Рішення № 20431888, 26.07.2011, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

26.07.2011

Справа № 2029/2- 204/11

РІШЕННЯ

Іменем України

26 липня 2011 року.

          Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Клименка А.М.,

при секретарі – Литвиненко А.Л.,

з участю:

представників позивача –ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача –ОСОБА_3,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи - приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_6, ОСОБА_7, Служба в справах дітей Харківської облдержадміністрації та орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради, про визнання іпотечного договору недійсним, ОСОБА_4 до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа –Національний банк України в особі Управління НБУ в Харківській області, про визнання недійсним кредитного договору та за зустрічним позовом ПАТ «УкрСиббанк»до ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом в інтересах свого сина - неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, до АКІБ «УкрСиббанк»та приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_6, третя особа –Служба в справах дітей Харківської облдержадміністрації, про визнання іпотечного договору недійсним і просила визнати недійсним іпотечний договір б/н, укладений між нею та АКІБ «УкрСиббанк»та посвідчений 20 грудня 2007 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, посилаючись на те, що 20 грудня 2007 року між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк»було укладено договір про надання споживчого кредиту № 22373394000, відповідно до якого позивачка отримала кредитні кошти в розмірі 54000 доларів США з наступною сплатою відсотків та частин кредиту шляхом сплати ануїтетних платежів в розмірі 605 доларів США щомісяця строком до 20 грудня 2028 року. В забезпечення виконання позивачкою своїх зобов’язань за кредитним договором було укладено спірний договір іпотеки, відповідно до якого позивачка передала в заставу банку квартиру АДРЕСА_1. При укладанні кредитного договору позивачкою було надано усі необхідні документи, в тому числі, і копія свідоцтва про народження її сина –ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, але їй не було роз’яснено, що вона не має права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір іпотеки, і укладанням спірного договору без цього дозволу було порушено права її неповнолітньої дитини.

Під час розгляду справи ОСОБА_4 доповнила свої позовні вимоги і з тих же підстав звернулася до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи - приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_6, ОСОБА_7, Служба в справах дітей Харківської облдержадміністрації та орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради, про визнання іпотечного договору недійсним, в якому просила визнати спірний договір іпотеки недійсним з моменту його укладання та зобов’язати приватного нотаріуса ОСОБА_6 скасувати реєстраційний запис про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек заборон відчуження об’єктів нерухомого майна –квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 27 –32).

Також позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з додатковим позовом до ПАТ «УкрСиббанк»і Національного банку України в особі Управління НБУ в Харківській області про визнання недійсним кредитного договору і просила: визнати недійсним з моменту його підписання договір про надання споживчого кредиту № 11272294000 та додаток № 1 до цього договору від 20 грудня 2007 року; визнати кошти, отримані ПАТ «УкраСиббанк»від неї за період з 17 січня 2008 року по 21 вересня 2009 року в сумі 91338 грн. 08 коп. як ті, що відшкодовували тіло кредиту відносно договору про надання споживчого кредиту № 11272294000 та додатку № 1 до цього договору від 20 грудня 2007 року; визнати за нею борг перед ПАТ «УкрСиббанк»в розмірі 181361 грн. 92 коп.: стягнути з ПАТ «УкрСиббанк»на її користь матеріальні збитки в розмірі 8181 грн. та судові витрати в розмірі 120 грн. посилаючись на те, що 20 грудня 2007 року між ОСОБА_4 і ПАТ «УкрСиббанк»був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11272294000 та додаток № 1 до нього, за яким відповідач надав їй кредит в розмірі 54000 доларів США на придбання трикімнатної квартири. Відповідно до умов договору відповідач фактично зобов’язав позивачку відкрити поточний рахунок, на який були перераховані кредитні кошти і отримані позивачкою з нього готівкою 20 грудня 2007 року. В період з 17 січня 2008 року до 21 вересня 2009 року позивачкою було виплачено відповідачу в погашення тіла кредиту та процентів за його користуванням на суму, яка у гривневому еквіваленті становить 91338 грн. 08 коп. Даний договір передбачав валюту кредиту –долари США, але у відповідності до ст. 99 Конституції України і іншого діючого законодавства грошовою одиницею України є гривня. Позивачка вважала, що не маючи індивідуальної ліцензії Національного банку України відповідач не мав права надавати їй кредит в іноземній валюті (т. 2, а.с. 92 –95).

Позивачка ОСОБА_4 в судове засідання не прибула, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, про свідчить її особистий підпис в явочному аркуші (т. 2, а.с. 191), направила в судове засідання своїх представників, які її позови підтримали в повному обсязі.

ПАТ «УкрСиббанк»позови ОСОБА_4 не визнав і звернувся до суду зі зустрічним позовом до ОСОБА_4 і ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 58568,70 доларів США посилаючись на те, що 20 грудня 2007 року між АТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_4 було укладено договір споживчого кредиту № 11272294000, відповідно до якого банк надав ОСОБА_4 кредит в сумі 54000 доларів США строком до 20 грудня 2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 12,4% річних. Відповідно до умов договору ОСОБА_4 зобов’язалася сплачувати кредит до 20-го числа кожного місяця шляхом внесення ануїтетних платежів в розмірі 605 доларів США на місяць. 20 грудня 2007 року між сторонами було укладено Додаткову угоду, якою, серед іншого, було встановлено графік внесення щомісячних платежів. В теперішній час ОСОБА_4 умов кредитного договору не виконує, щомісячні платежі не сплачує, внаслідок чого станом на 13 липня 2010 року загальна сума простроченої заборгованості за кредитним договором, що підлягає поверненню, становить 6410,97 доларів США, з яких прострочена заборгованість за кредитом становить 735,40 доларів США і прострочена заборгованість по процентах становить 5675,57 доларів США.

Пунктом 4.1 кредитного договору за порушення термінів погашення будь –яких грошових зобов’язань за кредитним договором банк має право вимагати від боржника сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу на дату нарахування пені.

Станом на 13 липня 2010 року загальна сума нарахованої пені за кредитним договором складає 487,11 доларів США, з яких пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом становить 58,02 долару США і пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах в розмірі 429,09 долару США.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України позивач вимагав дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати відсотків і становила 52406,02 долару США.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором з відповідачем ОСОБА_7 20 грудня 2007 року було укладено договір поруки № П/11272294000, відповідно до якого він зобов’язався відповідати перед банком в тому ж обсязі, що і ОСОБА_4 за кредитним договором, зокрема, за повернення основної суми заборгованості, відсотків за користування кредитом, а також сплату пені та інших штрафних санкцій, встановлених кредитним договором (т. 1, а.с. 83, 84).

Одночасно, з метою додаткового забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором між нею та банком 20 грудня 2007 року було укладено договір іпотеки, відповідно до якого вона передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 17).

Під час розгляду справи ПАТ «УкрСиббанк»збільшило свої позовні вимоги і просило з тих же підстав стягнути з відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 62887,95 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 51157,44 долару США, заборгованості по простроченим процентам в розмірі 1248,58 доларів США, заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом в розмірі 9534,85 доларів США, пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 947,08 доларів США (т. 2 а.с. 162). Також представник ПАТ «УкрСиббанк»надав суду письмові заперечення проти позовів ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 116, т. 2, а.с. 69, 133)

          Відповідач за зустрічним позовом і третя особа за позовами ОСОБА_4 - ОСОБА_7 в судове засідання не прибув, про час та місце його проведення був належним чином повідомлений, про що свідчить розписка про вручення судової повістки на його ім’я члену його сім’ї – його дружині ОСОБА_4 (т. 2, а.с. 192), причин неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав, з заявою про відкладання розгляду справи до суду не звертався, тому суд вважав за можливе розглянути справу в його відсутність.

          Третя особа - приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_6 в судове засідання не прибула, про час та місце його проведення була належним чином повідомлена, про свідчить зворотне повідомлення про отримання нею рекомендованого листа суду з судовою повісткою (т. 2, а.с. 193), надала письмові заперечення проти позову, в яких просила розглядати справу в її відсутність, і пояснила, що 20 грудня 2007 року до неї звернулися ОСОБА_9 - начальник відділення № 751 Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»- «Іпотекодержатель»за договором та ОСОБА_4 - «Іпотекодавець»з метою нотаріального посвідчення договору іпотеки нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1. Для укладання договору іпотеки квартири ОСОБА_4 надала документи, що встановлювали її особу, а саме паспорт та ідентифікаційний номер, а також документи, що підтверджували право власності на вказану нерухомість, а саме: договір купівлі - продажу квартири, посвідчений нею ж –приватним нотаріусом ОСОБА_6 20.12.2007 року за реєстром № 7209 і зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 2587821, згідно ОСОБА_10 з Державного реєстру правочинів за № 5188745, виданого тим же нотаріусом та тоді ж. Цей договір був укладений в той же день, що і посвідчений договір іпотеки, що допустимо згідно діючого законодавства України, а саме без реєстрації в бюро технічної інвентаризації.

Згідно частини 5 статті 18 Закону України "Про іпотеку", вбачається, що у разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, у даному випадку - кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно. Також нею були перевірені дієздатність та правоздатність юридичної особи - Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», та правомочність його представника. При посвідчені цього договору нею було перевірено наявність арештів та заборон, про що свідчать ОСОБА_10 з Єдиного реєстру об'єктів нерухомого майна за № 16160714 від 20.12.2007 року, Державного реєстру іпотек за № 16160641 від 20.12.2007 року, Державного реєстру обтяжень рухомого майна за № 16161292 від 20.12.2007 року. Окрім цього, нею було перевірено шлюбні стосунки ОСОБА_4 - власника предмета іпотеки. На момент укладання договору іпотеки вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, тому від її чоловіка - ОСОБА_11 була отримала заява - згода на укладення та підписання кредитного договору та договору іпотеки вищевказаної квартири з АКІБ «УкрСиббанк», підпис якого було засвідчено нею ж за реєстром № 7208 20.12.2007 року. Також при посвідчені договору купівлі-продажу квартири від імені ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_4 від продавця за договором була отримана заява про те, що в квартирі АДРЕСА_1 малолітні та неповнолітні особи не зареєстровані. Покупець набувала квартиру на своє ім'я, тобто інтереси будь-якої малолітньої або неповнолітньої особи цим фактом не порушувались. В зв'язку з цим, будь-який дозвіл органу опіки та піклування на посвідчення цього договору не був доцільним. Згідно з нормами закону передбачено отримання дозволу органів опіки та піклування у разі, коли батьки малолітніх/неповнолітніх дітей здійснюють правочин з нерухомим майном, яке належить на праві власності або на праві користування дітям та/або у випадках, коли у наслідок цих правочинів діти можуть лишитися житла, або можуть погіршитися житлові умови дітей. Стосовно позивача та її малолітньої дитини, на момент укладання договору купівлі-продажу квартири та подальшого укладання договору іпотеки, ні мати, ні її син не проживали та не мали будь-якої можливості користуватися предметом договору іпотеки. Таким чином, нею були посвідчені одночасно договір купівлі-продажу квартири та договір іпотеки без наявності згоди органу опіки та піклування, тим самим норми закону та права дитини позивача порушені не були (т.2, а.с. 144, 145).

Третя особа - Служба в справах дітей Харківської облдержадміністрації свого представника в судове засідання не направила, звернулася до суду з заявою про розгляд справи у відсутність її представника, в якій просила залучити до розгляду справи представника служби в справах дітей Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради, на яку безпосередньо покладаються питання представництва інтересів дітей у судах за місцем їх проживання (т. 1, а.с. 130, т. 2, а.с. 131).

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради, а потім - Харківської міської ради, ОСОБА_12 (т. 1, а.с. 133, т. 2, а.с. 159) про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, про що свідчить її особистий підпис в явочному аркуші (т. 2, а.с. 191), в судове засідання не прибула, під час розгляду справи при прийнятті рішення по справі покладалася на розсуд суду і просила врахувати інтереси неповнолітньої дитини.

Третя особа - Національний банк України в особі Управління НБУ в Харківській області свого представника в судове засідання не направив, надав суду письмові заперечення, в яких просив розглядати справу у відсутність його представника (т. 2, а.с. 194) і пояснив, що повністю заперечує проти позову ОСОБА_4 про визнання кредитного договору недійсним, оскільки згідно зі статтею 2 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління та, відповідно до статті 19 Конституції України, Національний банк діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 4 Закону України «Про Національний банк України», ч. 3 ст. 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України.

Відповідно до з ч. 1 ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України " Про банки і банківську діяльність ' банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Банк при здійсненні операцій щодо кредитування керується, зокрема Цивільним Кодексом України, Законами України "Про заставу", "Про іпотеку" та іншим законодавством. Кожний банк самостійно розробляє положення про кредитування.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. На виконання вказаних повноважень Національним банком України прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління НБУ від 14.10.2004 № 483 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 за №1429/10028.

Відповідно до пункту 1.4 Положення використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) - використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких зобов'язань або оплати товарів що придбаваються. Разом з тим, у пункті 1.5 Положення визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями). Ця норма була прийнята виходячи з того, що, як було зазначено вище, операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик включають у себе не лише операції з надання кредиту, але й проведення інших платежів за кредитом (проценти, комісійні тощо).

Виходячи з наведеного, надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів та інших платежів за кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України жодною з сторін договору, за умови якщо стороною договору є уповноважений банк, який має банківську ліцензію та письмовий дозвіл (генеральну ліцензію) на здійснення валютних операцій.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно зі статтею 345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону про банки визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії, і, зокрема, операції з валютними цінностями. Такі операції мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету № 15-93 від 19.02.93 " Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

На виконання ст. 44 Закону України " Про Національний банк України " та ст. 5 Декрету постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 № 275 затверджено Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 за № 730/5921, яке, зокрема, встановлює порядок і умови видачі банкам банківських ліцензій на здійснення банківських операцій та письмових дозволів на здійснення інших операцій.

Так, п. 2.3 вищезгаданого Положення визначено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати, зокрема, операції щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Тобто банк за умови наявності письмового дозволу має право здійснювати розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, повідомляємо.

На сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/ одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії. При укладенні кредитного договору сторони керуються Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою Правління Національного банку України № 168 від 10.05.2007 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 № 541/13808.

Зазначені Правила регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту.

Статтею 192 ЦКУ "Гроші (грошові кошти )" визначено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Крім того, статтею 533 ЦКУ передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Зокрема, ч. 2 ст. 524 ЦКУ встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Тобто, положення ЦК надають право за домовленістю сторін визначати в іноземній валюті грошовий еквівалент зобов'язання. Національним банком України отримано висновок науково-правової експертизи Інституту держави і права імені ОСОБА_13 Національної академії наук України щодо правових підстав надання кредитів в іноземній валюті від 09.11.2006, згідно з яким відповідно до вищевказаних норм законодавства банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Зважаючи на викладене, відповідно до норм статей 192, 533, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 44 Закону України «Про Національний банк України»статей 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали банківську ліцензію Національного банку та за умови отримання генеральної ліцензії (письмового дозволу) Національного банку на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів як в національній, так в іноземній валюті та отримання процентів у відповідній валюті зобов'язання.

Таким чином, навіть якщо погодитись з висновками щодо необхідності отримання сторонами кредитного договору відповідних індивідуальних ліцензій Національного банку України, то слід зауважити, що у такому випадку за відсутності таких ліцензій у сторін договору, ця обставина безпосередньо не визначає недійсність договору. Укладення договору без наявності відповідних ліцензій не доводить у такому випадку порушення суб'єктивного цивільного права. Звернення до суду з позовом про визнання договорів недійсними фактично є намаганням покласти на банк - позичальника коштів несприятливі правові наслідки через невиконання боржником своїх обов'язків згідно договору.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 14.03.2006 № 40/141-05.

Враховуючи викладене, Національний банк України вважає правомірним надання банками кредитів в іноземній валюті та отримання відсотків та інших платежів в іноземній валюті за кредитами (як у готівковій, так у безготівковій формі) на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу (генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій).

До цього слід також додати, що практика визнання кредитних договорів в іноземній валюті недійсними може спричинити негативні наслідки для банківської системи України, оскільки вплине на її стабільність та призведе до порушення законних інтересів владників і кредиторів банків. Це, у свою чергу, може викликати загрозу стабільності грошової одиниці України та економічної системи України в цілому.

На сьогодні переважна більшість судових рішень (як судів загальної юрисдикції, так і господарських судів) у справах про визнання недійсними договорів кредитування в іноземній валюті вирішуються на користь банків, (постанова Верховного Суду України від 21.03.2011 по справі № 6-7цс11, рішення Верховного Суду України від 06.04.2011 справа № 6-49340св10).

З урахуванням вищевикладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. ст. 2,4, 44 Закону України "Про Національний банк України", ст.ст.192, 1054 ЦК України, ст.345 ГК України, ст.ст.4,5,11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", "Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу", затвердженим постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483, ст.ст. 27,35 ЦПК України, вважав вимоги Позивача стосовно визнання недійсними кредитного договору в іноземній валюті безпідставними (т. 2, а.с. 44 –47, 195 –200).

          Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінив надані сторонами докази, суд вважає, що позови ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, а зустрічний позов ПАТ «УкрСиббанк»є обґрунтованим і підлягає задоволенню. До такого висновку суд дійшов виходячи з наступного…

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

20 грудня 2007 року між АТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_4 було укладено договір споживчого кредиту № 11272294000, відповідно до якого банк надав ОСОБА_4 кредит в сумі 54000 доларів США строком до 20 грудня 2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 12,4% річних. Відповідно до умов договору ОСОБА_4 зобов’язалася сплачувати кредит до 20-го числа кожного місяця шляхом внесення ануїтетних платежів в розмірі 605 доларів США на місяць. 20 грудня 2007 року між сторонами було укладено Додаткову угоду, якою, серед іншого, було встановлено графік внесення щомісячних платежів. В теперішній час ОСОБА_4 умов кредитного договору не виконує, щомісячні платежі не сплачує, внаслідок чого станом на 25 січня 2011 року кредитним договором в загальному розмірі в загальному розмірі 62887,95 доларів США, що за курсом обміну НБУ становить 501279 грн. 85 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 51157,44 долару США, заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 1248,58 долару США, заборгованості по простроченим процентам в розмірі 9534,85 долару США, пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах в розмірі 947,08 доларів США,

Пеня за порушення виконання боржником передбачена пунктом 4.1 кредитного договору, відповідно до якого за порушення термінів погашення будь –яких грошових зобов’язань за кредитним договором банк має право вимагати від боржника сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу на дату нарахування пені.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором з відповідачем ОСОБА_7 20 грудня 2007 року було укладено договір поруки № П/11272294000, відповідно до якого він зобов’язався відповідати перед банком в тому ж обсязі, що і ОСОБА_4 за кредитним договором, зокрема, за повернення основної суми заборгованості, відсотків за користування кредитом, а також сплату пені та інших штрафних санкцій, встановлених кредитним договором.

Наведені обставини встановлені судом на підставі наступних письмових доказів:

- договору про надання споживчого кредиту № 11272294000 від 20 грудня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_4 отримала від позивача кредит в сумі 54000 доларів США строком до 20 грудня 2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 12,4% річних. (т. 1, а.с. 89-93);

- додаткової угоди до договору про надання споживчого кредиту № 11272294000 від 20 грудня 2007 року, відповідно до якої встановлено графік щомісячних платежів боржника ОСОБА_4 за цим кредитним договором (т. 1, а.с. 95);

- графіку погашення кредиту, з якого вбачається, що ОСОБА_4 зобов’язалася сплачувати кредит до 20-го числа кожного місяця шляхом внесення ануїтетних платежів в розмірі 605 доларів США на місяць (т. 1, а.с. 96 –100).

- договором поруки № П/11272294000 від 20 грудня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_7 зобов’язався відповідати перед банком в тому ж обсязі, що і ОСОБА_4 за кредитним договором № 11272294000 від 20 грудня 2007 року, зокрема, за повернення основної суми заборгованості, відсотків за користування кредитом, а також сплату пені та інших штрафних санкцій, встановлених кредитним договором (т. 1, а.с. 101).

- розрахунком заборгованості відповідача ОСОБА_4 за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11272294000 від 20 грудня 2007 року за станом на 25 січня 2011 року, відповідно до якого за цим кредитним договором існує заборгованість в загальному розмірі 62887,95 доларів США, що за курсом обміну НБУ становить 501279 грн. 85 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 51157,44 долару США, заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 1248,58 долару США, заборгованості по простроченим процентам в розмірі 9534,85 долару США, пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах в розмірі 947,08 доларів США (т. 2, а.с. 163 –166).

До теперішнього часу відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_4 і ОСОБА_7 кредитний договір в частині повернення грошових коштів ПАТ «УкрСиббанк»не виконали. Такий висновок суд робить на підставі пояснень їх представників в судовому засіданні і відсутності підтвердження дотримання ОСОБА_4 встановленого графіку погашення заборгованості за кредитним договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

          Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

          Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

          За таких обставин суд вважає, що вимога ПАТ «УкрСиббанк»до ОСОБА_4 і ОСОБА_7 цілком обґрунтована, оскільки останні не виконали умов укладених з ними договорів і тому з них слід стягнути солідарно на користь банку загальну заборгованість за кредитним договором в розмірі 62887,95 доларів США, що за курсом обміну НБУ становить 501279 грн. 85 коп.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_4 про недійсність договору про надання споживчого кредиту № 11272294000 від 20 грудня 2007 року з тих підстав, що його умови не відповідають загальним засадам цивільного законодавства, зокрема справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України), а також ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»щодо справедливості умов договору через застосування для визначення боргу, відсотків за користування кредитом грошового еквівалента гривні до долара США, а відтак покладання, на думку позивачки, усіх ризиків знецінення національної валюти на позичальника, то слід зазначити наступне…

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти –гривні і, як убачається з матеріалів справи, при укладенні спірного договору позивачці ОСОБА_4 були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили її прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах.

Діючим законодавством в галузі кредитування не забороняється використання іноземної валюти як засобу платежу за умов дотримання вимог валютного законодавства, тому ця обставина не може бути підставою для визнання спірного кредитного договору недійсним і, укладаючи такий договір, ОСОБА_4 було відомо, на яких умовах укладається кредитна угода, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів вона повинна була визначати для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не мають безпідставно змінюватися на вимогу однієї зі сторін.

Крім того, відмова від надання чи одержання кредиту не є односторонньою відмовою від зобов'язання, передбаченого ст. 615 ЦК України, або одностороннім його розірванням.

Та обставина, що за час виконання позивачкою умов договору курс долару США по відношенню до гривні суттєво збільшився не може бути підставою для визнання кредитної угоди недійсним, оскільки зростання курсу долара США –валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не може бути підставою для розірвання кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти –гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.

Посилання позивачки на нерівність сторін у спірному кредитному договору також не може бути прийнято судом і визнано підставою для визнання цього договору недійсним, оскільки сторонами було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов цього договору, визначено об’єм їх прав і обов’язків, який повністю відповідає положенням Закону України «Про іпотеку»і при укладанні цього договору ніяких претензій з боку позивачки щодо умов договору, прав та обов’язків сторін, не було і їх волевиявлення при його укладанні було вільним.

Посилання представника ОСОБА_4 на відсутність у банку індивідуальної ліцензії на право здійснення операцій в іноземній валюті, і як наслідок цього відсутність у банку права на укладання кредитного договору в іноземній валюті, то слід зазначити, що для здійснення таких операції АКІБ «УкрСиббанк»мав достатньо повноважень, які були передбачені генеральною банківською ліцензією № 75, виданою Національним банком України 28 жовтня 1991 року (т. 2, а.с. 76), дозволу НБУ та додатку до нього № 75-2 на право здійснення операцій з валютними цінностями (т. 2, а.с. 77 –79).

Крім того, перерахування валютних коштів мало безготівковий характер і здійснювалося з поточного рахунку позичальника –ОСОБА_4, який був відкритий у відповідності до укладеного з нею договору –анкети про відкриття та обслуговування банківського поточного рахунку (т. 2, а.с. 37) на рахунок банку.

          Відносно позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки (т. 1, а.с. 17) з підстав порушення при його укладанні та посвідченні прав сина позивачки ОСОБА_4 - неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, то слід зазначити, що предметом даного договору є квартира АДРЕСА_1, яка стала власністю позивачки одночасно з укладанням та посвідченням нотаріусом спірного договору іпотеки, оскільки обидва ці договори, і договір купівлі –продажу квартири і договір іпотеки були укладені і посвідчені одночасно.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Стаття 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, права користування якими мають діти.

Таким чином, батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування розпоряджатися майновими правами дітей.

Як встановлено судом, малолітній син позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, до укладання та посвідчення договору іпотеки права власності та інших майнових прав щодо предмета іпотеки –квартири АДРЕСА_1 не мав, як і не мала його сама ОСОБА_4, відтак, для укладання цього договору іпотеки дозвіл органу опіки і піклування законом на час укладання спірного договору не вимагався.

В зв’язку з відмовою позивачці ОСОБА_4 в задоволенні позовів про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки її інші позовні вимоги, які витікають з цих договорів, задоволенню також не підлягають, а тому в задоволенні позовів ОСОБА_4 слід відмовити в повному обсязі.

          Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів за зустрічним позовом слід стягнути на користь позивача судові витрати по справі, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. в рівних частках.

          Відповідно до ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 224 - 226 ЦПК України, ст. ст. 554, 615, 651, 652, 1048, 1050 ЦК України, Законом України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", Законом України "Про охорону дитинства", суд -

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ «УкрСиббанк»до ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «УкрСиббанк»заборгованість за договором споживчого кредиту № 11272294000 від 20 грудня 2007 року за станом на 25 січня 2011 року в загальному розмірі 501279 грн. 85 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 51157,44 долару США, заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 1248,58 долару США, заборгованості по простроченим процентам в розмірі 9534,85 долару США, пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах в розмірі 947,08 долару США, зарахувавши їх на рахунок № 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «УкрСиббанк»судові витрати по справі по 910 грн. з кожного, зарахувавши їх на рахунок № 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750.

В задоволенні позовів ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи - приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_6, ОСОБА_7, Служба в справах дітей Харківської облдержадміністрації та орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради, про визнання іпотечного договору недійсним, та ОСОБА_4 до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа –Національний банк України в особі Управління НБУ в Харківській області, про визнання недійсним кредитного договору, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області через районний суд.

Суддя: