Ухвала суду № 20425952, 22.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"22" грудня 2011 р.№ 21/17-2011-2576 Суддя ЗЕЛЕНОВ Г.М., розглянувши матеріали від 19.12.2011р. за № 7732/2011, за заявою: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (65062, АДРЕСА_1. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1); до боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Моренго-М ” (надалі ТОВ „ВКФ „Моренго-М ”).

про визнання відсутнього боржника банкрутом.

ВСТАНОВИВ: 19.12.2011р. Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із заявою про визнання відсутнього боржника ТОВ „ВКФ „Моренго-М ” банкрутом за спрощеною процедурою банкрутства, здійснюючи провадження з особливостями, передбаченими статтею 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон №2343-ХІІ), оскільки останній неспроможний виконати свої грошові зобовязання перед кредитором на загальну суму 15 800 грн. 00 коп. після настання встановленого строку їх сплати та визнаних претензій боржником.

Заява Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про порушення провадження справи про банкрутство ТОВ „ВКФ „Моренго-М ” у порядку ст. 52 Закону (№2343-ХІІ) підлягає поверненню з наступних підстав:

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону (№2343-ХІІ) та ст.4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 Закону (№2343-ХІІ), передбачено, що суддя повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Статтею 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для повернення заяви і доданих до неї документів без розгляду, є не подання доказів на яких ґрунтується заява.

Крім того, додані до заяви документи подані в ксерокопіях без належного засвідчення.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до статті 52 Закону (№2343-ХІІ) у разі, якщо громадянин підприємець боржник або керівні органи боржника юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобовязань.

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Заявник, в підтвердження незнаходження боржника ТОВ „ВКФ „Моренго-М ” за адресою державної реєстрації, посилається на акти огляду місцезнаходження за юридичною адресою ТОВ „ВКФ „Моренго-М” від 03.11.2011р. за №1 та від 07.11.2011р., складених та підписаних заявником СПД ОСОБА_1, які на думку заявника, свідчать про належний доказ відсутності боржника за місцем реєстрації.

Відповідно до вимог статті 17 Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” ( надалі закон 755-ХV), який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону (755-ХV).

Саме зазначений запис державного реєстратора є доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідна правова позиція викладена у Пункті 105 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство”.

Водночас Заявником до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ПП „ЛІГАБУД”, не надано доказів, які підтверджують відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Заявник обґрунтовує свої безспірні грошові вимоги до ТОВ „ВКФ „Моренго-М” договором комісії від 03.10.2011 р. за № СПД-2011/10-01 та копією платіжного доручення про передачу грошей від 19.10.2011р. згідно пункту 3.1.1 договору і визнаних претензій боржником.

Вказана заборгованість являється сумнівною, так як, не підтверджується первинними документами фінансової, бухгалтерської та податкової звітності заявника та боржника, відомостями податкової інспекції, доказами сплати податків і зборів (обовязкових платежів) відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

Разом з цим, підпис директора ТОВ „ВКФ „Моренго-М” гр. ОСОБА_3 в договорі комісії від 03.10.2011 р., визнаних претензіях візуально не ідентичний, з підписом гр. ОСОБА_3 в статуті ТОВ „ВКФ „Моренго-М”.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону (№ 2343-ХІІ) містить загальні норми, а стаття 52 Закону (№ 2343-ХІІ) передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

За змістом ч.3 ст.6 та ч.ч. 1, 8 ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ) справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.

Відповідно до Закону (№2343-ХІІ) вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10. 2006р. у справі № 3/157.

Крім того, заявником не надано господарському суду відомостей податкового органу про останню дату подання боржником податкової звітності та не надано належних доказів, які б свідчили про наявність інших ознак відсутності підприємницької діяльності боржника - ТОВ „ВКФ „Моренго-М ”.

Таким чином, Заявником не надано доказів відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням, доказів безспірних вимог та доказів неплатоспроможності боржника, а тому заява ТОВ „ВКФ „Моренго-М ” підлягає поверненню без розгляду на підставі ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п. 3 ст. 63 ГПК України.

Разом з цим, господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до системи діловодства господарського суду субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 з 10.12.2011р. по 19.12.2011р. до господарського суду було подано дві заяви про порушення провадження справи про банкрутство ТОВ „ВКФ „Моренго-М ” без усунення допущених недоліків після їх повернення, в порушення вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону (№ 2343-ХІІ) в порушення вимог судової практики Верховного суду України та Вищого господарського суду України в аналогічних справах, у звязку з чим, господарський суд зазначає, що провадження у справі про банкрутство завжди передбачає наявність в діяннях (діях/бездіяльності) посадових осіб боржника та/або кредиторів складу злочину.

Більш того, деякі положення Кримінального кодексу України безпосередньо передбачають кримінальну відповідальність за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, незаконні дії у разі банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо.

Зазначені обставини витікають зі справи про банкрутство та в подальшому можуть підпадати під правове регулювання кримінального законодавства в окремому кримінальному провадженні.

Таким чином, суд зазначає, що субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 в порушення приписів частини третьої статті 22 ГПК України зловживає процесуальними правами подаючи до господарського суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, в порушення вимог діючого законодавства, а тому в подальшому господарський суд буде реагувати на відповідні порушення у спосіб, передбачений статтею 90 ГПК України, - шляхом направлення повідомлення та матеріалів органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Керуючись п. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та ст. ст. 9, 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1О.( 65062, АДРЕСА_1. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Моренго-М” ( 65033, м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд.15. Код ЄДРПОУ 37060259) у порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” - повернути без розгляду.

2. Заяву про порушення справи про банкрутство надіслати Заявнику.

3. Матеріали заяви про порушення провадження справи про банкрутство на 39 аркушах.

Суддя </підпис/ >Зеленов Г.М.