Ухвала суду № 2043492, 09.04.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а-230/08(22а-1685/07) Головуючий суддя у 1-ій Категорія статобліку - 35 інстанції - Соловйов В.М.

(3/139/07-АП)

У Х В А Л А

09.04.2008 м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Проценко О.А.,

при секретарі: Гулій О.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача: Пастух Р.О.;

від відповідача: Панфьорова С.С.;

від відповідача: Краснокутський В.В. (довіреність № 6399/10/10-010 від 14.05.2007),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 16.05.2007 по справі № 3/139/07-АП

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агросоюз», м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002042310/0 від 19.09.2006 та № 0002082310/0 від 13.10.2006

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2007 по справі № 3/139/07-АП задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агросоюз», м. Запоріжжя (далі - ТОВ «Агросоюз») до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002042310/0 від 19.09.2006 та № 0002082310/0 від 13.10.2006.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано наступним.

Відповідач в актах перевірки № 237-23-215-30473295 від 12.09.2006 та № 256-23-215-30473295 від 06.10.2006 не наводить фактів, які б свідчили про порушення позивачем норм чинного законодавства України щодо:

- віднесення до складу податкового кредиту у квітні 2006 року сум податку на додану вартість, зазначених в податкових накладних № 125 від 17.04.2006, № 137 від 25.04.2006, № 139 від 26.04.2006, № 140 від 27.04.2006, №129 від 19.04.2006, на загальну суму 49 268 грн. 70 коп. (ПДВ - 8 211 грн. 45 коп.), отримані від ПП «Формула Плюс»;

- віднесення до складу податкового кредиту у травні 2006 року сум податку на додану вартість, зазначених в податкових накладних № 170 від 12.05.2006, № 162 від 10.05.2006, № 157 від 05.05.2006, на загальну суму 36 546 грн. 90 коп. (ПДВ - 6 091 грн. 15 коп.);

- віднесення до складу податкового кредиту у червні 2006 року сум податку на додану вартість, зазначених в податкових накладних № 192 від 31.05.2006, № 205 від 03.06.2006, № 203 від 02.06.2006, № 200 від 01.06.2006, на загальну суму 45 633 грн. 90 коп. (ПДВ - 7 605 грн. 65 коп.).

Судом встановлено, що позивачем правомірно здійснювалося визначення сум податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету, у відповідності до п/п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». З огляду на що, дії ТОВ «Агросоюз» по включенню спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту та декларуванню бюджетного відшкодування, повністю відповідають механізму, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість», а твердження відповідача, викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем п/п 7.4.1 та п/п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дійсності не відповідають.

 Крім того, господарський суд зазначає, що єдиною підставою для прийняття перевіряючими спірних податкових повідомлень-рішень були інформаційні довідки № 19656/7/23-516 від 06.09.2006, № 20071/7/23-516 від 11.09.2006 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо постачальника позивача - ПП «Формула Плюс», а також та обставина, що ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя подано позовну заяву про визнання недійсним установчих документів ПП «Формула Плюс», чим підтверджено невстановлення перевіряючими порушень щодо заповнення первинних документів при здійсненні господарських операцій між ТОВ «Агросоюз» та ПП «Формула Плюс».

Також судом встановлено, що на момент проведення перевірки ТОВ «Агросоюз» та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а також на момент розгляду справи в господарському суді, факт визнання недійсними установчих документів ПП «Формула Плюс» - відсутній.

Відсутність підстав для зменшення ТОВ «Агросоюз» сум бюджетного відшкодування за травень 2006 року в розмірі 8 211 грн. 00 коп. обумовлює відсутність підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно п/п 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в розмірі 3 284 грн. 40 коп.

Не погодившись із постановою господарського суду від 16.05.2007 по справі № 3/139/07-АП, Державна податкова інспекція у Хортицькому районі м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

В порушення вимог ст. 159 КАС України, не прийнято до уваги пояснення відповідача стосовно тих, обставин, що ПП «Формула Плюс» надало до перевірки реєстри виданих податкових накладних, які замість назв підприємств, містили умовні позначки «X», що призвело до неможливості проведення зустрічної перевірки.

Відповідач зазначає про невірне застосування судом норм Закону України «Про податок на додану вартість», якими встановлено прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому, зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою. З огляду на що, висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до Бюджету випливає із самої суті поняття податку на додану вартість.

Крім того, до ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя надійшла відповідь від ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо надання загальних відомостей про постачальника ПП «Формула Плюс».

Згідно результатів інформаційних довідок, наданих ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо постачальника ПП «Формула Плюс» № 19656/7/23-516 від 06.09.2006, № 20071/7/23-516 від 11.09.2006, ДПІ подано позовну заяву до суду про визнання недійсними установчих документів ПП «Формула Плюс».

Керуючись викладеним, висновок перевіряючих про порушення позивачем п.п. 1.7, 1.8, ст.1, п/п 7.2.4 п. 7.2, п/п 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в ході чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2006 року на 8 211 грн. 45 коп., червень 2006 року на 6 091 грн. 15 коп., внаслідок віднесення до складу податкового кредиту за квітень 2006 року ПДВ в сумі 8 211 грн. 45 коп., за травень 2006 року ПДВ в сумі 6 091 грн. 15 коп., - є законним та обґрунтованим.

Позивачем заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції надані не були.

У судовому засіданні представники ДПІ доводи та вимоги, заявлені в апеляційній скарзі, підтримали повністю.

Представник позивача вимоги позову підтримує, постанову господарського суду вважає законною та обґрунтованою.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача по справі, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні вимог апеляційної скарги, керуючись наступним.

На підставі наказів № 143 від 05.07.2006 (направлення № 310463 від 22.08.2006) та № 270 від 22.09.2006 (направлення № 310494 від 25.09.2006) Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м. Запоріжжя проведено позапланові виїзні документальні перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Агросоюз», м. Запоріжжя з питань достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень, липень 2006 року, відповідно.

В ході перевірки позивача за червень 2006 року складено акт № 237-23-215-30473295 від 12.09.2006, в якому зазначено про порушення п.п. 1.7, 1.8, ст.1, п/п 7.2.4 п. 7.2, п/п 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; за липень 2006 року - № 256-23-215-30473295 від 06.10.2006, де зазначено про порушення п.п. 1.7, 1.8, ст.1, п/п 7.2.4 п. 7.2, п/п 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до актів проведених перевірок податкова дійшла висновку, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, підтверджені податковими накладними ПП «Формула Плюс».

Висновки податкової виходять з наступного.

До ДПІ у Хортицькому районі надійшла відповідь від ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо надання загальних відомостей про постачальника ПП «Формула Плюс».

Згідно результатів інформаційної довідки, наданої ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, щодо постачальника ПП «Формула Плюс» № 19656/7/23-516 від 06.09.2006 (вх. № 970/7 від 11.09.2006), № 20071/7/23-516 від 11.09.2006, ДПІ подано позовну заяву до суду № 16257/10/10-031 від 17.07.2006 про визнання недійсними установчих документів ПП «Формула Плюс».

Підставою для подання позовної заяви до суду є те, що ПП «Формула Плюс» зареєстровано за грошову винагороду ОСОБА_1 та незнаходження підприємства за юридичною адресою (акт перевірки № 14 від 21.03.2006).

На підставі зазначених актів винесено податкові повідомлення-рішення № 0002042310 від 19.09.2006 про зменшення ТОВ «Агросоюз», м. Запоріжжя суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 14 302 грн. 00 коп. і нарахування штрафних санкцій в сумі 3 284 грн. 40 коп. та № 0002082310/0 від 13.10.2006 про зменшення ТОВ «Агросоюз», м. Запоріжжя суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 7 606 грн. 00 коп.

В ході апеляційного оскарження позивачем винесених податкових повідомлень-рішень №№ 0002042310, 0002082310/0, ТОВ «Агросоюз» подано первинні скарги за одним № 7508/10 від 28.09.2006 та від 01.11.2006.

Рішеннями Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя № 10741/10/31-011 від 17.11.2006 та № 10740/10/31-011 від 17.11.2006 первинні скарги позивача залишено без задоволення.

Непогодившись із зазначеними повідомленнями-рішеннями податкової та результатами їх оскарження, ТОВ «Агросоюз», м. Запоріжжя подало до господарського суду Запорізької області позов, в якому посилаючись на ч. 2 ст. 18, ст.ст. 19, 87, 94, 104, п. 3 ч. 3 ст. 105 КАС України, п/п 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» просило їх скасувати, аргументуючи свої вимоги наступним.

На момент існування правовідносин позивача і ПП «Формула Плюс», останнє вільно здійснювало господарську діяльність, подавало звітність, володіло цивільною дієздатністю, не знято з реєстрації державними та податковими органами, з огляду на що, а також у зв'язку з відсутністю доказів, що обґрунтовують твердження податкової, призвело до прийняття ДПІ податкових повідомлень-рішень, які носять характер припущень і нічим не підкріплених висновків працівників податкового органу.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду погоджується з позицією суду першої інстанції щодо протиправності оспорюваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до визначення термінів, які надаються в п.п. 1.7, 1.8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, тоді як бюджетним відшкодуванням визнається сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п/п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного нормативного акту в редакції, яка діяла в перевіряємий період7.4.1. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Нормами, що закріплені у п/п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Враховуючи вищевикладені законодавчі норми, законодавець визначив, що нарахування податкового кредиту, за наявності операцій купівлі-продажу, здійснюється на підставі податкових накладних, за умови їх відповідності вимогам законодавства.

Як підтверджено матеріалами по справі та поясненнями сторін, факт наявності операцій купівлі-продажу між позивачем і ПП «Формула Плюс» та наявності податкових накладних, зазначеного ПП «Формула Плюс», податковою не оспорюються.

Податковою також не зазначено про невідповідність податкових накладних ПП «Формула Плюс» діючому законодавству.

За таких обставин, позивач правомірно відніс до податкового кредиту:

- за квітень 2006 року - суми податку на додану вартість, зазначені в податкових накладних № 125 від 17.04.2006, № 137 від 25.04.2006, № 139 від 26.04.2006, № 140 від 27.04.2006, №129 від 19.04.2006, на загальну суму - 49 268 грн. 70 коп. (ПДВ - 8 211 грн. 45 коп.), отримані від ПП «Формула Плюс»;

- за травень 2006 року - суми податку на додану вартість, зазначені в податкових накладних № 170 від 12.05.2006, № 162 від 10.05.2006, № 157 від 05.05.2006, на загальну грошову суму 36 546 грн. 90 коп. (ПДВ - 6 091 грн. 15 коп.);

- за червень 2006 року - суми податку на додану вартість, зазначені в податкових накладних № 192 від 31.05.2006, № 205 від 03.06.2006, № 203 від 02.06.2006, № 200 від 01.06.2006, загальною сумою 45 633 грн. 90 коп. (ПДВ - 7 605 грн. 65 коп.).

Отже, зменшення показників податкового кредиту платника податків, а, відповідно, зменшення суми бюджетного відшкодування та визначення зобов'язань з ПДВ, на підставі зазначених актів перевірок є безпідставним.

Посилання податкової на інформацію, вкладену у довідках ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо статутних документів постачальника позивача - ПП «Формула Плюс», а також та обставина, що ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя подано до суду позовну заяву (№ 16257/10/10-031 від 17.07.2006) про визнання недійсними установчих документів ПП «Формула Плюс», не приймаються колегією суддів до уваги, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 18 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як підтверджено матеріалами по справі та не заперечується податковою, на момент та протягом проведення перевірки позивача, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень і розгляду в господарському суді Запорізької області справи № 3/139/07-АП, докази визнання судом установчих документів ПП «Формула Плюс» недійсними, податковою не подано.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання податкової на невідповідність рішення суду нормам п.п. 1.3, 1.8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» не приймаються колегією суддів до уваги, виходячи з того, що норми п.п. 1.3, 1.8 ч. 1 ст. 1 зазначеного нормативного акту можуть бути застосовані, виходячи з системного аналізу норм, що регулюють порядок визначення сум бюджетного відшкодування, зокрема норм п/п 7.7.1 п. 7 ч. 7 ст. 7 цього ж закону, у якій вказано наступне: «Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Системний аналіз названих норм дає підстави вважати, що під платником податку у даному випадку слід визнати позивача, факт належної сплати податку яким податковою не оспорюється.

Висновки податкової відносно того, що суми ПДВ, сплачені позивачем у ціні придбання, у повному обсязі повинні перераховуватися його контрагентами до бюджету, колегія суддів вважає помилковими, оскільки вони не відповідають чинному законодавству, зокрема нормам п/п 7.7.1 п. 7 ч. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на зазначене та у зв'язку з тим, що судом першої інстанції винесено постанову по справі, яка відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про залишення постанови господарського суду Запорізької області від 16.05.2007 у справі № 3/139/07-АП без змін, а апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративний суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 16.05.2007 по справі № 3/139/07-АП - без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Ухвалу складено у повному обсязі 23.06.2008.

 Головуючий суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.А Проценко