Рішення № 20426012, 19.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2011 р.Справа № 5/17-4564-2011 За позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Маяк”

про стягнення 27019грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники сторін яки брали участь у судових засіданнях:

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність;

Від відповідача: не зявився;

Представники сторін присутні 19.12.2011р.

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Маяк” про стягнення заборгованості в сумі 27019,34грн, яка складається з пені в розмірі 7996,89грн, 30% річних в сумі 11703,66грн. та індекс інфляції в розмірі 7318, 79грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2011р. порушено провадження по справі 5/17-4564-2011.

22.11.2011р. до суду надійшло клопотання представник відповідача про зупинення провадження по справі, яке судом відхилено з огляду на його необґрунтованість.

05.12.2011р. до суду надійшло клопотання представник відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 233 ГПК України, яке судом відхилено з огляду на його не обґрунтованість та невідповідність нормам діючого законодавства України.

Відповідач у судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням від 01.12.2011р., відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто у відповідності зі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

20.03.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Маяк” був укладений договір купівлі продажу на умовах відстрочення платежу №003ВЕ (далі договір).

У звязку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем взятого на себе зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару згідно за договору №003ВЕ, 28.12.2009р. товариство з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з відповідача суми заборгованості та штрафні санкції за період з 16.10.2009р. по 28.12.2009р. згідно договору №003ВЕ купівлі продажу на умовах відстрочення платежу від 20.03.2009р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.03.2010р. по справі №26/9-10-19 позов ТОВ „Тридента Агро” був задоволений повністю.

На виконання вищевказаного рішення 29.03.2011р. господарським судом Одеської області був виданий відповідний наказ.

Відповідно до Постанови ВДВС Комінтернівського РУЮ Одеської області від 26.04.2010р. виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Одеської області від 29.03.2010р. закінчено в звязку з повним погашенням сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Маяк” боргу, що підтверджується платіжним дорученням №79 від 15.04.2010р.

Позивач зазначає, що зобовязання відповідачем в повному обсязі та належним чином перед ТОВ „Тридента Агро” було виконано лише 15.04.2010р.

Згідно п.8.1.договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чином законодавством України.

Умовами договору передбачено, що за прострочення виконання зобовязання Покупець зобовязаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення. Сторони відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить пять років з моменту підписання договору. Також сторони, відповідно п.6 ст. 232 ГК України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за договором, здійснюється протягом пяти років. Крім того, сторони згідно п.2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що Покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами Продавця сплачує на користь останнього 30% річних (розділ 8).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у ТОВ „Тридента Агро” виникло право вимоги, щодо нарахування пені, 30% річних та інфляційних витрат згідно договору №003ВЕ купівлі продажу на умовах відстрочення платежу від 20.03.2009р. за період з 29.12.2009р.(наступного дня після звернення до суду на нарахування щодо подальших прострочених днів не були враховані судом про винесені рішення) по 14.04.2010р. (дата повного та фактичного погашення заборгованості згідно договору №003ВЕ).

З матеріалів справи вбачається, що 12.01.2011р. між ТОВ „Тридента Агро” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 була укладена угода №8-ТА про заміну кредитора у зобовязанні.

Пунктом 1.1 угоди передбачено, що Первісний кредитор ТОВ „Тридента Агро” відступає Новому кредитору ФОП ОСОБА_1 право вимоги виконання сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Маяк” зобовязання, набутого Первісним кредитором на підставі договору №003ВЕ купівлі продажу на умовах відстрочення платежу від 20.03.2009р., а Новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов угоди.

Відповідно до п.4.1, Первісний кредитор зобовязаний передати Новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання Боржником Новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється Актом приймання-передачі.

Факт передачі документів підтверджується, наявним в матеріалах справи, актом прийому передачі документів від 12.01.2011р.

Судом встановлено, що згідно угоди від 12.01.2011р. позивач одержав право замість ТОВ „Тридента Агро” вимагати від відповідача сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п.2.1 Угоди, а саме: 27019грн., з яких: пеня 7996,89грн, 30% річних 11703,66грн. та інфляційні витрати 7318,79грн.

Листом від 12.01.2011р. ТОВ „Тридента Агро” направив на адресу відповідача повідомлення про здійснену кредитора у зобовязані, з якого вбачається, що сума штрафних санкцій (пені, 30% річних, інфляційні витрати),які нараховані ТОВ „Тридента Агро” на підставі договору №003ВЕ купівлі продажу на умовах відстрочення платежу від 20.03.2009р., підлягають сплаті новому кредитору.

Втім, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором №003ВЕ купівлі продажу на умовах відстрочення платежу від 20.03.2009р. не виконав, штрафні санкції не сплатив.

Приймаючи до уваги, що відповідач порушив свої зобовязання за договором №003ВЕ, позивач звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 7996,89грн, 30% річних в сумі 11703,66грн. та інфляційні витрати в розмірі 7318,79грн.

У судовому засіданні 19.12.2011р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч.1. ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

На підставі чого можливо зробити висновок, що у позивач на підставі діючого законодавства правомірно виникло право вимоги виконання відповідачем зобовязання щодо сплати штрафних санкцій.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання ( неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.2 договору передбачено, що за прострочення виконання зобовязання відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Крім того, згідно п.8.3 договору сторони відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить пять років з моменту підписання договору. Також сторони, відповідно п.6 ст. 232 ГК України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за договором, здійснюється протягом пяти років.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Пунктом 8.6 договору передбачено, що сторони згідно п.2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що Покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами Продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки, вважає їх обґрунтованим такими, що відповідають вимогам діючого законодавства та заявлені суми пені в розмірі 7996,89грн, 30% річних в сумі 11703,66грн. та інфляційні витрати в розмірі 7318,79грн. підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З урахуванням вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Проаналізувавши доводи сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Маяк”, викладені у клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій з урахуванням положень 233 ГПК України, суд вважає, що викладені обставини не носять виняткового характеру, а відповідачем у встановленому порядку не надано жодних доказів неможливості своєчасно здійснити оплату по договору №003ВЕ купівлі продажу на умовах відстрочення платежу від 20.03.2009р., тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в розмірі 27019,34грн, з яких: пеня - 7996,89грн, 30% річних - 11703,66грн. та індекс інфляції - 7318, 79грн.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, віднести за рахунок відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Маяк” (66034, Одеська область, Кодимський район, село Шершенці ; код 03769600) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) 7996 (сім тисяч девятсот девяносто шість) грн. 89коп. - пені, 11703 (одинадцять тисяч сімсот три) грн. 66 коп. - 30% річних, 7318 (сім тисяч триста вісімнадцять) грн. 79 коп. - індексу інфляції,, державне мито в сумі 271 (двісті сімдесят одна) грн. 00коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. за ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Погребна К.Ф.

Повний текст рішення складено 21.12.2011р.