Рішення № 20425452, 28.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.11 Справа№ 5015/6720/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк (м.Київ)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд-Сервіс»(м.Львів)

за участю третьої особи:ОСОБА_1 (м. Львів)

про:стягнення заборгованості по кредитному договору від 24.03.2008 року в розмірі 49243,39 дол. США Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі:І.Є.Малюшевська

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_2-представник, довіреність від 27.10.2011 року №793/11.5.2

від відповідача:ОСОБА_3-представник, довіреність від 10.11.2010 року

від третьої особи:ОСОБА_1 Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд-Сервіс»(м.Львів) про стягнення заборгованості по кредитному договору від 24.03.2008 року в розмірі 49243,39 дол. США.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.11.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 16.11.2011 року. Ухвалою від 16.11.2011 року розгляд справи відкладено до 29.11.2011 року, у зв»язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 29.11.2011 року розгляд справи відкладено до 12.12.2011 року, у зв»язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 12.12.2011 року розгляд справи відкладено до 16.12.2011 року, для надання доказів. В судовому засіданні 16.12.2011 року оголошено перерву до 19.12.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 19.12.2011 року розгляд справи відкладено до 22.12.2011 року, для надання доказів. Ухвалою від 22.12.2011 року розгляд справи відкладено до 28.12.2011 року, у зв”зку із залученням третьої особи.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.11.2011 року, про відкладення від 16.11.2011 року, від 29.11.2011 року, від 12.12.2011 року, від 19.12.2011 року, від 22.12.2011 року, про оголошення перерви віл 16.12.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 29.11.2011 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 22.12.2011 року позивач подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи боржника, ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.11.2011 року, про відкладення від 16.11.2011 року, від 29.11.2011 року, від 12.12.2011 року, від 19.12.2011 року, від 22.12.2011 року, про оголошення перерви віл 16.12.2011 року не виконав повністю, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника забезпечив.

14.11.2011 року за вх.№272 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 12.12.2011 року відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі.

22.12.2011 року за вх.№30701/11 відповідач подав клопотання по справі.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у присутності представників сторін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 28.12.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Згідно позовної заяви, 24.03.2008р. між ПАТ «ВТБ Банк»(надалі - позивач), та ОСОБА_1 (надалі третя особа) було укладено Генеральну угоду №30, на підставі якої між позивачем та третьою особою було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №10.50-30/08-КЛ (далі - Договір), згідно з яким позивач надав третій особі (Позичальнику) кредит у сумі 54 500,00 дол. США зі сплатою 15,5 відсотків річних за користування кредитом, з терміном погашення до 30.03.2012р.

Відповідно до п. 1.1 предметом Договору є надання позивачем Позичальнику грошових коштів (кредиту) в розмірі 54 500 дол.США. Строк користування кредитними грошовими коштами - по 30 березня 2012 року.

Як вбачається з п.5.1.Кредитного Договору, Позичальник прийняв зобов'язання повернути позивачеві отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом у повному обсязі, в строки та у порядку, встановлених Кредитним договором. Пунктом 1.1 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом встановлюються в розмірі 15,5% річних.

Позивач зазначає, що належним чином виконав свій обов'язок по Кредитному договору щодо надання Позичальнику грошових коштів в сумі 54 500,00 дол.США, що підтверджується меморіальними ордерами № 314-5 від 18.04.2008 р.; ордер № 314-9 від 20.06.2008 р.; ордер № 314-332 від 31.03.2008 р.

Однак, Позичальник, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконував, а саме, не сплачував кредит та проценти за його користування. Таким чином, на думку позивача, в результаті порушення умов Договору щодо строків сплати процентів за користування кредитом, враховуючи положення п. 5.5. Кредитного договору, у Позичальника виникло зобов'язання щодо дострокового погашення суми кредиту, заборгованість по якому станом на 07.09.2011 р. становить 44 500,00 дол.США .

Заборгованість Позичальника перед позивачем по процентам за користування кредитом за період з 06.09. 2008 р. по 07.09. 2011 р. становить 2 170,93 дол.США, пеня за порушення строків повернення кредиту за період з 01.05.2009 р. по 09.12.2010р. становить 1 971,79 дол.США; пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 06.09.2008р. по 07.09.2011 р. становить 225,95 дол.США.

Таким чином, загальна сума боргу Позичальника перед позивачем внаслідок неналежного виконання зобов'язань за Кредитним договором станом на 07.09.2011 р. становить 49 243,39 дол. США, з них: 44 500,00 дол. США - сума основного боргу, тобто неповернута сума кредиту; 2 036,81 дол.США - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом; 134,12 дол. США - поточна заборгованість по відсоткам; 1 971,79 дол.США - пеня за порушення строків повернення кредиту; 225,95 дол.США - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом; - 374,72 дол. США- 3% річних.

Позивач стверджує, що, з метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань Позичальника по Кредитному договору, в тому числі щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, збитків та будь-яких інших платежів, 10.12.2010 року між позивачем та ТзОВ «Євробуд-Сервіс»(надалі відповідач, Поручитель) укладений договір поруки №10.50/08-ДП (надалі -Договір поруки).

Умовами Договору поруки, а саме, п. 1.1 передбачено, що Поручитель поручається перед Позивачем за виконання Позичальником зобов'язань, що виникли на підставі Кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

У разі невиконання зобов'язань за Кредитним договором, Поручитель та Позичальник відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Отже, умовами Договору поруки чітко встановлено, що Поручитель за порушення Позичальником зобов'язань за кредитним договором несе солідарну відповідальність та відповідає перед позивачем в тому ж обсязі, що і Позичальник.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, відзиву на позов не надав, однак заперечив проти позовних вимог в повному обсязі, оскільки на його думку, між позивачем і відповідачем не існує жодних господарсько договірних зобов”язань, а також зазначив, що в бухгалтерському обліку відповідача такої заборгованості не значиться.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання забезпечила, відзив на позов не надала, заперечила проти позовних вимог в повному обсязі в зв”язку з розглядом у судових інстанціях позову про визнання недійсним Кредитного договору, належних та допустимих доказів визнання у встановленому чинним законодавством України станом на час розгляду справи Кредитного договору недійсним, неукладеним або таким, що не підлягає виконанню не представила, зауважень щодо розрахунку суми боргу, стягнення якого є предметом спору, не надала.

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Відповідно до вимог ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.ст. 1048, 1049, 1050 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Пунктом 1 статті 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч.1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.2 ст. 554 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в зв”язку з невиконанням позивачем вимог р.ІІ ГПК України на підставі п.п. 2.5, 2.8 Договору поруки №10.50/08 ДП від 10.12.2010 року, що подано до канцелярії суду за вх.№30701/11 від 22.12.2011 року, не підлягає задоволенню, оскільки ч.1 ст. 5 ГПК України передбачає, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Однак, п.2.5. Договору поруки передбачено право (а не обов”язок) позивача звернутися до Поручителя з письмовою вимогою про виконання зобов”зань з Кредитного договору, а п. 2.8. Договору поруки передбачено процедуру направлення вимоги, у разі, якщо позивач буде використовувати це право. Отже, належних та допустимих доказів наявності домовленості між сторонами Договору поруки про обов”язок позивача застосувати заходи досудового врегулювання господарського спору, незважаючи на вимогу суду, сторонами не надано.

Також, не може бути взята до уваги заява відповідача про відсутність в його бухгалтерському обліку заборгованості перед позивачем, як підстава для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки відображення у бухгалтерському обліку зобов”язань є похідним від виникнення таких і ніяким чином не впливає на їх виникнення чи спростування.

Разом з тим, слід зазначити, що ні відповідачем, ні третьою особою, незважаючи на вимогу суду, не надано належних та допустимих доказів виконання своїх зобов”язань за Кредитним договором та Договором поруки, не спростовано у встановленому чинним законодавством України порядком ні розрахунку, ні боргу, ні його наявності станом на час розгляду справи, не надано доказів належного виконання своїх зобов”язань за цим Договором, тобто належного погашення боргу.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, позовних вимог, у встановленому чинним законодавством України, не спростував, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд-Сервіс»(м.Львів) про стягнення заборгованості по кредитному договору від 24.03.2008 року в розмірі 49243,39 дол. США є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжне доручення від 24.10.2011 року на суму 492,43 дол. США про сплату державного мита та платіжне доручення №36697 від 24.10.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 231, 232, 345, 346 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд-Сервіс»(м. Львів, вул.Городоцька,буд.128 р/р 26008010029171 в ВАТ ВТБ Банк МФО 321767, код ЄДРПОУ 33462490) на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк (01004, м. Київ, бул. Т.Шевченко/вул. Пушкінська, буд. 8/26, МФО 321767, код ЄДРПОУ 14359319; в особі відділення «Львівська регіональна дирекція»ВАТ ВТБ Банк 79007, м.Львів, вул.Данилишина, 4) - заборгованість по погашенню (сплаті) кредиту та штрафних санкцій в розмірі 49243 (сорок дев»ять тисяч двісті сорок три) дол. США 39 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 20.10.2011 року відповідає 392750 (триста дев”носто дві тисячі сімсот п”ятдесять) грн. 50 коп., 492 (чотириста дев”яносто два) дол. США 43 центи, що за офіційним курсом НБУ станом на 20.10.2011 року відповідає 3927 (три тисячі дев”ятсот двадцять сім) грн. 47 коп. сплаченого державного мита та сплачені витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.