 /а.с.16-17/, але відповіді не отримав.

Зазначені обставини, на думку Позивача, свідчать про неналежне виконання Відповідачами умов договорів купівлі-продажу від 30.04.2003 та від 01.02.2005 в частині введення обєкту купівлі-продажу в експлуатацію у визначений договорами термін, у звязку з чим він просить розірвати зазначені договори купівлі-продажу та повернути нерухоме майно.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Предметом спору у справі є наявність чи відсутність підстав для розірвання договорів від 30.04.2003 та від 01.02.2005 з огляду на порушення Відповідачами умов договорів, щодо обовязку Покупця ввести обєкт в експлуатацію в термін до 4 (чотирьох) років з моменту нотаріального посвідчення Договору №156/40, який був нотаріально посвідчений 06.05.2003, тобто, до 06.05.2007.

Спірні правовідносини сторін виникли у звязку з виконанням Позивачем його функцій контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу державного майна в процесі приватизації, в тому числі реалізацією його права застосовувати до порушників відповідні санкції, передбачені чинним законодавством та умовами договорів купівлі-продажу, зокрема, розірвання договору та застосування наслідків його розірвання, а також стягнення неустойки.

Згідно з нормою статті 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, виходячи зі змісту зазначених правових норм, відповідальність у вигляді розірвання договору несе особа, яка порушила зобовязання і лише за наявності її вини у формі умислу або необережності.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання договорів у односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спеціальними законами України, що регулюють правовідносини сторін в процесі приватизації, у тому числі регулюють порядок укладання договорів купівлі-продажу майна в процесі приватизації, зобовязання сторін за такими договорами, наслідки порушення зобовязань, та підлягають застосуванню, є Закон України "Про приватизацію державного майна", Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Так, згідно зі статтею 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" при приватизації державного майна шляхом його викупу між продавцем - відповідним органом приватизації, і покупцем укладається договір купівлі продажу, до якого повинні включатися передбачені планом приватизації зобовязання, які були визначені умовами викупу; органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцями умов договору купівлі-продажу, а в разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

Згідно з частиною пятою статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобовязань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Відповідно до частини девятої статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у звязку з невиконанням покупцем договірних зобовязань приватизований обєкт підлягає поверненню в державну власність.

Отже, застосування відповідальності до покупця у вигляді розірвання договору купівлі-продажу державного майна, повязується виключно з невиконанням ним зобовязань за договором у визначені строки.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вважає, що порушення Покупцями своїх обовязків за договорами відносно введення обєкту в експлуатацію полягає у тому, що обєкт протягом чотирьох років з моменту нотаріального посвідчення Договору №156/40, тобто до 06.05.2007, і на час розгляду справи в експлуатацію не введений.

Зазначене підтверджується відповідною перепискою Позивача, а саме: листом №7/27-2364 від 18.11.2011 Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі, та листом №3/2362 від 13.09.2011 Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», відповідно до яких зазначений обєкт до експлуатації не вводився, договорів на виконання робіт по землеустройству для розробки проектів відводу земельної ділянки для обслуговування зазначеної автозаправної станції, не укладалося /а.с.61, 87/.

Суд вважає, що позовні вимоги Позивача в частині розірвання укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу №396 від 01.02.2005 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За загальним правилом, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що пунктом 5.4 Договору від 30.04.2003 передбачено, що за відчуження обєкта приватизації Покупець зобовязаний повідомити Продавця та покласти всі обовязки за даним Договором, в тому числі не виконанні, на нового власника. Обовязки Покупця, що передбачені цим Договором, зберігають свою чинність для осіб, які придбають обєкт у випадку його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобовязань.

Відповідно до вимог частини другої статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна»зазначені в цій частині зобов'язання зберігають свою чинність для осіб, які придбали об'єкт у випадку його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що зобовязання за Договором від 01.02.2005 припинились.

За таких обставин вимоги Позивача щодо розірвання укладеного між ним та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу №396 від 01.02.2005 спростовуються матеріалами справи та вимогами діючого законодавства і задоволенню не підлягають.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач 1 зобовязаний ввести обєкт купівлі-продажу в експлуатацію протягом 4 (чотирьох) років з моменту нотаріального посвідчення Договору від 30.04.2003, який був посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 06.05.2003 у реєстрі за №2766, тобто до 06.05.2007.

За правилами цивільного права відсутність вини доводиться правопорушником.

Відповідно до статті 614 Цивільного коедксу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, Приватним підприємством „ЛІС І С” не надано суду доказів виконання зазначених умов Договору від 01.02.2005.

Зазначене є підставою для застосування до Приватного підприємства „ЛІС І С” відповідальності у вигляді розірвання договору за порушення такого зобовязання, тому позовні вимоги в частині розірвання договору від 01.02.2005, укладеного між ОСОБА_1 та Приватним підприємством „ЛІС І С”, та повернення майна групи інвентарних обєктів автозаправної станції №68 контейнерного типу, що розташовано за адресою: АДРЕСА_2, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір купівлі-продажу, укладений 01.02.2005 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством „ЛІС І С”, схвалений Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований за №396.

3. Приватному підприємству „ЛІС І С” (99008, м. Севастополь, спуск Стрілецький, буд.1, ідентифікаційний код 24498358, відомості про рахунки в банківських установах в матеріалах справи відсутні) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (99008, місто Севастополь, пл. Повсталих, 6, ідентифікаційний код 20677058, р/р 37185500900001 в Головному управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509) обєкт приватизації групу інвентарних обєктів автозаправної станції №68 контейнерного типу, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, шляхом підписання акту приймання-передачі.

4. Стягнути з Приватного підприємства „ЛІС І С” (99008, м. Севастополь, спуск Стрілецький, буд.1, ідентифікаційний код 24498358, відомості про рахунки в банківських установах в матеріалах справи відсутні) в дохід Державного бюджету (р/р 31210206700001 у Головному управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, код ЕДРПОУ 23785637) державне мито у розмірі 596,98 грн. (пятсот девяносто шість грн.. 98 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині позову відмовити.

СуддяО.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 27.12.2011